12 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1820/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання - Панькіної А.С.
представника відповідача - Гриценко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),
06 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) № Ф-175135-51/6375 від 05.11.2019 на суму 5508,36 грн., №Ф-175135-51/762 від 11.02.2020 року на суму 8262,54 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 16.04.1999 і по дату подання позову є найманим працівником Селянського (фермерського) господарства «Альтарес», на даний час обіймає посаду голови яка, відповідно до штатного розкладу, поєднана із посадою юриста. Позивач вважає, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Відповідач, Головне управління ДПС у Полтавській області, з поданим позовом не погодився, надав до суду відзив на позовну заяву у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що позивач зареєстрований платником єдиного внеску і зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а роботодавець позивача є окремим платником єдиного внеску і, відповідно, особи які провадять незалежну професійну діяльність є платниками єдиного внеску незалежно від того чи є вони одночасно найманими працівниками.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали позовної заяви, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що з 16.04.1999 року ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Селянським (фермерським) господарством «Альтарес». З 03.01.2019 року перебуваючи на посаді голови селянського (фермерського) господарства виконує обов'язки юриста відповідно до наказу № 2. Дане підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книжки позивача, копіями наказів по СФГ «Альтарес» /а.с. 24-27/.
У передбаченому законом порядку отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №98 від 03.08.1993 /а.с. 14/.
05.11.2019 року ГУ ДПС у Полтавській області здійснило нарахування позивачу боргу зі сплати єдиного внеску, та сформувало й направило ОСОБА_1 вимогу про сплату цього боргу № Ф-175135-51/6375 від 05.11.2019 на суму 5508,36 грн /а.с. 9/.
У зв'язку із збільшенням суми боргу, відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу №Ф-175135-51/762 від 11.02.2020 року на суму 8262,54 грн. /а.с.8/.
Вважаючи, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) є протиправними та підлягають скасуванню, позивач звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Селянським (фермерським) господарством «Альтарес», з 03.01.2019 року перебуваючи на посаді голови Селянського (фермерського) господарства, прийнятий на посаду юриста і виконує обов'язки юриста відповідно до наказу № 2 від 03.01.2019, штатного розкладу Селянського (фермерського) господарства «Альтарес».
Судом встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо реєстрації позивача як самозайнятої особи. Також з'ясовано, що між сторонами немає спору щодо факту працевлаштування ОСОБА_1 юристом Селянського (фермерського) господарства «Альтарес» та факту правильності й повноти нарахування й сплати єдиного соціального внеску роботодавцем позивача - Селянським (фермерським) господарством «Альтарес».
Відповідач не оспорював інформацію про отримання доходів позивачем за основним місцем роботи в СФГ «Альтарес» та того, що ОСОБА_1 не здійснює незалежну адвокатську діяльність, а працює виключно як найнятий працівник.
З наданої до суду копії довідки про доходи ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року /а.с. 29/ встановлено, що протягом 2019 року ним отриманий дохід за місцем основної роботи СФГ «Альтарес» у розмірі 144000,00 грн, з якого утриманий податок з доходів фізичних осіб в розмірі 25920,00 грн.
З наданої до суду бухгалтерської довідки ОСОБА_1 СФГ «Альтарес» встановлено, що протягом 2019 року з нарахованої на його користь заробітної плати господарством сплачений до бюджету єдиний соціальний внесок в сумі 31680,00 грн., щомісячно в сумі 2640,00 грн /а.с. 17/.
Таким чином, спір між сторонами у цій справі стосувався тільки застосування норми права щодо наявності чи відсутності у адвоката звітуватися та сплачувати єдиний соціальний внесок за умови відсутності ведення ним незалежної професійної діяльності та сплати за нього єдиного соціального внеску роботодавцем, з яким адвокат уклав трудову угоду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, суд виходить з такого.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (надалі по тексту - Закон № 2464).
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно пункту 3 вказаної частини, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Абзацом 2 частини 4 статті 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що обов'язки платників єдиного внеску виникають: у осіб, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1, пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 вказаного Закону, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Згідно з підпунктом 14.1.226. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Статтею 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Частинами 2 та 3 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Абзацом 3 частини 8 статті 9 цього Закону встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Статтею 131 2 Конституції України передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Підпунктом 11 частини 16-1 Перехідних положень Конституції України передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131 1 та статті 131 2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Відповідно до частини 1 статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Норми аналогічного змісту містяться й у Господарському процесуальному кодексі України (частина 1 статті 58) та Цивільному процесуальному кодексі України (частина 1 статті 60).
Суд зазначає, що сам факт реєстрації особи (адвоката) як самозайнятої, ще не створює обов'язку особи сплачувати єдиний соціальний внесок.
Абзац 2 частини 4 статті 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" чітко вказує на момент виникнення у самозайнятої особи обов'язків платника єдиного внеску. Такі обов'язки виникають з початку провадження відповідної діяльності (незалежної професійної діяльності адвоката).
На підставі проаналізованих вище норм закону можна зробити висновок, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.
Як встановлено судом, позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовує не як самозайнята особа, а як найманий працівник юрист Селянського (фермерського) господарства «Альтарес». Зокрема, що стосується 2019 року, то його роботодавець щомісячно сплачував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за найманого працівника ОСОБА_1 в розмірі 2640,00 грн. /а.с. 28/.
Враховуючи те, що позивач не мав у спірний період обов'язку зі сплати єдиного внеску відповідачем безпідставно сформовано та направлено на адресу ОСОБА_1 спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-175135-51/6375 від 05.11.2019 на суму 5508,36 грн., №Ф-175135-51/762 від 11.02.2020 року на суму 8262,54 грн.
З практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваної податкової консультації покладено на контролюючий орган.
Відповідач не довів суду правомірності прийнятих ним податкових вимог про сплату боргу (недоїмки) .
Належним способом захисту прав позивача є визнання оскаржуваних вимог протиправними та їх скасування.
Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп. і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-175135-51/6375 від 05.11.2019 на суму 5508,36 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-175135-51/762 від 11.02.2020 року на суму 8262,54 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, ЄДРПОУ 43142831) судові витрати в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне рішення складено 14 травня 2020 року.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва