справа №380/2092/20
13 травня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова Львівської області, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова Львівської області (далі - третя особа), в якій просить суд зобов'язати відповідача сформувати та подати третій особі подання про повернення позивачам помилково (безпідставно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 6500,00 грн. кожному з позивачів, сплачених відповідно до квитанції №ПН508 від 21.06.2019 та №ПН від 21.06.2019.
В обґрунтування позову зазначено те, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості придбаного нерухомого майна позивачами сплачено помилково, за відсутності обов'язку здійснювати такі платежі. Відтак, кошти в сумі 6500,00 грн., сплачені кожним з позивачів при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню. Оскільки відповідач відмовив у поверненні коштів добровільно, позивачі звернулися із цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 17.03.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова Львівської області.
09.04.2020 за вх. №19121 від третьої особи надійшов відзив на позовну заяву. Зазначено, що саме органи Пенсійного фонду контролюють надходження до бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, і зокрема - збору з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна. Для повернення помилково сплачених коштів позивачам слід звернутися з відповідними поданнями до Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова Львівської області. Крім того, третя особа особливу увагу акцентувала на тому, що саме стягувачі, а користь яких прийняте рішення, подають відповідне подання, а не орган Пенсійного фонду України.
15.04.2020 за вх. №19916 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач повідомив, що не володіє інформацією щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно, а тому немає можливості встановити факт придбання житла вперше, а позивачем таких документів не надано. До компетенції відповідача не відноситься питання підтвердження факту купівлі житла вперше. Вважає, що питання звільнення від сплати збору повинно було з'ясовуватись про нотаріальному оформленні цивільно-правового договору. Крім того зазначив про помилковість позовних вимог щодо зобов'язання відповідача звернутися з відповідним клопотанням до органу Казначейської служби. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
На підставі ст. 262 КАС України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, пояснень третьої особи, а також долучених письмових доказів, -
Між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (продавці) та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (покупці) 21.06.2019 укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого продавці продали, а покупці купили в рівних частинах тобто по Ѕ частці кожний квартиру АДРЕСА_1 вартістю 1300000,00 грн.
Вказаний договір посвідчено нотаріально та зареєстровано в реєстрі за №1050.
Однією з підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії відповідно до Закону України п. 7 ч. 1 ст. 49 «Про нотаріат» №3425-ХІІ від 02.09.1993 є невнесення встановлених законодавством платежів пов'язаних з її вчиненням особою, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії. Тому кожен з позивачів був змушений сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить загалом 13000,00 грн., по 6500,00 грн. кожний, підтвердженням чого є квитанції №ПН508 від 21.06.2019 та №ПН668 від 21.06.2019.
Оскільки житло позивачами придбано вперше, керуючись п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», вони звернулися до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із листом від 28.01.2020 щодо внесення подання до органів Державної казначейської служби про повернення коштів помилково зарахованих до бюджету.
Втім листом за №1300-0503-8/4002 від 10.02.2020 від 10.02.2020 позивачу відмовлено у задоволенні вимог заяви та повідомлено про підстави такої відмови.
Оскільки відповідні кошти позивачам добровільно не повернуто вони звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи справу, суд керується таким.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР від 26.06.1997 платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 2 цього ж Закону передбачено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 03.11.1998 (далі - Порядок).
Згідно з абз. 1 п. 15-1 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до п. 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Отже законодавством встановлено винятки із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Позивачі факт придбання нерухомого майна вперше підтвердили Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 за №787 (далі - Порядок №787).
Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до пп. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15.04.2015, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФ України покладено обов'язок щодо формування до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що держава не забезпечила належного механізму перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України №29-у/2000 від 23.03.2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не повинно призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно з яким державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Таким чином, покликання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.
З огляду на викладене суд вказує на наявність правових підстав для зобов'язання відповідача сформувати відповідне подання до органу Державної казначейської служби України щодо повернення помилково сплаченого позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 4629,97 грн.
Суд при вирішенні справи враховує аналогічну правову позицію, викладену Верховним Судом, зокрема у постановах від 30.01.2018 у справі №819/1498/17 (адміністративне провадження №К/9901/412/17), від 31.01.2018 у справі №819/1667/17 (адміністративне провадження №К/9901/400/17), 20.03.2018 у справі №819/1249/17 (адміністративне провадження №К/9901/396/17), від 19.06.2018 у справі №607/14722/16-а (адміністративне провадження №К/9901/45763/18), від 13.12.2018 у справі №813/969/17 (адміністративне провадження №К/9901/30016/18); від 04.04.2019 у справі №819/1553/17 (адміністративне провадження №К/9901/408/17); від 14.11.2019 у справі №819/442/17 (адміністративне провадження №К/9901/38820/18).
Водночас безпідставними є вимоги позивачів в частині зобов'язання відповідача звернутися із поданнями до територіального органу Державної казначейської служби України для повернення позивачам помилково сплачених по 6500,00 грн. грн. на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від його вартості. Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень п. 5 глави I Порядку №787 такий обов'язок у відповідача відсутній. Відповідач видає заявнику подання, а вже заявник звертається до місцевого органу Казначейства та надає цьому органу заяву про повернення коштів з бюджету разом із поданням та оригіналом/копією документа, який підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З врахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 21.06.2019 вперше придбали житло по Ѕ частині квартири АДРЕСА_1 , при оформленні документів безпідставно сплатили збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна по 6500,00 грн. згідно з квитанціями №ПН508 від 21.06.2019 та №ПН668 від 21.06.2019, який підлягає поверненню.
Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.
Стосовно вимоги про зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Поряд з цим суд ураховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.
Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням постанови в даній справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки до матеріалів справи долучено квитанції про сплату судового збору в сумі 840,80 грн. кодним з позивачів, а позовні вимоги задоволено частково, судовий збір слід стягнути пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 420,40 грн. на користь кожного з позивачів, який підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Львівської області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ 13814885) сформувати подання до Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова Львівської області (79017, м. Львів, вул. К. Левицького, 82-а; ЄДРПОУ 38007620) про повернення ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 ) 6500 (шість тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з квитанцією №ПН668 від 21.06.2019.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Львівської області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ 13814885) сформувати подання до Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова Львівської області (79017, м. Львів, вул. К. Левицького, 82-а; ЄДРПОУ 38007620) про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 6500 (шість тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з квитанцією №ПН508 від 21.06.2019.
4. У задоволенні решти інших позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ 13814885) судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ 13814885) судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складене та підписане 13.05.2020.
Суддя Кравців О.Р.