14 травня 2020 р.Справа № 635/7103/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Сіренко О.І. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 22.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Савченко Д.М., вул. Калініна, 18, с. Покотилівка, Харківська, 62458, повний текст складено 22.11.19 року по справі № 635/7103/19
за позовом ОСОБА_1
до Завідувача сектору інспекційної роботи №3 - інспектор з паркування Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Батранча Дениса Олександровича
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до інспектора з паркування Батранча Д.О., в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності;
- скасувати постанову серії АА №004160 від 06.09.2019 року;
- закрити справу про адміністративне правопорушення.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки в ній не зазначено конкретне місце вчинення адміністративного правопорушення. Крім того, з фотографій, які розташовані на офіційному сайті Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, які додаються до постанови у якості доказів вчинення правопорушення, достовірно неможливо встановити дату, час та місце вчинення правопорушення, оскільки вони не містять будь-якої прив'язки до місцевості (визначеної адреси), а тому жодним чином не підтверджують зупинку автомобіля позивача у зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», отже факт вчинення адміністративного правопорушення не підтверджується жодними належними доказами у розумінні ст.251 КУпАП.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 22.11.2019 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до завідувача сектору інспекційної роботи №3 - інспектора з паркування Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Батранча Дениса Олександровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що жодна з фотографій відповідача не підтверджує наявність заборони зупинки/стоянки транспортного засобу на зображеній ділянці дороги, на них відсутні дорожні знаки або дорожня розмітка. Тому подія правопорушення наявними у справі доказами не доведена.
Позивач звертає увагу, що в постанові АА № 004160 від 06.09.2019 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності відповідач в якості єдиного доказу посилається на зображення які містяться на сторінці Департаменту територіального контролю Харківської міської ради на офіційному сайті Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету за адресою в мережі Інтернет http://www.city.kbarkov.ua/uk/gorodskaya-vlast/ispolnitelnyieorganyi/depar
tamentyi/dtk.htmI.
На думку позивача відсутні докази про зупинку його автомобіля у зоні дії дорожнього знаку 3.34. «Зупинку заборонено» та надання відповідачем копії якоїсь схеми, суперечить приписам ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно якої у справах в яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, він не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Будь-яких посилань на ту схему постанова не містить, в основу постанови відповідача вона покладена не була, а відтак не може використовуватись судом першої інстанції в обгрунтування. Крім того навіть та схема не надає можливість встановити чи знаходився транспортний засіб в зоні дії знаку 3.34 «Зупинка заборонена» чи ні, оскільки схема містить лише дислокацію (розташування) певних дорожніх знаків.
Окрім того, позивач звертає увагу, що згідно оскаржуваної постанови здійснено зупинку в зоні дії знаку 3.34 «Зупинка заборонена». Відповідно п. 1.10 ПДР України передбачено, що зупинка - це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги у русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо); стоянка - це припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
Текст постанови та зміст наведених відповідачем доказів не дозволяють встановити факт припинення руху транспортного засобу в зоні контролю протягом періоду часу, що перевищує максимально встановлений для зупинки/стоянки транспортного засобу.
Законодавцем не ототожнюються поняття «зупинка» та «стоянка», які хоч і схожі за своїм значенням, але вимоги до них є різними. Головна відмінність у тимчасовому факторі: стоянка передбачає тривалість, а зупинка - короткочасний маневр: При цьому, відповідно до Правил дорожнього руху не завжди- зупинка заборонена там, де не можна ставити автомобіль на стоянку, тоді як стоянка завжди буде порушенням в тих місцях, де заборонена зупинка, і таким чином, для застосування стягнення у випадку порушення водієм правил зупинки, має бути доведено саме факт припинення руху тривалістю не менше як 5 хв, а для стоянки - більше 5 хв.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серії АА № 004160 від 06 вересня 2019 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 8.4 «в» розділу 33 ПДР України та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, у зв'язку із чим до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн.
Зі змісту постанови убачається, що ОСОБА_1 05 вересня 2019 року о 10 годині 43 хвилини керував автомобілем RENAULT LOGAN, державний номер НОМЕР_1 , та на вул.Полтавський шлях у м.Харкові навпроти будинку № 161 здійснив зупинку у зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено».
Позивач з даною постановою не погоджується і зазначає про відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що інспектор з паркування Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Батранча Денис Олександрович вірно з'ясував, що Анікєєвим В.В. було вчинено адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, вірно встановив вину позивача у вчиненні даного правопорушення та у межах санкції статті застосував адміністративне стягнення.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 249 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.
Положеннями ст.ст. 268, 280 КУпАП встановлено, що особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 3, 5 ст. 279-1, КУпАП, якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та шостою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
На підставі ч. 2 ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих а автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Враховуючи наведене, у спірних правовідносинах протокол про адміністративне правопорушення не складається, а присутність правопорушника не є обов'язковою.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 219 КУпАП, виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, серед іншого, частинами першою і третьою статті 122 КУпАП (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису). Від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою і третьою статті 122, частинами першою і другою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 701 від 10.10.2018 року уповноважено головних спеціалістів - інспекторів з паркування Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 і ч. 3 ст. 122 КУпАП у частині порушень правил зупинки, стоянки транспортних засобів та ч. 1 і ч. 2 ст. 152-1 КУпАП, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), у межах відповідного населеного пункту.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, які реалізуються, зокрема, шляхом розгляду справ про адміністративні правопорушення у разі їх виявлення.
