13 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1737/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області/ про:
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження виплати сум пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром;
- зобов'язання перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з дня її призначення, а також зобов'язати виплатити суму недоплаченої частини пенсії з дня її призначення (з урахуванням підвищення та цільової допомоги як учаснику бойових дій, пенсії за особливі заслуги перед Україною) з урахуванням раніше сплачених сум однією сумою /а.с.20-22/.
Позов обґрунтований тим, що з 02 листопада 2018 року позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", проте виплату такої пенсії відповідачем обмежено максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) відповідно до частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Дії відповідача щодо обмеження його пенсії максимальним розміром позивач вважає безпідставними та протиправними, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року у справі №7-рп/2016 року визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 35/ зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та з 02 листопада 2018 року отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Виплату призначеної позивачу пенсії обмежено максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) відповідно до частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Положення пункту 2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08 липня 2011 року щодо непоширення обмеження максимальним розміром на пенсіонерів, яким пенсія встановлена до набрання чинності вказаним Законом, на позивача не поширюються, оскільки позивачу призначено пенсію у 2018 році, тобто після набрання чинності Законом № 3668-VI.
Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та з 02 листопада 2018 року йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у розмірі 70 відсотків грошового забезпечення. Загальний розмір пенсії ОСОБА_1 склав 18937,98 грн, а з урахуванням обмеження пенсії максимальним розміром -14350,00 грн /а.с.41, 45-49/.
З 16 листопада 2018 року Головним управлінням ПФУ в Полтавській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , за результатами якого загальний розмір пенсії склав 19271,94 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії - 14350,00 грн та з 01 грудня 2018 року - 14970,00 грн /а.с.42/.
З 01 липня 2019 року Головним управлінням ПФУ в Полтавській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", за результатами якого розмір пенсії ОСОБА_1 склав - 15640,00 грн /а.с.43/.
З 01 грудня 2019 року на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" Головним управлінням ПФУ в Полтавській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , за результатами якого загальний розмір його пенсії склав 19361,22 грн, а з урахуванням обмеження пенсії максимальним розміром - 16380,00 грн /а.с.44/.
Листом від 10 березня 2020 року № 2963/03.2-20 Головним управлінням ПФУ в Полтавській області направлено ОСОБА_1 на його запит копію розрахунку пенсії з матеріалами пенсійної справи /а.с. 11/.
Не погодившись з діями відповідача щодо обмеження його пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, врегульовані Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року /далі - Закон №2262-ХІІ/.
Цей закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ (у редакції Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI із змінами, внесеними згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2016 року), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року у справі №7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року N 2262-XII зі змінами, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року у справі №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" втратили чинність з 20 грудня 2016 року.
А відтак, можна стверджувати, що після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 року у справі №7-рп/2016 у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина сьома статті 43.
Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року, внесено зміни до частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, відповідно до яких максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Враховуючи, що частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, визнана неконституційною та втратила чинність з 20 грудня 2016 року, то зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), які внесені Законом №1774-VIII до цієї норми, є нереалізованими та самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такі висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 08 серпня 2019 року у справі №522/3271/17 та від 30 жовтня 2019 року у справі №826/17744/17.
У відзиві на позовну заяву відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається також на приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI, які в редакції Закону №1774-VIII визначають, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, таке посилання суд оцінює критично, оскільки згідно з положеннями частин першої та третьої статті 1-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є спеціальним законом, який врегульовує спірні правовідносини у справі, що розглядається. Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" не є нормативно-правовим актом, прийнятим відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" , а тому не регулює спірні правовідносини.
Матеріалами справи підтверджується, що пенсію за вислугу років визначено позивачу у розмірі 70 процентів грошового забезпечення /з урахуванням відповідних надбавок до пенсії/ з 02 листопада 2018 року у сумі 18937,98 грн, з 01 грудня 2018 року у сумі 19271,94 грн, з 01 липня 2019 року у сумі 19325,70 грн, з 01 грудня 2019 року у сумі 19361,22 грн. Втім, нарахування та виплата пенсії здійснювалася позивачу з обмеженням максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів, а саме: з 02 листопада 2018 року у сумі 14350,00 грн, з 01 грудня 2018 року у сумі 14970,00 грн, з 01 липня 2019 року у сумі 15640,00 грн, з 01 грудня 2019 року у сумі 16380,00 грн.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд, керуючись пунктом 10 частини другої статті 245, а також частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження виплати сум пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 02 листопада 2018 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії (з урахуванням підвищення та цільової допомоги як учаснику бойових дій, пенсії за особливі заслуги перед Україною) без обмеження максимальним розміром з 02 листопада 2018 року з урахуванням проведених виплат.
Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром з дня її призначення та в частині зобов'язання нарахувати та виплатити суму недоплаченої пенсії з дня її призначення однією сумою, суд виходить з наступного.
За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Отже, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Тобто обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Позовна вимога в частині зобов'язання відповідача виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром з дня її призначення задоволенню не підлягає, адже у суду відсутні підстави вважати, що розмір пенсії буде визначений позивачу з порушенням вимог закону та суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону №2262-ХІІ виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статті 52 "Загальний порядок виплати пенсій. Органи, що виплачують пенсії" Закону №2262-ХІІ виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Згідно з частиною другою статті 55 Закону №2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Оскільки статтею 52 Закону №2262-ХІІ визначено загальний порядок виплати пенсії за поточний період, а інші норми Закону №2262-ХІІ не містять положень щодо виплати однією сумою пенсії, нарахованої за минулий період, то суд доходить висновку, що вимога позивача про зобов'язання нарахувати та виплатити суму недоплаченої пенсії з дня її призначення однією сумою не має нормативного підґрунтя, а тому не підлягає задоволенню.
Таким чином, позов належить задовольнити частково.
Оскільки позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36029, ідентифікаційний код 13967927) щодо обмеження виплати сум пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) максимальним розміром з 02 листопада 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36029, ідентифікаційний код 13967927) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсії (з урахуванням підвищення та надбавок до пенсії) без обмеження максимальним розміром з 02 листопада 2018 року з урахуванням проведених виплат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.І. Слободянюк