Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 лютого 2020 р. Справа№200/13792/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
приміщення суду за адресою: 84122, м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.
за участю
секретаря судового засідання Дьяченка Є.І.,
розглянув в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
28 листопада 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), надісланий на адресу суду 25 листопада 2019 року, в якому позивач просив:
1. визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії з 90% до 70% від сум грошового забезпечення;
2. зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 90% від сум грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2016 року з урахуванням проведених раніше виплат;
3. визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Донецькій області щодо не проведення виплати ОСОБА_1 різниці пенсії в період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року;
4. зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області провести ОСОБА_1 виплату різниці перерахованої пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року одним платежем з урахуванням раніше проведених виплат (а.с. 1-11).
І. Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.
29 листопада 2019 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі № 200/13792/19-а; задовольнив клопотання позивача та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребував у відповідача письмові докази та встановив строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 43-44).
27 грудня 2019 року суд постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання на 27 січня 2020 року; витребував у відповідача додаткові докази (а.с. 70-71).
27 січня 2020 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10 лютого 2020 року (а.с. 128-129).
Ухвалою від 05 лютого 2020 року суд задовольнив клопотання позивача про участь в судовому засіданні для розгляду справи по суті в режимі відеоконференції в приміщенні Донецького апеляційного суду (а.с. 131).
В судовому засіданні 10 лютого 2020 року оголошена перерва до 24 лютого 2020 року.
Про дату, час і місце проведення судового засідання учасники справи повідомлені з дотриманням вимог Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Учасники справи/їх представник в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що участь у судовому засіданні є правом учасника справи, передбаченим п. 2 ч. 3 ст. 44 КАС України, а також відсутність встановлених ст. ст. 205, 223 КАС України підстав для відкладення розгляду справи, справа розглянута за відсутності учасників справи.
На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
ІІ. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ГУ ПФУ в Донецькій області протиправно зменшило розмір призначеної йому пенсії за вислугу років з 90% до 70% суми грошового забезпечення.
Позивач доводить, що під час перерахунку пенсії має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, чинна на момент призначення пенсії.
Вимоги в частині зобов'язання відповідача виплатити одним платежем різницю перерахованої пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року позивач обґрунтовує тим, що виплата пенсії проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк і закон не передбачає можливості виплати пенсії частинами у майбутньому та/або із застереженням про наявність фінансування (а.с. 1-11).
В судовому засіданні 10 лютого 2020 року позивач підтримав заявлені вимоги з підстав, наведених у позовній заяві.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, просив відмовити в позові.
Відповідач доводить, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законом.
Вимоги позивача в частині, яка стосується виплати пенсії в розмірі 90% суми грошового забезпечення, відповідач вважає безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству.
Відповідач наголошує, що відповідно до ст. 8 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262) виплата пенсій забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Покликаючись на рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 02 березня 1999 року № 2-рп/99, відповідач зазначає, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантуванням права кожного на достатній життєвий рівень; доводить, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Стверджує, що внаслідок змін в законодавстві визначений ст. 13 Закону № 2262 максимальний розмір пенсії за вислугу років зменшений до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
На переконання відповідача, такі зміни не призвели до зниження розміру пенсії, а навпаки мали наслідком її збільшення, що унеможливлює порушення прав позивача.
Позовні вимоги, які стосуються виплати перерахованої пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року одним платежем, відповідач вважає безпідставними.
Зазначає, що діяв згідно з приписами постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служи, та деяким іншим категоріям осіб», яка на час виникнення спірних правовідносин була чинною і неконституційною не визнавалася.
Позивач надав відповідь на відзив, навівши аргументи, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві (а.с. 75-81).
Правом на подання заперечення на відзив відповідач не скористався.
ІІІ. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
На виконання вимог ст. 90 КАС України суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 27 лютого 2002 року (а.с. 13-15), реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 (а.с. 15).
З 10 листопада 1989 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в його паспорті (а.с. 13-15).
В період з 02 липня 1984 року по 30 червня 2008 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, що підтверджено відповідними записами в його трудовій книжці серії НОМЕР_3 (а.с. 16-18).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл.. Соборна, буд. 3) зареєстроване як юридична особа 26 липня 2002 року, про що 09 червня 2005 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за номером 1 266 120 0000 008761; в стані припинення не перебуває (а.с. 42).
Матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 № 0503002722 (а.с. 87-96) свідчать про наступне.
З 01 липня 2008 року відповідно до Закону № 2262 позивачу призначена пенсія за вислугу років в розмірі 90% суми грошового забезпечення. Ця обставина підтверджена пенсійним посвідченням серії НОМЕР_4 , виданим Пенсійним фондом України 02 жовтня 2008 року (а.с. 18), та повідомленням ГУ ПФУ в Донецькій області від 07 жовтня 2008 року № 2128/16 про призначення пенсії (а.с. 19).
Згідно з протоколом ГУ ПФУ в Донецькій області від 12 квітня 2018 року за пенсійною справою № 0503002722 з 01 липня 2008 року ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років в загальному розмірі 2 585,06 грн.
Основний розмір пенсії становив 1 992,32 грн, тобто 90% суми його грошового забезпечення, яка складала 2 213,69 грн.
13 березня 2018 року, на виконання вимог ст. 63 Закону № 2262, постанов Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 і від 11 листопада 2015 року № 988, згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, Головне управління МВС України в Донецькій області видало довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за № 7604лк.
Як свідчить ця довідка, розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 становив 6 780,38 грн (а.с. 31).
В свою чергу ГУ ПФУ в Донецькій області, діючи на підставі ст. 63 Закону № 2262, постанов Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 і від 11 листопада 2015 року № 988, здійснило перерахунок пенсії за вислугу років, призначеної ОСОБА_1 .
Як вбачається з протоколу про перерахунок пенсії від 12 квітня 2018 року за пенсійною справою № 0503002722, до перерахунку основний розмір пенсії ОСОБА_1 становив 90% суми його грошового забезпечення і дорівнював 1 992,32 грн.
З 01 січня 2016 року після проведення перерахунку основний розмір пенсії ОСОБА_1 склав 70% суми грошового забезпечення для перерахунку пенсії і дорівнював 4 746,27 грн.
Як свідчить розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 0503002722, в період з січня 2016 року до квітня 2018 року ОСОБА_1 належало виплатити пенсію у розмірі 4 746,27 грн щомісячно; фактично щомісячно виплачувалось по 2 585,06 грн. Не виплаченою за кожен місяць цього періоду залишалась сума 2 161,21 грн.
Всього після перерахунку за період з січня 2016 року до квітня 2018 року включно ОСОБА_1 належало доплатити 60 513,88 грн (а.с. 34).
Матеріали пенсійної справи свідчать, що ГУ ПФУ в Донецькій області проводить поетапну виплату ОСОБА_1 доплати пенсії після її перерахунку за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року в порядку, визначеному постановою Кабінетом Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служи, та деяким іншим категоріям осіб» (а.с. 57-68).
Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача із запитами, які стосувалися основного розміру його пенсії після перерахунку та порядку виплати належних йому сум за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року.
Так, у відповідь на запити позивача листами від 05 березня 2019 року № 2601/03-3 та від 05 червня 2019 року № 3157-Я-01 ГУ ПФУ в Донецькій області повідомило, що розмір його грошового забезпечення для перерахунку пенсії становить 6 780,38 грн; розмір пенсії після перерахунку складає 4 746,27 грн (6 780,38 грн х 70% сум грошового забезпечення); перерахунок пенсії проведено з 01 січня 2016 року
З приводу перерахунку пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року відповідач повідомив, що на підставі п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2008 року № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» заборгованість за цей період, яка становить 51 869,04 грн, буде виплачена поетапно до 30 червня 2021 року за рахунок коштів державного бюджету (а.с. 20-22, 26-30).
30 серпня 2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив провести розрахунок розміру підвищення до пенсії виходячи з визначення його максимального розміру у 90% від грошового забезпечення, визначеного на 01 липня 2008 року (а.с. 35-36), однак листом від 16 вересня 2019 року № 4761-Я-01 ГУ ПФУ в Донецькій області відмовило в цьому, покликаючись на те, що при здійсненні перерахунку граничний відсоток обрахунку грошового забезпечення по пенсійним справам обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення (а.с. 37-38).
Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.
IV. Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися сторони, які не застосував суд, мотиви їх незастосування. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду по суті позовних вимог.
Щодо позовних вимог, які стосуються зменшення основного розміру пенсії з 90% до 70% відповідного грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії.
П. п. 1, 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262).
На час призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років (01 липня 2008 року) Закон № 2262 діяв у редакції від 01 січня 2008 року.
П. «б» ч. 1 ст. 1-2 Закону № 2262 в редакції, чинній станом на 01 липня 2008 року, було передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України.
Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262 в редакції, чинній станом на 01 липня 2008 року, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1-2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу років 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.
П. «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 2262 у редакції, чинній станом на 01 липня 2008 року, передбачав, що пенсії за вислугу років призначаються у таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262 в редакцій, чинній станом на 01 липня 2008 року, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Судом встановлено, що з 01 липня 2008 року ОСОБА_1 , який був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ, маючи вислугу років 34 роки, призначена пенсія за вислугу років в розмірі 90% відповідної суми грошового забезпечення.
Перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262, регламентований ст. 63 цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 63 Закону № 2262 перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону № 2262 якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 63 Закону № 2262 перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій, що визначено ч. 4 ст. 63 Закону № 2262.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45).
Згідно з п. 1 Порядку № 45 пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 Порядку № 45 Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС, Службі судової охорони (далі - державні органи).
Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
За приписами п. 3 Порядку № 45 на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Зокрема, довідки на осіб, які звільнені із служби в апараті МВС, органах та підрозділах МВС, в закладах, на підприємствах та в установах, що належать до сфери управління МВС (крім органів, підрозділів, закладів та установ, передбачених абз. абз. 4, 5 і 7 цього пункту), видаються МВС.
Відповідно до п. 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені ч. ч. 2 і 3 ст. 51 Закону № 2262. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Згідно з абз. 1 п. 5 Порядку № 45 під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Абз. 2 п. 5 Порядку № 45 визначено, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) перерахунок пенсії з 1 січня 2016 р. проводиться з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського, враховуючи оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року. Подальші перерахунки здійснюються з урахуванням складових грошового забезпечення, передбачених абзацом першим цього пункту.
За приписами п. 6 Порядку № 45 відповідною вважається посада, яка за класифікаційними характеристиками, зокрема назвою, розміром посадового окладу, функціональністю та організаційним рівнем підрозділу у структурі органу (організації, установи, військової частини тощо) прирівнюється до посади, з якої особа була звільнена.
Абз. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійних характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У подальшому відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262 Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), яка набрала чинності 24 лютого 2018 року.
П. 3 Постанови № 103 в редакції від 21 лютого 2018 року передбачав наступне:
«3. Перерахувати з 1 січня 2016 р. пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (Офіційний вісник України, 2015 р., № 96, ст. 3281). Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 р. та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:
з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року;
з 1 січня 2020 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми».
Застосувавши наведені вище правові норми до спірних правовідносин, суд дійшов наступних висновків.
Відсотковий розмір пенсії по відношенню до грошового забезпечення особи визначається згідно зі ст. 13 Закону № 2262 на момент призначення пенсії. Розміри окремих складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України. Окремі складові пенсії, рівно як і розміри цих складових, не є сталими і визначаються постановами Кабінету Міністрів України.
Разом з цим відсоткове співвідношення, установлене ст. 13 Закону № 2262, уже призначеної пенсії до грошового забезпечення є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
Як було зазначено вище, ОСОБА_1 пенсія за вислугу років призначена з 01 липня 2008 року, її основний розмір складав 90% суми грошового забезпечення.
При цьому згідно з ч. 2 ст. 13 Закону № 2262 в редакції, чинній на час призначення пенсії, загальний розмір пенсії був обмежений 90% відповідних сум грошового забезпечення.
Суд зауважує, що після призначення позивачу пенсії за вислугу років до ст. 13 Закону № 2262 неодноразово вносилися зміни в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.
Так, на підставі пп. 8 п. 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668) у ч. 2 ст. 13 Закону № 2262 цифри «90» замінено цифрами «80».
В подальшому п. 23 розділу ІІ Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон № 1166) у ч. 2 ст. 13 Закону № 2262 цифри «80» замінено цифрами «70».
Як наслідок, на момент виникнення спірних правовідносин, ч. 2 ст. 13 Закону № 2262 було установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.
У зв'язку з цим суд зауважує, що застосування цього показника під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 , який проводився на підставі Постанов № 988 та № 103, є протиправним.
Такий висновок суду ґрунтується на тому, що такий показник як максимальний розмір пенсії, визначений ч. 2 ст. 13 Закону № 2262, підлягає застосуванню під час призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених. Крім того, ст. 58 Конституції України закріплений принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі.
Також не можна залишити поза увагою те, що порядок перерахунку пенсії за вислугу років врегульований ст. 63 Закону № 2262, а також нормами Постанов № 988 та № 103, а положення ст. 13 Закону № 2262, яка регламентує призначення пенсій, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом та механізмом їх проведення.
Таке правозастосування відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 16 жовтня 2019 року по зразковій справі № 240/5401/18 щодо зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З наведених вище підстав суд відхиляє заперечення відповідача, які полягають у тому, що на момент перерахунку пенсії позивача максимальний розмір пенсії за вислугу років був обмежений 70% відповідних сум грошового забезпечення; та не приймає його аргумент, що після перерахунку пенсії її розмір збільшився, а тому права позивача не були порушені.
Висновків суду про безпідставність зменшення основного розміру пенсії позивача з 90% до 70% сум грошового забезпечення не спростовують і посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та його доводи, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантуванням права кожного на достатній життєвий рівень.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Донецькій області, які полягали у зменшенні основного розміру пенсії з 90% до 70% суми грошового забезпечення, є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню, а відповідні дії відповідача підлягають визнанню протиправними.
Протиправне зменшення основного розміру пенсії до 70% суми грошового забезпечення призвело до порушення права позивача на отримання пенсії в розмірі, що був визначений Законом № 2262 на момент її призначення.
Суд враховує, що після перерахунку пенсії на підставі ст. 63 Закону № 2262 та Постанов № 988 і № 103 з 01 січня 2016 року та зменшення її основного розміру до 70% суми грошового забезпечення позивач продовжував отримувати пенсійні виплати.
Таким чином, порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років в розмірі 90% суми грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2016 року з урахуванням раніше проведених виплат, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині, яка стосується виплати одним платежем різниці перерахованої пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, суд зазначає наступне.
21 лютого 2018 року, діючи на підставі ч. 4 ст. 63 Закону № 2262, Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103).
Як було зазначено вище, п. 3 Постанови № 103 в редакції від 21 лютого 2018 року передбачав наступне:
«3. Перерахувати з 1 січня 2016 р. пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (Офіційний вісник України, 2015 р., № 96, ст. 3281). Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 р. та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:
з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року;
з 1 січня 2020 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми».
Частковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року у справі № 826/12704/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року, п. 3 Постанови № 103 визнаний протиправним та скасований.
Часткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року набрало законної сили 19 листопада 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2019 року по справі № 826/12704/18 (адміністративне провадження № К/9901/35520/19) касаційна скарга Кабінету Міністрів України на часткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року у справі № 826/12704/18 повернута скаржнику.
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року по справі № 826/12704/18 (адміністративне провадження № К/9901/3180/20) касаційна скарга Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року у справі № 826/12704/18 залишена без руху.
24 грудня 2019 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» (далі - Постанова № 1088), яка згідно з п. 3 цієї постанови набрала чинності з 01 січня 2020 року.
Пп. 2 п. 1 Постанови № 1088 установлено, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 1 січня 2020 р. виплачується пенсія, яка з 1 січня 2016 р. перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 р., та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р., до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці.
На підставі п. 2 Постанови № 1088 виключені п. п. 1-3 Постанови № 103.
Суд зазначає, що в постанові від 12 листопада 2019 року по справі № 826/3858/18 Верховний Суд сформулював правову позицію щодо повноважень Уряду при перерахунку пенсій.
Верховий Суд вказав на відсутність у Кабінету Міністрів України права здійснювати розстрочку виплати перерахованої пенсії з наступних підстав.
Строки перерахунку призначених пенсій визначені ст. 51 Закону № 2262.
Згідно з ч. 3 ст. 52 Закону № 2262 виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
За приписами ч. 2 ст. 55 Закону № 2262 нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Верховний Суд зауважив, що законодавець розмежував наступні поняття «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії» та «порядок перерахунку пенсії».
За висновком Верховного Суду, системний аналіз ст. ст. 51, 52, 55, 63 Закону № 2262 свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати.
Під час розгляду справи № 826/3858/18 Верховний Суд дійшов висновку, що п. 2 Постанови № 103 передбачає обмеження виплати перерахованих пенсій у період з 01 січня 2018 року по 01 січня 2020 року, що є власністю осіб, яким така пенсія нарахована.
Ч. 2 ст. 6 КАС України установлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Право на пенсію підпадає під сферу дії ст. 1 Першого протоколу Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплати в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.
Обмеження виплати пенсії нарахованої особі в порядку, передбаченому законом, не може бути встановлено Кабінетом Міністрів України.
Юридична природа соціальних виплат, в тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту «законних очікувань» та принцип правової визначеності, що є невід'ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.
У справі «Суханов та Ільченко проти України», №№ 68385/10, 71378/10, § 35, рішення від 26 червня 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.
У справі «Кечко проти України», № 63134/00, § 23, рішення від 08 листопада 2005 року, Європейський суд з прав людини наголосив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відвідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні ст. 1 Першого протоколу.
При цьому органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Наведений вище правовий висновок Верховного Суду стосувався п. 2 Постанови № 103, який по суті передбачав розстрочення виплати перерахованих відповідно до п. 1 цієї постанови підвищених пенсій, призначених згідно з Законом № 2262.
На переконання суду, аналогічний підхід має бути застосований і до положень п. 3 Постанови № 103 та пп. 2 п. 1 Постанови № 1088, які так само передбачають розстрочення виплати перерахованої пенсії, призначеної згідно з Законом № 2262, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції).
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ч. 2 ст. 7 КАС України суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Ч. 3 ст. 7 КАС України визначено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Керуючись ч. 3 ст. 7 КАС України, суд приходить до висновку, що положення п. 3 Постанови № 103 та пп. 2 п. 1 Постанови № 1088 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, як такі, що суперечать ч. 3 ст. 52, ч. 2 ст. 55 Закону № 2262, та призводять до порушення права позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді нарахованої, але не виплаченої, пенсії.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Донецькій області щодо не проведення виплати йому різниці пенсії після її перерахунку за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людині і основоположних свобод кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд, крім іншого, зважає на його ефективність в контексті ст. 13 Конвенції про захист прав людині і основоположних свобод.
При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Як наслідок, порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 різницю перерахованої пенсії за вислугу років за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року одним платежем з урахуванням раніше проведених виплат.
Суд відхиляє заперечення відповідача, які стосуються наявності у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок виплати перерахованої пенсії, зокрема шляхом її розстрочення у часі.
Кабінет Міністрів України, реалізуючи свої повноваження у сфері соціальної політики та пенсійного забезпечення, має право приймати нормативно-правові акти у формі постанов, однак ці акти приймаються на підставі Конституції та законів України.
При цьому ні Закон № 2262, ні інші законодавчі акти у сфері пенсійного забезпечення не передбачають можливість розстрочення пенсійних виплат у часі після проведення перерахунку пенсії. Як наслідок, не повноважний встановлювати такий порядок виплати пенсії і Кабінет Міністрі України.
Також суд відхиляє аргументи відповідача, які стосуються фінансування пенсій за вислугу років за рахунок коштів Державного бюджету України, положень бюджетного законодавства тощо, оскільки відсутність або недостатність бюджетних коштів не може слугувати підставою для звільнення держави в особі її органів від виконання взятих на себе зобов'язань, в даному випадку - від виплати особі пенсії після проведення її перерахунку.
VІ. Щодо строку звернення до адміністративного суду.
Право позивача на отримання пенсійних виплат після перерахунку пенсії за вислугу років на підставі ст. 63 Закону № 2262 та Постанов № 103 і № 988 з 01 січня 2016 року є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком у силу приписів ч. 3 ст. 51 Закону № 2262.
V. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем, на користь якого ухвалено рішення, документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 768,40 грн, про що свідчить квитанція від 23 листопада 2019 року № 39 (а.с. 39).
Докази понесення позивачем будь-яких інших судових витрат суду не надані.
Таким чином, присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області підлягають судові витрати по сплаті судового збору у сумі 768,40 грн.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл.. Соборна, буд. 3) про визнання дій та бездіяльності протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які полягали у зменшенні основного розміру пенсії за вислугу років, призначеної ОСОБА_1 , з 90% до 70% суми грошового забезпечення.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років в розмірі 90% суми грошового забезпечення починаючи з 01 січня 2016 року з урахуванням раніше проведених виплат.
4. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яка полягала у невиплаті ОСОБА_1 різниці пенсії за вислугу років після її перерахунку за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року.
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 різницю перерахованої пенсії за вислугу років за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року одним платежем з урахуванням раніше проведених виплат.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл.. Соборна, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
9. Повне судове рішення складено 04 березня 2020 року.
Суддя Т.О. Кравченко