справа № 380/2795/20
14 травня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з дня звернення 17.02.2020.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 17.02.2020 про призначення пенсії за вислугу років (відповідно до статей 51, 52, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року, рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 та від 23.01.2020 №1-р/2020) за наявності спеціального стажу роботи понад 25 років, починаючи з 01.11.1994, на підтвердження чого була додана копія трудової книжки. У відповідь позивачу надійшов лист відповідача від 17.03.2020 № 1393-1319/Д-02/8-1300/20, в якому повідомлено про відсутність права на призначення пенсії за вислугу років із посиланням на те, що «право виходу на пенсію за вислугу років згідно з чинними нормативними актами та з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 незалежно від віку надається особам, вислуга років на відповідних посадах яких становить на менше як 26 років 06 місяців станом на 11.10.2017», тоді як стаж позивача на посаді керівника гуртка Дитячої школи народних мистецтв станом на 11.10.2017 складає 21 рік 11 місяців 10 днів.
Вважає, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії за вислугу років, оскільки Конституційним Судом України 04.06.2019 ухвалено рішення № 2-р/2019, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII.
Ухвалою від 14.04.2020 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі, відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 13.05.2019 (вх. № 24012), у якому зазначає, що відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України - з 01 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців. Право на пенсію мають працівники освіти і охорони здоров'я, що працюють у закладах освіти та охорони здоров'я, перелік яких затверджено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 року та постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 року № 1436 «Про внесення змін до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років». Водночас, п. 2-1 Прикінцевих положень Закону - 1058 визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України 2148 - VIII на 11.10.2017 мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за зверненням особи з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону - 1058. Отже, на день набрання чинності Законом 2148 - VIII, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019, для призначення пенсії за вислугу років необхідно мати спеціальний стаж не менше 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017 року. Виходячи із записів у трудовій книжці ОСОБА_1 та згідно з даними персоніфікованого обліку Пенсійного фонду, встановлено, що стаж роботи позивача на посаді керівника гуртка Дитячої школи народних мистецтв становить станом на 11.10.2017 - 21 рік 11 місяців 10 днів. Просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
17.02.2020 ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою у якій просила, призначити пенсію за вислугу років, відповідно до статей 51, 52, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року, рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 та від 23.01.2020 №1-р/2020) за наявності спеціального стажу роботи понад 25 років, починаючи з 01.11.1994.
Листом від 17.03.2020 № 1393-1319/Д-02/8-1300/20 Франківський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомив, що право виходу на пенсію за вислугу років згідно з чинними нормативним актами та з врахуванням рішення Конституцйного Суду України від 04.06.2019 № 2- р/2019 незалежно від віку надається особам, вислуга років на відповідних посадах яких становить не менше як 26 років 06 місяців станом на 11.10.2017. Згідно з представленою копією трудової книжки ОСОБА_1 та даними персоніфікованого обліку Пенсійного фонду відділом з питань перерахунків пенсій № 9 Управління застосування пенсійного законодавства здійснено розрахунок трудового стажу та встановлено, що стаж робота ОСОБА_1 на посаді керівника гуртка Дитячої школи народних мистецтв становить на 11.10.2017 - 21 рік 11 місяців 10 днів. Право на призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відсутнє.
Позивач вважаючи протиправною відмову у призначенні пенсії за вислугу років, звернулась до суду з даним позовом.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до п. 2-1 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій'мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.ст.52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 01.04.2015 по 31.03.2016 - не менше 25 років 6 місяців; з 01.04.2016 по 31.03.2017 - не менше 26 років; з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 26 років 6 місяців; з 01.04.2018 по 31.03.2019 - не менше 27 років; з 01.04.2019 по 31.03.2020 - не менше 27 років 6 місяців; з 01.04.2020 по 31.03.2021 - не менше 28 років; з 01.04.2021 по 31.03.2022 - не менше 28 років 6 місяців; з 01.04.2022 по 31.03.2023 - не менше 29 років; з 01.04.2023 по 31.03.2024 - не менше 29 років 6 місяців; з 01.04.2024 або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 01 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
Разом з тим, 04.06.2019 своїм рішенням №2-р/2019 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України положення, зокрема, положення ст. 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788 «Про пенсійне забезпечення» за змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213 та від 24.12.2015 № 911 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Конституційний Суд України виходив з того, що встановлення досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ - 55 років), як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років, нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.
На думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом № 213 до оспорюваних положень Закону №1788 щодо підвищення на п'ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної ст. 51 Закону № 1788. А саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія ст.51 Закону № 1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у ст.ст. 54, 55 Закону № 1788.
Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону № 1788 встановлено, що стан здоров'я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених п."а" ст.54, пунктами "а", "6", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" ст.55 Закону №1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв'язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04.06.2019.
Отже, починаючи з 04.06.2019 положення пункту "е" статті 55 Закону України № 1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року № 911-VIII.
Згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Особа, яка станом на момент звернення до Пенсійного органу має від 25 до 30 років спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, така особа має право на призначення пенсії за вислугу років, незалежно від її віку.
Положенням статті 62 Закону № 1788-ХІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи ,є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_4 ОСОБА_1 з 01.11.1994 безперервно працює в Дитячій школі народних мистецтв на посаді керівника гуртка живопису, рисунка, композиції.
Таким чином спеціальний стаж позивача, на момент звернення до відповідача 17.02.2020, становить 25 років 03 місяці 17 днів, що дає право на отримання пенсії за вислугу років.
Щодо посилання відповідача, що при визначені права особи на призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2-1 Розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має враховуватися спеціальний стаж роботи станом на 11.10.2017 та на умовах, що діяли на 11.10.2017, а тому спеціальний стаж позивача має складати не ніж 26 років 6 місяців, суд зазначає таке.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» № 2148-VIII від 03.10.2017 (набрав чинності 11.10.2017) Розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено пунктом 2-1 та визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Вказаною нормою лише збережено гарантії пенсійного забезпечення певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають всі підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Крім того, вказаною нормою не було внесено жодних змін до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому остання підлягає застосуванню саме у редакції, що відновлена за рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що на момент звернення до відповідача позивач мала право на пенсію за вислугу років, тому позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з дня звернення 17.02.2020 підлягають задоволенню.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 840,80 грн підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з дня звернення 17.02.2020.
3. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 840,80 грн судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Згідно з пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені для апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст судового рішення складений 14.05.2020.
Суддя Кедик М.В.