24 березня 2020 року Справа № 160/1949/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій та рішення протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні періоду роботи з 04.05.1980р. по 02.02.1995р. у колгоспі "імені Крейсера Аврора" до стажу ОСОБА_1 - протиправними та скасування Рішення № 198/М-09 від 28.01.2020року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області "Про розгляд звернення".
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 26.10.2017 року у відповідності до загального стажу ОСОБА_1 у відповідності до трудової книжки НОМЕР_1 та трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 з врахуванням стажу за період роботи з 04.05.1980р. по 02.02.1995р. у колгоспі "імені Крейсера Аврора".
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 06.12.20199 року звернувся до відповідача із заявою обчислення стажу та перерахунку пенсії. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надано відповідь, у якій зазначено, що у трудовій книжці у записах про кількість встановлених та відпрацьованих вихододнів у колгоспі «імені Крейсера Аврора» за період з 1983 року по 1995 року у графі 6 відсутні дата та номер документу, на підставі якого внесено запис, деякі записи не завірені печаткою підприємства, тому вказаний період роботи не враховано до страхового стажу. Позивач вважає, що у відповідача не було законних підстав для відмови у зарахуванні вказаного періоду його роботи, оскільки це підтверджено трудовою книжкою.
Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що у трудовій книжці позивача на сторінках 18-21 у записах про кількість встановлених та відпрацьованих вихододнів у колгоспі імені крейсеру «Аврора» у графі 6 відсутні номери та дати особових рахунків (у деяких записах вказані лише номери особових рахунків), а також самі записи не завірені підписом керівника, деякі записи не завірені печаткою підприємства. З огляду на те, що довідку з колгоспу імені Крейсера «Аврора» про встановлені та вироблені вихододні позивач не надав, то у відповідача відсутні законні підставі для врахування до страхового стажу період роботи позивача у колгоспі імені крейсеру «Аврора» за період з 04.05.1980р. по 02.02.1995р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 26.10.2017 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
09.01.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою щодо обчислення його стажу та перерахування пенсії відповідно до його стажу роботи.
Листом №198/М-09 від 28.01.2020 року відповідач повідомив, що у трудовій книжці позивача на сторінка 18-21 у записах про кількість встановлених та відпрацьованих вихододнів у колгоспі імені крейсеру «Аврора» у графі 6 відсутні номери та дати особових рахунків (у деяких записах вказані лише номери особових рахунків), а також самі записи не завірені підписом керівника, деякі записи не завірені печаткою підприємства. У листі зазначено, що пенсійну справу було переглянуто та до загального стажу зараховано період роботи в КСП ім. крейсеру "Аврора" та ТОВ "Аврора" з 03.02.1995 по 31.08.2000 року. Таким чином, до загального стажу для обчислення пенсії (зарахованого по 31.10.2019) включені усі періоди роботи, зазначені у трудовій книжці позивача, окрім періоду з 04.05.1980 по 02.02.1995. З огляду на те, що довідку з колгоспу імені Крейсера «Аврора» про встановлені та вироблені вихододні позивач не надав, то у відповідача відсутні законні підставі для врахування до страхового стажу період роботи позивача у колгоспі імені крейсеру «Аврора» за період з 04.05.1980 року по 02.02.1995 року.
Позивач, не погодившись з відмовою відповідача щодо зарахування до страхового стажу періоду його роботи у колгоспі імені крейсеру «Аврора» з 04.05.1980 року по 02.02.1995 року, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною першою ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з вимогами статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Пунктом "ж" ч. 3 ст. 56 Закон № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Як встановлено статтею 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637).
Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
Судом досліджено копію трудової книжки позивача НОМЕР_3 , в якій зазначено, що з 27.10.1975 по 10.01.1978 позивач служив в Радянській Армії, з 29.03.1978 по 23.07.1978 працював сортувальником труб стропальником 3-го розряду в трубному цеху №4, з 02.10.1978 по 26.03.1979 року навчався в Нікопольській технічній школі, з 02.04.1979 по 05.03.1980 року працював помічником маш. екскаватора Зго розряду та в подальшому присвоєно 5й розряд.
Згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , 04.05.1980 року був прийнятий в члени колгоспу ім. Крейсера «Аврора» Нікопольського району на посаду тракториста, який 03.02.1995 року перейменований в КСП, 01.05.2000 року реорганізований в ТОВ «Аврора», виключений з членів колгоспу та звільнений з роботи за власним бажанням 31.05.2000 року.
У вказаній трудовій книжці колгоспника позивача також зазначено про фактично виконаний та встановлений мінімум трудової участі в господарстві, тобто кількість вироблених трудоднів, а саме зазначено, що позивач відпрацював:
- за 1980 рік - встановлено мінімум за рік 270, вироблено 199;
- за 1981 рік - встановлено мінімум за рік - 250, вироблено 306;
- за 1982 рік - встановлено мінімум за рік - 250, вироблено 288,
- за 1983 рік - встановлено мінімум за рік - 250, вироблено 306,
- за 1984 рік - встановлено мінімум за рік - 250, вироблено 283,
- за 1985 рік - встановлено мінімум за рік - 250, вироблено 291,
- за 1986 рік - встановлено мінімум за рік - 260, вироблено 283,
- за 1987 рік - встановлено мінімум за рік - 260, вироблено 286,
- за 1988 рік - встановлено мінімум за рік - 260, вироблено 280,
- за 1989 рік - встановлено мінімум за рік - 260, вироблено 278,
- за 1990 рік - встановлено мінімум за рік - 260, вироблено 273,
- за 1991 рік - встановлено мінімум за рік - 250, вироблено 280,
- за 1992 рік - встановлено мінімум за рік - 250, вироблено 273;
- за 1993 рік - встановлено мінімум за рік - 250, вироблено 289,
- за 1994 рік - встановлено мінімум за рік - 250, вироблено 326,
- за 1995 рік - встановлено мінімум за рік - 250, вироблено 222,
- за 1996 рік - встановлено мінімум за рік - 250, вироблено 365,
- за 1997 рік - встановлено мінімум за рік - 250, вироблено 332,
- за 1998 рік - встановлено мінімум за рік - 250, вироблено 262,
- за 1999 рік - встановлено мінімум за рік - 250, вироблено 250,
- за 2000 рік - встановлено мінімум за рік - 115, вироблено 115.
Отже, судом встановлено, що позивач фактично у спірний період відпрацював в повному обсязі кількість відпрацьованих мінімумів трудової участі за рік.
Таким чином, належними документами, а саме трудовою книжкою, підтверджено, що позивач дійсно в період з 04.05.1980 року по 31.05.2000 р., працював в колгоспі ім. Крейсера «Аврора». Також у трудовій книжці в розділі «Трудовое участие в общественном хозяйстве» вказані дані щодо прийнятого колгоспом річного мінімуму трудової участі, виконаного річного мінімуму трудової участі, року такого прийняття та виконання, та на підставі чого внесений такий запис до трудової книжки.
Вказані записи скріплено печатками підприємства.
Не зважаючи на наявність вказаних записів, відповідачем зазначено, що у трудовій книжці позивача на сторінках 18-21 у записах про кількість встановлених та відпрацьованих вихододнів у колгоспі імені крейсеру «Аврора» у графі 6 відсутні номери та дати особових рахунків (у деяких записах вказані лише номери особових рахунків), а також самі записи не завірені підписом керівника, деякі записи не завірені печаткою підприємства.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція № 58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110.
Відповідно до пункту 1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).
З огляду на викладене, слід дійти висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно не було зараховано ОСОБА_1 до стажу період роботи з 04.05.1980р. по 02.02.1995р. у колгоспі імені Крейсера « Аврора », що на переконання суду, є безумною підставою для зобов'язання відповідача зарахувати до стажу ОСОБА_1 вказаний період та провести перерахунок пенсії за віком із зарахуванням до загального стажу періоду роботи з 04.05.1980р. по 02.02.1995р. у колгоспі імені Крейсера « Аврора » з дати призначення пенсії, тобто з 26.10.2019.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
На підставі ст.139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 1681,60грн.
Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій та рішення протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 період його роботи з 04.05.1980р. по 02.02.1995р. у колгоспі імені Крейсера Аврора (після реорганізації ТОВ "Аврора") до його загального трудового стажу.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке оформлене листом №198/М-09 від 28.01.2020 року, щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до його загального трудового стажу період його роботи у колгоспі імені Крейсера Аврора (після реорганізації ТОВ "Аврора") з 04.05.1980р. по 02.02.1995р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період його роботи у колгоспі імені Крейсера Аврора (після реорганізації ТОВ "Аврора") з 04.05.1980р. по 02.02.1995р. до загального трудового стажу та здійснити йому перерахунок пенсії із врахуванням стажу його роботи з 04.05.1980р. по 02.02.1995р. у колгоспі імені Крейсера Аврора (після реорганізації ТОВ "Аврора"), з урахуванням вже виплачених сум, з дати призначення пенсії, тобто з 26.10.2019р.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплатою судового збору у розмірі 1681,60 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Турлакова