14 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/334/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).
20 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 01.08.2013 № Ф231.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що оскільки отримує пенсію за віком, а ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 не містить застережень щодо її застосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
11.02.2020 до суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. Наголошував на тому, що позивач є платником єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»
У судове засідання сторони, які беруть участь у справі №440/334/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
На підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до частини 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 13.03.2012 позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач перебувала з 01.01.2012 по 01.07.2013 на спрощеній системі оподаткування.
Відповідачем на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» складено вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного внеску від 01.08.2013 № Ф-231 на суму 5204,33 грн.
Не погоджуючись з винесеною вимогою, позивач оскаржила її у адміністративному порядку
Надаючи правову оцінку відносинам, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 якого платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з ч. 4 ст. 4 цього Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відтак, звільняються від сплати єдиного внеску фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
З 01.01.2018 частина 4 статті 4 Закону № 2464 викладена в наступній редакції: «Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.».
Позивач на досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відтак, в контексті спірних правовідносин звільняються від сплати єдиного внеску особи, які отримують пенсію за віком та є особами з інвалідності, а з 01.01.2018 ще й особи, які досягли пенсійного віку.
Оскільки позивач отримує пенсію за вислугу років, призначену за статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ОСОБА_1 в силу ч. 4 ст. 4 Закону № 2462 не звільнена від сплати єдиного внеску.
Така сама правова позиція викладена Верховним Судом України в справах цієї категорії, зокрема, в постановах від 21 квітня 2015 року (№ 21-90а15), від 26 травня 2015 року (№ 21-228а15) та від 26 січня 2016 року (№ 21-2971а15) п. 4 статті 4 Закону № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.Б. Головко