14 травня 2020 року Справа № 160/3861/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі клопотання представника позивача про зупинення провадження в адміністративній справі №160/3861/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії,-
09 квітня 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла направлена 06 квітня 2020 року засобами поштового зв'язку позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-10364-50/67 від 08.11.2019 р.;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в картці платника єдиного соціального внеску шляхом виключення з неї відомостей про наявність в ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) боргу зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 26 539, 26 грн.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/3861/20 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 р. прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №160/3861/20 за вищезазначеним позовом, ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження) згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
08 травня 2020 р. до суду через систему "Електронний суд" представником позивача було подано клопотання про зупинення провадження, в якому заявник просить суд зупинити провадження в адміністративній справі №160/3861/20 до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №260/81/19 (Провадження №11-118апп20).
В обґрунтування даного клопотання заявник зазначив, що адміністративна справа №160/3861/20 має аналогічний предмет доказування у справі, що передана на розгляд Великій Палаті Верховного Суду, оскільки спір між сторонами у цій справі виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними й тими ж нормами права, та має подібний предмет.
Відповідно до частини 3 статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України - заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Таким чином, розгляд вищезазначеного клопотання представника позивача за встановленим судом порядком проведено у письмовому провадженні, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Так, в обґрунтування звернення ОСОБА_1 до суду із позовною заявою, позивач зазначила, що 30.01.2003 р. вона була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, але не здійснювала підприємницьку діяльність. Позивач у позовній заяві наполягає, що після 2003 року жодним чином не формувала шляхом подання будь-якої заяви, чи підписом під сформованим документом, щодо реєстрації її саме як фізичної особи-підприємця, згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-ІV. Отже, на думку позивача, відсутність записів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчить про відсутність підстав для формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, у зв'язку із чим з наведених підстав, виходячи наданих суду статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України повноважень, зазначена вимога підлягає скасуванню та визнанню протиправною.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, навпаки вказував на те, що твердження позивача стосовно того, що відсутність інформації щодо неї в ЄДР свідчить про відсутність у особи правового статусу фізичної особи-підприємця є необґрунтованими та хибними. Таке твердження спростовується тим, що саме позивачем не було належним чином припинено підприємницьку діяльність, а, отже, пасивна бездіяльність Артеменко О ОСОБА_2 . не може вважатись припиненням підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має право зупинити провадження у справі в разі: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Так, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Верховного Суду від 25.03.2020 р. по справі №260/81/19 суд ухвалив дану справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
При цьому, Верховний Суд ухвалюючи зазначене судове рішення виходив з того, що відсутність офіційного підтвердження статусу фізичної особи-підприємця, шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за відповідним статусом, а тому, актуальним є питання можливості однозначно стверджувати, що фізичні особи, які набули статусу суб'єктів підприємницької діяльності та отримали відповідні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності до 1 липня 2004 року, але не зверталися до державних реєстраторів із заявою про включення відомостей про них до ЄДР у відповідності до положень Закону №755 -ІV, зберігають статус фізичних осіб-підприємців в розумінні статті 50 ЦК України до моменту внесення до ЄДР відомостей про припинення діяльності.
Верховний Суд в ухвалі від 25.03.2020 р. у справі №260/81/19 вказав на наявність у спірних правовідносинах виключної правової проблеми, а тому з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики прийняв рішення передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 16.04.2020 р. прийнято до розгляду справу №260/81/19.
Згідно із приписами ч. 1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Одним із способів практичного втілення вказаної Конституційної норми є забезпечення ефективного судового захисту прав, свобод та інтересів особи шляхом досягнення єдності судової практики.
Наведене відповідає положенням п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яким передбачено, що єдність системи судоустрою забезпечується, в тому числі єдністю судової практики.
Згідно ч.1 ст.36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відтак, з метою забезпечення ефективності та передбачуваності судової практики у спірних правовідносинах, беручи до уваги те, що правовідносини, які виникли у даній справі, є подібними до правовідносин, що досліджуються у справі №260/81/19, яка перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання представника позивача щодо зупинення провадження у даній адміністративній справі до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №260/81/19 (Провадження №11-118апп20).
Керуючись ст.ст. 236, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Клопотання представника позивача про зупинення провадження по справі - задовольнити.
Зупинити провадження в адміністративній справі №160/3861/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії - до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №260/81/19 (Провадження №11-118апп20).
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити, що відповідно до п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження, передбачений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжується на строк дії такого карантину.
Суддя Н.В. Боженко