про залишення позовної заяви без руху
13 травня 2020 року ЛуцькСправа № 140/6612/20
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Волдінер Ф. А., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації, в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; 2) зобов'язати відповідача провести позивачу з 17.07.2018 нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі, що дорівнює 40% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу.
Позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України, та місить такі недоліки.
Відповідно до частини п'ятої статті 94 КАС України визначено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Статтею 94 КАС України визначено порядок подання письмових доказів та вимоги до них. Так, відповідно до частини другої вказаної статті письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Частинами четвертою, п'ятою статті 94 КАС України визначено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України “Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003”, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року №55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів “Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.
В порушення зазначених вимог позивачем до позовної заяви додані копії документів, які належним чином не засвідчені (якщо текст документу міститься на двох аркушах, засвідченню підлягає кожен аркуш), та не зазначено про наявність у позивача або іншої особи оригіналів документів, копії яких додано до позовної заяви.
Крім того, суду зазначає таке.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживає на території Маневицького району Волинської області. Вказаний населений пункт входить до переліку таких, які віднесені до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок радіоактивного забруднення, а тому враховуючи рішення Конституційного Суду №6-р/2018 від 17 липня 2018 року має право на щомісячне отримання грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі, що дорівнює 40 процентів від мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Однак усупереч статті 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідач не здійснює нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства із 17 липня 2018 року, що є порушенням майнових та конституційних прав позивача.
Частинами першою-другою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як установлено, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом 27 березня 2020 року, вимоги якого стосуються і пов'язані із ухваленням Конституційним Судом України рішення № 6-р/2018 від 17 липня 2018 року, тобто за межами шестимісячного строку звернення до адміністративного суду щодо призначення та виплати щомісячної грошової допомоги. При цьому, позивач не заявив про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду за період із 17 липня 2018 року по 27 вересня 2019 року (період, що не охоплюється шестимісячним строк на звернення до суду).
Суд звертає увагу, що строк звернення до суду з даним позовом обчислюється з дати, коли позивач дізнавсь або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У позовній заяві ОСОБА_1 вказала, що про ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6-р/2018 від 17 липня 2018 року вона дізналася у березні 2020 року. Тобто вважає, що перебіг строку звернення до адміністративного суду із даним позовом розпочався саме із березня 2020 року.
Вказане рішення Конституційного Суду України ухвалене 17 липня 2018 року і було опубліковане у "Віснику Конституційного Суду України" та інших офіційних друкованих виданнях України. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (частина друга статті 152 Основного Закону України).
Тобто, на переконання суду, право на звернення із даним адміністративним позовом у позивача виникло 17 липня 2018 року (із дати ухвалення рішення Конституційного Суду України № 6-р/2018 від 17 липня 2018 року).
Таким чином, суд встановив, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Статтею 123 КАС України передбачені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Так, згідно із частинами першою і другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом не поважними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовна заява не відповідає вимогам статті 160, 161 КАС України, її слід залишити без руху, надавши позивачу строк на усунення недоліків, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду належним чином засвідчених копій документів, доданих до позовної заяви та до примірника позовної заяви для відповідача, оригінали яких є у позивача, а у разі відсутності оригіналів документів у позивача, зазначити їх місцезнаходження, а також письмової заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку в частині позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства саме з 17.07.2018.
Керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом п'яти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Ф.А. Волдінер