ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 травня 2020 року м. Київ № 640/24886/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення від 23 березня 2019 року № 69,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 28 березня 2017 року № 69.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем порушено процедуру при прийнятті спірного рішення та воно прийнято передчасно.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що згідно з даними інтегрованих карток на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у ФОП ОСОБА_1 був наявний податковий борг з єдиного податку, а саме: 01 жовтня 2016 року - 547,60грн; 01 листопада 2016 року - 547,60 грн; 01 грудня 2016 року - 547,60 грн; 01 січня 2017 року - 547,60 грн; 01 лютого 2017 року - 480,22 грн; 01 березня 2017 року - 10,23 грн. Заборгованість з єдиного податку виникла у зв'язку з неперерахуванням законодавчо встановленої ставки авансового платежу по єдиному податку за серпень та вересень 2016 року (у 2016 році ставка становила 275,60 грн на місяць).
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві як фізична особа - підприємець 01 листопада 2015 року по теперішній час.
З 01 жовтня 2016 року платник перебував на спрощеній системі оподаткування з застосуванням третьої групи єдиного податку згідно заяви на застосування спрощеної системи оподаткування.
Згідно відповіді від 29 листопада 2019 року № 15192/ФОП/26-15-33-17-15 на запит позивача, Державною податковою інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві було прийнято рішення від 28 березня 2017 року № 69, на підставі якого було анульовано реєстрацію платника єдиного податку позивача з 01 квітня 2017 року.
Податковим органом до вказаної відповіді додано оскаржуване рішення.
З рішення від 28 березня 2017 року № 69 про анулювання реєстрації платника єдиного податку вбачається, що документи, які підтверджують наявність підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку зазначено: довідка про наявність підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку від 28 березня 2017 року №__; заява платника податків про обрання спрощеної системи оподаткування від 13 жовтня 2016 року № 25075; повідомлення від державного реєстратора про проведення державної реєстрації припинення.
01 квітня 2017 року позивача було виключено з реєстру платників єдиного податку та переведено на загальну систему оподаткування, матеріали справи не місять доказів повідомлено органом ДФС України позивача про оскаржене рішення.
Доказів отримання позивачем вказаного рішення відповідачем суду не надано, отже, враховуючи викладене, позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
Позивач, вважаючи, що оскаржуване рішення відповідача є протиправними та такими, що прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України.
Положеннями підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений вказаним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з пунктом 300.1. статті 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до вказаного Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Згідно з пунктом 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 вказаного Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених вказаною главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Як вбачається з норм Податкового кодексу України, однією з підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку є факт існування податкового боргу у такого платника податку.
Згідно з пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених пунктами 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 вказаного Кодексу.
Так, абзацом 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України визначено, що платник єдиного податку зобов'язаний в останній день другого із двох послідовних кварталів перейти на сплату інших податків і зборів, визначених вказаним Кодексом, у таких випадках та у строки, зокрема, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
Положеннями пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Суд встановив, що жодної перевірки позивача контролюючий орган не проводив, акта про порушення вимог чинного законодавства, на підставі якого прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, не складалося.
Аналогічного висновку стосовно необхідності проведення перевірки та необхідності складання акту перевірки перед прийняттям відповідного рішення дійшов Верховний Суд у постановах від 12 листопада 2019 року № 820/2074/17 та від 19 лютого 2019 року № 826/7216/17.
Таким чином, спірне рішення прийняте не в порядку, не в спосіб та в супереч вимогам спеціального законодавства, доказів протилежного відповідач суду не надав.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
2. Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби про анулювання реєстрації платника єдиного податку ОСОБА_1 від 28 березня 2017 року № 69.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) гривня.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова