24 березня 2020 року Справа № 160/840/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування відмови, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи: з 11.02.1991р. по. 01.10.1996р. на Виробничому кооперативі «Жемчуг»; з 31.10.2000р. по 31.12.2003. фізичною особою-підприємцем, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи: з 11.02.1991р. по. 01.10.1996р. на Виробничому кооперативі «Жемчуг»; з 31.10.2000р. по 31.12.2003р. суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою;
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в призначенні та нарахуванні пенсії за віком ОСОБА_1 з 31.07.2019р., викладену у формі листа від 05.11.2019р. № 6922/03.05-12, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 31.07.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем при призначенні пенсії за віком з загального розміру стажу не враховано період роботи з 11.02.1991р. по. 01.10.1996р. на Виробничому кооперативі «Жемчуг» з підстав засвідчення запису про звільнення печаткою з гербом УРСР. Вказує, що твердження відповідача про те, що вказаний період роботи зарахувати до страхового стажу неможливо у зв'язку із тим, що період роботи в даній організації завірено печаткою із написом УРСР не ґрунтуються на нормах законодавства, на печатці зазначено назву підприємства, на якому працював позивач. Також, позивач зазначив, що спірний період роботи підтверджується записами у трудовій книжці, які є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу. Крім того, позивач зазначив, що з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів. За таких обставин, та враховуючи положення Порядку №637 відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу роботу з 31.10.2000р. по 31.12.2003р. суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначив, що не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що 24 серпня 1991 року позачергова сесія Верховної Ради УРСР прийняла Акт проголошення незалежності України - документ, яким проголошено незалежність України. Тим самим було покладено край юридичному існуванню Української Радянської Соціалістичної Республіки. Позивачем не були надані будь-які документи на підтвердження стажу роботи у період з 11.02.1991р. по. 01.10.1996р. на Виробничому кооперативі «Жемчуг», а запис у трудовій книжці засвідчений печаткою Української Радянської Соціалістичної Республіки, що є неприпустимим для органу державної влади, у зв'язку із чим відсутні підстави для зарахування вказаного періоду до загального стажу роботи позивача. Крім того, згідно відповіді Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо системи оподаткування та сплати податків ФОП ОСОБА_1 за період перебування на обліку у Соборному управлінні ГУ ДПС у Дніпропетровській області з 31.10.2000 по 31.07.2019, зазначено, що позивач знаходився на загальній системі оподаткування, що не дає права на зарахування даного періоду роботи до страхового стажу. Страховий стаж позивача обраховано та він склав 18 років 10 місяців 6 днів, що є недостатнім для призначення пенсії, тому в призначенні пенсії відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 19.04.2002р.
31.07.2019р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до вимог ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підтвердження свого страхового стажу роботи позивач надав відповідачу трудову книжку серія НОМЕР_2 .
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладеним в листі №6922/03.05-12 від 05.11.2019 р., відмовлено позивачу в призначенні пенсії відповідно до ст.26 Закону України № 1058 від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність загального стажу роботи - 26 років. В рішенні зазначено, що загальний стаж позивача згідно наданих документів для призначення пенсії становить 18 років 10 місяців 06 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком. Неможливо зарахувати в загальний трудовий стаж:
- з 11.02.1991р. по 01.10.1996р. на Виробничому кооперативі «Жемчуг» (мовою оригіналу Производственный кооператив «Жемчуг») - печатка УРСР при звільненні;
- з 31.10.2000р. по 31.12.2003р. суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою - застосування з 31.10.2000 по 31.07.2019 загальної системи оподаткування.
Так, відповідно до записів у вказаній трудовій книжці за №19 - №20 зазначено, що позивач працював на посаді голови виробничого кооперативу «Жемчуг» з 11.02.1991 року до 01.10.1996 року.
Запис про звільнення скріплено відтиском печатки, на якій зазначено (мовою оригіналу) «Производственный кооператив «Жемчуг» город Днепропетровск Исполнительный комитет Жовтневого районного совета народных депутатов УССР».
Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 23.10.2000р. позивач був зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності.
У довідці Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №23741/04-36-51-80-40 від 30.10.2019р., за підписом начальника Шевченківського ДПІ зазначено, що згідно інформаційної бази даних ДПС України ОСОБА_1 перебував на обліку в ДПІ у Шевченківському районі Соборного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області як фізична особа-підприємець з 23.10.2000р. по 31.07.2019р. За період з 23.10.2000р. по 31.12.2003р. позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності, застосовував спрощену систему оподаткування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Право громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом закріплене у статті 46 Конституції України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті першої Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Згідно із частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст.44 Закону № 1058-IV).
Пунктом другим частини першої статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, зокрема, на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року № 13-1 (далі Порядок № 22-1).
Пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
За приписами пункту 2.1 Порядку № 22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (п. 2.23 Порядку № 22-1).
Статтею 82 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.
Відповідач відмовляючи в призначенні пенсії позивачу, посилався на відсутність страхового стажу, оскільки неможливо зарахувати до страхового стажу трудовий стаж: - з 11.02.1991р. по 01.10.1996р. на Виробничому кооперативі «Жемчуг» - печатка УРСР при звільненні; - з 31.10.2000р. по 31.12.2003р. суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою - застосування з 31.10.2000 по 31.07.2019 загальної системи оподаткування.
Так, відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Крім того, законодавством встановлено обов'язок пенсійного органу щодо витребування документів в установ та організацій, які заявник з тих чи інших причин не може надати, з метою з'ясування певних обставин та фактів для призначення пенсії, про що й було заявлено клопотання позивача у поданій заяві про призначення пенсії.
Ведення трудових книжок у 1982-1994 році здійснювалось відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Державного комітету праці СРСР від 20.06.1974 року № 162 (надалі - Інструкція № 162).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції № 162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, "Звільнений за згодою сторін", п.1 ст.29 КЗпП РСФСР".
Згідно пункту 2.12. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 за № 58 (далі - Інструкції № 58), після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.
Суд критично оцінює наведені твердження відповідача, як підставу для відмови у призначенні позивачу пенсії, оскільки, відповідно до частини третьої статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Таким чином, якщо відповідач виявив недоліки щодо заповнення трудової книжки, то повинен перевірити та направити відповідні запити щодо отримання документів, на підтвердження стажу роботи позивача.
Також Верховний Суд в постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Пунктом 8.1 Інструкції № 58 вказано, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок проводиться в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР ВЦСПС від 06.09.1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників і службовців".
Згідно пункту 18 Постанови відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберіганні і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Отже, з огляду на наведену норму, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З аналізу наведених норм вбачається, що у зв'язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком ПФУ зобов'язане перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи не менше 26 років. У разі прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомляє про це заявника із зазначає причини відмови.
У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяло Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діяло необґрунтовано, оскільки у рішенні про відмову у призначенні пенсії необґрунтовано мотиви не зарахування до стажу окремих періодів, а наведені мотиви вважаються судом такими, що не відповідають діючому законодавству України.
Щодо посилань відповідача на не можливість зарахування до загального стажу період роботи з 11.02.1991р. по. 01.10.1996р. суд зазначає, що та обставина, що підприємство не змінило свою печатку новою після припинення УРСР, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими. Висновок відповідача про те, що період роботи зарахувати до страхового стажу неможливо у зв'язку з тим, що період роботи в даній організації засвідчено печаткою УРСР не ґрунтуються на жодній нормі законодавства, оскільки положення Постанови Верховної Ради України від 11.05.1992 № 2318-XII «Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи» та «Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів», затвердженої наказом МВС України від 18.10.1993 № 643 не містять вказівок про нечинність фактично існуючих печаток та штампів та про обов'язок їх заміни.
За переконанням суду, та обставина, що підприємство не змінило свою печатку новою після припинення СРСР, не робить документи, які засвідчені нею, недійсними. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, відтак такі записи є належним та допустимим доказом підтвердження його трудового стажу.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Положеннями абз.2 пункту 4 Порядку №637 передбачено, що періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Отже, за наведеними нормами, у разі звернення осіб за перерахунком пенсії, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 1 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, або довідкою про сплату страхових внесків.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва від 23.10.2000р. ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, про що 18.10.2000р. зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ № 04052442ф0012905 виконавчим комітетом Бабушкінської (Шевченківської) районної ради народних депутатів м.Дніпропетровська.
У довідці Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №23741/04-36-51-80-40 від 30.10.2019р., за підписом начальника Шевченківського ДПІ зазначено, що згідно інформаційної бази даних ДПС України ОСОБА_1 перебував на обліку в ДПІ у Шевченківському районі Соборного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області як фізична особа-підприємець з 23.10.2000р. по 31.07.2019р. За період з 23.10.2000р. по 31.12.2003р. позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності, застосовував спрощену систему оподаткування.
За таких обставин, та враховуючи положення Порядку №637 відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу роботу з 31.10.2000р. по 31.12.2003р. суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу роботу з 11.02.1991р. по 01.10.1996р. на Виробничому кооперативі «Жемчуг» та роботу з 31.10.2000р. по 31.12.2003р. суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, у зв'язку з чим загальний розмір страхового стажу позивача становить більш ніж 26 років, що достатньо для призначення пенсії за віком.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо не зарахування вказаного стажу та відмови у призначені зазначеної пенсії, а також про підтвердженість спірного періоду роботи з 11.02.1991р. по 01.10.1996р. на Виробничому кооперативі «Жемчуг» та роботу з 31.10.2000р. по 31.12.2003р. суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, що дає право на призначення пенсії, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав майнового характеру, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; […].
Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (№ рішення в ЄДРСР 54398764).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом №6922/03.05-12 від 05.11.2019 р. щодо відмови в призначенні та нарахуванні пенсії за віком ОСОБА_1 з 31.07.2019р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.08.2019 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи: з 11.02.1991р. по. 01.10.1996р. на Виробничому кооперативі «Жемчуг»; з 31.10.2000р. по 31.12.2003р. суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі ст.139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 840,80грн.
Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною та скасування відмови, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом №6922/03.05-12 від 05.11.2019 р. щодо відмови в призначенні та нарахуванні пенсії за віком ОСОБА_1 з 31.07.2019р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.08.2019 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи: з 11.02.1991р. по. 01.10.1996р. на Виробничому кооперативі «Жемчуг»; з 31.10.2000р. по 31.12.2003р. суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Турлакова