13 травня 2020 року Справа № 280/2432/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа - Акціонерне товариство «Банк Форвард», про визнання протиправними та скасування постанов,
10 квітня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (далі - відповідач), третя особа - Акціонерне товариство «Банк Форвард», в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.10.2019 та постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №60452718.
Ухвалою суду від 14.04.2020 вищевказану позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем надано до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 14.04.2020.
Ухвалою суду від 27.04.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження №60452718 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Незнайко Н.М., за яким боржником є ОСОБА_1. Позивач вважає, що приватним нотаріусом порушено під час прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження положення Закону України «Про виконавче провадження», оскільки приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у його виконавчому окрузі. Зазначає, що відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника, або за місцем знаходженням майна боржника. Вказує, що позивач, як боржник у виконавчому провадженні, зареєстрований та проживає у місті Запоріжжі та жодного майна на території міста Києва не має, що виключає можливість відкриття виконавчого провадження в межах виконавчого округу міста Києва. За таких обставин, позивач вважає, що оскільки виконавче провадження відкрито з порушеннями вимог Закону України «Про виконавче провадження», то відповідно наявні підстави для скасування прийнятих спірних рішень. Просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що стягувачем було надано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) - карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого у ТОВ «Банк Форвард», який розташований за адресою: м.Київ, вул.Саксаганського, буд.105. Тобто, як стверджує приватний виконавець, ОСОБА_1 є власником карткового рахунку та наявних на ньому грошових коштів. Відповідно в даному випадку порушення Закону України «Про виконавче провадження» відсутнє, оскільки майно боржника (грошові кошти) перебуває у м.Києві, а відповідно до статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступні обставини.
З матеріалів справи судом встановлено, що 18.09.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М. вчинено виконавчий напис №259, яким звернено стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 97809,53 грн.
29.10.2019 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф (Павелків) Т.Л. надійшла заява АТ «Банк Форвард» про примусове виконання рішення - виконавчого напису нотаріусу №259 від 18.09.2019.
30.10.2019 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф (Павелків) Т.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60452718, за виконавчим написом приватного нотаріуса КМНО Незнайко Н.М., боржник - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), стягувач - АТ «Банк Форвард» ( м.Київ, Голосіївський район, вул.Саксаганського, буд.105 ).
Крім того, 25.12.2019 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф (Павелків) Т.Л. винесено постанову про арешт коштів боржника ВП №60452718, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках у банку.
Позивач, не погодившись з правомірністю відкриття виконавчого провадження в межах виконавчого округу міста Києва, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове - виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Закону №1404, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.
Згідно п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII), виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч.3 ст.26 Закону №1404-VIII, у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Згідно ч.1 ст.5 Закону №1404-VIIІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VII від 02.06.2016, (далі - Закону №1403) про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов'язково зазначаються зокрема: виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.
Згідно п.4 ч.2 ст.23 Закону №1403, у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Відомості з Єдиного реєстру приватних виконавців України свідчать про те, що виконавчим округом приватного виконавця Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни визначено місто Київ.
Відповідно до ч.1 ст.25 Закону №1403, виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Згідно ч.2 ст.25 Закону №1403, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1404-VIIІ, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Як зазначено в оскаржуваних постановах приватного виконавця та підтверджено паспортом громадянина України виданого на ім'я ОСОБА_1 , позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Також, в матеріалах адміністративної справи містяться відомості джерел доходу позивача, з яких встановлено, що позивач отримує доходи від Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області.
Доказів наявності у позивача доходів та майна на території міста Києва матеріали адміністративної справи не містять.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з фізичної особи, яка має місце проживання на території Запорізького району Запорізької області.
Суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що місцем майна боржника є місцезнаходження банку, у якому у боржника відкритий рахунок, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1.27 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-III (далі - Закон №2346-III) платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Пунктом 3.1 статті 3 Закону № 2346-III визначено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Згідно зі статтею 7 Закону № 2346-III банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.
Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору.
Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.
Таким чином, картковий рахунок - це банківський поточний картковий рахунок Клієнта, який відкривається на договірній основі для обліку грошових коштів Клієнта та здійснення розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України. По картковому рахунку проводиться облік операцій за платіжними картками Клієнта.
В обґрунтування своєї позиції відповідач у відзиві посилається на Лист-роз'яснення Міністерства юстиції України №23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018 року, відповідно до якого частиною 3 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Відповідно до ч.1 ст.190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
При цьому, виходячи з положень частини 1 статей 177, 179 цього Кодексу одним із різновидів майна є гроші.
Таким чином, у Листі зазначено, що приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах.
Суд погоджується з таким роз'ясненням Міністерства юстиції України, проте, виконавцю необхідно брати до уваги той важливий аспект, що наявність грошових коштів та рахунку боржника у банку не є тотожним.
Натомість, до матеріалів справи не міститься жодного підтвердження того чи є взагалі грошові кошти на картковому рахунку, відкритому у АТ «Банк Форвард», оскільки з довідки, наданої банківською установою цей факт встановити неможливо.
Отже, у відповідача - приватного виконавця на час відкриття виконавчого провадження №60452718 не було доказів наявності у боржника майна у виконавчому окрузі міста Києва, а тому оскаржені постанови прийняті протиправно і підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду адміністративної справи відповідачем не доведено правомірності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та як наслідок правомірності винесення постанови про арешт коштів в рамках виконавчого провадження №60452718.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_2 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (02094, м.Київ, вул.Поправки Юрія, буд.6, оф.15, ІПН НОМЕР_3 ), третя особа - Акціонерне товариство «Банк Форвард» (01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 105, код ЄДРПОУ 34186061), про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни від 30.10.2019 про відкриття виконавчого провадження №60452718.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни від 25.12.2019 ВП №60452718 про арешт коштів боржника.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня його підписання.
Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України у перебіг установленого судом строку для подання апеляційної скарги не враховується строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), запроваджений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (із змінами та доповненнями).
Суддя І.В. Новікова