14 травня 2020 року справа №200/10054/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участі позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Хандія В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року (повне судове рішення складено 23 грудня 2019 року у м. Слов'янську) у справі № 200/10054/19-а (суддя в І інстанції Михайлик А.С.) за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - військова частина НОМЕР_1 , відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Донецький ЗВ ВСП, відповідач-2) про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди.
В обгрунтування позову зазначено, що підставою прийняття спірних наказів стали висновки відповідача-1 про безпідставність виплати винагороди за участь в АТО військовослужбовцям в розмірі, передбаченому для осіб, що перебували на 1 лінії оборони, в той час як ті перебували на 2 лінії, на підставі наказів, проекти яких готувала позивач. ОСОБА_1 зауважила в позові на тому, що відомості до наказів про виплату винагороди за участь в АТО вона вносила на підставі рапортів відповідальних осіб щодо перебування військовослужбовців на першій лінії оборони. Крім цього, позивач зазначила, що готувала лише проекти наказів, втім вона не погоджувала їх та не була їх підписантом. За змістом позову, порушення відповідачем-1 порядку проведення службових розслідувань за вищевказаним фактом призвело до невірних висновків. Крім того, оскільки відповідачем-2 наказ Донецького ЗВ ВСП № 247 від 01.10.2019 про притягнення до матеріальної відповідальності в сумі 595 079,00 грн. та здійснення щомісячного утримання 20 % грошового забезпечення від 01.10.2019 прийнято на підставі рішень відповідача -1, а саме наказів командира військової частини НОМЕР_1 № 89 від 14.02.2019 та наказу військової частини НОМЕР_1 № 5 від 06.01.2019 про результати службового розслідування, цей наказ також прийнято безпідставно.
Враховуючи наведене, з урахуванням уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 89 від 14.02.2019;
- визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 № 5 від 06.01.2019 про результати службового розслідування;
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача-2 № 247 від 01.10.2019 про притягнення до матеріальної відповідальності в сумі 595 079,00 грн. та здійснення щомісячного утримання 20 % грошового забезпечення;
- стягнути моральну шкоду в сумі 595 079,00 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністартивного суду від 13 грудня 2019 року позовні вимоги задоволені частково.
Визнано протиправним та скасовано п. 4.2 наказу військової частини НОМЕР_1 від 06.01.2019 № 5.
Визнано протиправним та скасовано наказ Донецького ЗВ ВСП від 01.10.2019 № 247.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що матеріалами проведених службових розслідувань підтверджено допущення позивачем порушення у вигляді безпідставного внесення даних до наказів про виплату винагороди, що призвело до її переплати та спричиненню державі значної матеріальної шкоди. ОСОБА_1 відомості до наказів на виплату винагороди за участь в АТО вносились безпідставно, позивачем не отримувались станом на час підготовки проектів наказів рапорти щодо перебування військовослужбовців на відповідній лінії оборони.
Донецьким ЗВ ВСП також подано апеляційну скаргу, яка ухвалою Першого апеляційного адміністартивного суду від 05 березня 2020 року повернута заявнику.
Також ІНФОРМАЦІЯ_2 у відзиві на апеляційну скаргу відповідача-1 висловлено безпосередньо незгоду з висновками місцевого суду та посилання на порушення, на думку відповідача-2, судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та прохання залишити апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 без задоволення.
Відповідно до вимог статті 304 КАС України у відзиві на апеляційну скаргу зазначається, зокрема обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, натомість відзив відповідача-2 не містить таких заперечень, проте за своїм змістом відповідає апеляційній скарзі.
В судовому засіданні позивач та представник відповідача-2 заперечували проти задоволення апеляційної скарги. Представник апелянта не був допущений до участі в апеляційному суді, оскільки не надав документів на підтвердження повноважень на самопредставництво суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
Позивач з 01.09.2017 по 18.07.2018 проходила службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини, з 18.07.2018 її виключено зі списків особового складу в/ч через призначення на посаду заступника начальника штабу - начальника відділення персоналу Донецького ЗВ ВСП на підставі наказу від 23.06.2018 № 339.
В період проходження позивачем служби у військовій частині НОМЕР_2 наказами командира в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_2 № 137 від 02.12.2017 та № 2 від 02.01.2018 військовослужбовцям призначено до виплати за листопад 2017 року та грудень 2017 винагороду за безпосередню участь в АТО. У додатках до наказів визначено перелік військовослужбовців, період їх участі в АТО, вказано, що винагорода за час перебування на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів першого ешелону - 10 000 грн., другого - 4500 грн. Накази містять відмітку про погодження із начальником штабу - першим заступником командира в/ч НОМЕР_2 майором ОСОБА_3 ; примітку ТВО помічника командира в/ч НОМЕР_2 з правової роботи молодшого сержанта ОСОБА_4 , який зазначив, що зміст документа відповідає вимогам чинного законодавства, негативних правових наслідків реалізації його положень, у тому числі порушень законодавства, що можуть створити передумови для завдання економічних збитків державі, не прогнозується; проекти наказів підготовлені старшим помічником начальника штабу з кадрів і стройової частини в/ч НОМЕР_2 старшим лейтенантом ОСОБА_1 (а.с.80-92, 94-106 т. 1).
