Справа № 420/1723/20
14 травня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними матеріалами, у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою До Одеського окружного адміністративного суду, через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про:
визнання протиправною бездіяльність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, при розгляді звернення №Ко-457 від 27.01.2020 року, про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га кожному для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області за межами населеного пункту у відповідності із пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5122983400:01:001:0612;
зобов'язання Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області повторно розглянути звернення №Ко-457 від 27.01.2020 року, про надання дозволу ОСОБА_1 , на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га кожному у власність кожному для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель запасу із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області за межами населеного пункту у відповідності із пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5122983400:01:001:0612 та прийняти рішення по даній заяві з урахуванням правової оцінки наданої судом;
зобов'язання Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га., кожному для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Куяльницької сільської Подільського району Одеської області, за рахунок одної із земельних ділянок кадастровий номер: 5122983400:01:001:0612.
Адміністративний позов мотивовано наступним.
ОСОБА_1 зазначає, що ним було подано колективну заяву про надання членам родини дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею по 2 га у власність кожному члену родини.
Проте, сільський голова Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області протиправно, на думку ОСОБА_1 , не виніс розгляд вказаного колективного звернення на розгляд пленарного засідання Куяльницької сільської ради, чим порушив вимоги ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Натомість, сільський голова самостійно розглянув колективне звернення та листом №Ко-457 від 06.02.2020 року відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
ОСОБА_1 , наголошує, що стаття 118 Земельного кодексу України містить виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Однак, жодної обґрунтованої з наведених у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідачем не зазначено та не запропоновано будь-які інші варіанти виділення земельних ділянок сільськогосподарського призначення розташованих на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року, вищезгадану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Розгляд справи по суті було розпочато 26 квітня 2020 року.
Ухвала про відкриття провадження по адміністративній справі №420/1723/19, отримана Куяльницькою сільською радою Подільського району Одеської області - 03 квітня 2020 року, проте у встановлений судом строк (п'ятнадцятиденний), відповідачем відзиву на позовну заяву до суду не подано.
У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Проте, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин, може бути кваліфіковано судом, як визнання позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповіді на відзив (ЕП/6940/20 від 14.05.2020р.) ОСОБА_1 , наголошував, що голова Куяльницької сільської ради розглянув його клопотання, але не надав вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови (а.с.71-75).
Станом на 14 травня 2020 року, інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
27 січня 2020 року, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , на ім'я Куяльницького сільського голови Паламарчука С.М., було подано колективну заяву, щодо надання кожному заявникові дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель запасу із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, за межами с. Коси Слобідка у відповідності із пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України (кадастровий номер земельної ділянки 5122983400:01:001:0612) (а.с.21-22).
Вищевказане колективне звернення було обґрунтовано перебуванням ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у родинних стосунках та бажанням колективно зайнятися особистим селянським господарством, а тому, родина бажала отримати землю одним масивом.
Крім того, у колективному зверненні від 27 січня 2020 року зазначалося, що: «…якщо вказана ділянка з якихось причин не відповідає вимогам для відведення, прошу запропонувати свій варіант який би влаштував вас і нас…» (а.с.21).
До колективної заяви від 27 січня 2020 року, були надані копії паспортів та ідентифікаційних кодів кожного заявника, копія відомостей документації із землеустрою, з позначенням місця розташування земельної ділянки на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області на 1 аркуші (а.с.22).
06.02.2020 року, Куяльницьким сільським головою надано відповідь №Ко-457 щодо розгляду колективної заяви якою, зокрема, відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зазначено, що для надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, кожному громадянину необхідно особисто звернутися до Куяльницької сільської ради із заявою, документами, що посвідчують особу громадянина України, графічними матеріалами, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.23-24).
Вважаючи відмову Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області протиправною, а своє конституційне право на отримання безоплатно земельної ділянки - порушеним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25.10.2001 року (далі - ЗК України).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області при розгляді колективного звернення про надання дозволу членам родини на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га кожному для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області за межами населеного пункту у відповідності із пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5122983400:01:001:0612, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
За приписами ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 року, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 року, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 року, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до ч.2 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 року, рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Аналізуючи вищевказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Крім того, ухвалення такого рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Тобто, відповідно до ст. 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів ст. 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення.
Таким чином, всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.
За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року по справі №440/793/19, провадження №К9901/27617/19.
Таким чином, суд зазначає, що дійсно обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Разом з цим, згідно зі ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст.40).
Основним правовим актом, що регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України такого права, є Закон України «Про звернення громадян» №393/96-ВР від 02.10.1996 року (далі - Закон України «Про звернення громадян»).
Закон України «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
За змістом статті 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне) (ст.5 Закону України «Про звернення громадян»).
Відтак, колективна заява до органу місцевого самоврядування може бути подана відповідно до Закону України «Про звернення громадян» і розглянута, відповідно, у порядку передбаченому саме вказаним законом, який є спеціальним законом.
При цьому у даному випадку є необхідність застосування саме спеціального закону, на чому наголошує і Верховний Суд у постанові від 09.11.2018 року по справі №263/15749/16-а та від 19 червня 2018 року у справі № 607/14165/17.
Суд звертає увагу, що у даному випадку має місце змістовна колізія.
Змістовні колізії - це колізії, що виникають внаслідок часткового збігу обсягів регулювання правовідносин різними нормами права, обумовлені специфікою суспільних відносин та пов'язані з поділом норм права на загальні, спеціальні та виняткові.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Європейський Суду з прав людини у рішенні від 14 жовтня 2010 року (справа «Щокін проти України», пункти 56-57) зазначив, що відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення порушує вимогу «якості закону» та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника; суд погодився з тим, що у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
Тобто, колізія законів у публічно-правовому спорі, за загальним правилом, повинна застосовуватися на користь суб'єкта приватного права.
Крім того, у випадку наявності колізії між спеціальним законом та загальним законом, застосуванню підлягають норми спеціального закону.
При цьому, при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.
Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (п. 69 рішення у справі «Ніколова проти Болгарії» від 25.03.1999 р., п. 15 рішення у справі «Баранкевич проти Росії» від 26.07.2007 р. тощо).
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 , про визнання протиправною бездіяльність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області при розгляді колективного звернення про надання дозволу членам родини на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га кожному для ведення особистого селянського господарства - задоволенню не підлягає, оскільки, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, у рамках Закону України «Про звернення громадян», сільським головою було розглянуто вищевказане звернення та надано відповідь №Ко-457 від 06.02.2020 року.
Суд зазначає, що відповідачем була надана вмотивована відповідь, що для надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, кожному громадянину необхідно особисто звернутися до Куяльницької сільської ради із заявою, документами, що посвідчують особу громадянина України, графічними матеріалами, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 , про зобов'язання Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області повторно розглянути звернення №Ко-457 від 27.01.2020 року та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 4 КАС України, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Оскільки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області при розгляді колективного звернення вх.№Ко-457 від 27.01.2020 року, позовні вимоги про зобов'язання повторно розглянути звернення та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою також задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від першої вимоги, у задоволенні якої відмовлено.
Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні витрати на виклик свідків та призначення експертизи, жодні витрати не належать до компенсації за рахунок коштів Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (66350, село Куяльник, вул. Куяльницька 26-А, код ЄДРПОУ 04379835), третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ), про визнання протиправною бездіяльність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, при розгляді звернення №Ко-457 від 27.01.2020 року, про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га кожному для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області за межами населеного пункту у відповідності із пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5122983400:01:001:0612; зобов'язання Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області повторно розглянути звернення №Ко-457 від 27.01.2020 року, про надання дозволу ОСОБА_1 , на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га кожному у власність кожному для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель запасу із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області за межами населеного пункту у відповідності із пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5122983400:01:001:0612 та прийняти рішення по даній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом; зобов'язання Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га., кожному для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Куяльницької сільської Подільського району Одеської області, за рахунок одної із земельних ділянок кадастровий номер: 5122983400:01:001:0612 - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.
Суддя Балан Я.В.
.