(про відмову у забезпеченні позову)
14 травня 2020 року м. Житомир справа № 240/6988/20
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменко О.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростень-МБО" до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області про визнання протиправними та скасування: протоколу, припису та постанов,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Коростень-МБО" до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області про визнання протиправними та скасування: протоколу, припису та постанов.
Ухвалою судді від 13.05.2020 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Разом з позовною заявою, подано до суду заяву про забезпечення позову №24 від 08.05.2020, в якій представник позивача просить:
- зупинити стягнення відповідно до виконавчого провадження №61601621 від 19.03.2020 відкритого державним виконавцем Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Тваровською А.В. на підставі виконавчого документа - постанови про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності №19-ю від 18.12.2019 розмірі 37836 грн;
- та зупинити стягнення згідно з виконавчим провадженням №61572061 від 17.03.2020 відкритого державним виконавцем Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Тваровською А.В. на підставі виконавчого документа - Постанови про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності №18-ю від 18.12.2019 року у розмірі 94590 грн, до набрання законної сили рішення суду у адміністративній справі за позовом ТОВ «Коростень МБО» до - Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанов.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, слід врахувати наступне.
Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, з викладених норм слідує, що забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності обставин визначених ч.2 ст.150 КАС України, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.
Зокрема, варто зазначити, що розглядати заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза істотного ускладнення виконання чи невиконання рішення суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Застосований судом захід забезпечення позову має відповідати вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Так, матеріалами справи підтверджено, що за результатами проведеної позапланової перевірки відповідачем складено акт перевірки №1006/7/К15/736 від 06.12.2019, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 06.12.2019, приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил №117/19-к та №118/19-к від 06.12.2019
17.03.2020 старшим державним виконавцем Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) відкрито виконавче провадження №61572061 по виконанню постанова №18-ю від 18.12.2019 та виконавче провадження №61601621 по виконанню постанова №19-ю від 18.12.2019.
Відомості про здійснення органом виконавчої служби будь-яких інших заходів примусового виконання рішень матеріали додані до заяви про забезпечення не містять.
При цьому, дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем існування визначених у статті 150 КАС України обставин, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову.
З обставин викладених у заяві про забезпечення позову вбачається, що позивач фактично ставить питання про зупинення дії рішення державного виконавця, однак такі дії не є предметом даного позову.
А тому, у контексті наведеного слід відмітити, що забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваних постанов, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Як вказує позивач в обґрунтування поданої заяви, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушення прав ті інтересів заявника в частині стягнення з товариства суми штрафу у примусовому порядку на положень ч.3 ст.4 Закону України "Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності", оскільки згідно положень ч.3 ст.4 вказаного Закону, такий штраф підлягає сплаті у 15-ти денний строк. Зазначає, що фінансовий стан заявника є таким, при якому стягнення з нього штрафів відповідно до постанов №18-ю та №19-ю до прийняття рішення по справі за позовною заявою до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області про скасування ряду документів, складених управлінням за результатами проведеної позапланової перевірки негативно вплине на виконання останнім господарських зобов'язань та виплату заробітної плати.
Однак, суд враховуючи викладе, вважає за необхідне наголосити, що правову оцінку діям відповідача в частині винесення спірних постанов та їх правомірність, суд надаватиме під час вирішення спору по суті, оскільки зупинення стягнення на підставі оскаржуваних постанов за своїм характером є вирішенням вказаного спору по суті, що не відповідає меті та завданням інституту заходів забезпечення позову.
Неправомірність чи правомірність дій, рішення відповідача, які є предметом позову, може бути встановлена лише на підставі дослідження поданих сторонами доказів під час судового розгляду даної справи
Відтак, вимоги позивача вжити обраний ним захід забезпечення позову обумовлені примусовим виконанням оскаржуваних постанов №18-ю та №19-ю від 18.12.2019, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII ) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч.2 ст.12 вказаного Закону).
Як визначено статтею 5 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" № 208/94-ВР від 14.10.1994 постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову.
При цьому, процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - штрафи), що передбачені Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (далі - Закон), визначає Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 №244 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №735) (далі - Порядок №244).
Відповідно до п. 28 Порядку №244 постанову про накладення штрафу та постанову про закриття справи відповідно до статті 5 Закону може бути оскаржено суб'єктом містобудування, щодо якого її винесено, до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу державного архітектурно-будівельного контролю, який виніс відповідну постанову.
При цьому, пунктом 29 Порядку №244 визначено, що оскарження постанови про накладення штрафу в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду.
З урахуванням викладеного суд не знаходить достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або для ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача потрібно буде докласти значних зусиль.
Разом з тим, варто зазначити, що дії старшого державного виконавця Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) у виконавчому провадженні №61572061 та №61601621 можуть бути додатково оскаржені позивачем у порядку та у строки встановлені Законом України «Про виконавче провадження» та слугувати предметом іншого позову.
Відтак, підстав для задоволення заяви про забезпечення позову суд не вбачає.
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248, 256 КАС України,
ухвалив:
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростень-МБО" про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено 14.05.2020.
Суддя О.В. Єфіменко