Справа № 420/229/20
14 травня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кравченка М.М.;
за участі:
секретаря судового засідання - Чернецької О.А.;
представника позивача - Мазурика Б.А.;
представника відповідача - Лещенко Г.В.;
представника відповідача - Вірта С.О.;
представник третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» про забезпечення доказів у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Україну, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ АЛЬЯНС», про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Україну, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ АЛЬЯНС», про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» надійшла заява про забезпечення доказів. У вказаній заяві позивач просить суд постановити ухвалу про забезпечення наступних доказів: Лист Національного антикорупційного бюро України від 25.07.2018 № 0426-076/28879; Додатки до листа Національного антикорупційного бюро України від 25.07.2018 № 0426-076/28879 на 96 аркушах; Подання Голові Антимонопольного комітету України про початок розгляду справи від 07.08.2018 № 143-01/3 661-П; Інші матеріали справи № 15-02/2019, що включає в себе матеріали справи 143-26.13/86-18, щодо яких встановлений обмежений доступ, шляхом їх витребування у Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та огляду, у тому числі за місцем їх знаходження.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення доказів заявник вказує, що після отримання Попередніх висновків № 65/28-пв/к від 17.10.2019 року за результатами розгляду справи № 15-02/2019 позивач звернув увагу на те, що відповідач у вказаних попередніх висновках посилається на інформацію та документи кримінального провадження, досудове розслідування у якому здійснюється Національним антикорупційним бюро України. Позивачем 04.11.2019 року була подана заява (вих. № 10/10-19) щодо ознайомлення з матеріалами справи відповідача. Та 29.11.2019 року позивач після отримання запрошення відповідача для проведення ознайомлення з матеріалами справи в приміщенні Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України представником відповідача було відмовлено в повному доступі до матеріалів справи, так само як і було відмовлено в здійсненні копіювання тих матеріалів, доступ до яких відповідачем не був закритий, про що повноважним представником позивача був здійснений відповідний запис у розписці про ознайомлення з матеріалами справи № 15-02/2019. 03.12.2019 року позивач подав до відповідача заяву з проханням надати копії документів з матеріалів справи (зареєстрована за вх. № 65-01/2731 від 03.12.2019 р.) або у разі технічної або фінансової неможливості їх надання відповідачем, надати можливість зробити ксерокопії документів за рахунок позивача, як це передбачено ст.ст.14, 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та відповідно до ст.40 Закону України «Про захист економічної конкуренції». У відповідь позивач отримав лист відповідача (вих. № 65-02/2972 від 05.12.2019 р.) з відмовою у наданні копій документів з матеріалів справи, посилаючись на те, що законодавством про захист економічної конкуренції не передбачено надання (друку) копій матеріалів справ особам, які беруть (брали) участь у справі. Таким чином, відповідач будь-якими можливими способами намагається уникнути огляду чи ознайомлення з усіма матеріалами справи № 15-02/2019 (що включає в себе матеріали справи 143-26.13/86-18), як її учасниками, так і безпосередньо судом. Що на думку позивача безумовно підтверджує факт наявності в матеріалах справи відповідача матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 42017000000000461 від 16.02.2017 р., незаконно отриманих останнім від Національного антикорупційного бюро України та відповідно незаконно ним використаних та поширених під час виконання владних повноважень. Позивач вважає що існує обґрунтована необхідність у забезпеченні доказів шляхом їх витребування та огляду, у тому числі за місцем їх знаходження, у зв'язку з тим, що збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
В судовому засіданні суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви позивача про забезпечення доказів у справі.
Відповідно до ч.1 ст.114 КАС України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Згідно з ч.1 ст.115 КАС України суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язанням вчинити певні дії щодо доказів.
Відповідно до ч.1 ст.116 КАС України у заяві про забезпечення доказів зазначаються: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адреса електронної пошти, офіційна електронна адреса за наявності; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомо відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, офіційна електронна адреса; 4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; 5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів; 6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази; 7) перелік документів, що додаються до заяви.
При цьому, для встановлення існування хоча б однієї з названих обставин з метою недопущення зловживань суд зобов'язаний виходити з конкретних доказів. Адже відповідно до вимог ч.3 ст.242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Однак, в заяві позивач не навів обставин та не надав до суду доказів, які підтверджували хоча б одну з підстав для забезпечення доказів, чим не дотримався вимог ч.1 ст.77 КАС України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Крім того, у суду відсутні підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Суд також враховує, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з положеннями ст.162 КАС України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. До відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» про забезпечення доказів є невмотивованою, оскільки не містить належного обґрунтування та правових підстав саме для необхідності вжиття заходів забезпечення доказів.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.117 КАС України заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, визначеному цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею. Заява розглядається не пізніше п'яти днів з дня її надходження до суду.
З урахуванням зазначеного, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» про забезпечення доказів не належить до задоволення.
Згідно з ч.5 ст.117 КАС України за результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.
Керуючись ст.ст.77, 114, 115, 116, 117, 162, 242, 243, 248 КАС України, суд -
Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» про забезпечення доказів у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Україну, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ АЛЬЯНС», про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.
Повний текст ухвали складено 14 травня 2020 року.
Суддя М.М. Кравченко