ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 травня 2020 року м. Київ № 640/2865/19
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві форми «Ф» №0083026-1310-2659 від 01.06.2018;
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем протиправно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки легковий автомобіль не може бути об'єктом оподаткування транспортного податку, оскільки термін п'яти років сплив 01.01.2018.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 25.02.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Справа розглядалась у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження згідно приписів статей 12, 257, 262 КАС України та враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даної справи без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
У запереченнях на позовну заяву відповідач заперечує проти позовних вимог, оскільки п'ятирічного віку автомобіль досягнув 1 січня 2018 року, отже, з урахуванням положень підпункту 267.6.7 пункту 267.6 статті 267 Кодексу сплаті підлягає транспортний податок за період з 1 січня 2013 року до початку лютого (місяця, наступного за місяцем, в якому вік автомобіля досяг п'яти років). Відтак, за автомобіль 2013 року випуску транспортний податок має сплачуватись по січень 2018 року включно.
В свою чергу позивачем подано до суду додаткові пояснення, в яких зазначає, що автомобіль, що належить позивачу не є об'єктом оподаткування транспортним податком для фізичних осіб, оскільки його випуск 2013 рік, а станом на 01.01.2018 року - випуск автомобіля перевищував 5 років.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Представником позивача подано начальнику ГУ ДФС у м. Києві адвокатський запит № 459/18 від 02.11.2018, у якому просив надати інформацію про джерело (підстави) виникнення податкового боргу по транспортному податку з фізичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18011001) у розмірі 2083,33 грн. у платника податків ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ), та про те, якого періоду стосується податковий борг по транспортному податку з фізичних осіб у ОСОБА_1
19 листопада 2018 року отримано відповідь ГУ ДФС у м. Києві № 73100/Б/26-15-13-10-22 від 14.11.2018, у якій вказано, що відповідно до пп. 267.6.1 п.267.6 ст.267 ПК України ГУ ДФС у м. Києві було проведено обчислення транспортного податку за 2018 рік та 01.06.2018 сформовано податкове повідомлення-рішення № 0083026-1310-2659 на суму 2083,33 грн., яке направлено листом з повідомленням про вручення на адресу реєстрації платника.
Вважаючи протиправним винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення, позивач оскаржив її до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.
Підпунктом 267.1.1. п.267.1 ст. 267 Податкового кодексу України (далі ПК) визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Мінімальна заробітна плата на 01.01.2018 року встановлена у розмірі 3723,00 (ст.. 8 Закону україни «Про державний бюджет України на 2018 рік» від 7 грудня 2017 року № 2246-VII), отже об'єктом оподаткування є легкові автомобілі вартість яких становить понад 1 396 125,00 грн.
Визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком покладено виключно на Мінекономрозвитку.
Разом з тим за даними бази АІС Податковий блок громадянин ОСОБА_1 є власником транспортного засобу, а саме:
- легковий автомобіль марки LAND ROVER RANGE ROVER, 2013 року випуску, об'єм двигуна - 4367 куб.см., ДНЗ - НОМЕР_2 , типом двигуна - внутрішнього згорання, вид палива - дизель, типом коробки передач - автоматична, дата здійснення реєстраційної дії - 28.05.2015 року, зі строком експлуатації до 5 років.
Зазначений транспортний засіб включено в перелік автомобілів, інформацію про які надано Мінекономрозвитку до контролюючого органу вищого рівня у 2018 році. Відповідно до п.13 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18.02.2016 (зі змінами та доповненнями).
В отриманій інформації зазначено, що середньоринкова вартість вищевказаного автомобіля становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто понад 1396,125 тис. грн.
Таким чином, законодавець визначив 2 критерії, за наявності яких легковий автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком: це власне вік такого автомобіля - не більше 5 років включно та вартість автомобіля, визначена у встановленому порядку.
При цьому, відповідно до підпункту 267.6.7 пункту 267.6 статті 267 Кодексу у разі спливу п'ятирічного віку легкового автомобіля протягом звітного року податок сплачується за період з 1 січня цього року до початку місяця, наступного за місяцем, в якому вік такого автомобіля досяг (досягне) п'яти років.
Відповідно до підпункту 14.1.220 пункту 14.1 статті 14 Кодексу рік виготовлення транспортного засобу - календарна дата виготовлення транспортного засобу (день, місяць, рік); для транспортних засобів, календарну дату виготовлення яких визначити неможливо, - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.
Зважаючи на те, що в поданих до позовної заяви реєстраційних документах на транспортний засіб вказано лише рік виготовлення автомобіля - 2013, датою випуску автомобіля є 1 січня цього року.
Таким чином, п'ятирічного віку автомобіль досягнув 1 січня 2018 року, отже, з урахуванням положень підпункту 267.6.7 пункту 267.6 статті 267 Кодексу сплаті підлягає транспортний податок за період з 1 січня 2013 року до початку лютого (місяця, наступного за місяцем, в якому вік автомобіля досяг п'яти років). Відтак, за автомобіль 2013 року випуску транспортний податок має сплачуватись по січень 2018 року включно.
З урахуванням наведеного, ГУ ДФС у м. Києві було проведено обчислення транспортного податку за січень 2018 ріку та 01.06.2018 сформовано податкове повідомлення-рішення №0083026-1310-2659 на суму 2083,33 грн., яке направлено листом з повідомленням про вручення на адресу реєстрації
Проте, 12.07.2018 зазначене податкове повідомлення-рішення повернулося до ГУ ДФС у м. Києві у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.
Водночас, відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення- рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У відповідності до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішень на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Водночас, позивачем не доведено належними та достатніми доказами викладені в позові обставини.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 241- 246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур