ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 травня 2020 року м. Київ № 826/9105/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним дії, визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у . Києві щодо проведення перевірки, за результатами якої винесено податкові повідомлення-рішення №0053514202 від 07.05.2017; №0053464202 від 07.05.2017; №00353474202 від 07.05.2017; № 0053494202 від 07.05.2017;
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0053514202 від 07.05.2017; №0053464202 від 07.05.2017; № 0053474202 від 07.05.2017; № 0053494202 від 07.05.2017.
- скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 01.06.2018 № 105311 -17.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки акту необґрунтованими та такими, що сформовані з порушенням норм податкового законодавства, без врахування наявних документів та фактичних обставин, внаслідок чого складене на підставі акту податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін) за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали подати до суду відзив на позовну заяву.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та зазначив, що в ході проведення фактичної перевірки позивача встановлено факт за ознакою доходу, отриманий платником податку, як додаткове благо, сума боргу платника податку анульованого кредитом за його самостійним рішенням.
Позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що з доводами відповідача не погоджується, оскільки між позивачем та банком укладено додаткову угоду про прощення боргу, а також, що ним було сплачено всю суму передбачені умовами договору, а тому у позивача не відбулося збільшення загального майнового стану..
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
10 травня 2018 року Позивачем отримано лист № 0101124208514 від ГУ ДФС у м. Києві, який містив наступні податкові повідомлення-рішення:
№0053514202 від 07.05.2017 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на суму 8 099,98 грн., з яких податкових зобов'язань на суму 6 407,98 грн. та 1 602,00 грн. за штрафними санкціями;
№0053464202 від 07.05.2017 про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн.;
№ 0053474202 від 07.05.2017 про застосування штрафних санкцій у розмірі 510,00 грн.;
№ 0053494202 від 07.05.2017 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 106 038,49 грн., з яких податкових зобов'язань на суму 84 830,79 грн. та 21 207,70 грн. за штрафними санкціями.
На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс) та відповідно до наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки від 15.02.2018 №2406, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р.
Згідно з відомостями ЦБД ДРФО ДФС України в період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. платник податків - фізична особа ОСОБА_1 отримав доходи у загальній сумі 427 198,97 гри за ознакою доходу 126.
Платник податків - фізична особа ОСОБА_1 в 2015 році відповідно даних ЦБД ДРФО ДФС України мав взаємовідносини з ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та отримав оподатковуваний дохід як додаткове благо у вигляді основної суми боргу, анульованої кредитором, що підтверджується інформацією ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК » (від 13.12.2017№828 (вх.№62893/10 від 15.12.2017)).
Фізичній особі ОСОБА_1 направлено лист ГУ ДФС у м. Києві від 22.01.2018р. №2117/Б/26-15-42-02-27 щодо виконання обов'язку подання декларації про майновий стан та доходи за 2015рік та декларування доходу як додаткове благо.
ПАТ «КРЕДІАГРІКОЛЬ БАНК» (ЄДРПОУ 14361575) відповідно до вимог п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу та дотримуючись порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, подано до контролюючого органу податковий розрахунок за формою 1-ДФ за IV кв. 2015р., в якому відображено нарахований дохід у вигляді анулювання (прощення) боргу за ознакою доходу - 126 (дохід, отриманий як додаткове благо) у сумі 427198,97 гривень.
На лист ГУ ДФС у м. Києві від 12.10.2017 року №32238/10/26-15-42-02-1 ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» направлено відповідь листом від 13.12.2017 №828, щодо виплати доходу ОСОБА_1 та надано копії повідомлень, в яких повідомлено фізичну особу ОСОБА_1 про прощення основної суми заборгованості за Кредитним договором, у загальній сумі 427 198,97 гривень.
Відповідач вказує, що фізичною особою ОСОБА_1 не включено до загального річного оподатковуваного доходу за 2015 рік доходи, отримані у вигляді додаткового блага, у сумі 427 198,97 грн, які підлягають відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи, а також не сплачено податок на доходи фізичних осіб з таких доходів, чим порушено вимоги п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п.168.2.1 п.168.2 ст.168 Кодексу.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Отже, між сторонами виникли спірні правовідносини щодо наявності або відсутності підстав для збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у зв'язку з отриманням додаткового блага у вигляді прощеної (анульованої) суми боргу за договором споживчого кредиту. Позивач вважає помилковим віднесення суми анульованого (прощеного) боргу до її доходів у вигляді додаткового блага, і тому безпідставними вимоги відповідача щодо необхідності декларування зазначеної суми та нарахування і сплати з неї податку на доходи фізичних осіб.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Аналіз наведеної норми дозволяє прийти до висновку, що склад цього податкового правопорушення наявний за сукупності умов: анулювання (прощення) основної суми боргу платника податку кредитора за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності; належне повідомлення платника податків про анулювання (прощення) боргу; включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; встановлення розміру отриманого позивачем додаткового блага.
Отже, припинення зобов'язання внаслідок прощення боргу кредитором з одного боку звільняє боржника від обов'язку сплатити заборгованість за кредитним договором, з іншого боку породжує податкові зобов'язання перед державою.
Втім, виходячи з аналізу законодавства, що регулює спірні правовідносини, слідує, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу включається тільки основна сума боргу, тобто «тіло» кредиту, і не включаються в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані (але не сплачені) за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором та пеня за порушення виконання зобов'язань за кредитним договором, прощена (анульована) кредитором.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) кредитором, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, неустойка (штраф, пеня), які нараховані за порушення виконання основного зобов'язання, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, а також у разі прощення неустойки (штрафу, пені), - відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
На момент виникнення спірних правовідносин (винесення оскаржуваного повідомлення-рішення) законодавцем вже була усунута існуюча до цього неточність в підпункті «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (процентного) кредитором за його самосійним рішенням, шляхом внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2015 року.
Так, згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді саме основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором, а не всієї суми, включно з процентами та штрафними санкціями.
Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором, а також неустойку.
Тому база оподаткування має бути визначена виключно із основної суми боргу за кредитним договором, прощеної (анульованої) кредитором, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування процентів та неустойки.
Аналогічна позиція неодноразово висловлена Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах від 01.03.2016 №К/800/5293/15, від 31.05.2016 №К/800/63798/14, від 28.02.2017 №К/800/8352/16, від 25.10.2017 №К/800/19863/17.
З огляду на це суд відхиляє доводи відповідача щодо необхідності оподаткування суми прощеного боргу за відсотками та штрафними санкціями, а також не бере до уваги ухвалу ВАСУ від 12.03.2015 у справі № К/800/62063/14, оскільки, предметом розгляду в наведеній справі були спірні правовідносини, що виникли до введення в дію Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VIII.
Крім того, Законом України № 321-VIII від 09.04.2015 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань", який набрав чинності 07.05.2015 року (тобто був чинним на момент винесення оскаржуваного повідомлення-рішення) внесено зміни до норм Податкового кодексу України, а саме: пп. 165.1.55 п. 165.1 ст.165 ПК України (доходи, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку), доповнено абзацом другим такого змісту: "сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності".
Отже, аналіз спірних правовідносин і їх нормативного регулювання свідчить про те, що до предмету доказування цієї категорії адміністративних спорів віднесено встановлення правового статусу і особливо складу прощених кредитором сум, а також встановлення факту дотримання кредитором умов щодо належного повідомлення боржника (в тому числі шляхом укладання відповідного договору про прощення (анулювання) боргу) та щодо включення суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.
Лише за дотримання цих умов боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації, в іншому випадку - кредитор виступає в ролі податкового агента щодо доходів, визначених підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
З матеріалів справи не вбачається, що Банком було анульовано (списано) саме кредит або ж тіло кредиту, а не нараховані проценти та/або штрафні санкції.
Лише зазначення про необхідність для позивача відобразити суму прощеного боргу у річній податковій декларації, не свідчить про дотримання кредитором умов, передбачених абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
У свою чергу відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду, що Банком списано саме основну суму заборгованості за кредитом, а докази зазначених обставин не були покладені в основу оскаржуваного повідомлення-рішення.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Зважаючи на вказане, суд зазначає, що із наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що у відповідача відсутні підстави для винесення податкового повідомлення-рішення та застосування до позивача відповідальності за отримання додаткового блага, адже жодного блага в грошовій сумі або іншій матеріальній цінності позивачем не отримано.
Тому суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги та визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення:
№0053514202 від 07.05.2017 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на суму 8 099,98 грн., з яких податкових зобов'язань на суму 6 407,98 грн. та 1 602,00 грн. за штрафними санкціями;
№0053464202 від 07.05.2017 про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн.;
№0053474202 від 07.05.2017 про застосування штрафних санкцій у розмірі 510,00 грн.;
№0053494202 від 07.05.2017 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 106 038,49 грн., з яких податкових зобов'язань на суму 84 830,79 грн. та 21 207,70 грн. за штрафними санкціями.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись статтями 243, 246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним дії, визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у . Києві щодо проведення перевірки, за результатами якої винесено податкові повідомлення-рішення №0053514202 від 07.05.2017; №0053464202 від 07.05.2017; №00353474202 від 07.05.2017; № 0053494202 від 07.05.2017;
3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0053514202 від 07.05.2017; №0053464202 від 07.05.2017; № 0053474202 від 07.05.2017; № 0053494202 від 07.05.2017.
4. Скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 01.06.2018 № 105311 -17;
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1852,08 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур