14 травня 2020 року справа №360/352/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Міронова Г.М., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року (повний текст складено 26 лютого 2020 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/352/20 (суддя І інстанції - Тихонов І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання бездіяльності неправомірною, -
20 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, в якому ( з урахуванням уточнень) просив суд: - визнати бездіяльність відповідача у виконавчому проваджені № 41205810 з невиконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі №2а-2546/08 неправомірною; - зобов'язати відповідача здійснити дії з примусового виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі №2а-2546/08 у виконавчому проваджені № 41205810, відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" з урахуванням зміни органу, що здійснює нарахування та виплату пенсії.
В обґрунтування позову зазначено, що 26 вересня 2008 року Луганським окружним адміністративним судом у справі № 2а-2546/08 було прийнято постанову за адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про визнання дії незаконними, зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію інваліду ЧАЕС, згідно якої вимоги було задоволено частково. Суд, визнав дії управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про відмову в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, рівної прожитковому мінімуму для непрацездатних та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, рівної прожитковому мінімуму для непрацездатних починаючи з 12 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, та зобов'язав управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про відмову в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, рівної прожитковому мінімуму для непрацездатних та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, рівної прожитковому мінімуму для непрацездатних починаючи з 12 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року з урахуванням положень частини 3 статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Перерахунок пенсії здійснювати виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом на відповідний період.
Зазначена постанова суду була оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду та постановою цього суду від 01 квітня 2009 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2008 року по справі № 2а-2546/08. В мотивувальній частині, та в пунктах 2 та 3 резолютивної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2008 року по справі №2а- 2546/08 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про визнання дій незаконними та зобов'язання зробити перерахунок та виплату пенсії інваліду ЧАЕС слова і цифри "з 12 липня 2007 року" змінити на "з 01 липня 2007 року". В іншій частині постанову суду залишено без змін.
Постанова Луганського окружного адміністративного суду набула законної сили, та за заявою судом було видано виконавчий лист від 23.06.2009 № 2а- 2546/08, який було пред'явлено до виконання.
В 2013 році позивачем було розпочато в суді ряд справ, а саме:
- Справа № 812/6438/13-а до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.10.2009 ВП № 13493866 (постановою суду від 02 серпня 201 року суд скасував постанову про закінчення виконавчого провадження № 134938660);
- Справа № 2а-2546/08/1270 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання (постановою суду від 21 листопада 2013 р. строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання було поновлено).
Як зазначено в мотивувальній частині цієї постанови суду - ухвалою від 28.10.2013 року по справі № 2а- 2546/08/1270 було задоволено заяву про видачу дублікату виконавчого листа.
В подальшому виконавче провадження № 134938660 отримало новий номер 41205810.
За заявою було отримано дублікат виконавчого листа та рекомендованим листом від 21.02.2019 надіслано для примусового виконання до відповідного державного органу, що здійснює примусове виконання рішення, в цьому листі позивач додатково повідомив державного виконавця про те, що на даний час він проживає у Дніпропетровській області та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Кам'янське).
Однак, з 21.02.2019 по теперішній час органом, що здійснює примусове виконання рішень жодних дій спрямованих на примусове виконання не проведено, рішення суду залишається невиконаним, що є грубим порушенням діючого законодавства та призводить до щомісячного порушення мого права на отримання пенсії у розмірі визначеному за рішенням суду.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 360/352/20 позов задоволено частково. Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області здійснити дії з примусового виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі №2а-2546/08 у виконавчому проваджені № 41205810, відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
Негативні наслідки пов'язані з бездіяльністю відповідача полягають в порушенні права на отримання належної позивачу за рішенням суду пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не за самостійним призначенням територіальним органом Пенсійного фонду України на підставі постанови Кабінету Міністрів України.
Відповідачем на адресу суду надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26.09.2008 у справі № 2а-2546/08 (з урахуванням змін, внесених постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року) позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про визнання дій незаконними, зобов'язання зробити перерахування виплати пенсії інваліду ЧАЕС задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про відмову в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, рівної прожитковому мінімуму для працездатних та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, рівної прожитковому мінімуму для непрацездатних починаючи з 12 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, рівної прожитковому мінімуму для працездатних та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, рівної прожитковому мінімуму для непрацездатних починаючи з 12 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, з урахуванням положень частини 3 статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Перерахунок пенсії здійснювати виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом на відповідний період.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 14.01.2016 відновлено втрачене судове провадження в адміністративній справі № 2а-2546/08 в частині: постанови Луганського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2008 року.
Ухвалою від 21.01.2019 заяву ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 2а-2546/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про визнання дії незаконними, зобов'язання зробити перерахування виплати пенсії інваліду ЧАЕС задоволено.
Стягувачем отримано дублікат виконавчого листа № 2а-2546/08 про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, рівної прожитковому мінімуму для працездатних та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, рівної прожитковому мінімуму для непрацездатних починаючи з 12 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, з урахуванням положень частини 3 статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Перерахунок пенсії здійснювати виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом на відповідний період (арк.спр. 8).
В березня 2019 року до ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області надійшла заява позивача від 14.03.2019 про примусове виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, рівної прожитковому мінімуму для працездатних та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, рівної прожитковому мінімуму для непрацездатних починаючи з 12 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, з урахуванням положень частини 3 статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Перерахунок пенсії здійснювати виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом на відповідний період (арк.спр. 5).
Постановою від 15.03.2019 відновлено виконавче провадження ВП № 41205810 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-2546/08, виданого 23.06.2009 Луганським окружним адміністративним судом про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, рівної прожитковому мінімуму для працездатних та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, рівної прожитковому мінімуму для непрацездатних починаючи з 12 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, з урахуванням положень частини 3 статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Перерахунок пенсії здійснювати виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом на відповідний період (арк.спр. 34).
15.03.2019 № 1323 відповідачем направлено на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області щодо надання на адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області інформацію, щодо Єдиного державного реєстру одержувачів пенсій в якому Управлінні пенсійного фонду України перебуває на обліку ОСОБА_1 та надати інформацію, щодо Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська (арк.спр. 32).
04.04.2019 за вх. № 1281 до ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області надійшов лист ГУ ПФУ в Луганській області від 01.04.2019 № 4761/02-02, в якому зазначено, що Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська перереєстровано на підконтрольну українській владі територію, але не здійснює свої повноваження в зв'язку з відсутністю працівників. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Дніпродзержинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (арк.спр. 31).
Спірним питанням у даній справі є наявність чи відсутність протиправної бездіяльності відповідача щодо невиконання дій, передбачених статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", а саме - нездійснення виконавчих дій щодо заміни сторони у виконавчому провадженні.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає стаття 287 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404, у відповідній редакції).
За визначенням статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону № 1404).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 Закону № 1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404).
Перелік заходів примусового виконання рішень наведено у статті 10 Закону № 1404, у частині третій статті 18 Закону № 1404 зазначено права виконавця під час здійснення виконавчого провадження.
Статтею 10 Закону № 1404 визначено, що заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону № 1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Надаючи оцінку наявності підстав для вчинення відповідачем дій, визначених статтею 63 Закону № 1404, та відповідно наявності протиправної бездіяльності щодо не вчинення таких дій, колегія суддів зазначає наступне.
В Постанові Правління Пенсійного фонду України від 12.05.2015 № 9-1, в якій зазначено, що управлінням, яке здійснює повноваження з обслуговування страхувальників, які перебувають на обліку в УПФУ в Артемівському районі м. Луганська, що тимчасово не здійснює свої повноваження на період проведення антитерористичної операції, є Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області, правонаступником якого на день розгляду справи по суті є Старобільське ОУПФУ Луганської області.
Відповідно до вказаної постанови Правління ПФУ, обслуговування страхувальників, які перебувають на обліку в управліннях Фонду, що тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, на період проведення антитерористичної операції, зокрема здійснення обліку платежів, що надходять на рахунки органів Пенсійного фонду України, відкриті в установах АТ "Ощадбанк", прийняття звітності, передбаченої законодавством, зняття з обліку страхувальників в органах Пенсійного фонду України, надання довідок, встановлених законодавством, формування звітності та виконання завдань, передбачених підпунктами 2-4, 6, 9-12, 16, 19 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, здійснювати управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаним управлінням Донецької та Луганської областей згідно з додатком до цієї постанови.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Таким чином, вказана постанова Правління Пенсійного фонду України жодним чином не стосується пенсіонерів або застрахованих осіб.
З огляду на зазначене, заміна сторони у виконавчому провадженні з УПФУ в Артемівському районі м. Луганська на його правонаступника - Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області не можлива.
У зв'язку зі зміною місця проживання ОСОБА_1 з 01.08.2015 знаходиться на обліку як внутрішньо переміщена особа в ГУПФУ в Дніпропетровській області.
Між тим, ГУПФУ в Дніпропетровській області не є правонаступником зобов'язань УПФУ в Артемівському районі м. Луганська - відповідача у справі № 2а-2546/08.
Перебування на обліку в іншому управлінні не є підставою для визнання цього управління правонаступником боргових зобов'язань УПФУ в Артемівському районі м. Луганська.
Судом встановлено, що боржник у виконавчому провадженні залишився на території, яка не підконтрольна українській владі.
Вказана обставина унеможливила вчинення відповідачем будь-яких виконавчих дій, вчинення дій, які він повинен був вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України.
Бездіяльність відповідача у даному випадку, з огляду на конкретні обставини, а саме, залишення боржника у виконавчому провадженні на території, яка не підконтрольна українській владі, не можна вважати протиправною.
Тому, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні цієї вимоги позивача.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області здійснити дії з примусового виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі №2а-2546/08, відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" з урахуванням зміни органу, що здійснює нарахування та виплату пенсії, слід зазначити наступне.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Відповідно до частини другої ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Судове рішення у справі № 2а-2546/08 на даний час не виконається.
Згідно до частини першої ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Зважаючи на обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити дії з примусового виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі №2а-2546/08 у виконавчому проваджені № 41205810, відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження".
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.
Колегія суддів зазначає, що відсутність підтвердження направлення позивачу відзиву, не можна вважати, відповідно до частини 3 статті 317 КАС України, обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 360/352/20 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 360/352/20 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 14 травня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
Г.М. Міронова