ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 травня 2020 року м. Київ № 640/6700/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом до проОСОБА_1 Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо ненарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення починаючи з 01.01.2016 по 24.10.2018;
- зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення починаючи з 01.01.2016 по 24.10.2018;
- зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України подати до суду звіт про виконання рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що відповідно до пункту “б” (за станом здоров'я) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.10.2018 №236 позивача звільнено з військової служби у запас. Так, під час звільнення з військової служби у запас позивач не отримав у повному обсязі кошти, на які мав право за час проходження військової служби, а саме йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 24.10.2018.
Враховуючи, що своїм листом від 20.03.2020 305/2364 позивачеві фактично було відмовлено у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі №640/6700/20 та запропоновано відповідачу в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.
Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 09.04.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, проте ознайомившись з ним, суд встановив, що він не містить підпису, що суперечить приписам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства, з огляду на що суд не бере його до уваги.
В свою чергу, до суду 16.04.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив про те, що обмежене фінансування відповідача жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі. Також на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було нараховано та не було виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення.
Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
Як вбачається з матеріалів справи, позивач брав участь в антитерористичній операції та статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням (серія НОМЕР_2 від 12.08.2015).
Відповідно до наданої суду копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.10.2018 №236 полковника ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України та утримується на всіх видах забезпечення та у списках особового складу Озброєння Збройних Сил України, колишнього начальника групи військово-технічного співробітництва управління організації забезпечення озброєнням та військовою технікою Озброєння Збройних Сил України, звільнено у запас Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 05.10.2018 № 534 з військової служби за пунктом "б" (за станом здоров'я) відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з правом носіння військової форми одягу. З 24.10.2018 позивача виключено зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Солом'янського районного у місті Києві військового комісаріату.
Як зазначає позивач, за час проходження служби та на момент звільнення йому не проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 24.10.2018, у зв'язку з чим 02.11.2019 позивач звернувся до Начальника Озброєння Збройних Сил України (в/ч НОМЕР_1 ) із заявою про надання довідки щодо сум індексації грошового забезпечення починаючи з січня 2015 року по день звільнення.
Листом від 15.11.2019 №342/9094 Тимчасово виконуючий обов'язки начальника Озброєння Збройних Сил України Іван Волох повідомив про те, що Озброєння Збройних Сил України знаходиться на фінансовому забезпеченні у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України. Відповідно, нарахування та виплата щомісячного грошового забезпечення та інших додаткових видів грошового забезпечення здійснюється у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України.
Беручи до уваги зазначене, позивач 02.12.2019 звернувся до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (далі - відповідач) із заявою щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за вказаний період, а також просив надати довідку із розрахунком належної йому до виплати індексації починаючи з січня 2015 року.
Листом від 28.12.2019 № 305/2364 позивачу відмовлено у виплаті індексації через недостатнє фінансування та відмовлено у видачі довідки із помісячним розрахунком індексації.
Проте, вважаючи такі дії відповідача у невиплаті грошової інекдсації з 01.01.2016 по 24.10.2018 протиправними, останній звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (із змінами і доповненнями) від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з абзацом 2 частини четвертої, частин другої, третьої статті 9 Закону № 2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” (із змінами і доповненнями) від 03.02.1991 № 1282-XII (далі - Закону №1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Підстави для проведення індексації передбачено статтею 4 Закону № 1282-XII, зокрема, індексація доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Згідно зі статтею 18 Закону № 2011-XII індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що відповідно до положень статті 19 цього ж Закону є обов'язковим для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню:
1) підприємства, установи та організації підвищують розмір оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів;
2) підприємства, установи, організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розмір оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;
3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;
4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги проводяться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету;
5) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються і т.д.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела, пропорційно його частині у загальному доході.
Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому, відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Положеннями Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 чітко визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17.
За таких підстав, суд вважає посилання відповідача (лист від 28.12.2019 №395/2364) на відсутність необхідних коштів для виплати індексації грошового забезпечення необґрунтованими. До того ж, ця обставина не є належною підставою для не здійснення вказаних виплат. Крім того, відповідачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідач, кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” (із змінами і доповненнями) від 23.02.2006 № 3477-IV рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Так, Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі “Кечко проти України” зауважено, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 24.10.2018, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо ненарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення починаючи з 01.01.2016 по 24.10.2018 та зобов'язання Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення починаючи з 01.01.2016 по 24.10.2018 підлягають задоволенню.
З приводу зобов'язання Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України подати до суду звіт про виконання рішення, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задволенню.
Позивач є звільненим від сплати судового збору. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав.
Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо ненарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення починаючи з 01.01.2016 по 24.10.2018.
3. Зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення починаючи з 01.01.2016 по 24.10.2018.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.