06 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/2593/19 пров. № А/857/961/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Гудима Л.Я., Довгополова О.М.
за участі секретаря судового засідання: Марцинковської О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)»,
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року (суддя - Борискін С.А., час ухвалення - 12:33, місце ухвалення - м.Рівне, дата складання повного тексту - 09.12.2019 року),
в адміністративній справі №460/2593/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)»,
про визнання дій протиправними, скасування наказу, стягнення моральної шкоди,
встановив:
У жовтні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)», в якому просив: 1) визнати протиправними дії адміністрації виправної колонії щодо систематичної постановки позивача на профілактичний облік як засудженого схильного до вчинення правопорушення; 2) скасувати наказ №149/ОД-19 від 13.08.2019 року про постановку (зняття) засуджених в установі на (з) профілактичний облік та закріплення за засудженими, які перебувають на профілактичному обліку співробітників колонії, в частині постановки на оперативно-профілактичний облік засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як схильного до нападу на адміністрацію; 3) стягнути на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1000 грн..
Відповідач ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)» позову не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на адміністративний позов, просив відмовити у його задоволенні.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року адміністративний позов - задоволено повністю. Визнано протиправними дії ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)» щодо систематичної постановки ОСОБА_1 на профілактичний облік засуджених, схильних до вчинення правопорушень. Визнано протиправним та скасовано наказ ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)» від 13.08.2019р. №149/ОД-19 про постановку (зняття) засуджених в установі на (з) профілактичний облік та закріплення за засудженими, які перебувають на профілактичному обліку, співробітників колонії, в частині продовження перебування на оперативно-профілактичному обліку засудженого ОСОБА_1 , як схильного до нападу на адміністрацію установи. Стягнено з ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 1000 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції від 29.11.2019 року не погодився відповідач ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)» та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду прийняте без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, з порушенням норм процесуального і матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що на виконання вимог абз.5-7 п.1 розділу ХХІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затв. наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2832/5, працівниками установи постійно велося спостереження за поведінкою ОСОБА_1 , та було виявлено, що за характером вказаний засуджений збудливий, запальний, неврівноважений, за несприятливих для себе умов може створити конфліктну ситуацію, як із засудженими так із персоналом установи. Також звертає увагу апелянт на те, що зняття з профілактичного обліку здійснюється комісійно на підставі достатніх даних про зміну поведінки засудженого. Так, комісія при начальнику ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)» щодо продовження або зняття з профілактичних обліків засуджених, 13.08.2019 року продовжила перебування засудженого ОСОБА_1 на оперативно-профілактичному обліку як схильного до нападу на представників адміністрації у зв'язку з тим, що існує високий ризик рецидиву (нападу на працівників установи), а також для забезпечення безпеки персоналу. Крім цього, судом першої інстанції не було взято до уваги доводів відповідача про те, що по закінченню строку перебування на обліку, якщо засудженим не подано заяву на перегляд (зняття) з відповідного обліку, такий строк пролонгується. Однак, позивач за час відбування покарання в установі жодного разу не звертався до представників адміністрації з відповідними заявами. Також, вважає апелянт, що відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не вказано та не надано належних доказів щодо того, в чому конкретно полягала завдана йому моральна шкода. Крім цього позивачем не обгрунтовано співмірність завданої моральної йому шкоди з визначеним розміром її відшкодування. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення адміністративного позову.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 29.11.2019 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Позивач подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду від 29.11.2019 року - без змін.
У засідання суду апеляційної інстанції представник відповідача (апелянта) не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.
04.05.2020 р. судом апеляційної інстанції отримано клопотання відповідача ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)» про відкладення розгляду справи, у зв'язку із тим, що на усій території України установлено карантин через поширення коронавірусу «covid-19», а тому просив призначити дату судового засідання після закінчення строку карантину.
Представник позивача у засіданні суду апеляційної інстанції заперечив щодо задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку із тим, що перебування позивача на профілактичному обліку як засудженого, впливає на суворість режиму його перебування у виправній установі, зокрема щодо переміщення, застосування кайданок. Вказав, що є необхідність якнайшвидшого завершення судового розгляду даної адміністративної справи, а для прибуття представника відповідача в засідання суду об'єктивних перешкод немає.
Протокольною ухвалою колегії суддів від 06.05.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з врахуванням наступного.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, публічно-правовий спір повинен бути вирішений судом, зокрема, своєчасно, з метою забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи, яка звернулася за судовим захистом.
Ефективність такого захисту визначається в кожному випадку індивідуально, з врахуванням характеру спірних правовідносин, предмету спору та конкретних обставин справи.
При цьому, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Розумний строк розгляду справи - це найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (ст.4 КАС України).
У розглядуваній адміністративний справі за позовом ОСОБА_1 колегія суддів враховує особливість предмету спору та необхідність забезпечення судом правової визначеності у правовідносинах щодо порядку (режиму) відбування покарання позивачем як засудженим, шляхом ефективного, в тому числі своєчасного, вирішення судового спору.
Одночасно, колегія суддів зазначає, що апеляційний розгляд справи уже відкладався із 15.04.2020 року на 06.05.2020 року.
Згідно ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що матеріли адміністративної справи чітко відображають правові позиції учасників справи, їхні доводи і обґрунтування містяться у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, а також у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, а тому є достатніми для вирішення справи по суті апеляційних вимог та прийняття законного та обгрунтованого судового рішення.
Відповідно до ст.313 КАС України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що поверхневі та загальні покликання на існування карантину (через поширення коронавірусу «covid-19») не можуть вважатися безумовною і достатньою підставою для відкладення апеляційного розгляду справи. Також, рекомендація Ради суддів України (лист № 9рс-186/20 від 16.03.2020р.) не вказує на припинення судами розгляду справ, а лише встановлює особливий режим судів України, який включає в себе, зокрема, розгляд справ в режимі відеоконференції, по можливості здійснення розгляду справи без участі сторін, в порядку письмового провадження, рекомендацію учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. У протилежному випадку безальтернативні відкладення розгляду справи без пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя в умовах карантину може бути розцінено як самоусунення від виконання обов'язку по здійсненню розгляду справи.
Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки суду, а й учасників справи.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989р. у справі “Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії” зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Він не буде відповідальним за відкладення, викликані станом його здоров'я, оскільки вони пов'язані з форс-мажорними обставинами.
Окрім цього, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі “Varela Assalino contre le Portugal” (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності відповідача (його представника).
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково, з врахуванням наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі в ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)».
Наказами ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)» про постановку засуджених в установі на профілактичний облік та закріплення за засудженими, які перебувають на профілактичному обліку співробітників колонії, від березня 2018р. №49/ОД-18, від 11.09.2018р. №177/ОД-18 та від 11.02.2019 №51/ОД-19 продовжувались терміни перебування ОСОБА_1 на профілактичному обліку засуджених, на терміни до 6 (шести) місяців, як схильного до нападу на адміністрацію установи (а.с. 16-17, 18-19; 20-21).
Наказом відповідача «Про постановку (зняття) засуджених в установі на (з) профілактичний облік та закріплення за засудженими, які перебувають на профілактичному обліку співробітників колонії» від 13.08.2019р. №149/ОД-19 позивачу ОСОБА_1 продовжено термін перебування на оперативно-профілактичному обліку до 04.02.2020 р. як засудженого, схильного до нападу на адміністрацію установи (а.с. 9).
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)» від 13.08.2019р. №149/ОД-19 щодо продовження перебування на оперативно-профілактичному обліку засудженого ОСОБА_1 , як схильного до нападу на адміністрацію установи, з врахуванням наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також судом першої інстанції вірно враховано, що згідно ч.1 ст.1 КВК України, кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними (ч.2 ст.1 КВК України).
Відповідно до ст.3 КВК України, до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України. Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.
