12 травня 2020 рокуСправа № 280/2968/20
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Бойченко Ю.П., перевіривши матеріали позовної заяви
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до державного реєстратора прав на нерухоме майно Запорізької міської ради Коротича Максима Миколайовича (69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 36)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору
Громадська організація «Добробут» (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв Сталінграду, 23)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
05.05.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до державного реєстратора прав на нерухоме майно Запорізької міської ради Коротича Максима Миколайовича (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Громадська організація «Добробут» (далі - третя особа), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 51055345, прийняте 10.02.2020 державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Коротичем Максимом Миколайовичем, яким відмовлено у державній реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ;
зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Коротича Максима Миколайовича розглянути подану позивачем заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.02.2020 за реєстраційним номером 38278084 для проведення державної реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також документи, подані для державної реєстрації прав та прийняти належне у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд зазначає про таке.
За правилами п. 4 ч. 1 ст. 177 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Разом із тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом розгляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Аналогічну правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 23.10.2019 у справі № 826/836/17; від 22.01.2020 у справі № 826/8592/16.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що оскаржуване рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Запорізької міської ради Коротича Максима Миколайовича про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 10.02.2020 № 51055345 мотивовано, серед іншого, тим, що чинним законодавством не передбачено передачу нерухомого майна членам громадських організацій.
Разом із тим, як стверджує позивач, до неї, на підставі рішень Громадської організації «Добробут», перейшло право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яке ОСОБА_1 , у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», мала намір зареєструвати.
Звідси, на вирішення суду фактично поставлено питання щодо з'ясування права власності на вказану квартиру, а також питання наявності підстав для державної реєстрації речових прав на дане нерухоме майно за позивачем.
Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Враховуючи, що між сторонами фактично виник спір про набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1 , суд дійшов висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Вказане повністю узгоджується зі статтею 2 ЦПК України, яка завданням цивільного судочинства визначає справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно частиною 3 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Частиною 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Відтак, в силу вищенаведених законодавчих приписів, судовий розгляд даного спору повинен здійснюватися місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства, а тому у відкритті провадження в адміністративній справі необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 170, 241, 248, 256 КАС України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Запорізької міської ради Коротича Максима Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Громадська організація «Добробут» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити ОСОБА_1 її право на звернення із позовом до місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що на підставі частини 5 статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами направити позивачу. Копію позовної заяви залишити в суді.
Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ю.П. Бойченко