Відповідно до наказів командира в/ч НОМЕР_1 від 27.10.2017 № 300, від 27.12.2017 № 361 у період з 30.10.2017 по 26.12.2017 командир в/ч ОСОБА_2 перебував у відрядженні (а.с.91,93 т.2).
Внутрішньо-перевірочною комісією проведено перевірку фінансово-господарської діяльності в/ч НОМЕР_1 за період з 17.04.2017 по 25.05.2018, про що складено акт від 25.05.2018. Згідно акту в ході перевірки перевірено співвідношення перебування військовослужбовців в/ч НОМЕР_2 на глибині ротних опорних пунктів 1 та 2 ешелонів, виявлені факти проведення виплат на підставі сумнівних рапортів (а.с.39-40 т.3).
23.07.2018 за наслідком проведення службового розслідування, призначеного наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 25.05.2018 № 484, складено акт щодо фінансово-господарської діяльності в/ч НОМЕР_2 , який був затверджений командиром в/ч НОМЕР_1 . За змістом зазначеного акту, в ході перевірки військової частини НОМЕР_2 виявлено незаконне нарахування винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції військовослужбовцям, які знаходилися фактично на 2 лінії оборони, але отримували винагороду як за участь на 1 лінії оборони. В акті зазначено, що через порушення порядку виплати винагороди за участь в АТО на першій лінії оборони військовій частині НОМЕР_2 (незаконне видання наказу по особовому складу у в/ч стосовно військовослужбовців, які не виконували завдання на першій лінії оборони, але отримували винагороду за їх виконання), що призвело до незаконної виплати коштів за участь в АТО на першій лінії оборони за листопад-грудень 2017 року в розмірі 1 229 482,35 грн. Незаконна виплата по першій лінії у листопаді 2017 року становить - 510 950,03 грн., за грудень 2017 року - 528 532,32 грн. (а.с.11-24 т.1). Згідно акту також в ході проведеного розслідування виявлено вину посадових осіб в/ч НОМЕР_2 , а саме: полковника ОСОБА_2 , майора ОСОБА_5 , капітана ОСОБА_6 , майора ОСОБА_3 , сержантів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , прапорщиків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 23.07.2018 № 600 (а.с.179-184 т.2) зазначено вважати призначене наказом від 25.05.2018 № 484 службове розслідування закінченим, винних осіб притягнути до дисциплінарної, а також до матеріальної відповідальності - пропорційно.
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 07.11.2018 № 880 знов призначено службове за фактами незаконного нарахування виплати коштів як винагороди за участь в АТО на перші лінії оборони в зоні проведення антитерористичній операції військовослужбовцями в/ч НОМЕР_2 , які фактично перебували на 2 лінії оборони, вказано провести зазначене службове розслідування в термін до 07.12.2018 (а.с.25-26, 166-167 т.1).
Наказом від 07.12.2018 № 939 продовжено строк проведення службового розслідування до 07.01.2019, вказано підготувати матеріали службового розслідування до 04.01.2019 (а.с.168 т.1, а.с. 29 т.3).
За фактом проведення службового розслідування на підставі наказу № 880 від 07.11.2018, у грудні 2018 року складено відповідний акт (точна дата затвердження акту у наданих суду його копіях не вказана, а.с. 27-32, 169-174 т.1, а.с.30-36 т.3).
В акті службового розслідування зазначено, що 25.05.2018 внутрішньо-перевірочною комісією в/ НОМЕР_3 при перевірці фінансово-господарської діяльності в/ч НОМЕР_2 під час встановлення співвідношення перебування військовослужбовців в/ч НОМЕР_2 на глибині ротних опорних пунктів першого та другого ешелону оборони встановлено, що у в/ч НОМЕР_2 в грудні 2017 року та січні 2018 року всі військовослужбовці військової частини перебували на глибині ротних опорних пунктів першого ешелону, що не відповідає дійсності, а також встановлено, що з червня по листопад 2017 року у військовій частині НОМЕР_2 кількість військовослужбовців, які перебували на глибині другого ешелону була самою меншою з військових частин бригади. Відповідно до Бойового статуту Сухопутних військ ЗСУ, затвердженого наказом командувача Сухопутних військ ЗСУ від 29.12.2010 № 574, взвод матеріального забезпечення батальйону розгортається за 2 ешелоном в районі оборони батальйону, поблизу шляхів підвозу й евакуації, командир батальйону повинен узгодити вибір району розташування тилу з командиром бригади; пункт технічного спостереження розгортається поблизу командно-спостережного пункту батальйону; ремонтно-евакуаційна група - за 1 ешелоном батальйону; пункт бойового постачання батальйону, медичний пункт та інші підрозділи батальйону розгортаються за 2 ешелоном.
Згідно з додатком до наказу Міноборони України від 10.12.2016 № 67 про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати винагороди військовослужбовцям за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, військовослужбовці, які перебували на 1 лінії оборони отримували 10 000 грн., на 2 лінії - 4500 грн. Вказано, що таким чином переплата за листопад 2017 року склала 488 400 грн., за грудень 2017 року - 701 758,10 грн., з них переплата по 1 лінії оборони - 515 758,10 грн.
В акті службового розслідування зазначено про відсутність рапортів у стройовій частині в/ч НОМЕР_2 щодо нарахування коштів військовослужбовцям за 1 (першу) лінію.
За змістом акту, в ході розслідування встановлено, що начальник штабу в/ч НОМЕР_2 майор ОСОБА_3 та помічник начальника штабу з кадрів і стройової частини в/ч НОМЕР_2 старший лейтенант ОСОБА_1 безпідставно вносили в накази про виплату винагороди за участь в АТО неправдиві відомості щодо виплати винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , які не виконували завдання на першій лінії оборони, чим допустили незаконне завищення суми виплаченого грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , які повинні були отримувати винагороду за перебування на другій лінії оборони. Відповідальні посадові особи штабу військової частини НОМЕР_2 діяли на власний розсуд та свідомо порушували вимоги керівних документів, що призвело до переплати винагороди за участь в АТО у в/ч НОМЕР_2 в кінці 2017 - на початку 2018 років.
Зазначено, що в телефонній розмові з майором ОСОБА_3 йому доведено про проведення службового розслідування. На прохання написати пояснення по даному факту майор ОСОБА_3 відмовився. Така ж сама була відповідь при розмові зі старшим лейтенантом ОСОБА_1 . Своїми діями вище зазначені військовослужбовці порушили вимоги діючого законодавства, що призвело до втрати державних коштів.
Згідно висновку акту, матеріальна шкода завдана державі, становить 1 190 158,00 грн. Шкоду заподіяно через слабке знання вимог керівних документів та у зв'язку з неякісним, неналежним та безвідповідальним виконанням службових обов'язків начальника штабу в/ч НОМЕР_2 майором ОСОБА_3 та старшим лейтенантом ОСОБА_1 . Правопорушення вчинено, імовірно, умисно. Зокрема, вина ОСОБА_1 полягає в тому, що вона безпідставно вносила недостовірні дані про перебування військовослужбовців на першій лінії оборони до проектів наказів командира в/ч, які перебували на другій лінії оборони. Умови та причини заподіяння шкоди державі є незадовільне виконання службових обов'язків в зоні проведення АТО в особливий період у Донецькій області військовослужбовцями військової частини. Обставини, що пом'якшують вину відсутні, що обтяжують - слабке знання вимог керівних документів та наказів, що регламентують порядок нарахування винагороди за участь в АТО, а також недисципліноване та безвідповідальне виконання службових обов'язків. Запропоновано направити начальнику Військової служби правопорядку (за місцем теперішньої служби позивача) клопотання про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 (а.с.169-174 т.1).
У п. 4.2 наказу від 06.01.2019 № 5 командира в/ч НОМЕР_1 про результати службового розслідування зазначено, що вина позивача полягає у безпідставному внесенні даних до наказів командира в/ч НОМЕР_2 щодо перебування військовослужбовців на 1, а не на 2 лінії оборони. Вказано вважати службове розслідування закінченим та направити начальнику Військової служби правопорядку у м. Покровськ клопотання про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 за порушення вимог абз. 5, 8, 9 ст. 11, ст.ст. 14, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, абз. 1 ст. 4 Дисциплінарного статут ЗСУ.
Також у цьому пункті наказу вказано притягнути позивача до повної матеріальної відповідальності у сумі 595 079 грн. відповідно до п. 13 постанови ВР України від 23.06.1995 № 243/95, якою затверджено Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі (далі - Положення № 243) (а.с.175-177 т.1, а.с. 36-38 т.3).
