з питань забезпечення позову
14 травня 2020 р. № 400/1569/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Арбітражного керуючого ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання неправомірними дій (рішення) дисциплінарної комісії, яка відбулась 23.03.2020 р., та скасування наказу від 08.04.2020 р. № 1362/5 в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення.
14 квітня 2020 року через канцелярію суду позивачем подана заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 08.04.2020 р. № 1362/5 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення.
Ухвалою від 15.04.2020 року суд в задоволенні заяви Арбітражного керуючого ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 08.04.2020 р. № 1362/5 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення відмовлено.
21 квітня 2020 року через канцелярію суду позивачем подана заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 08.04.2020 р. № 1362/5 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення.
Ухвалою від 23.04.2020 року суд в задоволенні заяви Арбітражного керуючого ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 08.04.2020 р. № 1362/5 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення відмовлено.
30 квітня 2020 року через канцелярію суду позивачем подана заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 08.04.2020 р. № 1362/5 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення.
Ухвалою від 30.04.2020 року суд в задоволенні заяви Арбітражного керуючого ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 08.04.2020 р. № 1362/5 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення відмовлено.
Разом з тим, 14 травня 2020 року через канцелярію суду позивачем подана заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 08.04.2020 р. № 1362/5 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення.
В обґрунтування цієї заяви зазначено, що оскаржуваний наказ позбавляє позивача можливості здійснювати повноваження арбітражного керуючого, а, отже, отримувати дохід. Вказував, що дія спірного наказу Міністерства юстиції України унеможливлює здійснення діяльності арбітражного керуючого та може суттєво вплинути на інтереси учасників у справах №5/323/05, №915/2017/15, №5016/267/2011 про банкрутство, оскільки на підставі даного наказу позивач може бути відсторонений від участі у справах про банкрутство і у випадку його заміни на іншого арбітражного керуючого, повернення до вищезазначених обов'язків стає неможливим.
На підставі розпорядження в.о. керівника апарату Миколаївського окружного адміністративного суду № 35/02-10 від 14.05.2020 року було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Заяву про забезпечення позову було передано на розгляд судді Миколаївського окружного адміністративного суду Лебедєвій Г.В.
Відповідно до частин першої - третьої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Відповідно, розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні є правом суду, яким він може скористатись у випадку, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви без повідомлення учасників справи.
Оскільки суд дійшов висновку про достатність наданих Арбітражним керуючим пояснень та доказів для розгляду заяви та про відсутність, у зв'язку з цим, необхідності виклику арбітражного керуючого, розгляд заяви відбувся без повідомлення сторін.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За приписами ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частина 2 ст. 151 КАС України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Статтею 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суддя також зазначає, що забезпечення позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів.
Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.
Таким чином, із цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд, за наслідком розгляду заяви про забезпечення позову, вважає, що заява задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судом встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 08.04.2020 року № 1362/5 на арбітражного керуючого ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення (тимчасове зупинення на 3 місяці відносно арбітражного керуючого ОСОБА_1 ).
Суд зауважує, що позивач належним чином не обґрунтував свою заяву про забезпечення позову, не надав доказів того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Разом із тим, суд зазначає, що застосування заходів забезпечення позову є виправданим у разі, якщо наявне достатньо обґрунтоване припущення, що їх невжиття може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Оскільки предметом позову є скасування прийнятого відповідачем рішення, тобто позов не містить вимог зобов'язального характеру (таких, що підлягали б дієвому виконанню), відсутні будь-які перешкоди у виконанні судового рішення (у випадку задоволення позову).
Таким чином, наведені заявником обставини, на думку суду, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем шляхом, оскільки матеріали даної справи не містять доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.
В той же час, із змісту заяви про забезпечення позову, а також доданих до заяви документів на стадії розгляду заяви суд не встановив очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу (достатність чи їх недостатність на стадії розгляду заяви про забезпечення позову дослідженню не підлягає). Встановлення правомірності/неправомірності такого наказу можливе за наслідками судового розгляду по суті справи за позовом про визнання неправомірними дій (рішення) дисциплінарної комісії, яка відбулась 23.03.2020 р., та скасування наказу від 08.04.2020 р. № 1362/5 в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення. Тому суд не встановив підстав для забезпечення позову з мотивів очевидної протиправності наказу суб'єкта владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Тобто, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що зупинення дії оскаржуваного наказу без дослідження обставин та доказів у справі є фактично вирішенням цього спору, що у свою чергу не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких об'єктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що до моменту ухвалення рішення у справі, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також, що очевидними є ознаки протиправності дій суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, такими діями.
Таким чином, суд доходить висновку, що заява Арбітражного керуючого ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою, недоведеною та непідтвердженою жодними належними доказами, а тому у забезпеченні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 120, 150, 151, 154, 241, 243, 256, 294 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви Арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 14.05.2020 року про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 08.04.2020 р. № 1362/5 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення- відмовити.
Копію ухвали направити заявнику.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського окружного адміністративного суду протягом пятнадцяти днів з дня її складання.
При цьому, пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, який доповнений цим пунктом Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року №540-ІХ, визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.
Суддя Г.В. Лебедєва