14 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/1011/19 пров. № А/857/3360/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шевчук С.М.,
суддів Кухтея Р.В., Носа С.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року (рішення ухвалене судом в м. Ужгород у складі головуючого судді Рейті С.І., дата складення повного тексту рішення суду не зазначена) у справі №260/1011/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Закарпатської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд, -
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
В липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
визнати протиправним наказ №6.3.1-23 від 13 червня 2019 року про її звільнення з посади передчасним та незаконним;
скасувати наказ №6.3.1-23 від 13 червня 2019 року про її звільнення з посади;
зобов'язати голову ліквідаційної комісії Апеляційного суду Закарпатської області поновити її на роботі та виконати зобов'язання по працевлаштуванню;
стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з невиконанням зобов'язання по працевлаштуванню.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не погоджується з посиланням суду, як на обґрунтування рішення на те, що норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, не відповідає нормам чинного законодавства, а саме ст. 92 Закону України «Про державну службу» (патронатна служба) зазначено, що на працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім ст. 39(1), 41-43(1), 49(2) Кодексу законів про працю України. Також вказує, що помилковим є погодження суду із доводами відповідача про неможливість виконання зобов'язання працевлаштування на посаді, оскільки наведені обставини не стосуються предмету позовних вимог (так як предметом спору є неправомірність звільнення), адже протиправність звільнення з посади обумовлена нівелюванням відповідачем державних гарантій трудових прав, які зокрема, визначені ч. 3 ст. 184 КЗпП України. Зазначає, що відповідач не вчиняв заходи для забезпечення працевлаштування, передбачені законодавством, а суд першої інстанції не дав правової оцінки бездіяльності голови ліквідаційної комісії та недотриманні норм законодавства в частині передбаченого обов'язкового працевлаштування та збереження середньої заробітної плати на протязі трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору. Разом з тим, доводи відповідача про неможливість виконання зобов'язання працевлаштування не звільняють Апеляційний суд Закарпатської області від виконання обов'язку забезпечити працевлаштування, передбаченого ч. 3 ст. 184 КЗпП України в зазначені строки та не доводять, що відповідач вчиняв заходи для забезпечення працевлаштування. Вказує, що працевлаштування вказаних категорій працівників при повній ліквідації підприємства, установи чи організації є обов'язком власника або уповноваженого ним органу.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення. По суті доводи відзиву на апеляційну скаргу співпадають з висновками суду першої інстанції.
Учасники справи були повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст.124 КАС України, шляхом надіслання повідомлень засобами поштового зв'язку, що підтверджується зворотними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та на електронну пошту, зазначену даними учасниками справи, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. В судове засідання не прибули, позивач подала заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив розгляд справи відкласти на інший термін.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року статтю 195 КАС України після частини третьої доповнено новою частиною такого змісту: "4. Під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України".
На виконання вимог приведеного закону Восьмим апеляційним адміністративним судом (на період вжитих Урядом України карантинних заходів) забезпечено доступ сторін та учасників справи до суду, в тому числі і шляхом проведення судового засідання в порядку відеоконференції (згідно ч.4 ст. 195 КАС України) зі всіма учасниками справи, які виявили таке бажання та повідомили про нього суд. Окрім того, судом забезпечено можливість надіслання на адресу суду процесуальних документів, пов'язаних з розглядом справи (в тому числі і письмових пояснень, відзивів, доказів тощо) засобами як поштового так і електронного зв'язку, про що повідомлено на офіційному сайті суду.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції у період дії карантинних заходів забезпечено процесуальну можливість для сторін та учасників справи доступу до суду, в тому числі і шляхом проведення судового засідання в порядку відеоконференції та надіслання до суду апеляційної інстанції необхідних процесуальних документів та письмових пояснень у даній справі для урахування їх під час розгляду апеляційної скарги.
