14 травня 2020 року Справа № 1.380.2019.007037 пров. № А/857/4419/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Ніколіна В.В., Старунського Д.М.
при секретарі судового засідання - Пильо І.І.
розглянувши у відкритому судовому в м.Львові апеляційну скаргу Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року (суддя Мартинюк В.Я., м.Львів, повний текст складеного 28 лютого 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі - Академія) в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у період з 01.06.2015 по 15.08.2018; зобов'язати Академію нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за спірний період у сумі 44292,82 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В доводах апеляційної скарги вказує, що «Порядок проведення індексації грошових доходів населення» затверджений постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 17.07.2003 (далі - Порядок №1078) не передбачає механізм виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди. Зазначає, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - ЗСУ) у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України (далі - МОУ) не було. Зауважує, що на момент виключення позивача із списків особового складу здійснено всі розрахунки, позивач не заперечував щодо виключення його із списків особового складу, на момент звільнення щодо виплати індексації грошового забезпечення не звертався. Вважає, що відсутні підстави для визнання дій Академії по невиплаті індексації грошового забезпечення протиправними. Скаржник зазначає, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду, а судом першої інстанції безпідставно застосовано норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП). Також на думку апелянта індексація грошового забезпечення не є його складовою в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення звільненого військовослужбовця.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Крім того, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та участі позивача.
Відповідач в судове засідання не надіслав свого представника, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а тому суд апеляційної інстанції відповідно до частини четвертої статті 229 та частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності належним чином повідомлених сторін та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення. Також цей суд вказав, що оскільки що відповідачем не спростовано правомірність розрахунку позивачем індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2015 по 15.08.2018 у розмірі 44292,68 грн, тому дана сума підлягає нарахуванню та виплаті позивачу.
Такі висновки суду першої інстанції є лише частково вірними, з таких міркувань.
Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції, відповідно до наказу начальника Академії від 15.08.2018 за №207 (по стройовій частині) капітана ОСОБА_1 , начальника групи навчально-лабораторного комплексу кафедри ракетних військ і артилерії факультету ракетних військ і артилерії Академії, який відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням вимог частини восьмої цієї ж статті звільнений з військової служби у запас за пунктом «а» ( у зв'язку із закінченням строку контракту), вважати таким, що справи та посаду здав.
З 15.08.2018 виключений зі списків особового складу Академії та усіх видів забезпечення.
На момент виключення із списків особового складу Академії з ОСОБА_1 було здійснено наступні розрахунки:
виплачено за 2018 рік грошову допомогу на оздоровлення згідно наказу МОУ від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України (далі - МЮУ) 26.06.2018 за №745/32197; далі - Наказ №260, Порядок відповідно);
виплачено за 2018 рік матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань згідно Наказу №260;
виплачено премію по 15.08.2018 у повному розмірі;
виплачено по 15.08.2018 надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 10% до посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років;
виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 10916,44 грн;
виплачено компенсацію за 10 днів невикористаної основної щорічної відпустки за 2018 рік в розмірі 3748,88 грн (а.с.11).
ОСОБА_1 12.11.2019 звернувся до відповідача із заявою про виплату йому індексації грошового забезпечення.
Апелянт листом від 15.11.2019 №6881 повідомив позивача про те, що відповідно до телеграми ТВО директора Департаменту фінансів МОУ від 20.02.2016 №248/3/9/1/108 та роз'яснень Міністерства соціальної політики України (далі - Міністерство) від 08.08.2017 №№13700/з, 78/0/66-17 для виплати індексації в січні 2016 року - лютому 2018 року фінансового ресурсу в МОУ не було. Фінансування на виплату індексації не здійснювалось. Відповідно в Академії в цей період індексація грошового забезпечення не проводилась (а.с.12).
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-XII).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1282-XII).
Статтею 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (частина перша статті 4 Закону №1282-XII).
Частинами першою-другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону №1282-XII).
Порядком №1078 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06 лютого 2003 року №491-ІV.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку №1078).
Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 (далі - Рішення №№9-рп/2013) за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Як зазначено Верховним Судом у постановах від 19 червня 2019 року справа №825/1987/17, 20 листопада 2019 року справа №620/1892/19, 5 лютого 2020 року справа №825/565/17 індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому КМУ порядку, а саме відповідно до Порядку №1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону №1282-XII, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
На підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач не посилається на відсутність обставин, передбачених статтею 4 Закону №1282-XII для проведення індексації, а зазначає лише про відсутність коштів, передбачених на виплату грошового забезпечення та можливості виплати індексації грошового забезпечення.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що у 2016 - 2018 роках кошти на виплату індексації грошового забезпечення головним розпорядником коштів не виділено, а тому відповідач діяв правомірно, оскільки виплата індексації грошового забезпечення відповідно до вимог закону здійснюється за місцем перебування військовослужбовців і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідач має діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу, а отже посилання на телеграми ТВО директора Департаменту фінансів МОУ від 20.02.2016 №248/3/9/1/108 та відповідні роз'яснення Міністерства від 08.08.2017, як на підставу для невиплати індексації грошового забезпечення позивачу, є необґрунтованими.
