14 травня 2020 року м. Ужгород№ 260/484/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Дору Ю.Ю.,
за участі:
секретаря судового засідання - Завидняк А.В.,
представника позивача - Кішко П.Ю.,
представник відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області в особі Тячівського відділення до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання протиправними дій та скасування постанов, -
06 лютого 2019 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області в особі Тячівського відділення звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду (далі - позивач) з позовом до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (далі - відповідач), в якій просить суд:
1) визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Досяк Максима Богдановича, щодо винесення постанови від 22.01.2020 ВП №60111196 про відкриття виконавчого провадження та скасувати постанову від 22.01.2020 ВП №60111196 про відкриття виконавчого провадження;
2) визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Досяк Максима Богдановича щодо винесення постанови від 22.01.2020 ВП №60111196 про стягнення виконавчого збору в сумі 18892,00 грн. та скасувати постанову від 22.01.2020 ВП №60111196 про стягнення виконавчого збору;
3) визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Досяк Максима Богдановича щодо винесення постанови від 22.01.2020 ВП №60111196 про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 169,47 грн. та скасувати постанову від 22.01.2020 ВП№60111196 про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження;
4) стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 6306,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою.
08 травня 2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву. Відповідно до вказаного відзиву, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та вказує, що позивачем у адміністративному позові не зазначено які норми закону порушено державним виконавцем при винесенні постанов, які оскаржені позивачем.
У судовому засіданні 13 травня 2020 року позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та мсце проведення такого повідомлявся належним чином. Про причини неприбуття суд не повідомив, відтак розгляд справи здійснюється за даної явки учасників справи.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши усні пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.08.2019 у справі №260/808/18 частково задоволено адміністративний позов гр. ОСОБА_1 до Тячівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області. Визнано протиправними дії Тячівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 страхових виплат, визнано протиправною відмову Тячівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області у призначенні ОСОБА_1 страхових виплат, оформлену листом від 24.05.2019 та зобов'язано Тячівське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області прийняти за заявою ОСОБА_1 від 16.05.2019 рішення про призначення страхових виплат, передбачених Законом України від 23.09.1999 №1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», з урахуванням висновків суду.
17.09.2019 Закарпатським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №260/808/19.
23.09.2019 року начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області прийнято повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання №60111196-4 (а.с.а.с.98-99). Як вбачається з вказаного повідомлення, таке винесено у зв'язку з тим, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань код ЄДРПОУ 41416119 боржнику не належить.
11.01.2020 року згідно постанови про перевірку виконавчого провадження №03-10/1 за наслідками перевірки виконавчого провадження АСВП №60111196 з виконання виконавчого листа №260/808/19 від 17.09.2019, скасовано повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 23 вересня 2019 (а.с.а.с.102-103).
Водночас, 21.01.2020 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Ярош Сергієм Івановичем після проведення перевірки виконавчого провадження АСВП №60111196, винесено постанову ВП №60111196 про скасування процесуального документу, якою скасовано документ «Повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання» від 23.09.2019 (а.с.а.с.106-107).
22 січня 2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Досяк Максимом Богдановичем винесено три постанови: про відкриття виконавчого провадження №60111196; про стягнення виконавчого збору в сумі 18892,00 грн. та про стягнення з мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 169,47 грн.(а.с.а.с.109-117).
Згідно вказаних постанов боржником вказано - Тячівське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Тячівське відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Закарпатській області є відокремленим підрозділом Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Закарпатській області (а.с.6).
Позивач вважає дії виконавця по винесенню вказаних постанов неправомірними, оскільки боржник - Тячівське відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Закарпатській області не є юридичною особою, тобто не може бути стороною у виконавчому провадженні, оскільки є відокремленим підрозділом Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Закарпатській області, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин та встановлених в судовому засіданні фактичних обставин справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1730-VIII від 03.11.2016 (далі - Закон № 1730-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до вимог частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.
У пункті 6 частини четвертої 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.
Водночас, чинною нормою Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено підстав для повернення стягувачу виконавчого документа у зв'язку з тим, що боржник не є юридичною особою.
Судом встановлено, що оскаржувані постанови винесено державним виконавцем на підставі виконавчого листа виданого Закарпатським окружним адміністративним судом від 17.09.2019 року, за яким боржник - Тячівське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області (місце знаходження: вул.Незалежності, буд.10, оф.16, м.Тячів, Закарпатська область, 90500, код ЄДРПОУ 41416119).
Водночас судом встановлено, що Тячівське відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Закарпатській області є відокремленим підрозділом Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 41416119).
Положення про Тячівське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області, затвердженого наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 06.02.2018 №97-ОД передбачає, що відділення є відокремленим підрозділом управління, що створюється за рішенням правління без статусу юридичної особи, має печатку із зображенням Державного гербу України та своїм найменуванням, рахунки в органах казначейства.
Відповідно до підпунктів 3.1.1 - 3.1.4 пункту 3.1 вказаного Положення відділення відповідно до покладених на нього завдань здійснює надання соціальних послуг, матеріального забезпечення та страхових виплат застрахованим особам і членам їх сімей в порядку, визначеному правлінням Фонду; веде облік страхувальників; веде реєстр потерпілих від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань, а також осіб, які у разі смерті потерпілого мають право на одержання щомісячних страхових виплат та здійснює контроль за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду. Тобто Тячівське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області є страхувальником.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18) зроблено висновок, що «згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Тому відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання».
Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 219/7439/14-ц (провадження № 61-31681св18) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 травня 2019 року у справі № 813/2125/16 (адміністративне провадження № К/9901/21841/18).
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 487/3774/16-ц (провадження № 61-42083св18) зробив аналогічний висновок з посиланням на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 21 травня 2014 року у справі № 6-45цс14.
У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-45цс14 визначено, що «вимоги до змісту виконавчого листа встановлені частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що потрібно зазначати у виконавчому листі індивідуальний ідентифікаційний номер боржника (фізичної особи), а пунктом 6 частини першої статті 26 цього Закону встановлено, що у разі невідповідності змісту виконавчого листа вимогам статті 18 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження. Разом з тим відповідно до пункту 3 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну. Отже, висновок суду касаційної інстанції про те, що відсутність у виконавчому листі певних даних про особу боржника є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження, слід вважати передчасним».
Така правова позиції викладена і у постанові Верховного Суду України від 25 червня 2014 року у справі № 6-62цс14.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, , № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
Таким чином, сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання.
За таких обставин дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) по винесенню оскаржуваних постанов суд вважає правомірними, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, відтак суд відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати по сплаті судового збору не підлягають розподілу.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 6, 9, 72-76, 126, 139, 242 -246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області в особі Тячівського відділення (88015, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Перемоги, буд.92Б, код ЄДРПОУ 41320961) до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (76018, м.Івано-Франківськ, вул.Грюнвальдська, буд.11, код ЄДРПОУ 43316386) про визнання протиправними дій та скасування постанов - відмовити повністю.
Відповідно до ч.1 ст.272 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарги на судове рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення (ч.6 ст.287 КАС України).
СуддяЮ.Ю.Дору