При цьому колегією суддів враховано, що діяльність апеляційного суду на період проведення карантинних заходів припинена не була, а відтак у відповідача була процесуальна можливість прийняти участь у розгляді даної справи шляхом проведення судового засідання в порядку відеоконференції та висловлення своєї позиції як в усній так і у письмовій формі, шляхом надіслання на поштову чи електронну адресу суду. Проте, відповідач не зважаючи на широкий обсяг прав, наданих йому щодо забезпечення його процесуальні можливості доступу до суду таким правом не скористався без поважних причин.
З огляду на приведені обставини справи, колегія суддів вважає, що відкладення розгляду справи є необґрунтованим та таким, що призводить до свідомого затягування відповідачем (який є суб'єктом владних повноважень) розгляду справи, порушення права інших осіб на доступ до суду, правової невизначеності судового рішення, ухваленого судом першої інстанції та порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм щодо граничних строків розгляду апеляційних скарг.
Відтак, розгляд апеляційної скарги здійснюється судом з урахуванням наявних матеріалів справи, пояснень представників сторін, як усних так і письмових та додаткових доказів наявних у матеріалах справи та таких, що надійшли на адресу суду від сторін та учасників засобами як засобами поштового так і електронного зв'язку.
За наведених обставин, колегія суддів відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
З огляду на обставини щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та положення ст. 311 КАС України колегія суддів, вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи обставини, що наказом керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області №6.3.1-124 від 13.11.2012 року позивача було призначено помічником судді Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_2 за переведенням з Закарпатського окружного адміністративного суду із залишенням 11 рангу державного службовця, на підставі подання судді Бондаренка Ю.О.
09.12.2016 року на підставі письмового подання судді Апеляційного суду Закарпатської області Бисаги Т.Ю. та письмової заяви позивача, наказом керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області №6.3.1-340 від 09.11.2016 року позивача було переведено на посаду помічника судді Апеляційного суду Закарпатської області Бисаги Т.Ю. для виконання обов'язків додаткового помічника судді, тимчасово - з 09 грудня по 26 грудня 2016 року. В подальшому, 26.12.2016 року наказом № 6.3.1-381 від 26.12.2016 року та 01.02.2017 року наказом № 6.3.1-39 від 31.01.2017 року з позивачем було продовжено строковий трудовий договір до 31 січня та 01 березня 2017 року відповідно.
Наказом керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області № 6.3.1-72 від 01.03.2017 року, відповідно до п.2 ч.1 ст.36, 83 Кодексу законів про працю України, ст.19, ч.1 ст.24 Закону України "Про відпустки", позивача було звільнено із займаної посади додаткового помічника судді Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_3 з 01.03.2017 року, у зв'язку з закінченням строку трудового договору.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.12.2017 року визнано неправомірними дії керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області Боклах Г.І. щодо звільнення позивача з посади додаткового помічника судді. Зокрема, вищезазначеним судовим рішенням вирішено: скасувати наказ керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області Боклах Г.І. №6.3.1-72 від 01.03.2017 року "Про звільнення ОСОБА_1 " як незаконний та протиправний; поновити ОСОБА_1 на посаді додаткового помічника судді Апеляційного суду Закарпатської області з 02 березня 2017 року; стягнути з Апеляційного суду Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 02 березня 2017 року по 11 грудня 2017 року в розмірі 76455,40 грн.; стягнути з Апеляційного суду Закарпатської області на користь ОСОБА_1 , заподіяну моральну шкоду в сумі 35000,00 грн.; стягнути з Апеляційного суду Закарпатської області на користь ОСОБА_1 , витрати на правову допомогу у розмірі 5100,00 грн.
На виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.12.2017 року, наказом № 6.3.1-13 від 12.04.2019 року, позивача поновлено на посаді додаткового помічника судді Апеляційного суду Закарпатської області.
12.04.2019 року позивач попереджена про наступне вивільнення у зв'язку з ліквідацією апеляційного суду Закарпатської області.
Наказом апеляційного суду Закарпатської області від 11.06.2019 року № 6.3.1-23 "Про звільнення ОСОБА_1 ", відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, ч.6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", на виконання Наказу Державної судової адміністрації України від 20.09.2018 року № 474 "Про забезпечення виконання Указу Президента України від 29.12.2017 року № 452/2017", у зв'язку з перебуванням апеляційного суду Закарпатської області в процесі припинення, ОСОБА_1 звільнено з посади додаткового помічника судді апеляційного суду Закарпатської області з 13.06.2019 року у зв'язку з ліквідацією апеляційного суду Закарпатської області, на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України.
Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернулася до суду із позовом про його скасування та поновлення на роботі.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Закарпатський апеляційний суд є новоствореною організацією, а вакантні місця помічника судді повинні заповнюватись тільки за поданням судді - то позивачу не може бути запропонована для переведення до Закарпатського апеляційного суду посада помічника судді Закарпатського апеляційного суду. Доказів того, що будь - яким суддею Закарпатського апеляційного суду внесено подання про призначення позивача посаду помічника судді сторонами до суду не надано. Відповідно до ст. 92 Закону України "Про державну службу", ч. 6 якої чітко визначено, що працівник патронатної служби, який виявив бажання вступити або повернутися на державну службу, реалізує таке право у порядку, визначеному цим Законом для осіб, які вперше вступають на державну службу, з обов'язковим проведенням конкурсу. Згідно ст. 21 Закону України "Про державну службу" вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Враховуючи попередній висновок суду про неможливість працевлаштування позивача працівником патронатної служби в Закарпатському апеляційному суді, суд першої інстанції погодився із доводами відповідача про неможливість працевлаштування позивача в обхід встановленої законодавством процедури проведення конкурсу. Будь яких виключень ст. 92 вищезазначеного Закону у собі не містить.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Статтею 19 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд утворюється і ліквідовується законом.
Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" від 29.12.2017 року № 452/2017 (далі - Указ) відповідно до підпункту 6 пункту 16 1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, частини третьої статті 19, частини другої статті 26, пункту 40 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ліквідовані, в тому числі, Апеляційний суд Закарпатської області та створено Закарпатський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Закарпатську область, з місцезнаходженням у місті Ужгород. Зазначений Указ набув чинності 29.12.2017 року.
Наказом Державної судової адміністрації України "Про забезпечення виконання Указу Президента України від 29.12.2017 року № 452/2017" від 20.09.2018 року № 474 (надалі в тексті Рішення - Наказ) утворено ліквідаційну комісію Апеляційного суду Закарпатської області.
У відповідності до п. 2 Наказу, ліквідаційні комісії апеляційних судів повинні забезпечити здійснення своїх повноважень з наступного робочого дня за днем опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного апеляційного суду про початок роботи новоутвореного суду, а згідно до п.3 затвердити План заходів з ліквідації апеляційних судів, зазначених у підпунктах 1 - 25 пункту 1 цього наказу.
Пунктом 4 Наказу передбачено - головам ліквідаційних комісій апеляційних судів забезпечити виконання затвердженого Плану заходів з ліквідації відповідних судів, зазначеного у пункті 3 цього наказу.
Згідно до розділу І "Заходи організаційного, кадрового забезпечення" Плану заходів з ліквідації відповідних судів передбачено: 1. Вжити заходів щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) запису про початок процедури припинення діяльності апеляційних судів; 2. Письмово повідомити працівників про ліквідацію суду та попередити державних службовців про наступне припинення державної служби та вивільнення (статті 83, 87 Закону України "Про державну службу", статті 40, 49І КЗпП України; 3. Довести до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників у порядку, визначеному статтею 48 Закону України "Про зайнятість населення"; 5. Здійснити заходи щодо працевлаштування працівників апаратів апеляційних судів, що ліквідуються, звернувшись до державної служби зайнятості (у разі необхідності); 6. Видати накази про звільнення (у тому числі в порядку переведення), та ознайомити з ними працівників; 9. Вжити заходів щодо внесення до ЄДР запису про завершення процедури ліквідації; 10. Звільнення членів ліквідаційної комісії.
У відповідності до розділу ІІІ. "Заходи документального забезпечення" Плану заходів з ліквідації відповідних судів передбачено: 2.Забезпечити передачу архівного фонду та документообігу суду до новоутвореного суду; 4. Забезпечити впорядкування та передачу судових справ, що перебували у провадженні суду.
