Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
13 травня 2020 р. справа № 520/456/20
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекція України, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, Директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області Іванської Євгенії Сергіївни, завідувача сектору правової роботи Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області Марченка Сергія Олеговича про визнання протиправними та скасування висновку, наказу і результатів виконання завдань державним службовцем, -
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом заявник, громадянин) у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправним та скасування висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, затверджений наказом Держархбудінспекції від 10.12.2019р. №1377, в частині затвердження оцінювання ОСОБА_1 ; 2) визнання протиправним та скасування наказу про затвердження Висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців 2019 Держархбудінспекції, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В», у 2019 році від 10.12.2019р. №1377, в частині затвердження оцінювання ОСОБА_1 ; 3) визнання протиправним та скасування Результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» за 2019 рік ОСОБА_1 ; 4) покладання судових витрат на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що оцінювання результатів службової діяльності державного службовця було проведено як із суттєвими порушеннями самої процедури, так і з викривленням обставин фактичної дійсності. Тому висновки оцінювання є протиправними, а указана обставина зумовлює неправомірність виданого адміністративним органом розпорядчого документу.
Відповідач, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі за текстом - Відповідач 1, ДАБІ), з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення зазначив, що оцінювання результатів службової діяльності заявника проводилось на підставі Закону України «Про державну службу» та Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2017р. №640 (далі за текстом Порядок №640).
Так, 06.06.2019р. відносно заявника були затверджені Завдання, ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» (далі за текстом - Завдання).
З урахуванням змісту Завдань службовими особами Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області (Директором Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області - Іванською Євгенією Сергіївною та завідувачем сектору правової роботи Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області - ОСОБА_2 ) стосовно заявника була виставлена негативна оцінка за 2019 рік (далі за текстом - Результати).
ДАБІ на реалізацію Результатів було видано наказ від 10.12.2019р. №1377 «Про затвердження Висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Держархбудінспекції, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В», у 2019 році» (далі за текстом - Наказ №1377).
Наполягав на відсутності порушень закону на будь-яких етапах оцінювання службової діяльності заявника як державного службовця.
Відповідач, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області (далі за текстом - Відповідач 2, Департамент), з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення зазначив, що заявником не вірно визначено відповідачами у справі Директора Департаменту - Іванську Є.С. та завідувача сектору правової роботи Департаменту - ОСОБА_2 .), адже належним відповідачем є саме орган державної служби, а не посадові особи цього органу. Стверджував, що заявник ознайомився із Результатами оцінювання 13.12.2019р. Скарг на Результати не подавав, незгоди не висловлював. Наголошував, що у зв'язку з неналежним виконанням заявником обов'язків за посадою 25.10.2019р. завідувачем сектору правової роботи департаменту на ім'я директора Департаменту було подано службову записку про незадовільну роботу заявника. Вважав, що відповідачами не приймалися рішення відносно ОСОБА_1 , які б погіршували його службову кар'єру чи позбавили б інших прав, доказів протилежного позивач не надав, а відтак, відсутні підстави вважати, що результатами оцінювання та прийнятим наказом про затвердження висновків оцінювання результатів діяльності державних службовців, порушені його права. Звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста - юрисконсульта сектору правової роботи Департаменту відбулося на підставі його заяви від 12.12.2019р. про звільнення за переведенням до Головного управління Держпраці у Харківській області.
Указані у позові Відповідач 3 - директор Департаменту та Відповідач 4 - завідувач сектору правової роботи Департаменту окремий відзив на позов не подали, що узгоджується із правовою позицією Відповідача 2 - Департаменту про неналежність цих осіб як відповідачів у даному спорі. Ця обставина не є перешкодою для розгляду спору по суті.
У подальшому заявник у відповіді на відзиви Відповідача 1 та Відповідача 2 навів додаткові аргументи, згідно з якими: 1) із посадовою інструкцією головного спеціаліста-юрисконсульта не ознайомлений; 2) Відповідач 1 не перевірив достовірності та правдивості Результатів оцінювання; 3) претензійно-позовна робота велась на належному рівні; 4) з червня по жовтень 2019 року у Департаменті у якості юриста фактично працював лише заявник і при цьому не отримував жодної догани або усного чи письмового попереження відносно неналежного виконання завдань; 5) у період червень-жовтень 2019р. обов'язки керівника Департаменту виконував не Відповідач 3, а зовсім інша особа - ОСОБА_3 , як не мала жодних нарікань на роботу заявника; 6) пояснення у заявника за жодним фактом не відбирались та співбесіда із заявником у межах оцінювання не проводилась; 7) оцінювання було проведено передчасно, а саме раніше закінчення шестимісячного терміну від дати призначення на посаду; 8) відзиви на позов від першого та другого відповідачів подані та підписані особами, яким не надано право на підписання таких документів.
Після цього у запереченнях проти відповіді на відзив Відповідач 1 указав, що заявник був посадовою особою Департаменту ДАБІ у Харківській області, а не Держархбудінспекції як центрального апарату. Тому твердження стосовно обов'язку перевірити інформацію Результатів оцінювання є помилковим та необґрунтованим. Оскільки заявником не указано про подання до судових органів позовів, то слід вважати, що ця обставина заявником визнана. Оцінювання на момент виникнення спірних правовідносин могло бути проведено після збігу строку у три місяці від дати призначення на посаду. Усі процесуальні документи подані та підписані належним представником ДАБІ України, якому надані відповідні повноваження згідно з вимогами Положення про Держархбудінспекцію, затвердженого постановою КМУ від 09.07.2014р. №294 та Положення про Департамент нормативно-правового забезпечення ДАБІ України, затвердженого наказом Держархбудінспекції від 09.08.2017р. №1265.
У запереченнях на відповідь на відзив Відповідач 2 указав, що неналежне виконання процесуальних документів заявником стало причиною ненадходження до Державного бюджету коштів в розмірі 343338,00 грн., стягнення з Держархбудінспекції судових витрат в сумі 28275,40 грн. Факт перебування позивача у відпустці та лікарняному не спростовують допущені ним порушення. У зв'язку з тимчасовою відсутністю державного службовця визначення результатів виконання завдань проводилося безпосереднім керівником та керівником самостійного структурного підрозділу без оціночної співбесіди в установлений строк, із зазначення відомостей безпосереднім керівником замість державного службовця. Оцінювання на момент виникнення спірних правовідносин могло бути проведено після збігу строку у три місяці від дати призначення на посаду. Процесуальні документи подані та підписані належним представником відповідача згідно з вимогами ст.ст. 55, 257 КАС України.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
У періоді 18.10.2017р.-13.12.2019р. заявник у правовому статусі державного службовця працював в Департаменті Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області.
03.06.2019р. заявник був призначений на посаду головного спеціаліста - юрисконсульта сектору правової роботи Департаменту.
01.11.2018р. Відподач 3 був призначений на посаду Директора Департаменту.
06.06.2019р. відносно заявника в.о. Директора Департаменту були затвердженні Завдання, ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» (далі за текстом - Завдання).
На указану дату заявник обіймав посаду головного спеціаліста - юрисконсульта сектору правової роботи Департаменту.
06.06.2019р. відповідно до протоколу наради №15 заявник на внутрішньому навчанні працівників Департаменту доповідав з питання відповідальності за вчинення корупційного правопорушення.
Із суміжних до окресленого питання заявник доповідав на аналогічних заходах Департаменту 18.07.2019р., 16.08.2019р.
04.10.2019р. Відповідач 4 був переведений на роботу на посаді завідувача сектору правової роботи Департаменту.
25.10.2019р. завідувачем сектору правової роботи Департаменту (тобто Відповідачем 4) на ім'я Директора Департаменту (тобто Відповідача 3) було подано службову записку №1020-198, де указано, що заявником за звітний період 2019 року не ініційовано та не подано жодного позову до судових інстанцій щодо виявлених фактів порушення норм містобудівного законодавства. Підготовка відзивів на позовні заяви здійснювалась на неналежному рівні. Наявні випадки порушення норм законодавства при поданні апеляційних скарг, які слугували причинами повернення документів на доопрацювання: справи: №622/841/19, №520/750/19. Апеляційні скарги на рішення судів подавались з пропуском строків на оскарження рішень без поважних причин: справи: №623/932/19, №520/2151/19, №240/6732/19. Апеляційні скарги подаються без відповідних клопотань про поновлення строків на апеляційне оскарження рішень. У справі №520/1300/19 рішення суду першої інстанції взагалі не оскаржувалося. Процесуальні документи містять в собі інформацію, яка не відноситься до суті справи, що свідчить про формальний підхід та небажання вивчити поставлені питання. Також через часткове прийняття участі в судових засіданнях розгляд судових справ постійно затягувалось, що свідчить про свідоме зловживання процесуальними правами та, як наслідок, має негативний вплив на загальну роботу сектору правової роботи. Під час розгляду звернень та запитів заявник потребував постійного роз'яснення поставленого завдання та надання зразків документів. Також заявник потребував постійних нагадувань і високої міри контролю з боку керівника задля недопущення порушення строків. Свідомо затягував розгляд звернень та потребував додаткового часу для надання проектів відповідей. Окрім того, заявником не здійснювалось узагальнення практики застосування законодавства у сфері державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Підбір практики застосування законодавства судами не проводився. Аналіз нововведень та узагальнення судових рішень, які б дали змогу поліпшити та оптимізувати роботу співробітників Департаменту, проведено не було.
29.10.2019р. директором Департаменту (Відповідач 3) та завідувачем сектору правової роботи Департаменту (Відповідач 4) відносно заявника було складено офіційний письмовий документ у вигляді Результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «б» або «В» за 2019 рік (далі за текстом - Результати), який містить негативну оцінку досягнутих показників службової діяльності.
Підпис заявника на Результатах не проставлений.
Доказів вчинення заявником відмови від підписання Результатів відповідачами до матеріалів справи не подано.
При цьому, у період 07.10.2019р.-05.11.2019р., 06.11.2019р.-10.11.2019р., 27.11.2019р.-13.12.2019р. заявник перебував у стані тимчасової непрацездатності згідно з відповідними лікарняними листками.
10.12.2019р. Відповідачем 1, ДАБІ було видано наказ №1377, яким реалізовано Результати із негативною оцінкою виконання заявником службової діяльності за Завданнями.
12.12.2019р. заявник подав заяву про звільнення за переведенням до Головного управління Держпраці у Харківській області.
13.12.2019р. в.о. Голови Державної архітектурно-будівельної інспекції України виданий наказ про звільнення заявника з 13.12.2019р.
Не погодившись із правомірністю діянь усіх відповідачів у процедурі проведення оцінювання державного службовця та підбиття підсумків оцінювання державного службовця, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правовідносини з приводу проходження громадянином публічної служби в органах державної влади унормовані, насамперед, приписами Закону України «Про державну службу».
Прогалини у нормативному регулюванні цих відносин можуть усуватись нормами Кодексу законів про працю, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про відпустки» тощо, але виключно в частині, котра не суперечить самій природі та суті публічної служби в органах державної влади.
У цих відносинах органи державної влади, службові та посадові особи органів державної влади у силу ч.2 ст.19 Конституції України повинні діяти відносно громадянина - публічного службовця на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а рішення та діяння цих осіб повинні відповідати критеріям законності за ч.2 ст.2 КАС України.
Як вже зазначав суд вище, принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях регламентовані, насамперед, нормами Закону України "Про державну службу" №889-VIII (далі за текстом - Закон №889-VIII).
За визначенням ч.1 ст.1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
У розумінні ч.2 ст.1 Закону №889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Частинами 1 і 2 ст.44 Закону №889-VIII передбачено, що результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар'єри, виявлення потреби у професійному навчанні. Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов'язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції.
При цьому, ч.ч.3, 5-7 ст.44 Закону № 889-VIII визначено, що оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу. За результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням. У разі отримання державним службовцем негативної оцінки не раніше ніж через три місяці проводиться повторне оцінювання результатів його службової діяльності. Висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, може бути оскаржений державним службовцем у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.
За приписами ч.ч.6, 8 ст.11 Закону № 889-VIII якщо права державного службовця, встановлені цим Законом, порушені керівником державної служби чи державним службовцем вищого органу або якщо ці особи створили перешкоди в реалізації прав державного службовця, він може подати скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації безпосередньо до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Заявник має право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державних органів та їх посадових осіб, що перешкоджають реалізації прав, наданих йому цим Законом, до суду.
За правилом п.3 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу" повторне отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання тягне звільнення такого державного службовця (тобто припинення проходження публічної служби).
Кабінет Міністрів України постановою від 23.08.2017р. №640 (далі за текстом - Постанова №640) затвердив Типовий порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (далі за текстом - Порядок №640).
Станом на дату проведення оцінювання заявника Порядок №640 діяв у редакції постанови КМУ від 10.07.2019р. №591.
Пунктом 2 Порядку №640 указано, що метою оцінювання є визначення якості виконання державним службовцем поставлених завдань, а також прийняття рішення щодо його преміювання, планування службової кар'єри, визначення потреби у професійному навчанні.
Звідси слідує, що результати оцінювання мають юридичне значення для формування подальших умов проходження громадянином публічної служби.
Цим спростовуються усі доводи відповідачів про відсутність впливу управлінських волевиявлень з приводу оцінювання на права та інтереси заявника як публічного службовця.
Згідно з п.3 Порядку №640 оцінювання проводиться з дотриманням принципів об'єктивності, достовірності, доступності та прозорості, взаємодії та поваги до гідності державного службовця.
Відповідно до п.4 Порядку №640 учасниками процесу оцінювання є: державний службовець; безпосередній керівник державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В"; керівник самостійного структурного підрозділу (у разі наявності), в якому працює державний службовець, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В"; суб'єкт призначення; служба управління персоналом.
Отже, з огляду на приписи ч.2 ст.19 Конституції України, ч.ч.1 і 2 ст.2 КАС України усі перелічені суб'єкти права беруть участь у процедурі оцінювання показників службової діяльності державного службовця і реалізують власну компетенцію шляхом вчинення управлінського волевиявлення, котре має юридичне значення для державного службовця.
Цим спростовуються відповідні доводи Відповідача 2 про відсутність підстав для участі у справі Відповідача 3 та Відповідача 4, адже ці особи брали участь у процедурі оцінювання заявника та особисто складали письмовий документ у вигляді Результатів, що має юридичний вплив на службову кар'єру заявника.
Пунктом 7 Порядку №640 передбачено, що оцінювання проводиться на підставі ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності держслужбовця, визначених з урахуванням його посадових обов'язків, а також дотримання ним загальних правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції.
Пунктом 9 Порядку №640 установлено наступні етапи оцінювання: визначення завдань і ключових показників; визначення результатів виконання завдань; затвердження висновку (крім випадків, коли жодне із визначених завдань не підлягає оцінюванню).
Пунктом 15 Порядку №640 зазначено, що для визначення результатів виконання завдань суб'єктом призначення приймається наказ (розпорядження), в якому зазначається: список державних службовців; строк визначення результатів виконання завдань; доручення, необхідні для організаційного забезпечення проведення цього етапу оцінювання (у разі потреби).
Учасниками справи не подано до суду копію згаданого наказу.
Оскільки сторонами не наведено доводів, пов'язних саме із цим наказом, то відсутність означеного розпорядчого документа не сприймається судом у якості перешкоди для вирішення спору по суті.
Відповідно до п.16 Порядку №640 висновок затверджується наказом (розпорядженням) суб'єкта призначення у грудні звітного року.
Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В» (до кола яких належить і заявник) регламентується п.п.33-42 Порядку №640.
Зокрема, п.33 Порядку №640 установлено, що завдання і ключові показники державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», визначаються за формою згідно з додатком 7 з урахуванням стратегічних документів державного та/або регіонального рівня, річного плану роботи державного органу, завдань, функцій та обов'язків, визначених у положенні про державний орган, положенні про відповідний структурний підрозділ, посадовій інструкції.
Відповідно до приписів п.34 Порядку №640, завдання і ключові показники державним службовцям, які займають інші посади державної служби категорій "Б" і "В", - безпосереднім керівником за погодженням з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності).
Згідно з п.37 Порядку №640 для визначення результатів виконання завдань безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) проводить з державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", оціночну співбесіду. У разі тимчасової відсутності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", або його повторної неявки для проходження оціночної співбесіди у визначені безпосереднім керівником строки визначення результатів виконання завдань проводиться безпосереднім керівником та керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) без оціночної співбесіди в установлений строк. У разі тимчасової відсутності у зв'язку з відрядженням або відпусткою такого державного службовця за його заявою до безпосереднього керівника оціночна співбесіда та визначення результатів виконання завдань проводяться раніше.
Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли у разі відсутності за службі через тимчасову непрацездатність державний службовець має обґрунтовані сподівання очікувати на призначення нової дати оціночної співбесіди.
Учасниками справи не подано до суду доказів проведення співбесіди із заявником.
Оскільки заявник у період проведення оцінювання знаходився на лікарняному, то суд при вирішенні спору виходить із того, що співбесіда із заявником у спірних правовідносинах не проводилась.
Доказів відповідності вимогам ч.2 ст.2 КАС України волевиявлення з приводу проведення оцінювання без співбесіди відповідачами до суду не подано.
При цьому, суд враховує, що Відповідач 4 став до роботи за посадою керівника заявника лише 04.10.2019р., а в же 25.10.2019р. склав відповідну службову записку про неналежне ставлення заявника до роботи і 29.10.2019р. склав Результати оцінювання з негативною оцінкою.
Між тим, заявник 07.10.2019р.-05.11.2019р., 06.11.2019р.-10.11.2019р., 27.11.2019р.-13.12.2019р. перебував у стані тимчасової непрацездатності згідно з відповідними лікарняними листками.
Зазначене показує на те, що оцінювання відносно заявника проводилось без мети досягнення цілей, визначених п.3 Порядку №640.
Як передбачено, п.38 Порядку №640 перед проведенням оціночної співбесіди державний службовець, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", заповнює форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", за відповідний рік згідно з додатком 8 у частині відомостей щодо себе та займаної посади, опису досягнутих результатів у розрізі кожного визначеного завдання та строку його фактичного виконання. У разі тимчасової відсутності державного службовця такі відомості зазначаються безпосереднім керівником.
Згідно з п.39 Порядку №640 оціночна співбесіда проводиться на основі усних пояснень державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", про виконання завдань і ключових показників та його письмового звіту, що подається у довільній формі (у разі його подання державним службовцем). Під час оціночної співбесіди також визначаються потреби у професійному навчанні та розглядаються пропозиції щодо завдань і ключових показників на наступний період. Після проведення оціночної співбесіди безпосереднім керівником заповнюється форма щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", за відповідний рік згідно з додатком 8 у частині виставлення балів, визначення оцінки та їх обґрунтування, а також визначення потреб у професійному навчанні. Безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) виставляє державному службовцю негативну, позитивну або відмінну оцінку (крім випадків, коли жодне із завдань не підлягає оцінюванню) з її обґрунтуванням на основі розрахунку середнього бала за виконання кожного визначеного завдання (з урахуванням досягнення ключових показників) за критеріями визначення балів згідно з додатком 4.
Відповідно до п.40 Порядку №640 безпосередній керівник передає службі управління персоналом оформлену в установленому порядку форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", за відповідний рік згідно з додатком 8 для зберігання в особовій справі такого державного службовця. У разі визначення результатів виконання завдань без оціночної співбесіди безпосередній керівник передає службі управління персоналом зазначену форму без відмітки про ознайомлення державного службовця. Державний службовець зобов'язаний ознайомитися з результатами виконання завдань протягом п'яти робочих днів після виходу на роботу.
Пунктом 41 Порядку №640 передбачено, що висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", в якому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка, за формою згідно з додатком 5 затверджується наказом (розпорядженням) суб'єкта призначення. У разі коли жодне із завдань державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", не підлягає оцінюванню, висновок не затверджується. Відповідні відомості зазначаються в особовій картці такого державного службовця.
Пунктом 42 Порядку №640 визначено, що на підставі висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В" та з урахуванням визначених завдань і ключових показників на наступний звітний рік такий державний службовець разом із службою управління персоналом складає індивідуальну програму підвищення рівня професійної компетентності за формою згідно з додатком 9, яку погоджує безпосередній керівник такого державного службовця та затверджує керівник самостійного структурного підрозділу, в якому він працює (у разі наявності).
Згаданим вище Додатком 4 до Порядку №640 передбачено, що « 0» балів виставляються у разі, якщо завдання не виконано або під час його виконання порушено вимоги законодавства у сфері запобігання корупції, « 1» бал якщо завдання виконано частково, результати не можуть бути використані через необхідність суттєвого доопрацювання, до виконання завдання державний службовець підійшов формально, чим нівелював практичну цінність отриманого результату, або завдання виконане з демонстрацією неспроможності одночасного забезпечення на належному рівні і своєчасного виконання посадових обов'язків, або під час виконання такого завдання порушено вимоги правил етичної поведінки, або процес досягнення результату чи сам результат мав негативний відгук з боку користувачів, споживачів, співвиконавців, керівництва тощо, « 2» бали якщо завдання виконано, але з порушенням строку виконання та/або із залученням до виконання завдання інших осіб (під час виконання роботи державний службовець потребував надання зразків документів, допомоги у виробленні алгоритму роботи, аналізі нормативно-правових актів, суттєвому коригуванні проектів документів, проявляв низьку самостійність, недостатність знань нормативно-правових актів, вимог до підготовки службових документів, потребував нагадувань і високої міри контролю з боку керівника тощо), « 3» бали якщо завдання виконано своєчасно, результат якого повною мірою можна використати в роботі. Робота проводилась ефективно з дотриманням правил етичної поведінки, « 4» бали якщо завдання виконано своєчасно (завчасно), результат високої якості, його досягнуто з високим ступенем самостійності (за необхідності командної роботи), ініціативності, робота проводилась ефективно, з дотриманням правил етичної поведінки. Під час виконання завдання державним службовцем вносилися пропозиції щодо інших документів або їх удосконалення.
Суд вважає, що завдання може бути правомірно кваліфіковано як невиконане із проставленням значення "0" у тому разі, коли державний службовець був повинен виконати певну чітко окреслену роботу і мав об'єктивну змогу виконати цю роботу, але не виконав роботи без наявності поважних причин (нездоланних перепон чи невідворотних перешкод).
Перевіривши аргументи учасників справи змістом належних норм права та добутими доказами за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що сформульовані заявнику Завдання поза розумним сумнівом є неконкретизованими за жодним із об'єктивно існуючих параметрів.
Результати оцінювання виконання заявником Завдань у якості державного службовця не враховують співвідношення часу знаходження заявника на лікарняному та часу фактичного перебування заявника на роботі.
Між тим, із листа Відповідача 1, ДАБІ від 30.01.2020р. №40-5-1-16/869-20 слідує, що на період часу червень-жовтень 2019р. припадає усього 68 робочих днів заявника.
Доказів застосування до заявника заходів дисциплінарного випливу, подія чого з огляду на приписи ч.2 ст.19 Конституції України та ч.ч.1 і 2 ст.2 КАС України повинна мати місце у разі неналежного виконання найманим працівником - державним службовцем обов'язків за посадою до матеріалів справи не подано.
До того ж і самі Результати оцінювання не містять відомостей про притягнення заявника до дисциплінарної відповідальності.
Вирішуючи спір суд зауважує, що складання заявником проекту будь-якого позову за загальним правилом об'єктивно є можливим виключно у разі надходження певного пакету документів від того структурного підрозділу Департаменту, котре безпосередньо виконує функцію контролю за дотриманням особами дисципліни у галузі будівельної справи.
Доказів надання заявнику конкретного доручення на підготовку проекту позову у вигляду письмової резолюції компетентного працівника Департаменту, а також доказів накладення на заявника дисциплінарних покарань за невчасну підготовку проектів позовів матеріали справи не містять.
Отже, при складанні Результатів оцінювання відносно заявника відповідачами взагалі не досліджувались питання фактичного надходження до заявника конкретних матеріалів із відповідними резолюціями керівництва.
Водночас, відсутність події надходження до заявника матеріалів для підготовки проектів позовів унеможливлює виконання роботи за цим показником.
Суд відмічає, що, як складена Відповідачем 4 службова записка від 25.10.2019р. №1020-198, так і заповнена графа «обґрунтування» в Результатах виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», містить висловлювання загального змісту, не конкретизуючи із необхідною поза розумним сумнівом достатністю недоліків у роботі заявника за напрямами: якість процесуальних документів, слушність аргументів, рівень виконання процесуальних вимог на стадії апеляційного оскарження судового акту, підготовка проектів відповідей на звернення та запити, узагальнення судової практики, внесення пропозицій стосовно поліпшення та оптимізації роботи Департаменту, своєчасність виконання завдань, затягування розгляду судових справ тощо. В Результатах виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» не зазначено переліку судових справ (окрім судової справи № 622/841/19) та конкретних завдань, звернень та запитів.
Слід вважати, що за жодним із цих параметрів заявник не був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, так як доказів про протилежне до суду не подано.
Розглядаючи справу, суд зауважує, що критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України.
З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».
Суд зауважує, що лише на виконання ухвали суду від 06.04.2020р. про повторне витребування у Відповідачів 1 та 2 документів, які були використанні під час проведення оцінювання результатів службової діяльності позивача, на підставі яких було складено висновок затверджений Наказом Держархбудінспекції від 10.12.2019 № 1377, відповідачем 2 були надані копії декількох процесуальних документів, службових записок, актів, тощо. Однак, суд звертає увагу, що в Результатах виконання завдань державним службовцем посилання на надані до суду документи відсутні, обставини втрати звернень заявником не зазначені. Отже, ці документи в основу висновків оцінювання не покладені.
Згідно з правовою позицією п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18), де указано, що адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб'єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини проходження заявником публічної служби з'ясував не повно, діяння заявника під час виконання обов'язків за посадою кваліфікував неправильно, унаслідок чого вчинене управлінське волевиявлення з приводу оцінки стану виконання Завдань не узгоджується із характером, змістом та наслідками службових діянь громадянина - публічного службовця на відповідній посаді.
Отже, у спірних правовідносинах допущені владним суб'єктом порушення спричинили настання негативних наслідків, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.
У силу ч.5 ст.242 КАС України при вирішенні спору суд зважає на правові висновки постанови Верховного Суду від 31.10.2019р. у справі №240/6051/18 (адміністративне провадження №К/9901/22484/19), де указано, зокрема: « 44. Установлення правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту".
45. Рішенням Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначено про те, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
46. Отже, рішення прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
47. Колегія суддів зазначає, що гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
48. Водночас приписами частини першої та другої статті 5 КАС, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
49. Таким чином, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
50. Верховний Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до пункту 10 частини 1 статті 7 Закон №889-VIII, державний службовець має право на оскарження в установленому законом порядку рішень про накладення дисциплінарного стягнення, звільнення з посади державної служби, а також висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання його службової діяльності.
51. Аналогічний посилання є у пунктах 38-41 Порядку № 640 встановлено, що висновок щодо результатів оцінювання з негативною оцінкою може бути оскаржений державним службовцем.
52. Оскарження результатів оцінювання службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", здійснюється відповідно до статті 11 Закону України "Про державну службу".
53. У скарзі державним службовцем зазначаються зауваження до балів за виконання того чи іншого завдання та наводяться факти, які спростовують критерії, що відповідають згаданому балу.
54. Висновок щодо результатів оцінювання скасовується суб'єктом призначення або судом.
55. Отже, Верховний Суд звертає увагу відповідача на те, що оскаржувані завдання, ключові показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В" мають всі ознаки правового акту індивідуальної дії, оскільки вказаний документ врегульовує відносини щодо конкретно визначеного кола осіб, а саме щодо позивача ОСОБА_1 , розрахований на застосування при проведенні повторного оцінювання результатів службової діяльності.
56. Позивачем у цьому позові було обрано належний спосіб захисту його порушеного права шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного висновку, рішення яким затверджено цей висновок, оформлений у вигляді наказу, завдань, ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця.
57. Колегія суддів також вважає правильність обраного способу захисту шляхом оскарження завдання, ключових показників результативності, ефективності та якості діяльності державного службовця від 26 листопада 2018 року які стосуються ОСОБА_1 , оскільки такі показники призначені відповідно до частини 2 статті 44 Закону № 889, яка встановлює, що у разі отримання державним службовцем негативної оцінки не раніше ніж через три місяці проводиться повторне оцінювання результатів його службової діяльності.».
Таким чином, Верховним Судом визнано правильним способом захисту права оскарження громадянином - публічним службовцем до суду висновку щодо результатів оцінювання.
А відтак, усі посадові (службові) особи адміністративного органу, котрі мали причетність до складання цього документу можуть бути відповідачами у спору даної категорії, адже згаданий документ складається не органом як таким, а саме посадовими особами органу, що не є тотожними суб'єктами права у спірних правовідносинах.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Усім цим аргументам надана належна юридична оцінка у тексті судового акту. Решта аргументів (зокрема, довід заявника про передчасне проведення оцінювання тощо) є помилковими і тому на увагу суду не заслуговують.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
Підсумовуючи викладені вище міркування, суд вважає, що позов належить задовольнити, позаяк у ході розгляду справи відповідачами як суб'єктами владних повноважень усупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України не було доведено відповідності закону власних управлінських волевиявлень у процедурі оцінювання діяльності заявника на посаді державного службовця.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 10.12.2019р. №1377 в частині затвердження оцінювання ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, затверджений наказом Держархбудінспекції від 10.12.2019р. №1377, в частині затвердження оцінювання ОСОБА_1 .
Визнання протиправним та скасувати Результати виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» за 2019 рік ОСОБА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (місце знаходження - 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, код ЄДРПОУ - 37471912) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 копійок).
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).
Суддя О.В. Старосєльцева