Згідно ч.1 ст.7 КВК України, держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.
Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду. Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання. (ч. 2, 4 ст.7 КВК України).
Частиною 3 статті 107 КВК України передбачено, що засуджені зобов'язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами.
Судом першої інстанції також вірно враховано, що порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі регулюють Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затв. наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018р. №2823/5 (далі - Правила).
Пунктом 1 розділу ІІ Правил визначено, що засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених Кримінально-виконавчим кодексом України, законами України і встановлених вироком суду.
Правовий статус засуджених визначається законами України, а також Кримінально-виконавчим кодексом України, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання (абз.2 п.1 розділу ІІ Правил).
Згідно п.1 розділу XXIII Правил, нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у виді обмеження та позбавлення, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, попередження та припинення з їх боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань.
З метою підтримання належного правопорядку в установах виконання покарань, попередження злочинів та правопорушень серед засуджених здійснюється комплекс спеціальних профілактичних заходів щодо виявлення, постановки на облік та організації нагляду за особами, схильними до вчинення правопорушень (абз.5 п.1 розділу XXIII Правил).
Виявлення та постановка на профілактичний облік засуджених, які вчинили правопорушення або мають намір їх вчинити, здійснюються працівниками оперативного підрозділу шляхом досконалого вивчення матеріалів особових справ засуджених, перевірки відомостей щодо їх поведінки в ізоляторах тимчасового тримання, слідчих ізоляторах, лікарняних закладах, закладах охорони здоров'я тощо, документації, у якій фіксуються порушення режиму, перегляду кореспонденції, а також інформації працівників підрозділів соціально-виховної та психологічної роботи та нагляду і безпеки (абз.6 п.1 розділу XXIII Правил).
Індивідуальна профілактична робота із засудженими, які перебувають на профілактичних обліках, здійснюється цілеспрямовано, планомірно, диференційовано з урахуванням особистості правопорушника, характеру і ступеня його соціальної занедбаності, небезпеки вчиненого злочину та інших особливостей, що мають значення для правильного вибору методів і заходів впливу (абз.7 п.1 розділу XXIII Правил).
У разі переведення засудженого, який перебуває на профілактичному обліку, до іншої установи виконання покарань працівник оперативного підрозділу долучає до його особової справи відповідні довідки-орієнтування із зазначенням підстави та строку перебування на обліку (абз.8 п.1 розділу XXIII Правил).
Постановка на профілактичний облік та зняття з профілактичного обліку здійснюються комісійно на підставі достатніх даних про зміну поведінки засудженого. Підготовку матеріалів на постановку на профілактичний облік та зняття з профілактичного обліку здійснює працівник оперативного підрозділу з урахуванням пропозицій працівників підрозділів соціально-виховної та психологічної роботи та нагляду і безпеки (абз.9 п.1 розділу XXIII Правил).
Відповідно до пункт 2 розділу XXХІІІ Правил, при виведенні з камер або конвоюванні на території установи виконання покарань до чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, схильних до втечі, захоплення заручників, нападу на адміністрацію, застосовуються кайданки з урахуванням фізичних вад та стану їхнього здоров'я. У разі конвоювання за межами установи виконання покарань до них застосовуються кайданки. При застосуванні кайданків руки засуджений тримає за спиною.
Так, матеріалами справи підтверджується, що підставами для прийняття спірного наказу №149/ОД-19 від 13.08.2019р. в частині постановки на оперативно-профілактичний облік засудженого ОСОБА_1 слугували рапорти щодо продовження перебування позивача на обліку як особи, схильної до нападу на представників адміністрації, а саме: рапорт в.о. начальника сектору для тримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі відділу із соціально-виховної та психологічної роботи старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 05.08.2019р., рапорт інспектора відділу нагляду і безпеки капітана внутрішньої служби Артемова В.В. від 05.08.2019р. та рапорт оперуповноваженого оперативного відділу ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)» капітана внутрішньої служби Бурди С.М. від 06.08.2019р. (а.с. 13, 14, 15).