Надаючи оцінку оскарженому рішенню відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Порядок дорожнього руху на території України встановлюють ПДР України.
Відповідно до п. 8.1, 8.2 ПДР, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.
Згідно п. 8.4 "в" ПДР, дорожні знаки поділяються на групи, серед яких заборонні знаки, що запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Відповідно до Розділу 33 "Дорожні знаки" ПДР знак 3.34 "Зупинку заборонено" забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Зона дії знаку - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаку не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Дія знаку поширюється лише на той бік дороги, на якому він встановлений.
Як встановлено приписами п. 8.2-1 ПДР України, дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.
Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.
Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.
Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).
Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.
Пунктом 10.1.1 Правил розташування дорожніх знаків визначених Національним стандартом України - ДСТУ 4100-2014 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» встановлено, що дорожні знаки повинні розташовуватись так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий, так і в темний час доби, була забезпечена зручність експлуатації і обслуговування, а також було неможливе їх ненавмисне пошкодження. При цьому вони не повинні бути затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення тощо). Дорожні знаки повинні бути видимі на відстані не менше ніж 100 м за напрямом руху.
Статтею 6 Конвенції «Про дорожні знаки та сигнали» від 08.11.1968 року визначено, що дорожні знаки встановлюються таким чином, щоб їх легко та своєчасно могли розпізнати водії, для яких вони призначені. Будь-який знак, встановлений на стороні дороги, що відповідає напрямку руху повинен бути повторений над проїжджою частиною або на протилежній стороні дороги, якщо місцеві умови такі, що цей знак може не бути своєчасно замічений водіями транспортних засобів, для яких він призначений.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, на фотознімках, що зроблені відповідачем за допомогою технічного приладу - LENOVO TB-X704L № HAOXDADE, зафіксовано факт здійснення позивачем о 10 год 43 хв на вул. Полтавський Шлях навпроти будинку 161 м. Харкова зупинки на автомобілі Renault Logan державний номер НОМЕР_1 .
Водночас, із долучених до матеріалів справи фото, а саме роздруківок із розміщених технічних засобів регулювання дорожнього руху, не убачається, що автомобіль позивача припарковано біля бордюру, де був встановлений знак 3.4.
Фотоматеріали, які містяться в справі не відповідають вимогам статті 142 КУпАП, фотознімки здійснено без дотриманням вимог примітки до статті 142 КУпАП щодо фіксації місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, адже на фотозображеннях не зазначено географічні координати, а також не видно, що позивачем здійснено зупинку транспортного засобу Renault Logan державний номер НОМЕР_1 у зоні дії знаку 3.4, не зазначено відстань від знаку до вказаного транспортного засобу.
Доказів того, що відповідачем здійснювався замір відстані від місця стоянки автомобіля позивача до знаку 3.4. матеріали справи не містять.
На думку колегії суддів, надані відповідачем фото не є належними доказами на підтвердження правопорушення, оскільки автомобіль позивача по відношенню до дорожнього знаку на фото не зафіксовано, а на схемі організації дорожнього руху тільки схематично позначено дорожній знак 3.4 (а.с. 44).
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що надані під час розгляду справи роздруківки фотофіксації автомобіля не можуть бути визнані в якості належного та допустимого доказу, оскільки вони не містять відображення того, що автомобіль позивача знаходиться в зоні дії дорожнього знаку « 3.34», тобто не підтверджують наявність складу адміністративного правопорушення в діях позивача (а.с.5-6, 41-43). Фотофіксації відповідного знаку та розташування автомобіля по відношенню до нього відповідачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи не надано.
Надана Схема дислокації дорожніх знаків на перехресті вул. Полтавський Шлях - вул. Дудинської (а.с. 44) не може бути визнана беззаперечним доказом наявності вказаного знаку станом на час вчинення оскаржуваного правопорушення, оскільки не підтверджує, що зображені на ній дорожні знаки були в наявності станом на 05.09.2019 року та відповідали вимогам національного стандарту, зокрема, не були затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення тощо) та видимі на відстані не менше ніж 100 м за напрямом руху.
Інших доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність 05.09.2019 року по напрямку руху позивача дорожніх знаків 3.34, що відповідають вимогам національного стандарту, відповідачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду надано не було.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1 ст. 247 КпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг у справах про адміністративні правопорушення" від 24.06.1988 року №6, розглядаючи скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення, суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7).
На підставі викладеного, за відсутності доказів порушення позивачем ПДР України, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню у судовому порядку.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Згідно пункту третього частини третьої вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття справи про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене та аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зробив передчасні висновки.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського районного суду Харківської області від 22.11.2019 по справі № 635/7103/19, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 22.11.2019 року по справі № 635/7103/19 скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Завідувача сектору інспекційної роботи №3 - інспектор з паркування Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Батранча Дениса Олександровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії АА №004160 від 06.09.2019 року Завідувача сектору інспекційної роботи №3 - інспектор з паркування Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Батранча Дениса Олександровича у справі про адміністративне правопорушення.
Справу про адміністративне правопорушення закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає оскарженню в силу приписів ч.3 ст.272 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) О.І. Сіренко В.А. Калиновський
Повний текст постанови складено 14.05.2020 року