А тому задоволення позову в частині визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.06.2015 по 15.08.2018 є підставним та обгрунтованим.
Щодо задоволення судом першої інстанції вимоги позивача в частині зобов'язання Академії нарахувати та виплатити за спірний період (01.06.2015 по 15.08.2018) визначену позивачем у поданому ним розрахунку суму індексації грошового забезпечення у розмірі 44292,68 грн, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідно до статті 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення).
Аналіз приписів Закону №1282-XII та Порядку №1078 на думку апеляційного суду, дає підстави для висновку про те, що обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) та визначати суму індексації, зокрема розміру посадового окладу, покладено саме на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності.
Відтак, належним способом захисту порушених прав позивача, на переконання суду апеляційної інстанції, є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за спірний період.
В частині задоволення вимоги про зобов'язання Академії нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01.06.2015 по 15.08.2018 у сумі 44292,68 грн слід відмовити.
Разом з тим, судом першої інстанції вірно встановлено те, що ОСОБА_1 при нарахуванні індексації грошового забезпечення встановлено базовий місяць - грудень 2015 року, у зв'язку із збільшенням розміру грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без зміни розміру посадового окладу.
З такими діями відповідача суд обґрунтовано не погодився, оскільки, як уже вище вказано абзацом 5 пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Зміна посадових окладів з урахуванням періоду проходження військової служби позивача відбулась 01.01.2008 згідно з постанови КМУ від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» і діяла до 01.03.2018 згідно з постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704).
Відтак, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з лютого 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови №704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Щодо доводів апелянта про те, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду, а судом першої інстанції безпідставно застосовано норми КЗпП до спірних відносин, то такі апеляційним судом не приймаються до уваги, з таких міркувань.
Незважаючи на наявність спеціального законодавства, яким визначено загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснено правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також яким визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, при вирішенні питання щодо індексації грошового забезпечення слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), що безпосередньо зазначено у частині третій статті 9 Закону №2011-XII.
При цьому, звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала такі під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом частини другої статті 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Непоширення норм КЗпП на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці. Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати індексації грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, тоді як такі питання врегульовані КЗпП.
Конституційний Суд України в пункті 2.3 мотивувальної частини Рішення №9-рп/2013 вказав, що спір щодо стягнення не виплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
В цьому ж Рішенні Суд також вказав, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Таким чином, Конституційний Суд України при тлумаченні статті 233 КЗпП виходить з того, що право на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку, а в зазначеній статті КЗпП встановлена додаткова гарантія для осіб, що звертаються до суду з вимогами про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати таких.
Застосування до позову про стягнення невиплаченої військовослужбовцям індексації грошового забезпечення лише частини другої статті 122 КАС спричинить необґрунтоване обмеження їхніх прав, тоді як відповідно до статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Зважаючи, що даний позов пов'язаний з порушенням законодавства про оплату праці (невиплата індексації грошового забезпечення), то його подання не обмежується будь-яким строком, а тому посилання відповідача на те, що позивач пропустив строк звернення до суду, визначений статтею 122 КАС є безпідставними.
Стосовно вимоги про стягнення в користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що заявлений позивачем розмір вказаних судових витрат у сумі 5000 грн по даній справі є неспівмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт виходячи із поданих останнім доказів на понесення таких витрат (договорів, актів, рахунків), тому обґрунтовано на користь позивача присуджено витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000 грн.
Відтак, враховуючи вищенаведені обставини справи та норми матеріального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду в частині визнання протиправними дій Академії щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.06.2015 по 15.08.2018 та задоволення вимоги про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн замість заявлених 5000 грн підлягає залишенню без змін. Вимога ж про зобов'язання Академії нарахувати та виплатити за спірний період ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у сумі 44292,68 грн підлягає частковому задоволенню шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2015 по 15.08.2018 без визначення судом конкретної суми індексації грошового забезпечення.
З огляду на зазначене, враховуючи вимоги статті 317 КАС та наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити визначену позивачем суму індексації грошового забезпечення допустив неправильне тлумачення норм матеріального права, що призвело до безпідставного задоволення позову у цій частині, в решті задоволених вимог рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу задовольнити частково.
Керуючись статтями 308, 310, 315-316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року в частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 червня 2015 року по 15 серпня 2018 року у сумі 44292,68 грн (сорок чотири тисячі двісті дев'яносто дві гривні шістдесят вісім копійок) скасувати, та прийняти постанову, якою позов в цій частині задовольнити частково.
Зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 червня 2015 року по 15 серпня 2018 року.
В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді В. В. Ніколін
Д. М. Старунський
Повне судове рішення складено 14 травня 2020 року.