ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позову без розгляду
13 травня 2020 року м. Київ№ 826/11347/18
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Бояринцева М.А., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Додусенка Володимира Івановича , Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Северина Юрія Петровича про визнання неправомірними дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач та/або Фонд), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_2 (далі - третя особа-1 та/або ОСОБА_2 ), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Додусенка Володимира Івановича (далі - третя особоа-2 та/або Додусенко В.І.), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Северина Юрія Петровича (далі - третя особа-2 та/або Уповноважена особа) та просить суд визнати неправомірними дії Фонду гарантування вкладів - Додусенка Володимира Івановича, щодо перерахування коштів з депозитних рахунків ОСОБА_1 , а саме: 888 148, 00 доларів США з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 ; перерахування 705 378, 00 доларів США з рахунку № НОМЕР_3 на рахунок № НОМЕР_2 ; перерахування 41,82 тройських унції з рахунку № НОМЕР_4 на невідомий рахунок та покласти судові витрати на відповідача.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 03.07.2015 року з його депозитних рахунків Додусенком В.І. неправомірно перераховано кошти, оскільки жодних вказівок на перерахування коштів (золота) зі своїх рахунків він не давав.
На підтвердження своєї правової позиції ОСОБА_1 посилається на положення пункту 2.3 глави 2 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05.07.2012 року, та постанови Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 06.07.2015 року у справі №6-301цс15 та від 25.06.2014 року у справі №6-34цс14.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній вказує, що після затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредиторська заборгованість банку перед позивачем, за якою не пред'явлені вимоги у встановлений законом строк правомірно була відображено Уповноваженою особою у складі доходів банку (рахунок №6499), оскільки вважається погашеною, а відтак, на думку Фонду, відсутнє порушене право чи інтерес ОСОБА_1 .
Представником Уповноваженої особи подано відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представником третьої особи-1 відношення до позову не висловлено, разом з цим подано 02.10.2018 року клопотання про не розгляд поданих відповідачем документів, а саме: відзив на позовну заяву, заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; клопотання про залишення позовної заяви без розгляду; клопотання про закриття провадження у справі.
Разом з цим, представником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подано клопотання про закриття провадження в адміністративній справі та залишення позовної заяви без розгляду.
Відношення до клопотання про залишення позовної заяви без розгляду позивачем та третьою особою-1 не висловлено, письмових пояснень щодо обставин дотримання строку звернення до суду із адміністративним позовом не надано.
Разом з цим, клопотання про закриття провадження в адміністративній справі подано Уповноваженою особою.
Представником третьої особи-1 подано заперечення проти закриття провадження у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2020 по справі №826/11347/18 відмовлено у задоволенні клопотань про закриття провадження в адміністративній справі, поданих Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Северином Юрієм Петровичем.
Між тим, вирішуючи подане відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду суд вкаже наступне.
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання визначаються частиною першою статті 167 КАС України, частиною другою якої встановлюється, що якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Варто вказати, що заяву про залишення позову без розгляду подано уповноваженим представником відповідача Кібець Р.Р. за довіреністю від 27.12.2017 року №27-26489/17.
Надаючи оцінку заяві відповідача на предмет дотримання вимог частини першої статті 167 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для залишення заяви відповідача без розгляду або для відмови у прийнятті такого клопотання.
Постановою Правління Національного банку України від 04 грудня 2014 року № 782 ПАТ «Банк Камбіо» віднесено до категорії неплатоспроможних
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04 грудня 2014 року №140 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації» розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Камбіо» з ринку та здійснення у ньому тимчасової адміністрації з 05 грудня 2014 року по 04 березня 2015 року.
Постановою Правління Національного банку України від 27 лютого 2015 року № 144 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» відкликано банківську ліцензію та вирішено ліквідувати ПАТ «Банк Камбіо».
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2015 року № 46 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до Плану врегулювання з 02 березня 2015 року.
06 березня 2015 року в газеті «Голос України №41 (6045) опубліковано оголошення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Банк Камбіо».
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 лютого 2016 року №212 строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» продовжено на два роки - до 01 березня 2018 року включно.
Відповідно до частини першої статті 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач просить суд визнати неправомірними дії Фонду гарантування вкладів - Додусенка Володимира Івановича, щодо перерахування коштів з депозитних рахунків ОСОБА_1 , а саме: 888 148, 00 доларів США з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 ; перерахування 705 378, 00 доларів США з рахунку № НОМЕР_3 на рахунок № НОМЕР_2 ; перерахування 41,82 тройських унції з рахунку № НОМЕР_4 на невідомий рахунок, що мали місце 03.07.2015 року.
При цьому, ОСОБА_1 стверджує, що про обставини неправомірного розпорядження його майном йому стало відомо, за наслідком ознайомлення 05.04.2018 року з Єдиного державного реєстру судових рішень з рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12.04.2017 року у справі №752/13260/16-ц.
ОСОБА_1 зазначає, що участі у розгляді справи №752/13260/16-ц не брав.
В той же час, проаналізувавши матеріли адміністративної справи суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду мотивуючи це наступним.
Так, згідно положень частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється, зокрема, шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У правовій позиції Верховного Суду України у справі №6-17цс17 від 22.02.2017 року зазначено: "порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також впливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше".
Судом встановлено, що Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року у справі №752/13260/16-ц позов задоволено. Звернено стягнення на грошові кошти в сумі 888 тис. доларів США, що є предметом застави за договором застави валютних цінностей від 24 січня 2014 року, укладеним між ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, і належать ОСОБА_5, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1, відкритому в ПАТ «Банк Камбіо» на ім'я ОСОБА_5, шляхом визнання за ОСОБА_4 права власності на предмет застави. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 18 червня 2018 року у справі №752/13260/16-ц апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка В. І. задоволено. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №752/13260/16-ц касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а постанову Апеляційного суду міста Києва від 18 червня 2018 року залишено без змін.
Між тим, як зазначено у рішенні Голосіївського районного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року грошові кошти, які знаходилися на рахунку відповідача у ПАТ «Банк Камбіо», не є майном банку, а їх власником навіть після закриття рахунку та перерахування залишку грошових коштів з нього залишається відповідач. Звернення стягнення на грошові кошти в сумі 888 тис. доларів США, що належать відповідачу, в рахунок забезпечення виконання зобов'язань третьої особи ОСОБА_6 за договором позики від 15 травня 2012 року не суперечить закону та може бути реалізоване шляхом визнання за позивачем права власності на предмет застави.
Судом встановлено, що відповідачем по справі №752/13260/16-ц є ОСОБА_1 .
В той же час, як вказано у рішенні Голосіївського районного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року у справі №752/13260/16-ц «…відповідач в судове засідання не з'явився повторно, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, причина його неявки суду не відома.».
Тобто, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 було відомо про обставини розгляду справи №752/13260/16-ц, а відтак твердження останнього щодо його обізнаності про перерахування відповідних коштів лише 05.04.2018 року є безпідставними.
З урахуванням зазначеного суд вважає, що позивач не був позбавлений можливості та обов'язку знати про стан своїх майнових прав станом на 12 квітня 2017 року.
Більше того, суд вважає за доцільне вказати, що у ОСОБА_5 на депозитних рахунках в ПАТ «Банк Камбіо» перебували кошти у сумі більше ніж півтора мільйони доларів США, а тому, на думку суду позивач не міг не знати про введення тимчасової адміністрації та подальшої ліквідації ПАТ «Банк Камбіо». Власність зобов"язує бути обізнаним про стан такої власності, нести певні обов"язки та мати права.
При цьому, суд наголошує, що оголошення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» було опубліковано ще 06.03.2015 року.
В свою чергу, адміністративний позов позивачем подано засобами поштового зв'язку 19.07.2018 року, тобто більше ніж через три роки з дня опублікування оголошення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Банк Камбіо».
Слід вказати, що протягом такого тривалого часу, на думку суду, ОСОБА_5 мав можливість і обов'язок знати про стан своїх майнових прав. При цьому, позивачем не доведено факту, через який він не знав про порушення свого права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду.
Згідно з частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не подано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та не обґрунтовано поважності причин пропуску строку для звернення до суду у позовній заяві, встановленого чинним законодавством відповідно до статей 122, 123 КАС України, з огляду на що, позовну заяву слід залишити без розгляду.
Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що саме строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності, остаточності та захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка б могла виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (п.137), рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (п. 51).
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
У справі v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Як свідчить вказана позиція Суду, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
В той же час у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Подібний за змістом висновок наведено Європейським Судом з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 року (справа «Каменівська проти України»), згідно якої право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...".
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частиною третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на зазначене та з урахуванням європейської судової практики, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача та залишення позовної заяви без розгляду в порядку реалізації пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, оскільки позивач звернувся з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 4, 5, 6,7, 44, 47, 122, 123, 166, 240, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Клопотання представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, б. 17, код ЄДРПОУ 21708016) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Додусенка Володимира Івановича ( АДРЕСА_3 ), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Северина Юрія Петровича (01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, б. 3/1) про визнання протиправними дій залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева