Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 травня 2020 р. Справа№200/13795/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення з 01 квітня 2016 року виплати призначеної за віком пенсії;
- зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити заборгованість призначеної за віком пенсії, що виникла з 02.04.2016 року по 22.04.2019 року.
У позовній заяві свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є пенсіонером та отримує пенсію за віком, згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 23.10.2008 року. 06.02.2019 року представником позивача направлено запит до Бахмутсько-Лиманського управління Пенсійного фонду для з'ясування причин припинення виплати пенсії. Згідно з відповіддю відповідача-1 припинення пенсії відбулося з 01.04.2016 року до з'ясування фактичного місця проживання позивача. В подальшому ОСОБА_1 взята на облік Дарницьким районним у місті Києві управлінням Пенсійного фонду, проте виплата існуючої заборгованості не відбулась. Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують право на пенсійне забезпечення ОСОБА_1 . Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою від 23 грудня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження по справі.
Ухвалою від 22 січня 2020 року в якості другого відповідача по справі залучено Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження.
Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області у відзиві на позовну заяву зазначило, що на підставі листа Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 26.04.2019 року № 90290/03 пенсійна справа позивача надіслана з Бахмутсько-Лиманського ОУПФ України Донецької області до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, де позивач перебуває на обліку з 17.05.2019 року до теперішнього часу. На підставі викладеного відповідач-1 немає можливості нарахувати та виплатити пенсію позивачу.
Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві також надало суду відзив на позовну заяву, де зазначило, що ОСОБА_1 з 01.05.2019 року перебуває у них на обліку та отримує пенсію за віком. Кошти за минулий час, які не виплачені за період з 02.04.2016 року по 22.04.2019 року, обліковуються в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та будуть виплачуватися на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» № 637 від 05.11.2014 року з урахуванням змін, внесених Постановою КМУ № 788 від 21.08.2019 року.
На підставі викладеного відповідач-2 вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», прийнятими постановами Кабінету Міністрів України. З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Сторони до залу судового засідання не з'явились, про дату, час та місце слухання повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 КАС України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
З'ясовуючи, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 .
Відповідно до довідки від 23.04.2019 року № 3002-5000115826/37376 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи місцем проживанням позивача є: АДРЕСА_2 .
На теперішній час позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідачем-2 надана суду копії пенсійної справи позивача, з якої випливає, що відповідно до заяви ОСОБА_1 від 13.05.2015 року, вона знаходилась на обліку в Бахмутсько-Лиманському об'єднаному управління Пенсійного фонду України Донецької області (орган після реорганізації) (а.с.70).
Відповідно до розпорядження від 14.05.2019 року ОСОБА_1 знята з обліку з 01.03.2016 року в зв'язку з переїздом до іншого міста відповідно запиту. Пенсія виплачена по 29.02.2016 року в сумі 1516,89 грн. (а.с.84).
23.04.2019 року та 30.09.2019 року позивач зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявами про взяття на облік (а.с.106, 109).
Вказані фактичні обставини сторонами не заперечуються.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати призначеної пенсії, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
З урахуванням встановлених у справі обставин, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.
У відповідних положеннях Конституції України закріплено основи соціальної спрямованості держави:
Стаття 3
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Стаття 19
[...] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх [...] у старості [...].
Стаття 92
Виключно законами України визначаються:[…] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].
Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 встановлено, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), п. 2 ч. 1 ст. 49, друге речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У Рішенні № 25-рп/2009 Конституційний Суд України зауважив, що всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавлено цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) передбачено:
Стаття 5. Сфера дії Закону
1. Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Стаття 46. Виплата пенсії за минулий час
[…] 2. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Стаття 49. Припинення та поновлення виплати пенсії
1. Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
2. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону […].
Чинний механізм виплати пенсій, який поєднує право на пенсію з реєстрацією пенсіонера як внутрішньо переміщеної особи, призвів до численних звернень до суду з адміністративними позовами про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії відповідними територіальними управліннями Пенсійного фонду України.
Частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Враховуючи те, що відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами, в тому числі постановами Кабінету Міністрів України.
Законом № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як з підстав перевірки місця фактичного проживання.
За змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Тому суд зазначає, що не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанови Кабінету міністрів України з приводу здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам є підзаконними нормативно-правовими актами, які обмежують встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.
З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у зразковій адміністративній справі № 805/402/18-а від 03 травня 2018 року.
Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Крім того, згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З наданих суду відповідачами доказів про розмір фактично отриманої та виплаченої пенсії встановлено існування заборгованості з пенсійних виплат позивачу за період з квітня 2016 року по листопад 2019 року включно (а.с.122, 123).
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми випливає, що суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо встановить інші порушення права позивача, ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже, встановивши, що припинення виплати пенсії позивачу здійснено Бахмутсько-Лиманським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області, але на даний час позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та протиправно не виплачує заборгованість з пенсійних виплат позивачу за період з квітня 2016 року по листопад 2019 року включно, оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідачів-1 та зобов'язання відповідача-2 нарахувати та сплатити заборгованість з пенсійних виплат за вказаний період.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн., а порушення прав позивача спричинено неправомірними діями обох відповідачів, наведена сума відповідно до положень статті 139 КАС України підлягає стягненню з відповідачів в рівних долях за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, код ЄДРПОУ 42172734), Головногшо управління Пенсійного фонду України в місті Києві (043053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати призначеної за віком пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з 01 квітня 2016 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві нарахувати та виплатити заборгованість призначеної за віком пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), що виникла з квітня 2016 року по листопад 2019 року включно з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84122, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, код ЄДРПОУ 42172734) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (043053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 12 травня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.А. Чекменьов