При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено та враховано, що у тексті самих рапортів від 05.08.2019 р. та 06.08.2019 р. викладено висновки працівників колонії щодо рис характеру позивача. Разом з тим, доказів на підтвердження висновків, викладених у рапортах, матеріали справи не містять. У вказаних рапортах не наведено жодної інформації щодо протиправних дій позивача, що характеризували б його саме як особу, що здатна напасти на представників колонії. Не наведено будь-яких випадків нападу, погроз, підбурювання, провокації, пов'язаних зі спробами нападу на працівників колонії.
З матеріалів справи видно та не заперечується сторонами по справі те, що ще 21.03.2003р. засуджений ОСОБА_1 пошкодив умивальник в Рівненському СІЗО в камері де він утримувався, нетактовно поводився та чинив опір представникам адміністрації, у зв'язку з чим був притягнений до дисциплінарної відповідальності за порушення встановлених режимних вимог. Однак, письмові докази щодо спроб нападу позивача на адміністрацію установи після вказаного інциденту у матеріалах справи відсутні.
Також колегія суддів бере до уваги те, що допитані у суді першої інстанції свідки: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , підтвердили, що вони не були очевидцями будь-яких дій, спроб чи підготовки ОСОБА_1 до дій пов'язаних з нападом на працівників колонії.
Твердження, що містяться в рапортах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 спілкується з іншими засудженими для обговорення можливості нападу на працівників колонії, також спростовано в суді першої інстанції, оскільки згідно пояснень свідків, до позивача застосовуються обмеження в спілкуванні з іншими засудженими, а будь-які спроби спілкування примусово припиняються працівниками колонії.
Крім цього, не підтверджує обґрунтованість доводів відповідача про можливість нападу на представників адміністрації установи, психологічна характеристика на засудженого ОСОБА_1 від 01.02.2019р., оскільки така містить лише рекомендації щодо соціально-виховної та психологічної роботи із засудженим (а.с. 94).
Відносно доводів відповідача (апелянта) про систематичне порушення позивачем встановленого порядку відбування покарання, як на підставу його взяття на профілактичний облік як засудженого, схильного до вчинення правопорушень, то судом першої інстанції взято до уваги та проаналізовано надану відповідачем Довідку про наявність стягнень та заохочень засудженого ОСОБА_1 від 25.07.2019р., згідно якої у період з 01.07.2014 р. по 19.04.2019р. позивача притягували до дисциплінарної відповідальності за невиконання загальної команди «відбій/підйом» та одноразово за нетактовну поведінку (а.с. 51).
Таким чином, відомості Довідки про наявність стягнень та заохочень засудженого ОСОБА_1 від 25.07.2019р. не можуть слугувати самостійною підставою для постановки на облік, оскільки не характеризують позивача саме як засудженого, схильного до нападу на працівників колонії.
Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено та взято до уваги те, що частина адміністративних проступків позивача, в тому числі й притягнення до відповідальності за нетактовну поведінку від 18.09.2018р., були скасовані у судовому порядку, що підтверджується рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.07.2019р. по справі №460/1302/19 та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2019р. по справі №460/518/19 (а.с. 69-78).
Враховуючи вищенаведене, апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем не в повній мірі та недосконало вивчено матеріали особової справи засудженого ОСОБА_1 , не перевірено відомості щодо його поведінки, документацію, у якій фіксуються порушення режиму, перегляду кореспонденції, а також інформацію працівників підрозділів соціально-виховної та психологічної роботи та нагляду і безпеки.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваний наказ відповідача від 13.08.2019р. №149/ОД-19 в частині продовження позивачу терміну перебування на оперативно-профілактичному обліку до 04.02.2020р. як засудженого, схильного до нападу на адміністрацію установи, підлягає скасуванню як протиправний.
Суд апеляційної інстанції також погоджується із висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 1000 грн. моральної шкоди, з врахуванням наступного.