04.10.2018 року внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про початок процедури припинення діяльності Апеляційного суду Закарпатської області.
12.04.2019 року головою ліквідаційної комісії апеляційного суду Закарпатської області надано позивачу попередження про наступне звільнення з займаної посади додаткового помічника судді апеляційного суду Закарпатської області, у зв'язку з ліквідацією суду (а.с.64).
У відповідності до ч.1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
З аналізу наведеної правової норми можна зробити висновок, що у випадку ліквідації юридичної особи відсутні будь - які правонаступники (їх наявність передбачена виключно в результаті реорганізації).
У відповідності ч.1 до ст. 92 Закону України "Про державну службу" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до посад патронатної служби належать посади, в тому числі, помічників суддів.
Частиною 2 ст. 92 вищезазначеного Закону визначено, що працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений.
Трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Акт про звільнення приймається керівником державної служби.
Працівник патронатної служби може бути достроково звільнений з посади за ініціативою особи, працівником патронатної служби якої він призначений, або керівника патронатної служби (ч.3 ст. 92 Закону України "Про державну службу").
На працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39- 1, 41 - 43- 1, 49 -2 Кодексу законів про працю України. Особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.(ч.4 ст. 92 Закону України "Про державну службу").
Працівник патронатної служби, який виявив бажання вступити або повернутися на державну службу, реалізує таке право у порядку, визначеному цим Законом для осіб, які вперше вступають на державну службу, з обов'язковим проведенням конкурсу (ч.6 ст. 92 Закону України "Про державну службу").
Частиною 1 ст.157 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника (помічників) судді, затвердженим Радою суддів України.
Частиною 3 вищезазначеної статті Закону визначено, що судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.
Рішенням Ради Суддів України № 18 від 18.05.2018 року затверджене Положення про помічника судді (далі - Положення).
Пунктом 1 Положення встановлено, що відповідно до частини першої статті 157 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України. Правовий статус, умови діяльності помічників судді визначаються Законом України "Про судоустрій і статус суддів", статтею 92 Закону України "Про державну службу", нормативно-правовими актами з питань оплати праці працівників патронатних служб і цим Положенням.
Посади помічників судді належать до посад патронатної служби, на які не поширюється дія Закону України "Про державну службу", крім статті 92 Закону України "Про державну службу".
Судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді (п.7 Положення).
Помічник судді призначається на посаду на строк повноважень безпосереднього керівника та не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника у штаті суду (п.8 Положення).
Трудові відносини з помічником (помічниками) судді припиняються в день припинення повноважень безпосереднього керівника та/або в день відрахування безпосереднього керівника зі штату суду або в день ухвалення з'їздом суддів України рішення про обрання Ради суддів України в новому складі. Наказ про звільнення видається керівником апарату відповідного суду на підставі подання безпосереднього керівника та/або на підставі наказу про відрахування безпосереднього керівника зі штату суду.
У разі припинення повноважень судді відповідного суду та звільнення судді з займаної посади у встановленому законом порядку, помічник судді звільняється із займаної посади з дотриманням гарантій, передбачених законодавством (п.12 Положення).
Помічник судді, який виявив бажання вступити або повернутися на державну службу, реалізує таке право в порядку, визначеному Законом України "Про державну службу" для осіб, які вперше вступають на державну службу, з обов'язковим проведенням конкурсу (п.13 Положення).
Доводи скаржника стосовно не виконання відповідачем обов'язку щодо забезпечення працевлаштування позивача є безпідставними, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема листа в.о. керівника апарату Закарпатського апеляційного суду від 26.04.2019 року № 2/7870/2019, на лист голови ліквідаційної комісії апеляційного суду Закарпатської області від 17.04.2019 року № 110/4/19 щодо працевлаштування позивача, Закарпатський апеляційний суд дав відповідь, відповідно до якої, у вказаному суді до штатного розпису відсутні вакантні посади патронатної служби, натомість, наявні вакантні посади державної служби та працівників, які виконують функції з обслуговування (а.с.65).
Таким чином, враховуючи викладене, та в контексті викладених норм трудового законодавства, апеляційний суд звертає увагу на викладені норми ст. 92 Закону України "Про державну службу", ч. 6 якої чітко визначено, що працівник патронатної служби, який виявив бажання вступити або повернутися на державну службу, реалізує таке право у порядку, визначеному цим Законом для осіб, які вперше вступають на державну службу, з обов'язковим проведенням конкурсу.
Згідно ст. 21 Закону України "Про державну службу" вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу.
Отже, враховуючи відсутність вакантних посад патронатної служби, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неможливості працевлаштування позивача працівником патронатної служби в Закарпатському апеляційному суді. Будь яких виключень ст. 92 вищезазначеного Закону у собі не містить.
Тобто, позивач має право зайняти посаду помічника судді в Закарпатському апеляційному суді тільки за однієї умови - якщо відносно нього буде внесене подання суддею про призначення позивача на посаду помічника судді на термін повноважень судді. Доказів того, що будь - яким суддею Закарпатського апеляційного суду внесено подання про призначення позивача посаду помічника судді сторонами до суду не надано.
Отже, оскільки Закарпатський апеляційний суд є новоствореною організацією, а вакантні місця помічника судді повинні заповнюватись тільки за поданням судді - то позивачу не може бути запропонована для переведення до Закарпатського апеляційного суду посада помічника судді Закарпатського апеляційного суду.
Таким чином, працевлаштування позивача в новостворений орган державної влади можливо за умови дотримання приписів ст. 157 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 92 Закону України "Про державну службу".
Доводи скаржника стосовно того, що до спірних правовідносин - звільнення з роботи працівника патронатної служби застосовуються норми трудового законодавства як це передбачено ст. 92 Закону України «Про державну службу» (Патронатна служба), що на працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім ст. 39-1, 41-43-1, 49-2 Кодексу законів про працю України, судом до уваги не беруться, з огляду на наступне.
Як зазначено в ст. 92 Закону України «Про державну службу» на працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім ст. 39-1, 41-43-1, 49-2 Кодексу законів про працю України. Таким чином, певні правовідносини, які не врегульовані спеціальним законодавством регулюються КЗпП України. Однак, у вказаній статті чітко прописані випадки, коли КЗпП України не застосовується. Так, одним із таких випадків є стаття 49-2 Кодексу законів про працю України, яка регламентує порядок вивільнення працівників, відповідно до якої: одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Таким чином, дана стаття хоч регламентує порядок вивільнення працівників, однак не може бути застосована до спірних правовідносин, що прямо передбачено нормою ст. 92 Закону України «Про державну службу».
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що Апеляційний суд Закарпатської області не перебуває в стадії реорганізації, а підлягає ліквідації без будь - якого правонаступництва, що відповідає приписам ст. 104 ЦК України.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Звільнення жінок, зазначених у абзаці третьому ст. 184 КЗпП має певні особливості, зокрема, таке звільнення можливе, проте власник зобов'язаний вжити усіх заходів щодо її працевлаштування для продовження роботи на цьому підприємстві (установі, організації), а не в новостворений орган.
При цьому, суд звертає увагу, що предметом даного спору є правомірність звільнення позивача з посади додаткового помічника судді, яка (відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України) є посадою, діяльність на якій віднесена до публічної служби.
Особливості прийняття громадян на посади публічної служби, її проходження та звільнення спеціальними нормами законодавства України, які є пріоритетними під час вирішення даного спору.
Отже, правовий статус помічників суддів має комплексний характер, що зумовлений перебуванням вказаних осіб по суті у трудових відносинах із Державою, зокрема її судовою гілкою влади, тому внесення змін до статусу вказаних осіб та особливості проходження служби на цих посадах, порядок зайняття, звільнення з посад, відбувається саме на законодавчому рівні.
В даному випадку норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Таким чином, питання про звільнення особи, яка займала посаду помічника судді, вирішувалося на підставі спеціальних нормативно-правових актів та з дотриманням трудових та соціальних гарантій, передбачених трудовим законодавством.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновок суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Керуючись ст. 248, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328, ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі №260/1011/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос
Повне судове рішення складено 14 травня 2020 року.