м. Вінниця
13 травня 2020 р. Справа № 120/1416/20-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог стверджує, що звернувшись на адресу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії згідно Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" їй рішенням відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного пільгового або спеціального стажу 10 років.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що відповідно ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, за результатами проведеної атестації робочих місць-після досягнення 55 років та при стажі роботи не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених посадах.
Однак, страховий стаж позивачки складає 29 р. 2 м. 6 д., пільговий стаж за Списком № 2 відсутній, спеціальний стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років складає 7 р. 11 м. 6 д., що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового або спеціального стажу 10 років.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд встановив, що ОСОБА_1 20.11.2019 року звернулась до пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії.
За розглядом заяви позивачки пенсійним органом прийнято рішення № 023830008254 від 26.11.2019 року згідно якого відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, оскільки відсутній спеціальний стаж роботи 10 років, що дає право на пенсію за вислугою років. Також зазначено, що наявний спеціальний стаж 7 р. 11 м. 6 д. є недостатнім для визначення права на призначення пенсії за вислугу років.
Не погоджуючись із прийнятим рішення пенсійного органу позивачка звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до п. 16 розділу XV Прикінцеві положення зазначеного Закону, зокрема положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у ч. 2 і 3 цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у ч. 4 цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Закон України "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
За змістом п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абз. 1 цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для жінок - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Виходячи з наведеного, жінкам, які досягли 50 років, пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 2 може бути призначена за наявності стажу роботи 25 років, з яких не менше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.
Відповідно до п. 3 "Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими умовами праці, зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 року, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.
Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується робота позивачки, та вказані обставини дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за період з 01.09.1980 року по 01.09.1981 року та з 01.02.1985 року по 05.01.1992 року, то відповідний період має бути зарахований до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тобто стаж позивачки на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 становить понад 5 років, а саме як зазначив відповідач 7 років 11місяців 6 днів.
Загальний трудовий стаж становить більше ніж 29 років, що не заперечується сторонами.
Таким чином, позивачка має не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає їй право на пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку.
Однак, працівники, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абз. 1 пп. 1 п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абз. 1 і 15 - 23 цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абз. 1 ч. 1 ст. 26 цього Закону жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Враховуючи, що стаж роботи позивачки із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 складає більше 5 років, то позивачка має право на призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 4 роки, тобто по досягненню нею 56-річного віку.
В той же час, судом встановлено, що станом на час звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про призначення їй пенсії, а саме 20.11.2019 року, вік позивачки складав 54 роки (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 рік), що свідчить про недосягнення віку, з якого може бути призначено пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відтак рішення прийняте пенсійним органом № 023830008254 від 26.11.2019 року є законним та обгрунтованим, а тому позовні вимоги про скасування рішення та про зобов'язання призначити та виплачувати пенсію задоволенню не підлягають.
Разом з тим суд звертає увагу, що рішенням Конституційного суду від 23.01.2020 року по справі № 1-5/2018(746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, п. 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, серед іншого визнано, що ст. 13, ч. 2 ст. 14, п. "б"-"г" ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст. 14, п. "б"-"г" ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" було встановлено такий пенсійний вік: у п. "а" для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у п. "б"-"з" для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.
У Законі України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у п. "а" - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у п. "б"-"з" - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).
Таким чином, ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.
З підстав наведеного суд зауважує, що норми ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визнано неконституційними відповідно рішення Конституційного Суду лише 23.01.2020 року, в свою чергу позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії 20.11.2019 року, відтак вказані норми не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, які склалися на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
За таких обставин суд зазначає, що оскаржуване рішення пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах не позбавляє позивачку права на пенсію та права на повторне звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за результатами визнання неконституційними окремих положення Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1, 2ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єктом владних повноважень доведено правомірності своїх дій, у той час як позивачка не довела достатньо обставин на підтвердження позовних вимог, а відтак у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Вирішуючи питання стосовно судового збору, суд зазначає, що враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог позивачки, суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович