ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 травня 2020 року м. Київ № 826/11347/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши матеріали справи за позовом
ОСОБА_1
доФонду гарантування вкладів фізичних осіб за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Северина Юрія Петровича
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач та/або Фонд), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_2 (далі - третя особа-1 та/або ОСОБА_2 ), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 (далі - третя особоа-2 та/або Додусенко В.І.), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Северина Юрія Петровича (далі - третя особа-2 та/або Уповноважена особа) та просить суд визнати неправомірними дії Фонду гарантування вкладів - Додусенка Володимира Івановича, щодо перерахування коштів з депозитних рахунків ОСОБА_1 , а саме: 888 148, 00 доларів США з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 ; перерахування 705 378, 00 доларів США з рахунку № НОМЕР_3 на рахунок № НОМЕР_2 ; перерахування 41,82 тройських унцій з рахунку № НОМЕР_4 на невідомий рахунок та покласти судові витрати на відповідача.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 03.07.2015 року з його депозитних рахунків ОСОБА_3 було неправомірно перераховано кошти, оскільки жодних вказівок на перерахування коштів (золота) зі своїх рахунків він не давав.
На підтвердження своєї правової позиції ОСОБА_1 посилається на положення пункту 2.3 глави 2 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05.07.2012 року, та постанови Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 06.07.2015 року у справі №6-301цс15 та від 25.06.2014 року у справі №6-34цс14.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній вказує, що після затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредиторська заборгованість банку перед позивачем, за якою не пред'явлені вимоги у встановлений законом строк правомірно була відображена Уповноваженою особою у складі доходів банку (рахунок №6499), оскільки вважається погашеною, а відтак, на думку Фонду відсутнє порушене право чи інтерес ОСОБА_1 .
Представником Уповноваженої особи подано відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представником третьої особи-1 відношення до позову не висловлено, разом з цим подано 02.10.2018 року клопотання про не розгляд поданих відповідачем документів, а саме: відзив на позовну заяву, заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; клопотання про залишення позовної заяви без розгляду; клопотання про закриття провадження у справі.
Разом з цим, представником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подано клопотання про закриття провадження в адміністративній справі, залишення позовної заяви без розгляду.
Також, клопотання про закриття провадження в адміністративній справі подано Уповноваженою особою.
Представником третьої особи подано заперечення проти закриття провадження у справі.
Відношення до клопотання про залишення позовної заяви без розгляду позивачем та третьою особою-1 не висловлено, письмових пояснень щодо обставин дотримання строку звернення до суду із адміністративним позовом не надано.
Разом з цим, суд звертає увагу, що загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання визначаються частиною першою статті 167 КАС України, частиною другою якої встановлюється, що якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Варто вказати, що заяву про закриття провадження в адміністративній справі подано уповноваженим представником відповідача Кібець Р.Р. за довіреністю від 27.12.2017 року №27-26489/17.
Надаючи оцінку заяві відповідача на предмет дотримання вимог частини першої статті 167 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для залишення заяви відповідача без розгляду або для відмови у прийнятті такого клопотання.
Вирішуючи подані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженою особою клопотання про закриття провадження в адміністративній справі суд вкаже наступне. Ї
Згідно із положеннями пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 17 Закону України 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04).
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Юрисдикційність конкретного спору чи категорії спорів може бути прямо визначена в законі.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.
У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».
У статті 6 Конвенції, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»).
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами. Зокрема у рішенні від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» (заяви № 7714/06 та № 23654/08) ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади. При цьому ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (пункти 27, 28, 38-40 рішення). У рішенні від 01 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України» (заява № 34036/06) ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (пункти 13, 14, 23, 25, 26 рішення). У рішенні від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» (заява № 52013/08) ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції, через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (пункти 116, 119, 122-125 рішення). У рішенні від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» (заява № 55339/07) ЄСПЛ зробив висновок, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз'яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (пункти 13, 18?24 рішення).
Судом встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 09.07.2018 року по справі №761/25236/18 відмовлено позивачу у відкритті провадження з позовними вимогами до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій.
У зазначені ухвалі вказано: «Як вбачається з матеріалів справи, обсяг та зміст конкретних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що визнання неправомірними дії працівника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, спричиняють публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.».
Тобто, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 09.07.2018 року по справі №761/25236/18 відмовлено у відкритті провадженні у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 , оскільки згідно статті 19 ЦПК України та статей 4, 19 КАС України, позов повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства, а не в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи наведені обставини, суд не вбачає підстав для закриття провадження в адміністративній справі №826/11347/18, а тому у задоволенні клопотань про закриття провадження в адміністративній справі, поданих Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Северином Юрієм Петровичем слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 238, 248, 256 КАС України , суд -
Відмовити у задоволенні клопотань про закриття провадження в адміністративній справи, поданих Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Северином Юрієм Петровичем в адміністративній справі №826/11347/18 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Северина Юрія Петровича про визнання протиправними дії.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили порядку, визначеному частиною 2 статті 256 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева