(Д О Д А Т К О В Е)
м. Миколаїв.
14.05.2020 р. Справа № 400/460/20
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Фульги А.П.розглянув в порядку письмового провадження питання щодо судових витрат на правову допомогу в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1
доГоловного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34,м.Миколаїв,54034
провизнання протиправним та скасування рішення оформленого листами від 23.07.2019 р. № К-6165/0-3060/0/20-19-СГ, від 12.09.2019 р. № К-6165/1-3421/0/20-19-СГ; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення оформленого листами від 23.07.2019 №К-6165/0-3060/0/20-19-СГ від 12.09.2019 №К-6165/1-3421/0/20-19-СГ та зобов'язати вчинити певні дії.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.05.2020р. позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області задоволено частково, визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо оформлення листом від 12.09.19 №К-6165/1-3421/0/20-19-СГ відповіді на звернення ОСОБА_1 з клопотанням від 13.08.2019 щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною прощею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Ковалівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області та зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Миколаївської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною прощею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Ковалівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, також стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області судові витрати в розмірі 840,80 гривень.
08.05.20 року від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі № 400/460/20.
Ухвалою від 12.05.2020 призначено розгляд питання про судові витрати у судовому засіданні 14.05.2020 о 11:00 год.
В судове засідання 14.05.2020 року представники учасників справи не прибули. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.
Враховуючи неявку учасників справи, суд розглянув питання про розподіл судових витрат в порядку письмового провадження.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
При прийнятті рішення, судом здійснено розподіл судових витрат, а саме сплаченого позивачем судового збору в розмірі 840,80 грн шляхом відшкодування його на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо понесення інших судових витрат, позивачем заявлено про понесення витрат на професійну правничу допомогу та надання доказів на підтвердження розміру витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Позивачем 08.05.2020 надані докази понесення позивачем судових витрат на правову допомогу в сумі 10 000 грн: договір про надання правової допомоги від 20.01.2020, що був укладений ОСОБА_1 та адвокатом Вавіловим Антоном Євгеновичем; розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу Договором про надання правових послуг адвоката, квитанція від 20.01.2020 року про часткову сплату коштів за надану правову допомогу у розмірі 200 грн, копії листів непрацездатності,копія виписки з Пенсійного фонду України про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення). При цьому, сторони домовились, що оплата 10000 має відбутись в установлені строки, станом на 05.05.2020 фактично сплачено 200,00 грн.
Частиною 2 ст. 134 КАС України передбачено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт(наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.
Положеннями ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічні правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17 та від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Досліджуючи надані представником позивача документи, судом встановлено, що Договором передбачено, що сторони домовились, що вартість послуг з надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 у Миколаївському окружному адміністративному суді щодо визнання протиправними та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії є фіксованою та становить 10000 гривень. (зустріч з клієнтом, надання консультації-1000грн, пошук аналіз судової практики- 2000 грн, складання адміністративного позову-4000 грн, ознайомлення з відзивом -1000 грн, складання відповіді на відзив -2000грн)
Як вже зазначалось вище, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
В даному випадку в матеріалах справи не містяться докази фактичного понесення позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн, у наданих документах зазначається про понесення цих витрат у майбутньому, сплачено всього 200,00 грн.
За відсутності платіжного документа про оплату послуг адвоката, надані представником позивача докази не доводять факту реального понесення позивачем витрат на правову допомогу.
Виходячи з розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу , адвокатом витрачено 10 годин для надання послуг, а вартість години становить 1000,00 грн за розрахунком із загальної вартості послуг.
З системного аналізу подібних справ, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи, встановлення їхньої дійсності та необхідності, розумності гонорару адвоката з обсягом наданих адвокатом послуг позивачу.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням принципів справедливості, обґрунтованості, співмірності та пропорційності, у розмірі 2 500,00 грн.
Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 143, 248, 252 КАС України, суд, -
1. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м.Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 2500,00 гривень (дві тисячі п'ятсот грн ).
Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.
Суддя А. П. Фульга