15.01.2019 Донецьким ЗВ ВСП надано командиру в/ч НОМЕР_4 лист № 106/1, в якому зазначено про проведення службового розслідування неякісно та не в повному обсязі, що унеможливлює однозначний висновок про наявність вини позивача у зайвій виплаті коштів з викладених нижче підстав. Грошове забезпечення в/ч НОМЕР_2 отримує через в/ч НОМЕР_1 , підставою проведення службового розслідування став акт роботи внутрішньо-перевірочної комісії в/ч НОМЕР_1 від 25.05.2018. На акті, який затверджений командиром в/ч НОМЕР_1 , наявна резолюція про необхідність проведення розслідування, водночас, рапорт про його проведення подано 01.11.2018 - через 6 місяців після прийняття рішення. Наказ № 880 про призначення службового розслідування прийнято 07.11.2018. Станом на 25.05.2018 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ще проходили службу у в/ч НОМЕР_2 і могли надати відповідні документи та пояснення щодо предмету розслідування, але на той час розслідування проведено не було. Позивач виключена зі списків особового складу в/ч у зв'язку з призначенням на посаду начальника штабу - начальника відділення персоналу Донецьким ЗВ ВСП. В ході дослідження матеріалів службового розслідування за фактом безпідставного нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям в/ч НОМЕР_2 виявлені порушення вимог наказу Міноборони України від 21.11.2017 № 608 «Про затвердження порядку службового розслідування у ЗСУ». До матеріалів службового розслідування не додано письмових пояснень та інших належним чином завірених документів, які підтверджували б відсутність визначених у розслідуванні військовослужбовців на глибині ротних опорних пунктів першого ешелону, жоден військовослужбовець з цього приводу не опитаний. Висновок про зайву виплату винагороди заснований лише на акті роботи внутрішньо-перевірочної комісії в/ч щодо перевірки господарської діяльності в/ч НОМЕР_1 , а також копій роздавальних відомостей, що непридатні до читання. Проведеною перевіркою встановлено, що відповідно до витягів з наказів командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 04.12.2017 № 5т/кп, від 02.11.2017 № 9т/окп в/ч НОМЕР_5 виконує завдання у визначеному їй районі в один ешелон. Накази командира в/ч НОМЕР_2 видавались на підставі рапортів командирів підрозділів про виконання військовослужбовцями завдання на РОПах. Командири підрозділів надавали рапорти до стройової частини і після накладених на них резолюцій командиром в/ч та начальником штабу позивач готувала списки на військовослужбовців, які виконували завдання на глибині ротних опорних пунктів і другій лінії. Проект наказу зі списком також перевірявся начальником фінансової служби в/ч і лише після цього командир в/ч НОМЕР_2 підписував наказ про виплату грошової винагороди за участь в АТО та передавав його для її виплати до в/ч НОМЕР_1 .
Аналогічне викладено у листі Донецького ЗВ ВСП від 15.01.2019 № 114/1 командиру в/ч НОМЕР_1 .
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від № 42 від 15.01.2019 (на вимогу телеграми ООС від 17.01.2019) продовжено до 14.02.2019 строк проведення службового розслідування, призначеного наказом від 07.11.2018 № 880 за фактом безпідставного нарахування та виплати коштів військовослужбовцям, вказано про необхідність підготовлення матеріалів розслідування до 13.02.2019 (а.с.37 т.1).
Актом службового розслідування, складеним у лютому 2019 року (точна дата затвердження цього акту у наданих суду його копіях також не вказана, а.с.38-44 т.1) встановлено окрім зазначеного у акті, складеному у грудні 2018 року, що шкоду заподіяно через слабкий контроль з боку командира в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_2 за підпорядкованими. Зазначено також, що виплати проводились за його наказом на підставі рапортів на виплату за безпосередню участь в АТО та виконання завдань на 1 лінії оборони, у той же час, в журналі реєстрації рапортів останні відсутні. Позивач надала рапорти до матеріалів службового розслідування як доказ проведення виплат на підставі рапортів та наказів командира, однак це не підтвердилось. Факт наявності зареєстрованих рапортів, зазначених у телеграмі Донецького ЗВ ВСП від 15.01.2019 № 114, не підтверджено повторно. Зазначено, що командир в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_2 звільнений у запас, через що його неможливо притягнути до дисциплінарної відповідальності.
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 14.02.2019 № 89 про результати призначеного наказом від 07.11.2019 № 880 службового розслідування визначено, що вина позивача полягає у безпідставному внесенні даних до наказів командира в/ч НОМЕР_2 щодо перебування військовослужбовців на 1, а не 2 лінії оборони (а.с.45-48 т.1). Цим наказом вказано вважати службове розслідування закінченим, направити начальнику Військової служби правопорядку (за місцем теперішньої служби позивача) клопотання про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та вказано притягнути позивача до повної матеріальної відповідальності у сумі 595 079 грн.
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 08.11.2019 № 557 скасовано наказ від 14.02.2019 № 89 (а.с.90 т.2).
У листі Донецького ЗВ ВСП від 10.05.2019 № 1105/1 командиру в/ч НОМЕР_4 вказано, що службовим розслідуванням, за наслідком якого складено акт від 23 липня 2018 року, не встановлювалася вина позивача у безпідставній виплаті винагороди військовослужбовцям на суму 1 229 482,35 грн. за листопад та грудень 2017 року, чим спричинено шкоду державі на визначену суму. При цьому, під час службового розслідування, проведеного протягом листопада 2018 року - січня 2019 року визначено суму шкоди у розмірі 1 190 158 грн., а перелік винних осіб змінено, зокрема, винною особою визнано позивача, суму шкоди вирішено покласти солідарно у сумах по 595 079 грн. на позивача та майора ОСОБА_3 . Матеріали службових розслідувань зібрані з грубими порушеннями. Матеріали розслідування направлено до прокуратури, а станом на теперішній час розслідування здійснюється територіальним управлінням ДБР, при цьому винні особи не встановлені, підозри не вручені (а.с.56-60 т.1).
ТВО командира в/ч НОМЕР_4 направлено начальнику Донецького ЗВ ВСП лист від 01.08.2019 № 3438/вз із вимогою провести перевірку за фактом допущеного позивачем порушення.
Наказом Донецького ЗВ ВСП від 01.10.2019 № 247 притягнуто позивача до матеріальної відповідальності у сумі 595 079 грн. відповідно до п. 13 Положення № 243 (а.с.130,148 т.1).
Отже, спірним питанням цієї справи є правомірність притягнення позивача до матеріальної відповідальності, при вирішенні якого колегія суддів виходить із такого.
Спершу слід зазначити, що рішення місцевого суду оскаржено лише відповідачем-1. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, оскільки судове рішення іншими сторонами у справі не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині задоволенних позовних вимог, які заявлені до відповідача-1. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.
Як встановлено судами, позивача притягнуто до матеріальної відповідальності через встановлення її вини в спричиненні шкоди державі внаслідок зайвої виплати коштів як винагороди за участь в АТО, через внесення нею до проектів наказів про виплату військовослужбовцям винагороди за участь в АТО відомостей про перебування цих військовослужбовців на першій лінії оборони, в той час як вони перебули на другій лінії, що має вплив на розмір виплаченої винагороди.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232).
Відповідно до ст. 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Наказом Міністерства оборони України від 10.02.2016 № 67 затверджено Інструкцію про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі - Інструкція № 67).
За п.п. 1, 2 Інструкції № 67 в редакції, чинній на час проведення спірних виплат, розмір винагороди визначається пропорційно дням безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду.
Винагорода виплачується пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, який обраховується з дня фактичного початку участі військовослужбовців у цих заходах до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів.
Розмір винагороди визначається залежно від місць виконання завдань на підставі:
даних обліку військовослужбовців, які виконують завдання на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів першого ешелону оборони, на території противника (території між позиціями військ противника та своїх військ), які беруть участь у заходах з відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою або виконують завдання в інших місцях дислокації в межах визначеного району проведення воєнного конфлікту (АТО);
переліку військових частин та/або їх підрозділів, які виконують завдання на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів першого ешелону оборони;
документів органів військового управління (штабу АТО, штабів оперативно-тактичних угруповань), військових частин про періоди виконання окремими військовослужбовцями завдань на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів першого ешелону оборони, на території противника (території між позиціями військ противника та своїх військ) або в інших місцях дислокації в межах визначеного району проведення воєнного конфлікту (АТО).
Згідно з п. 3 Інструкції № 67 для визначення розміру винагороди військовослужбовцям, які в одиночному порядку (або в складі зведеного підрозділу, групи) виконують завдання на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів першого ешелону оборони, на території противника (території між позиціями військ противника та своїх військ), які беруть участь у заходах з відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, органами військового управління (штабом АТО, штабами оперативно-тактичних угруповань), військовими частинами видаються документи із зазначенням періоду та підстав виконання таких завдань.
Відповідно до п. 6 Інструкції № 67 наказ про виплату винагороди видається за місцем проходження служби військовослужбовців.
Розміри винагороди військовослужбовцям за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду у граничних розмірах на місяць визначений у додатку 1 до цієї Інструкції, де визначено, що за безпосередню участь військовослужбовців у воєнних конфліктах чи АТО, виконанні бойових завдань на території противника (території між позиціями військ противника та своїх військ), здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою:
на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів першого ешелону сплачується 10 000 грн.;
в інших місцях дислокації в межах визначеного району воєнного конфлікту (АТО) - 4500 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, за фактом безпідставного внесення до наказів щодо виплати винагороди військовослужбовцям за участь в АТО відомостей про перебування таких військовослужбовців на першій лінії оборони в той час, як вони перебували на другій лінії, що призвело до незаконного збільшення таких виплат, призначались та проводились службові розслідування, за наслідком чого позивача притягнено до матеріальної відповідальності на підставі спірних наказів.
Так, у п. 4.2 наказу від 06.01.2019 № 5 командира в/ч НОМЕР_1 про результати службового розслідування зазначено направити начальнику Військової служби правопорядку у м. Покровськ клопотання про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 за порушення вимог абз. 5, 8, 9 ст. 11, ст.ст. 14, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, абз. 1 ст. 4 Дисциплінарного статут ЗСУ. Також у цьому пункті наказу вказано притягнути позивача до повної матеріальної відповідальності у сумі 595 079 грн. відповідно до п. 13 Положення № 243.
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 14.02.2019 № 89 також визначено направити начальнику Військової служби правопорядку клопотання про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та вказано притягнути позивача до повної матеріальної відповідальності у сумі 595 079 грн. Наказ від 14.02.2019 № 89 скасований наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 08.11.2019 № 557 .
Наказом Донецького ЗВ ВСП від 01.10.2019 № 247 притягнуто позивача до матеріальної відповідальності у сумі 595 079 грн. відповідно до Положення № 243.
При вирішенні питання правомірності п. 4.2 наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 06.01.2019 № 5 та наказу Донецького ЗВ ВСП від 01.10.2019 № 247, колегія суддів виходить із наступного.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV.
Згідно зі ст.11 цього Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців обов'язки, зокрема, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; бути пильним; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.
Аналогічні наведеній статті приписи містить ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Статут).
За ст.14 Статуту із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Преамбулою Положення № 243 визначено, що відповідно до Конституції (Основного Закону) України та інших актів законодавства України військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані зобов'язані бережливо ставитися до довірених їм озброєння, техніки та іншого військового майна, вживати заходів до запобігання шкоді. Особи, які посягають на державну власність, недбало ставляться до озброєння, техніки та іншого військового майна, притягаються до матеріальної відповідальності.
Притягнення до матеріальної відповідальності не звільняє від дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної чи кримінальної відповідальності. Це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами (п.1).
Відповідно до п.п. 2, 3 цього Положення відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.
Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.
Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки
Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності.
Згідно з п. 4 Положення № 243 відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду.
Час, протягом якого винного військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного може бути притягнуто до матеріальної відповідальності, не може перевищувати строків позовної давності, встановлених чинним законодавством (п. 5).
Відповідно до п. 6 Положення № 243 військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані, діями яких заподіяно шкоду державі, можуть добровільно відшкодувати її повністю або частково. Ці особи за згодою командира (начальника) військової частини можуть відновити пошкоджене майно.
Відшкодування шкоди натуральним рівноцінним майном не допускається в разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки тощо, які не можуть перебувати у власності громадян.
Згідно з п. 17 Положення № 243 командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов'язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини.
У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Як вбачається з матеріалів справи, факт вчинення порушення порядку виплати винагороди військовослужбовцям виявлено 25.05.2018, за наслідком чого проведено службове розслідування на підставі наказу від цієї ж дати, яке завершено 23.07.2018. За результатами розслідування встановлено спричинення шкоди в розмірі 1 229 482,35 грн. за фактом надмірної сплати винагороди. При цьому, 07.11.2018 вдруге розпочато службове розслідування за цим фактом, яке 07.12.2018 подовжено, а 06.01.2019 завершено, за наслідком чого виявлено заподіяної шкоди вже на 1 190 158 грн. Водночас, 15.01.2019 зазначене службове розслідування знов продовжено, в подальшому завершено 14.02.2019.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого суду, що відповідач-1 порушив строки проведення службового розслідування за фактом спричинення шкоди за наслідком переплати військовослужбовцям винагороди за участь у АТО, провів більше одного службового розслідування за цим фактом, що не передбачено Положенням № 243, а відтак діяв не у межах наданих йому повноважень та не у спосіб, визначений законодавством.
Згідно п.8 Положення № 243 залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.
Пунктом 10 Положення № 243 визначено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов'язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.
При цьому, за п. 13 Положення № 243 військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.
Відповідно до п. 16 Положення № 243 сума стягнень за втрачене майно може бути зменшена командиром (начальником) військової частини за письмовим дозволом вищого за підлеглістю командира (начальника), а у випадках, передбачених законодавством України, - судом, залежно від обставин, за яких заподіяно шкоду, ступеня вини та матеріального стану винної особи, за винятком випадків заподіяння шкоди злочинними діями, вчиненими в особистих корисливих цілях.
За п.19 Положення № 243 розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.
Пунктом 20 цього Положення визначено, що посадова особа, призначена для проведення розслідування, має право: брати письмові пояснення в осіб, причетних до факту заподіяння шкоди; одержувати довідки, акти ревізій (перевірок), інвентаризацій, накладні, витяги з обліково-видаткових книг і журналів, інші документи і матеріали, необхідні для об'єктивного і повного розслідування, а також довідки про розмір заподіяної шкоди; оглядати майно та приміщення, де воно зберігається; проводити контрольні звіряння, заміри, зважування та інші контрольно-перевірні дії з метою встановлення умов і причин, що сприяли заподіянню шкоди.
Пунктом 21 Положення № 243 передбачено, що у висновку розслідування викладаються факти, встановлені відповідно до вимог пунктів 3 і 19 цього Положення, та пропозиції про притягнення винної особи (винних осіб) до обмеженої, повної чи підвищеної матеріальної відповідальності, а в разі необхідності - обґрунтування можливості зменшення суми, що підлягає стягненню з винного для відшкодування заподіяної шкоди.
До висновку додаються: письмові пояснення особи (осіб), яка притягається до матеріальної відповідальності; письмові пояснення інших осіб, причетних до факту заподіяння шкоди; акти ревізій (перевірок), інвентаризацій, накладні, витяги з обліково-видаткових книг і журналів та інші матеріали розслідування; довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.
Висновок підписується офіцером, який проводив розслідування. Всі матеріали розслідування подаються на розгляд командиру (начальнику) військової частини, який його затверджує у разі прийняття рішення про стягнення з винного встановленої шкоди.
За п. 23 Положення № 243 у разі, коли шкоду заподіяно кількома особами, у наказі визначається точний розмір суми, що стягується окремо з кожної особи з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин.
Командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов'язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов'язаним, який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вину військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що особа при заподіянні шкоди несе за це повну або обмежену (у розмірі не більше місячного грошового забезпечення) матеріальну відповідальність. При вирішенні питання обрання виду та розміру матеріальної відповідальності необхідним є врахування: чи умисно завдано шкоду; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця; чи мають дії (бездіяльності) ознаки злочину; за яких обставин заподіяно шкоду; ступеню вини та матеріального стану винної особи, за винятком випадків заподіяння шкоди злочинними діями, вчиненими в особистих корисливих цілях; ступеню вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами. Зазначені питання вирішуються на підставі зібраних документів, пояснень, інших матеріалів, що мають значення для розслідування.
Стосовно визначення того, якими конкретно неправомірними діями позивача завдано шкоду та за яких обставин, відповідачем-1 вказано, що позивачем вносились до проектів наказів від 02.12.2017 № 137, від 02.01.2018 № 2 командира в/ч НОМЕР_2 про виплату винагороди за участь в АТО відомості про перебування військовослужбовців на 1, а не 2 лінії оборони без отримання відповідних рапортів.
Як вбачається зі змісту рішення місцевого суду, зазначені рапорти надані суду під час розгляду справи, у той же час вони не досліджувалися відповідачем-1 під час проведення службових розслідувань.
Відтак, колегія суддів вважає обгрунтованим такий висновок місцевого суду про відсутність підстав для врахування наведених рапортів під час вирішення питання щодо обґрунтованості виплати винагороди за участь в АТО військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , оскільки мають місце сумніви щодо їх достовірності.
Так, наведене питання мало вирішуватися відповідачем-1 під час проведення службового розслідування, в матеріалах службового розслідування зазначено про відсутність рапортів, в той час, як в матеріалах цієї справи наявні їх копії та витяги з книг із записами про їх реєстрацію.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази дійсного перебування певних військовослужбовців, щодо яких виникло питання переплати винагороди, на другій, а не на першій лінії оборони. Такі військовослужбовці, їх начальники не опитувалися в ході проведення службових розслідувань.
Між іншим, позивач в ході проведення службових розслідувань також не була опитана. Відповідачем-1 зазначено, що із позивачем проведено розмову по телефону, однак належних доказів зазначеного суду не надано, не надано доказів повідомлення позивача про необхідність надати пояснення тощо.
Судами встановлено, що накази від 02.12.2017 № 137, від 02.01.2018 № 2 про виплату спірної винагороди, проекти яких готувала позивач, підписано командиром в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_2 ; погоджено начальником штабу - першим заступником командира в/чА4279 майором ОСОБА_3 , ТВО помічника командира в/ч НОМЕР_2 з правової роботи молодшим сержантом Грисюком А.С.
За наслідком завершеного 23.07.2018 службового розслідування відповідач-1 визначив винними особами полковника ОСОБА_2 , майора ОСОБА_5 , капітана ОСОБА_6 , майора ОСОБА_3 , сержантів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , прапорщиків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
При цьому, за наслідком завершеного 06.01.2019 службового розслідування відповідач-1 винними особами визначив інших осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та позивача.
Обставини того, чим спростовуються висновки первинного службового розслідування щодо вини ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та чому в подальшому винними визнано лише позивача, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відповідачем-1 не доведено, апеляційна скарга таких відомостей також не містить.
Щодо покладення відповідачем-1 обов'язку відшкодування повної суми заподіяної шкоди у розмірі 1 190 158 грн. порівну на позивача та ОСОБА_3 (по 595 079 грн. на кожного), слід зазначити, що апелянтом не доведено правомірності визначення саме цього розміру матеріальної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки ним не обґрунтовано та не встановлено ступень вини позивача.
Слід зауважити, що позивач, як старший помічник начальника штабу з кадрів і стройової частини в/ч НОМЕР_2 , лише готувала проект наказу у межах покладених на неї обов'язків, визначених у її посадовій інструкції (а.с.110-111 т.1), проте не виступала безпосередньо видавником цих наказів, не погоджувала їх тощо.
Крім цього, в ході службових розслідувань на надано оцінки тим фактам, що під час видання наказів про проведення спірних виплат винагороди ОСОБА_2 , який підписував ці накази від імені видавника - військової частини, перебував у відрядженні, відтак виплати проведені на підставі наказів за підписом особи, що станом на день їх прийняття перебувала поза місцем дислокації військової частини. Повноваження ОСОБА_2 на підписання цих наказів у цей час не перевірені, а відтак не перевірено взагалі той факт, чи мали ці накази юридичну силу.
Стосовно неможливості притягнення до відповідальності винних осіб, що станом на час виявлення вини звільнені з лав ЗСУ.
За п. 31 Положення № 243 у разі звільнення у запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи (винних осіб) до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає цивільний позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.
Зазначене також свідчить про безпідставність покладення на позивача саме половини суми спричиненої державі матеріальної шкоди за умови, що висновками службового розслідування встановлено винних осіб у кількості більше двох.
Беручи до уваги наведене, відповідачем-1 безпідставно та без належного обґрунтування сформовано висновки про необхідність притягнення позивача до відповідальності.
Згідно з п. 29 Положення № 243 якщо військовослужбовця переведено на нове місце служби до прийняття рішення про відшкодування заподіяної ним шкоди, то матеріали розслідування, дізнання, рішення органів попереднього слідства та суду або витяг з акта ревізії, перевірки, інвентаризації надсилаються у п'ятиденний термін після закінчення розслідування, ревізії, перевірки чи інвентаризації на нове місце служби винного для притягнення його до матеріальної відповідальності. Командир (начальник) військової частини за новим місцем служби винної особи зобов'язаний у 15-денний термін з дня надходження матеріалів про заподіяння шкоди видати наказ щодо притягнення цієї особи до матеріальної відповідальності.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 станом на час завершення службового розслідування щодо допущеного нею порушення проходила службу в Донецькому ЗВ ВСП, відповідач-1 не був наділений правом притягнення позивача до відповідності, а мав лише направити клопотання за місцем теперішнього місця служби.
У той же час, пунктом 4.2 наказу від 06.01.2019 № 5 командира в/ч НОМЕР_1 (окрім вказівки направити до відділу ВСП клопотання про притягнення позивача до відповідальності) безпосередньо притягнуто позивача до повної матеріальної відповідальності у сумі 595 079 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Колегія суддів зазначає, що при прийнятті наказу від 06.01.2019 № 5 (п. 4.2) відповідачем-1 не дотримано визначених ч. 2 ст. 2 КАС України принципів.
Згідно із ч.1 і ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, враховуючи наведене вище, а також безпідставність висновків службового розслідування і необґрунтованість розміру матеріальної відповідальності у сумі 595 079 грн., що покладена на позивача, апеляційний суд дійшов висновку щодо правильності та законності висновків місцевого суду стосовно того, що відповідачем-1 протиправно прийнято наказ від 06.01.2019 № 5 в частині п. 4.2, отже він підлягає скасуванню, а відповідні позовні вимоги - задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду. Клопотання про виклик свідків не вмотивовано, не зазначено, чому апелянт не скористався правом на заявлення подібного клопотання в суді першої інстанції, тому задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року у справі № 200/10054/19-а - залишити без змін.
Повне судове рішення - 14 травня 2020 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук