Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
12 травня 2020 р. № 520/4010/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кухар М.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у зменшенні основного розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 з 77 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення з 01.01.2016 р., та не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу з 01.01.2016 у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії за вислугу років нарахованої та виплаченої на виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 30.05.2017 року по справі №642/2218/17 протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 77 % грошового забезпечення з 01.01.2016 р., здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою з 01.01.2016 р., з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.01.2016 р., розрахувавши її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати”, без використання при таких виплатах постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанова № 649 від 22.08.2018, постанова №804 від 14.08.2019), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що відповідачем протиправно зменшено основний розмір пенсії з надбавками з 77 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення з 01.01.2016 р. у зв'язку з чим, слід зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити компенсацію втрати частини доходу відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати”.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2020 відкрито спрощене провадження.
Запропоновано відповідачу подати до суду протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали відзив на позов та докази на обґрунтування відзиву, а також докази направлення відзиву позивачу.
Відповідач надав до суду відзив згідно змісту якого у задоволенні вимог просив суд відмовити, оскільки пенсійний фонд при здійсненні перерахунку діяв в межах наданих Законом повноважень, відтак підстави для нарахування компенсації відсутні.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлено, що позивач проходив службу на посаді старшого викладача тактики (та озброєння ракетних військ) факультету (підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації офіцерів Збройних Сил України, іноземних військовослужбовців, офіцерів резерву (Збройних Сил України) та студентів з підготовки офіцерів запасу) (9 факультету) Харківського військового університету, та був звільнений у запас та виключений зі списку особового складу з 18.10.2004 року.
Позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ як особі яка звільнена з військової служби з 19.10.2004 року в розмірі 77 % грошового забезпечення.
Позивач перебуває на пенсійному обліку у ГУПФУ в Харківській області (пенсійна справа № ФХ111192).
Відповідач своєчасно не здійснив перерахунок розміру пенсії позивачу у зв'язку із збільшенням грошового забезпечення відповідно до наказу Міністерства оборони України № 814 "Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України".
Зазначену бездіяльність ГУПФУ позивач оскаржив до суду.
Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 30.05.2017 року по справі №642/2218/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо перерахунку, ОСОБА_1 , пенсії відповідно до наказу Міністра оборони України від 27 листопада 2013 року № 814 "Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України" - незаконною.
Зобов'язано Головне управління пенсійного Фонду України в Харківській області скласти та надати до ІНФОРМАЦІЯ_1 список осіб пенсії яких підлягають перерахунку якій містить ім'я ОСОБА_1 для складання останнім довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку розміру пенсії з 01.01.2016 з урахуванням підвищення посадового окладу згідно наказу Міноборони від 27.11.2013 р. №814.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 після отримання списку осіб для перерахунку пенсії, який містить ім'я ОСОБА_1 , від головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, скласти довідку для перерахунку пенсії про грошове забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням посадового окладу відповідно до наказу Міноборони від 27.11.2013 року №814 з 01.01.2016 р. та подати зазначену довідку до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області.
Зобов'язано Головне управління пенсійного Фонду України в Харківській області після отримання від ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію, розмір якої обчислений з усіх складових грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу відповідно до наказу Міноборони від 27.11.2013 р. № 814, та здійснити виплату суми перерахунку з 01.01.2016 року.
В іншій частині вимог - відмовлено.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 подати протягом місяця, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 267 КАС України.
Зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області подати протягом місяця, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 267 КАС України.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області (61022, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 640 грн. 00 коп.
Позивачу проведено перерахунок пенсії на підставі довідки уповноваженого органу у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб" № 103 від 21.02.2018 року.
Після проведеного перерахунку пенсії пенсія була обчислена з розміру 70 % грошового забезпечення, що підтверджується наявним в матеріалах справи перерахунком пенсії за пенсійною справою.
На виконання рішення суду позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2016. Донарахована за рішенням суду сума у розмірі 3904,60 грн. виплачена позивачу 23.08.2017.
Також, як вказує позивач, ГУПФУ не нарахувало та не виплатило позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії з 01.01.2016 р.
Не погоджуючись із вказаним позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.
Відповідно до положень статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; тим же особам, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення.
При цьому, частиною другою цієї статті визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Перерахунок призначених відповідно до цього Закону пенсій визначений статтею 63, відповідно до якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (редакція, чинна на час проведення перерахунку пенсії).
Відповідно до частини другої статті 63 цього Закону у разі, якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Пунктом 8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011 р., та пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності з 01.05.2014 р., до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" було внесено зміни та цифри "90" замінено цифрами "80" та цифри "80" замінено цифрами "70" відповідно.
Позивачу пенсія призначена з 19.10.2004 року у розмірі 77 % від грошового забезпечення.
Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії (з 77% до 70% сум грошового забезпечення) відбулася вже після призначення позивачу пенсії.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, зміна максимального розміру пенсії з 77 % до 70 % сум грошового забезпечення, що відбулася у ч.2 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Суд зазначає, що вирішуючи питання про застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, такі не можуть бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 03.04.2018 по справі №175/1665/17, від 24.04.2018 по справі №686/12623/17, а також в постановах Верховного Суду України від 10.12.2013 по справах №21-420а13, №21-348а13, від 17.12.2013 по справі №21-445а13.
Дана правова позиція також узгоджується з позицією Великою Палатою Верховного суду України, зазначеною в постанові від 16 жовтня 2019 року по справі №240/5401/18 за наслідками розгляду справи як зразкової.
Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивачу з 77% до 70% від сум грошового забезпечення з 01.01.2016, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу суми компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” № 2050-ІІІ від 19.10.2000 року (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159 (далі - Порядок № 159).
Відповідно до положень ст. ст. 1 та 2 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно положень п.2 та 3 Порядку №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, серед яких, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
У п. 4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3 вказаного вище Закону).
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи був виплачений нарахований дохід, та чи виплачений він із порушенням строків, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
При цьому, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 55 Закону №2262-XII, ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу” за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1 - 3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19 грудня 2011 року (справа № 6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17) та від 18 липня 2018 року (справа № 490/6755/15-а), які враховуються судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині нарахування та виплати компенсації з також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про незастосування при нарахуванні та виплаті пенсії та компенсації втрати частини доходів положень при таких виплатах постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанова №649 від 22.08.2018, постанова №804 від 14.08.2019), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат, суд зазначає про відсутність підстав вважати, що відповідачем при нарахуванні та виплаті пенсії та компенсації втрати частини доходів буде застосовано такі постанови Кабінету Міністрів України, отже зазначена позовна вимога заявлена на майбутнє та є передчасною.
Враховуючи викладене, що позовна вимога у вказаній частині є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Також суд зазначає, що виплата суми заборгованості недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою охоплюється легітимними сподіваннями на отримання пенсійний виплат, які є конкретними, а тому на них поширюється режим "існуючого майна".
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 241 - 247, 255, 257, 263, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у зменшенні основного розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 з 77 % грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення з 01.01.2016 р. та не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу з 01.01.2016 у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії за вислугу років нарахованої та виплаченої на виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 30.05.2017 року по справі №642/2218/17 протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 77 % грошового забезпечення з 01.01.2016 р., здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою з 01.01.2016 р., з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.01.2016 р., розрахувавши її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати”.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.; код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань сплачену суму судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст. 297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 12 травня 2020 року.
Суддя Кухар М.Д.