Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 травня 2020 р. Справа№200/3443/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-166367-47 від 13.05.2019 на суму 21030,90 грн.
В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що пунктом 9-4 Розділу VIII Прикінцевих положень Закону України № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, звільняються від сплати єдиного соціального внеску з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції. Місцезнаходження платника та контролюючого органу, на обліку в якому вона перебуває, розташовані в зоні АТО, що, на думку позивача, свідчить про відсутність обов'язку щодо сплати єдиного внеску, а тому сформована відповідачем вимога із визначенням в ній суми боргу є протиправною.
Відповідач надав відзив, в якому зазначив, що відповідно до положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати єдиний соціальний внесок. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану.
Оскільки за даними інформаційної системи органу доходів та зборів заборгованість позивача станом на 30.09.2019 становила 21 030,90 грн., на підставі цих даних відповідачем сформовано спірну вимогу про сплату боргу.
Відповідач у відзиві також зауважив на безпідставності посилань позивача на звільнення його від сплати єдиного соціального внеску з 14.04.2014 на підставі п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Зазначив, що на офіційному веб-сайті Президента України розміщено новину, де вказано, що Президентом підписано Указ («Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» від 30.04.2018 № 116/2018), відповідно до якого АТО завершується та починається Операція Об'єднаних сил (ООС). Отже, на думку відповідача антитерористична операція скінчилася 30.04.2018. Після її закінчення позивач не надавав до податкової інспекції за місцем обліку заяву про звільнення від обов'язків платника податків, необхідність якої визначена цим пунктом.
Також у відзиві вказано, що п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», включений до цього Закону відповідно положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VII, які з 1 січня 2016 року втратили чинність, а, отже, відповідач вважає, що втратив чинність і пункт 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Крім цього, приписи Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не звільняють контролюючий орган від обов'язку щодо формування вимог про сплату боргу підприємствами, які перебуваючи з зоні проведення АТО продовжують здійснювати господарську діяльність.
Ухвалою від 06.04.2020 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, місце проживання АДРЕСА_1 . Позивач перебуває на обліку як платник єдиного внеску у Головному управлінні ДПС у Донецькій області, яке є відповідачем у справі.
13.05.2019 Головним управлінням ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-166367-47, якою вимагається до сплати позивачем борг в розмірі 21030,90 грн. (недоїмка) з єдиного соціального внеску, що обліковувався за ним станом на 05.08.2019.
Згідно наданого відповідачем розрахунку цієї вимоги з позивача до сплати вимагається недоїмка з єдиного соціального внеску та по строку сплати 09.02.2018 у сумі 8448 грн. (за 2017 рік); по строкам сплати 19.04.2018 у сумі 2457,18 грн., 19.07.2018 у сумі 2457,18 грн., 19.10.2018 у сумі 2457,18 грн. та 21.01.2019 у сумі 2457,18 грн. (за 2018 рік); по строку сплати 19.04.2019 у сумі 2754,18 грн. (за 1 квартал 2019 року).
За твердженнями позивача, спірна вимога ним не отримувалась до моменту ознайомлення із нею у відділу державної виконавчої служби його представника та отримання її копії в приміщенні відділу 10.03.2020. До суду із позовом про оскарження вказаної вимоги позивач звернувся 31.03.2020.
Відповідачем надано суду копію конверту, який повернувся на адресу податкового органу за закінченням терміну зберігання 26.07.2019. При цьому, зміст цього конверту суду не відомий, відповідач не надав з цього приводу жодних пояснень. Таким чином, копію зазначеного конверту суд не приймає як належний доказ того, що спірна вимоги вважається врученою позивачу.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19» установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 року на усій території України карантин, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, обласні, Київську міську державні адміністрації разом з органами місцевого самоврядування зобов'язано забезпечити організацію виконання та контроль за дотриманням на відповідній території вимог цієї постанови, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів.
На даний час термін карантину продовжено до 22 травня 2020 року.
У відповідності до п. 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до адміністративного суду продовжується на строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).
Таким чином, при зверненні до суду із цим позовом 31.03.2020 позивачем не пропущено строку звернення із ним, оскільки спірну вимогу отримано ним 10.03.2020, а з 12 березня 2020 року в України введено карантин, який триває і станом на теперішній час та на час якого строк продовжено строки звернення до адміністративного суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходить із наступного.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами п. 1 ч. 1. ст. 4 цього Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Статтею 12 Закону № 2464-VI забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску віднесено до завдань центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI, п. 3 Інструкції № 499 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку (на кінець календарного місяця), вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується за даними інформаційної системи органу доходів та зборів.
Згідно пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
За змістом чинного до 13.02.2020 пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ (9-3 в редакції Закону № 2464-VI чинній до Закону № 219-VІІІ від 02.03.2015), платники єдиного внеску, визначені статтею 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон № 1669-VII), де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Пункт 9-4 Закону України № 2464-VІ був чинним на час виникнення спірної суми недоїмки та на час прийняття спірної вимоги, виключений із цього Закону відповідно до Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» № 440-IX від 14.01.2020, останній набрав чинності 13.02.2020, тобто, після формування позивачем вимоги.
Серед обов'язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону України № 2464-VI наявний обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Статтею 1 Закону № 1669-VII встановлено наступне: період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р. "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України"на виконання абзацу третього пункту 5 статті 1-1 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, у якому наявні місто Слов'янськ Донецької області, де зареєстрований позивач та місто Маріуполь Донецької області, де здійснює свої повноваження відповідач.
Отже, з наведених вище нормативно-правових актів вбачається, що на час виникнення спірної суми недоїмки та на час прийняття відповідачем спірної вимоги населені пункти, в яких зареєстрований позивач і де розташований відповідач та де перебуває на обліку позивач, включені до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності, із врахуванням змісту частини 1 статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції розпочався. Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не опубліковувався, проведення антитерористичної операції триває.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що починаючи з 14 квітня 2014 року та на час виникнення боргу, відображеного у вимозі позивач був звільнений від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, зокрема обов'язку щодо сплати єдиного внеску.
Стосовно обов'язку контролюючого органу щодо формування вимог про сплату боргу, встановленого пунктами 3-4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.20145 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449), за змістом яких вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, суд зазначає, що оскільки за прямою вказівкою пункту 9-4 Закону України № 2464-VI позивач був звільнений від обов'язку сплати у встановлені строки нарахованого внеску до закінчення антитерористичної операції, а тому сума нарахованого єдиного внеску платником не може вважатися недоїмкою.
Формування та направлення вимоги є одним з заходів впливу та стягнення органів доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції та відбувається на підставі статті 25 Закону України № 2464-VI. Проте, за вказівкою частини другої пункту 1 цієї статті положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Як вже зазначалося вище, позивача було звільнено від обов'язку сплачувати єдиний внесок з 14 квітня 2014 року по день завершення антитерористичної операції, а тому до нього не мають застосовуватись заходи впливу та стягнення.
Наведене вище свідчить про те, що спірна вимога є такою, що порушує права позивача та підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги про визнання її протиправною та скасування підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до частини першої 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн., який підлягає присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
З огляду на викладене вище, на підставі положень закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області № Ф-166367-47 від 13.05.2019 на суму 21030,90 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п. 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України строк на апеляційне оскарження продовжується на строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).
Згідно з пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Відомості про сторін:
ОСОБА_1 (позивач) - ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
Головне управління ДПС у Донецькій області (відповідач) - код ЄДРПОУ 43142826, адреса: 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 59.
Суддя А.С. Михайлик