Справа № 420/3104/20
14 травня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глуханчука О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про зобов'язання вчинити певні дії,
09 квітня 2020 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року включно.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у Військовій академії м. Одеса та наказом начальника Військової академії від 22.11.2019 року №254 був виключений зі списків особового складу академії, як такий, що здав посаду заступника начальника факультету з навчальної та наукової роботи - начальника навчальної частини факультету підготовки спеціалістів матеріально-технічного забезпечення. При цьому, за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2018 позивачу не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення.
10 лютого 2020 року позивач направив звернення до Військової академії (м. Одеса) про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 22 листопада 2019 року. Проте, листом начальника Військової академії від 10 березня 2020 року позивачу було відмовлено в нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення, з огляду на відсутність можливості в межах наявного фінансового ресурсу виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям.
Водночас, як стверджує позивач, з довідки від 11 березня 2020 року, наданої йому відповідачем, вбачається, що індексація йому не нараховувалася в період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення, оскільки грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
На підставі викладеного, позивач, вважаючи, що діями відповідача порушені його права, гарантовані Конституцією України, звернувся до суду із зазначеним позовом.
На підтвердження цих обставин та в обґрунтування своїх вимог, позивач надав до суду, зокрема копії наказу начальника Військової академії (м. Одеса) від 22 листопада 2019 року № 254 про виключення зі списків особового складу та усіх видів забезпечення, заяви до Військової академії (м. Одеса) від 02 лютого 2020 року про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, листа-відповіді начальника Військової академії (м. Одеса) від 10 березня 2020 року щодо відмови у виплаті індексації грошового забезпечення, довідки Військової академії (м. Одеса) від 11 березня 2020 року № 6/67/70 щодо виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період перебування на грошовому забезпеченні у Військовій академії м. Одеса з 01 січня 2015 року по 22 листопада 2019 року (а.с. 5-8).
Ухвалою суду від 14 квітня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з розглядом справи без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України.
12 травня 2020 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву.
Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне. Так, відповідач зазначив, що відповідно до п. 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (Порядок № 1078) виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Вищезазначений Порядок № 1078 не передбачає механізм виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди. У свою чергу, як стверджує відповідач, у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплачувати індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з січня 2016 року по січень 2018 року у Міністерства оборони України не було.
Також відповідач зазначив, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. На підставі викладеного відповідач вважає, що оскільки позивачем не оскаржено наказ про виключення зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, то станом на момент видання наказу начальника Військової академії (по стройовій частині) від 22 листопада 2019 року про виключення зі списків особового складу та усіх видів забезпечення ним погоджено проведення усіх необхідних розрахунків.
За таких обставин відповідач вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.
Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, клопотання та додаткові докази не надходили.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
З огляду на заявлені позивачем вимоги, справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Справи, визначені частиною першою статті 263 КАС України, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У справах, визначених частиною першою статті 263 КАС України, заявами по суті справи є позов та відзив.
З урахуванням вищенаведеного, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження 14 травня 2020 року, в межах строку встановленого частиною першою статті 263 КАС України.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.
Позивач - підполковник ОСОБА_1 , наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України по особовому складу від 01 листопада 2019 року № 462 звільнений з військової служби у запас за пунктом “б” (за станом здоров'я) частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
Наказом начальника Військової академії (м. Одеса) від 22 листопада 2019 року № 254 по стройовій частині підполковник ОСОБА_1 з 22 листопада 2019 року виключений зі списків особового складу та усіх видів забезпечення (а.с. 5).
Наказом передбачено:
- виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальний результат служби;
- виплатити надбавку за роботу в умовах режимних обмежень за період з 01 листопада по 22 листопада 2019 року;
- щорічну основну відпустку за 2019 рік використав терміном 45 діб (з 21 січня по 04 лютого 2019 року та з 04 травня по 03 червня 2019 року), грошову допомогу на оздоровлення за 2019 рік отримав;
- виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 за 2019 рік;
- виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 29 календарних років;
- виплатити грошову компенсацію вартості за невикористане речове майно;
- припинити доступ до роботи з відомостями, що містять державну таємницю;
- службовим житлом забезпечений.
02 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Військової академії (м. Одеса) (65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, 10) із заявою про нарахування та виплату йому за період з 01 січня 2016 року по 22 листопада 2019 року (по день виключення із списків особового складу) індексації грошового забезпечення, яка не була нарахована та виплачена, а також просив видати йому довідки про виплачене грошове забезпечення та індексацію грошового забезпечення за період проходження ним військової служби з 01 січня 2015 року по 22 листопада 2019 року (а.с. 6).
Листом начальника Військової академії (м. Одеса) від 10 березня 2020 року №6/21/195 позивачу повідомлено, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078). Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01 грудня 2015 року). У свою чергу, у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з січня 2016 року по листопад 2018 року у Міністерства оборони України не було.
Також в листі зазначено, що з грудня 2018 року по день виключення із списків особового складу індексація позивачу виплачена, а Порядок №1078 не передбачає механізм нарахування та виплати індексації за попередні періоди.
Також в листі зазначено, що оскільки позивачем не оскаржено наказ про виключення зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, то станом на момент видання наказу начальника Військової академії (по стройовій частині) від 22 листопада 2019 року про виключення зі списків особового складу та усіх видів забезпечення ним погоджено проведення усіх необхідних розрахунків.
Враховуючи викладене, у відповіді начальника Військової академії (м. Одеса) від 10 березня 2020 року № 6/21/195 зазначено, що підстав та фінансовий ресурс для виплати позивачу індексації грошового забезпечення відсутні (а.с. 7).
Згідно Довідки від 11 березня 2020 року № 6/67/70, виданої за підписом начальника Військової академії (м. Одеса), щодо виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період перебування на грошовому забезпеченні у Військовій академії м. Одеса з 01 січня 2015 року по 22 листопада 2019 року, індексація грошового забезпечення позивачу виплачувалась у періоди січень-грудень 2015 року та з грудня 2018 року по листопад 2019 року.
У період з січня 2016 року по листопад 2018 року індексація грошового забезпечення не виплачувалась (а.с. 8).
Отже, індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року позивачу не нараховано та не виплачено.
Не погоджуючись з невиплатою індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року, позивач звернувся до суду з даним позовом, оскільки вважає своє право порушеним.
Вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з ст.1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.
Згідно з положеннями ст.8 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Преамбулою Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 №1282-XII встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями ст.2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Частиною 1 статті 4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
У відповідності з ч. 1 ст. 6 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Згідно ст. 5 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно ч. 2 ст. 6 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року (далі - Порядок №1078).
Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Згідно з п.4 цього Порядку, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Таким чином, індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 12 грудня 2018 року - справа №825/874/17, від 19 червня 2019 року - справа №825/1987/17, а також в постанові від 19 липня 2019 року - справа № 240/4911/18.
Відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
При цьому нормами Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.
Пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.
Згідно п.14 Порядку № 1078 роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Суд зазначає, що в роз'ясненнях Мінсоцполітики №252/10/136-16 від 09.06.2016 року, №78/0/66-17 від 08.08.2017 року зазначено, що проведення індексації грошових доходів, зокрема, грошового забезпечення військовослужбовців, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, тобто у межах коштів, передбачених на ці цілі.
Разом з цим, у рішенні Конституційного суду України від 15.10.2013 року №9-рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України “Про оплату праці” такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати. В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі “Кечко проти України” Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
На підставі викладеного, суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Твердження відповідача про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є необґрунтованими, оскільки частина шоста статті 5 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, на яку посилається відповідач, не обмежує проведення, передбачених чинним законодавством України, виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не було здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року.
Вирішуючи даний спір, суд також враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.
Аналіз норм ст. 245 КАС України, у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскільки не нарахування та не виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року є протиправними діями відповідача, порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач звільнений від оплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, розподіл судових витрат на його користь не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 162, 243-246, 250, 255, 263, 291, 295, 297 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової академії (м. Одеса) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року.
Зобов'язати Військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Військова академія (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 24983020; 65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, 10).
Суддя О.В. Глуханчук
.