Відповідно до ст.56 Конституції України, гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною 2 статті 21 КАС України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Судом першої інстанції також вірно враховано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи протиправність наказу №149/ОД-19 від 13.08.2019р. в частині постановки на оперативно-профілактичний облік засудженого ОСОБА_1 , як схильного до нападу на адміністрацію.
Крім цього, суд апеляційної інстанції враховує, що постановка на оперативно-профілактичний облік засудженого ОСОБА_1 , як схильного до нападу на адміністрацію, мала наслідком зміну умов відбування покарання шляхом посилення заходів, зокрема, застосування кайданок.
Водночас, згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.05.2012р. у справі «Каверзін проти України» (заява № 23893/03) зазначено, що питання застосування наручників до всіх засуджених до довічного позбавлення волі осіб чоловічої статі відповідно до національного законодавства, яке дозволяло державним органам застосовувати наручники як засіб стримування без урахування їхнього особистого становища та конкретної небезпеки, яку вони могли чи не могли становити, порушувало ст. 3 Конвенції.
Також у рішенні Європейського суду від 27.07.2004р. у справі «Ромашова проти України» (заява №67534/01), суд дійшов висновку про те, що в результаті виявлених порушень, заявник зазнає моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації Судом факту порушення.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо доведеності заподіяння моральної шкоди позивачеві та необхідності її відшкодування.
Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)» щодо систематичної постановки ОСОБА_1 на профілактичний облік засуджених, схильних до вчинення правопорушень.
Так, дія - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень (органу чи посадової особи).
З матеріалів справи видно, що у розглядуваних правовідносинах наслідком дій відповідача ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)» стали накази про постановку засуджених в установі на профілактичний облік та закріплення за засудженими, які перебувають на профілактичному обліку співробітників колонії, зокрема, накази від березня 2018р. №49/ОД-18, від 11.09.2018р. №177/ОД-18, від 11.02.2019р. №51/ОД-19, а також оскаржений наказ від 13.08.2019р. №149/ОД-19, якими продовжувались терміни перебування ОСОБА_1 на профілактичному обліку засуджених на терміни до 6 (шести) місяців, як схильного до нападу на адміністрацію установи.
Предметом оскарження у даній адміністративній справі є лише наказ №149/ОД-19 від 13.08.2019р. щодо постановки на оперативно-профілактичний облік засудженого ОСОБА_1 .. Інші попередні, в тому числі і вказані вище, накази у розглядуваному позові не оскаржені.
При цьому, в матеріалах розглядуваної справи відсутні докази про те, що попередні накази за 2017-2019 роки про постановку засудженого ОСОБА_1 на профілактичний облік як схильного до нападу на адміністрацію установи, були визнані протиправними чи скасованими.
Таким чином, відсутні підстави для висновків про систематичну протиправність дій відповідача ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)» щодо постановки позивача на профілактичний облік як засудженого, схильного до вчинення правопорушення, а тому являється безпідставною відповідна позовна вимога.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції від 29.11.2019 року в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо систематичної постановки позивача на профілактичний облік засуджених, схильних до вчинення правопорушень - підлягає скасуванню, і в цій частині слід прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні відповідної позовної вимоги.
У решта частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийнято за результатами всебічного і об'єктивного встановлення обставин справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» - задоволити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року в адміністративній справі №460/2593/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» про визнання дій протиправними, скасування наказу, стягнення моральної шкоди - скасувати частково, а саме, в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» щодо систематичної постановки ОСОБА_1 на профілактичний облік засуджених, схильних до вчинення правопорушень, - і в цій частині прийняти нову постанову.
Відмовити у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» щодо систематичної постановки ОСОБА_1 на профілактичний облік засуджених, схильних до вчинення правопорушень.
У решта частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року в адміністративній справі №460/2593/19 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: В. В. Гуляк
Судді: Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повний текст постанови складено 14.05.2020 року