справа№380/2420/20
13 травня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд:
в складі головуючої судді - Потабенко В.А.,
за участі секретаря судового засідання - Приймака С.І.,
за участі:
представника позивача - Шнира Я.Б., згідно договору,
представника відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в м. Львові адміністративну справу за позовом Представництва Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною і скасування постанови, -
Представництво Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу (далі - позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС МЮ України, відповідач) з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Кудрановського Ю.В. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 03.03.2020 ВП №61184281 про закінчення виконавчого провадження.
Ухвалою судді від 26.03.2020 позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою судді від 14.04.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
27.04.2020 (вх. №3272 ел.) на електронну адресу суду та 29.04.2020 (вх. №22014) на поштову адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та матеріали виконавчого провадження ВП №61184281.
12.05.2020 (вх. №3961 ел.) на електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження від 03.03.2020 ВП №61184281 винесена відповідачем передчасно, оскільки державним виконавцем не перевірено фактичного виконання рішення суду. Позивач наголошував, що виконавче провадження завершено без належної оцінки самого акту обстеження земельної ділянки у селі Ротмістрівка від 19.12.2019, змісту постанови Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі №813/2755/17, та без врахування вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1988 №604-р в частині п.п. 2, 3 щодо місць давніх поховань. Таким чином, на переконання позивача, обставин, які б зумовлювали закінчення виконавчого провадження на момент винесення оскаржуваної постанови не існувало. На підставі наведеного, позивач вважає оскаржувану постанову від 03.03.2020 ВП №61184281 про закінчення виконавчого провадження протиправною та просить її скасувати.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилась, хоча відповідач належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. 27.04.2020 і 29.04.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та матеріали виконавчого провадження ВП №61184281. У відзиві відповідач зазначив, що згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом. Оскільки боржником було виконано рішення суду у повному обсязі згідно виконавчого листа, 03.03.2020 державним виконавцем Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з фактичним виконанням судового рішення. Тому, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі №813/2755/17 адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність Черкаської обласної державної адміністрації щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 року № 604-р “Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України” в частині п.п. 2, 3 щодо місць давніх поховань - “Єврейський цвинтар”, що знаходиться на території села Ротмістрівка Смілянського району Черкаської області, зобов'язано Черкаську обласну державну адміністрацію виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 року № 604-р в частині п.п. 2, 3 щодо місць давніх поховань - “Єврейський цвинтар”, що знаходиться на території села Ротмістрівка Смілянського району Черкаської області.
11.12.2017 вказана постанова набрала законної сили.
01.11.2018 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №813/2755/17 про зобов'язання Черкаської обласної державної адміністрації виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 року № 604-р в частині п.п. 2, 3 щодо місць давніх поховань - “Єврейський цвинтар”, що знаходиться на території села Ротмістрівка Смілянського району Черкаської області.
На підставі вказаного виконавчого листа старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України Кудрановським Ю.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.02.2020 ВП №61184281, якою було зобов'язано Черкаську обласну державну адміністрацію виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 року № 604-р в частині п.п. 2, 3 щодо місць давніх поховань - “Єврейський цвинтар”, що знаходиться на території села Ротмістрівка Смілянського району Черкаської області.
Вказана постанова скерована на адресу Черкаської обласної державної адміністрації супровідним листом від 07.02.2020.
Судом встановлено, що з метою добровільного виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду Ротмістрівська сільська рада Смілянського району Черкаської області зверталася до Департаменту культури та взаємозв'язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації із листом від 04.12.2020 №02-38/1445, у якому просила провести обстеження земельної ділянки, обмеженої вулицею Шевченка з півдня та приватними земельними ділянками з заходу, сходу, півночі та півдня, у селі Ротмістрівка Смілянського району Черкаської області на предмет виявлення слідів давніх поховань ймовірного “Єврейського цвинтаря”.
Обстеження та вивчення вказаної земельної ділянки проводилося 19.12.2019, що підтверджується наявними у справі актом обстеження земельної ділянки у с. Ротмістрівка Смілянського району Черкаської області від 19.12.2020 та актом вивчення території колишнього єврейського цвинтаря у с. Ротмистрівка Смілянського району Черкаської області від 19.12.2019.
02.03.2020 (вх. №4215) на адресу відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України надійшов лист Черкаської обласної державної адміністрації “Про добровільне виконання рішення суду” від 21.02.2020 №01/01-48/1349/1/01/01-48, у якому зазначалося про фактичне виконання в повному обсязі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 №813/2755/17.
На підставі вказаного листа, 03.03.2020 державним виконавцем Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №61184281 у зв'язку з фактичним виконанням судового рішення.
Не погоджуючись із вказаною постановою про закінчення виконавчого провадження та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.
Спірні правовідносини у даній справі врегульовані Конституцією України, Законом України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404 - VIII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та іншими нормативно - правовими актами.
Так, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України.
У ст. 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на території України.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” (ч.1 ст.5 цього Закону).
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 цього Закону).
З наведених законодавчих норм вбачається, що виконавець зобов'язаний вчинити виконавчі дії у спосіб, передбачений виконавчим документом.
Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Згідно з ч.1 ст. 63 Закону України “Про виконавче провадження” за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.6 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Пунктом 9 ч.1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до ч.3 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження”, у випадках, передбачених п.п. 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 ч.1 цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Судом встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 03.03.2020 ВП №61184281 була винесена старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановським Ю.В. у зв'язку з повним виконанням постанови Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі №813/2755/17, що підтверджується листом Черкаської обласної державної адміністрації від 21.02.2020 №01/01-48/1349/1/01/01-48, складеним на підставі актів обстеження земельної ділянки у с. Ротмістрівка Смілянського району Черкаської області від 19.12.2020 та актом вивчення території колишнього єврейського цвинтаря у с. Ротмистрівка Смілянського району Черкаської області від 19.12.2019.
Так, боржник у вказаному листі зазначав про фактичне виконання в повному обсязі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 №813/2755/17 ще до відкриття виконавчого провадження. На підтвердження цього вказував, що 19.12.2019, з метою добровільного виконання рішення суду у справі №380/2755/17, комісією у складі начальника відділу охорони культурної спадщини та з питань релігії Департаменту культури та взаємозв'язків з громадськістю Черкаської області державної адміністрації Сухового М.О., сільського голови Ротмістрівської сільської ради Ховайби В.І., начальника відділу містобудування, архітектури, комунальної власності, житлово - комунального господарства та земельних відносин Ротмістрівської сільської ради Коломієць Інни Георгіївни, на прохання Ротмістрівськоїсільської ради, відповідно до п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 року № 604-р“Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України”, проведено обстеження земельної ділянки обмеженою вул. Шевченка з півдня та приватними земельними ділянками заходу, сходу, півночі та півдня у селі Ротмістрівка Смілянського району Черкаської області на предмет виявлення слідів давніх поховань ймовірного “Єврейського цвинтаря”, а також вищевказаною комісією, відповідно до п.3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р“Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України” проведено вивчення земельної ділянки обмеженою Шевченка з півдня та приватними земельними ділянками заходу, сходу, півночі та півдня у селі Ротмістрівка Смілянського району Черкаської області на предмет виявлення слідів давніх поховань ймовірного “Єврейського цвинтаря”.
Суд приймає до уваги вказані акти та дії боржника на підтвердження виконання постанови суду, однак, вважає їх недостатніми для виконання рішення суду в повному обсязі.
Так, як вже було зазначено вище, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі №813/2755/17 було зобов'язано Черкаську обласну державну адміністрацію виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 року № 604-р в частині п.п. 2, 3 щодо місць давніх поховань - “Єврейський цвинтар”, що знаходиться на території села Ротмістрівка Смілянського району Черкаської області.
Суд зазначає, що даним розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р “Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України” було затверджено додаткові заходи щодо збереження місць давніх поховань у населених пунктах України.
Так, відповідно до п. 2 Додаткових заходів щодо збереження місць давніх поховань у населених пунктах України, зобов'язано Раду міністрів Автономної республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, Держкомрелігій із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин впродовж 1998-1999 років взяти на облік місця, де залишилися сліди давніх поховань, організувати їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням результатів досліджень в засобах масової інформації.
Пунктом 3 цього розпорядження зобов'язано Раду міністрів Автономної республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, органи місцевого самоврядування із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин впродовж 1998-1999 років провести роботу з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовжувати здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження.
Водночас, відповідач, заперечуючи проти позову, не надав на підтвердження фактичного виконання рішення суду доказів залучення громадський організацій, у томі числі організацій національних меншин, до виконання вищевказаного розпорядження, доказів взяття на облік місць, де залишилися сліди давніх поховань, організації їх вивчення з наступним оприлюдненням в засобах масової інформації, доказів проведення роботи з виявлення і вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, доказів того, що заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження, облаштування місць поховання носять постійний, а не одноразовий характер тощо.
Також суд звертає увагу, що п.2 Додаткових заходів щодо збереження місць давніх поховань у населених пунктах України чітко передбачено оприлюднення результатів досліджень в засобах масової інформації.
Однак, доказів такого оприлюднення в засобах масової інформації не надано, що також свідчить про виконання рішення суду не у повному обсязі.
В матеріалах справи також відсутні докази щодо проведення роботи по вивченню території колишнього єврейського цвинтаря у с. Ротмістрівка Смілянського району Черкаської області.
Таким чином, підсумовуючи все вище вказане, суд вважає, що наведені відповідачем у оскаржуваній постанові заходи на виконання рішення суду є недостатніми для повного його виконання.
Звідси, закінчення виконавчого провадження ВП №61184281 є передчасним.
Згідно з ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена відповідачем передчасно, відтак, не відповідає критеріям, встановленим у ч.2 ст. 2 КАС України, що вказує на її протиправність.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача не надав і не довів наявності підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 03.03.2020 ВП №61184281.
Відтак, така постанова підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.
Також суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст. 41 Закону України “Про виконавче провадження”, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Тобто, скасування судом постанови про закінчення виконавчого провадження є підставою для поновлення виконавчого провадження шляхом винесення державним виконавцем постанови про відновлення виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позову, за правилами, визначеними ст. 139 КАС України, судові витрати позивача у вигляді судового збору компенсуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо витрат на правову допомогу, то такі позивачем до стягнення не заявлялись.
Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 73-77, 139, 244- 246, 250, 255, 262, 287, 295 КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановського Ю.В. про закінчення виконавчого провадження від 03.03.2020 ВП №61184281.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13) в користь Представництва Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу (код ЄДРПОУ 21720365, місцезнаходження: 79054, м. Львів, вул. Кульчицької, 1/94) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) гривень рівно.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 13.05.2020
Суддя Потабенко В.А.