12 травня 2020 року м.Київ № 320/6135/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області та просить суд:
визнати протиправними дії щодо не зарахування до страхового стажу період роботи у зоні відчуження ЧАЕС в полуторному розмірі, як роботу за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
визнати протиправними дії щодо невірного нарахування розміру загального страхового стажу;
визнати протиправними дії щодо невірного визначення понаднормативного стажу з урахуванням норм ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
зобов"язати зарахувати до страхового стажу усі періоди роботи у зоні відчуження ЧАЕС, починаючи з 18.10.2005 в полуторному розмірі, як роботу за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, на підставі довідок встановленої форми, затвердженими Постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань від 09.03.1998, № 122 та постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 920;
зобов"язати здійснити перерахунок та виплачувати пенсію з 01.12.2018 виходячи із загального страхового стажу не менше ніж 61 рік 6 місяців 25 днів, набутого станом на 30.11.2018, в тому числі з яких страховий стаж у полуторному розмірі з 18.10.2005 по 30.11.2018 за Списком № 1 - 6 років 7 місяців 7 днів;
зобов"язати здійснити перерахунок та виплачувати пенсію з 01.12.2018 збільшивши доплату за понаднормативний стаж за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також є особою, яка працює у ДСП «Чорнобильська АЕС», а також є пенсіонером на підставі чого позивач і звернувся до пенсійного органу з вимогою надати довідку про розмір складових пенсії та страхового стажу. Отримавши відповідь позивач з'ясував, що його пенсію розраховано неправильно чим порушено його законні права та інтереси, а саме з порушенням норм діючого законодавства розраховано стаж роботи за Списком № 1, загальний трудовий стаж, індивідуальний коефіцієнт стажу, понаднормовий стаж та відповідну доплату до нього, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
21.12.2019 засобами поштового зв'язку до суду надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідач просить у задоволенні адміністративного позову відмовити з підстав наведених у відзиві.
17.12.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що відзив є необґрунтованим і безпідставним, у зв'язку з наведеними у відповіді обставинами, а тому просить суд позов задовольнити.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 , громадянин України ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Славутицьким МВ ГУ МВС України в Київській області 16.12.1997; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 14.10.2009.
Відповідно до записів у трудовій книжці позивач працював: з 02.07.1979 по 23.08.1979 на посаді робочого 1 розряду у Комарницький ПМК-1; з 23.09.1979 по 21.04.1980 на посаді електромонтажника 3 розряду у Речицькому експлуатаційному центрі зв'язку; з 31.08.1982 по 05.04.1983 працював водієм 3 класу у Речицькому експлуатаційний центр зв'язку; з 14.04.1983 по 01.01.1987 у Речицькому експлуатаційному центрі зв'язку позивач працював на посаді електромонтажника 3 розряду; 01.01.1987 по 28.08.1988 працював на посаді електромонтажника стаціонарного обладнання телефонного зв'язку 3 - 4 - 5 розрядів у ОСОБА_2 ; з 11.09.1989 по 01.03.1993 працював на посаді електромонтажника V розряду по технічному обслуговуванні і ремонті виробів медичної техніки у РМП «Медтехком»; з 01.04.1993 по 08.07.1997 працював на посаді електромонтажника V розряду у на підприємстві комунального господарства у місті Славутич; з 10.07.1997 по 07.10.2005 на посаді інженера виробничої майстерні кабельного телебачення і локальних інформаційних мереж у ТОВ «Палві»; з 18.10.2005 працює слюсарем 5 розряду по КІПіА ділянки ремонту обладнання блоку № 4 в цеху теплової автоматики і вимірювання.
Згідно із довідкою Державного агентства з управління зоною відчуження від 02.10.2019 № 47-134 позивач з 18.10.2005 по теперішній час працює в ДСП «Чорнобильська АЕС» на посаді слюсара з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики 6 розряд.
Як вбачається із наступних довідок, а саме від 11.12.2012 № 1522; від 22.06.2012 № 22/06-05; від 2013 року № 28638; від 25.03.2013 № 17/113-13; від 2014 року № 3111; від 2016 року № 4440; від 2018 року № 5902, позивач працював повний робочий день на ДСП «Чорнобильська АЕС» та виконував роботи в зоні відчуження у наступних періодах: з 26.06.1987 по 30.06.1987 (5 днів); з 03.12.1987 по 04.12.1987 (2 дні); з 21.12.1987 по 22.12.1987 (2 дні); з 01.02.1987 по 31.12.1998 (11 місяців 1 день); з 01.04.1999 по 30.06.1999 (3 місяці); з 01.08.1999 по 31.12.1999 (5 місяців 1 день); з 01.07.2000 по 12.10.2000 (3 місяці 12 днів); з 18.10.2005 по 31.12.2009 (4 роки 2 місяці 14 днів); з 01.01.2010 по 31.12.2012 (2 роки); з 01.01.2013 по 31.12.2014 (1 рік 11 місяців 27 днів); з 01.01.2015 по 02.08.2016 (1 рік 7 місяців 2 днів); з 03.08.2016 по 31.12.2018 (2 роки 4 місяці 28 днів).
Не погоджуючись із вказаним розрахунком пенсії позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796).
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону № 796 час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб": до 01.01.1988 - у потрійному, а з 01.01.1988 до 01.0.1993 - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 01.01.1993 та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» від 10.09.2008 № 831 (далі постанова № 831) передбачено, що особам, які постійно працюють або виконують службові обов'язки у зоні відчуження, час роботи або служби зараховується до стажу роботи і вислуги років у полуторному розмірі (в тому числі за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36).
Отже, вказаною постановою надано право особам, які постійно працюють або виконують службові обов'язки в зоні відчуження (у тому числі особам, які працюють на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1), на зарахування їх часу роботи або служби до стажу роботи у пільговому розмірі, а саме: у полуторному.
Разом з тим, 01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058).
Преамбулою наведеного вище Закону встановлено, що він розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Пунктом 16 Розділу XV "Прикінцеві Положення" Закону № 1058 передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 1058 розмір пенсії за віком визначається за формулою П = Зп х Кс, де:
- П - розмір пенсії, у гривнях;
- Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
- Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до ст. 25 цього Закону, а саме: Кс = (См х Вс)/(100% х 12), де См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
У свою чергу порядок обчислення страхового стажу визначено ст. 24 Закону № 1058.
Так, відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 3 цієї ж статті страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, лише положеннями Закону № 1058 встановлюються виключні підстави, за наявності яких періоди трудової діяльності особи після 01.01.2004 можуть бути обчислені із застосуванням розміру показника страхового стажу іншого, ніж передбачений ч. 3 ст. 24 цього Закону.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону № 1058 за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Аналізуючи наведені вище норми у сукупності, суд дійшов висновку, що Закон № 1058 не містить положень, якими передбачено зарахування часу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 до стажу роботи у полуторному розмірі, а також величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35%.
Крім того наведений вище Закон не передбачає можливості застосування при розрахунку страхового стажу особам, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, положень інших законодавчих актів та/або нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, у тому числі постанови № 831.
Водночас в залежності від обраних особою умов та порядку пенсійного забезпечення до пенсійних правовідносин підлягають застосуванню норми загального Закону № 1058 або спеціального Закону № 796.
Судом встановлено, що позивачу призначено пенсію відповідно до положень Закону № 1058, а саме: пенсію за віком.
Вказані обставини не заперечуються сторонами.
Таким чином, з огляду на те, що позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку відповідно до положень Закону № 1058, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи йому у зарахуванні до стажу роботи періодів роботи в зоні відчуження з 18.10.2005 у полуторному розмірі, діяв правомірно, у спосіб та у відповідності до вимог чинного пенсійного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог в частині збільшення доплати за понаднормативний стаж за кожний повний рік страхового стажу понад 15 років, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 56 Закону № 796 право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" до ч. 2 ст. 56 Закону № 796 внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах ч. 2 ст. 27 Закону № 1058.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону № 1058, за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Отже правове регулювання спірних правовідносин змінилось і у зв'язку зі змінами Закон № 796 пов'язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж встановлений ч. 2 ст. 56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах визначених частиною 2 ст. 27 Закону № 1058.
Судом встановлено, що оскільки позивач не виявив бажання перейти на пенсію за віком на умовах частини 2 ст. 27 Закону № 1058, а залишився на пенсії за віком на умовах ч. 1 ст. 27 Закону № 1058, то відповідач у зв'язку із зміною правового регулювання спірних правовідносин правомірно не здійснював виплату позивачу збільшення пенсії, передбачену ч. 2 ст. 56 Закону № 796 у редакції до внесення змін Законом № 2148-VIII від 03.10.2017.
Зазначене кореспондується із висновком Європейського Суду у справі "Великода проти України", в якому суд дійшов висновку, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому. Суд у цьому рішенні констатував, що подальша дія судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати, були внесені зміни.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та вважає їх такими, у задоволенні яких слід відмовити.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені для порядку оскардження рішення, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя Головенко О.Д.