13 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 803/177/18 пров. № А/857/3449/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,
з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі за його позовом до Прокуратури Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
суддя(і) у І інстанції Каленюк Ж.В.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Луцьк,
дата складення повного тексту рішення 18 лютого 2020 року,
10 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року в адміністративній справі за його позовом до Прокуратури Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у задоволенні вказаної заяви було відмовлено за безпідставністю.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив ухвалу від 13 лютого 2019 року скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити його заяву. На обґрунтування апеляційних вимог посилався на порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону. Наполягає на тому, що прийняття Конституційним Судом України рішення від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 є підставою для перегляду рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у даній справі за виключними обставинами відповідно до пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України та вказує на протиправність дій Прокуратури Волинської області щодо відмови у наданні йому довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії.
У відзиві на апеляційну скаргу Прокуратура Волинської області заперечує наведені позивачем обставини та зазначає, що запитувана довідка позивачу була надана 03 березня 2020 року, а тому предмет спору у цій справі на даний час відсутній.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду заперечила обґрунтованість вимог скаржника. Просила залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибув, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення суддею першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Відповідно до матеріалів справи, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури Волинської області про визнання протиправними дій щодо відмови у наданні довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії та зобов'язання надати для проведення перерахунку пенсії довідку про чинну заробітну плату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» (далі - Постанова № 657) за посадою працюючого керівника структурного підрозділу прокуратури області на час відмови у наданні такої довідки (грудень 2017 року) з урахуванням усіх складових заробітної плати, на які нараховуються страхові внески (основний оклад, надбавка за класний чин, надбавка за вислугу років, щомісячна премія, надбавка за особливо важливу роботу, матеріальна допомога на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових потреб).
Рішення суду набрало законної сили 09 січня 2020 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд виходив із того, що Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII) частину 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ) викладено у новій редакції, відповідно до якої умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Закон № 1789-ХІІ (крім, зокрема, частини 3, 4, 6 та 11 статті 50-1) втратив чинність 15 липня 2015 року на підставі Закону № 1697-VІІ. За частиною 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Суд дійшов висновку, що на час звернення ОСОБА_1 до Прокуратури Волинської області із заявами про видачу довідки про заробітну плату, складові якої відповідають заробітній платі працюючого працівника органів прокуратури, який обіймає посаду, подібну до тієї, що обіймав позивач, для здійснення перерахунку пенсії за вислугу років на підставі Закону № 1789-ХІІ та Постанови № 657, положення нормативно-правових актів, якими затверджувалась форма такої довідки та визначався порядок її заповнення, втратили чинність, а іншого нормативного-правового акта, який би регламентував підстави, форму, зміст, механізм та суб'єкта видачі відповідної довідки, не було. Визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури було віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України, який відповідний нормативно-правовий акт не прийняв і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначив. При цьому суд першої інстанції звернув увагу на те, що ні Закон № 76-VIII, ні частина 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ не визнані неконституційними Конституційним Судом України.
Відповідно до частин 1 та 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за виключними обставинами.
Підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.
Наведена стаття Кодексу адміністративного судочинства України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за виключними обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень, але водночас надати можливість виправити судові рішення, неправосудність яких зазвичай обумовлена обставинами, незалежними від суду.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року по справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначення пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно із статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» 13 липня 2017 року № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнане неконституційним та втратило чинність 13 грудня 2019 року, як встановлено статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19), що також прямо встановлено даним рішенням.
У свою чергу, відповідно до частини 6 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України при перегляді судового рішення за виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
За таких обставин, не заперечуючи право позивача на перерахунок пенсії, на переконання апеляційного суду, вказане рішення Конституційного Суду України не може бути застосовано до даних правовідносин.
Отже, станом на день звернення позивача до відповідача із заявами про видачу довідки про заробітну плату, складові якої відповідають заробітній платі працюючого працівника органів прокуратури, який обіймає посаду, подібну до тієї, що обіймав позивач, для здійснення перерахунку пенсії за вислугу років на підставі Закону № 1789-ХІІ та Постанови № 657, останній діяв відповідно до вимог чинного законодавства, адже на момент вчинення таких дій частина 20 статті 86 Закону № 1697-VII, яка передбачала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, була чинною.
Оскільки предметом розгляду справи судом першої інстанції були правовідносини, що існували до прийняття рішення Конституційного Суду України у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) від 13 грудня 2019 року, а рішення суду, яке позивач просить переглянути за виключними обставинами, не містило вимог зобов'язального характеру (не було зобов'язано відповідача вчинити дії), оскільки у позові було відмовлено, відсутня передбачена пунктом 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підстава для перегляду рішення суду за виключними обставинами.
Таким чином, наведені скаржником доводи апеляційної скарги не спростовують правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального закону.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи дане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року про відмову у задоволенні його заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі № 803/177/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з урахуванням приписів пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко
Постанова у повному обсязі складена 14 травня 2020 року.