14 травня 2020 року ЛуцькСправа № 140/4199/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування пункту 39 протокольного рішення від 22 червня 2018 року №65 Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія), щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”; зобов'язання Комісію прийняти рішення про призначення й виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності у порядку, встановленому чинним законодавством України.
В обґрунтування позову вказав, що 13 травня 2017 року йому була встановлена II група інвалідності внаслідок захворювання, отриманого при виконанні обов'язків військової служби. На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року у справі №803/469/18 ІНФОРМАЦІЯ_1 склав та направив Міністерству оборони України висновок щодо можливості призначення й виплати одноразової грошової допомоги в порядку і розмірах, визначених Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975). Протокольним рішенням від 22 червня 2018 року №65 рядовому в запасі ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні й виплаті одноразової грошової допомоги з посиланням на пункт 2 статті 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та підпункт 3 пункту 6 Порядку №975. Як вказано у рішенні, оскільки позивачу як інваліду III групи була призначена й виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, то у зв'язку із змінами в законодавстві, зокрема, зменшенням розміру одноразової грошової допомоги для інвалідів II групи до 70-кратного прожиткового мінімуму, підстав для здійснення доплати позивачу одноразової грошової допомоги немає.
Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки II групу інвалідності йому було встановлено 13 травня 2017 року, тобто до внесення до Порядку №975 змін постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року №335. ОСОБА_1 вважає, що час (день) виникнення у нього права на одержання одноразової грошової допомоги настав до моменту внесення вищевказаних змін до Порядку №975, тому відповідно до приписів статті 58 Конституції України посилання відповідача на застосування постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року №335 з 01 січня 2017 року не заслуговують на увагу.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 25 березня 2020 року (а.с.15-16) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - третя особа, ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Відповідач у відзиві на позов його вимоги заперечив (а.с.22-24). В обґрунтування цієї позиції вказав, що відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) серія 12 ААА №245070 позивачу 29 липня 2015 року була встановлена ІІІ група інвалідності, у зв'язку із чим йому було призначено та виплачено одноразову грошову допомогу в сумі 182700,00 грн - у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. 13 травня 2017 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності. За приписами пункту 3 Порядку №975 (в редакції станом на 13 травня 2017 року) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема, у разі встановлення інвалідності є дата, зазначена у довідці МСЕК.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року №335, яка набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 січня 2017 року, внесено зміни до пункту 6 Порядку №975 щодо суб'єктів, на яких поширюються відповідні виплати, та розміри допомоги. Враховуючи те, що позивач на час отримання поранення проходив строкову військову службу, то відповідні зміни до пункту 6 Порядку №975, в тому числі щодо суб'єкта та розміру виплат, поширюються і на нього. Постанова Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року №335 є чинною, у встановленому порядку не скасована та підлягає застосуванню усіма органами державної влади. Відповідач також вважає, що вимога про зобов'язання Міністерство оборони України вчинити дії щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги є формою втручання в дискреційні повноваження Міністерства оборони України.
З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.
У письмовому поясненні представник третьої особи вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні (а.с.44-45). Вказав, що відповідно до Порядку №975 обласний військовий комісаріат як уповноважений орган оформляє та надсилає документи для прийняття рішення про виплату одноразової допомоги. Рішення про можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги приймає комісія з питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, яка знаходиться в Департаменті фінансів Міністерства оборони України. ІНФОРМАЦІЯ_2 та підпорядкованим Камінь-Каширським районним військовим комісаріатом (далі - Камінь-Каширський РВК) заява ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності разом із підтверджуючими документами була скерована на розгляд компетентної комісії Департаменту фінансів Міністерства оборони України для прийняття рішення. За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 . Комісією було прийняте протокольне рішення від 22 червня 2018 року, пунктом 39 якого позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки у зв'язку зі змінами в законодавстві підстав для здійснення позивачу доплати одноразової грошової допомоги немає.
Представник третьої особи вважає, що Волинським ОВК не вчинялось жодних протиправних дій чи бездіяльності за результатами розгляду вищезгаданої заяви ОСОБА_1 .
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 у період з 04 травня 1980 року по 28 квітня 1982 року проходив військову службу; з 17 листопада 1981 року по 28 квітня 1982 року брав участь в бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, що підтверджується довідкою Камінь-Каширського РВК від 11 грудня 2017 року №124 (а.с.53).
Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (протокол від 17 квітня 2015 року №1394) поранення (контузія) та захворювання ОСОБА_1 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.51). 27 липня 2015 року обласною МСЕК Волинського обласного бюро медико-соціальної експертизи за результатами первинного огляду ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності на строк до 01 серпня 2016 року внаслідок поранення (контузії), що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується копією довідки серії 12 ААА №386484 від 29 вересня 2015 року (а.с.50).
Сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 призначено та виплачено одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, що становить 182700,00 грн.
Під час повторного огляду 12 травня 2017 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності довічно. Причина інвалідності - поранення (контузія), пов'язані з виконанням обов'язків військової служби. Дані обставини підтверджуються довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №744945 від 13 травня 2017 року та не є спірними (а.с.9, 49).
14 травня 2018 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням ІІ групи інвалідності, що пов'язана з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії (а.с.48).
Як слідує із пункту 39 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом від 22 червня 2018 року №65, розглянувши подані документи, Комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги рядовому у запасі ОСОБА_1 , якого 28 квітня 1982 року звільнено зі строкової військової служби, та 29 липня 2015 року під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом III групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (довідка МСЕК серія 12 ААА № 245070 від 29 вересня 2015 року), а 12 травня 2017 року під час повторного огляду - інвалідом II групи внаслідок цієї ж причини (довідка МСЕК серії 12 ААА № 744945 від 13 травня 2017 року). Вказано, що ОСОБА_1 призначено та виплачено одноразову грошову допомогу у зв'язку з установленням III групи інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності - в сумі 182700,0 грн. Відповідно до пункту 2 статті 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та підпункту 3 пункту 6 Порядку №975 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року №335) розмір одноразової грошової допомоги для інвалідів II групи з числа осіб, звільнених зі строкової військової служби становить 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року. У зв'язку зі змінами в законодавстві підстав для здійснення доплати одноразової грошової допомоги немає (а.с.11). Про прийняте Комісією рішення позивач повідомлений листом Камінь-Каширського РВК від 05 листопада 2019 року №1679 (а.с.10).
Позивач не погоджується із рішенням про відмову у призначенні й виплаті (доплаті) одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення ІІ групи інвалідності, що стало підставою для його звернення із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу” (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з пунктом 1 статті 3 Закону №2011-ХІІ дія даного Закону поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ України, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (Порядок №975).
Пунктом 3 Порядку №975 (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІІ та ІІ групи інвалідності) передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відтак, право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та яке встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги.
Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу як особі з інвалідністю ІІ групи.
ІІ групу інвалідності позивачу встановлено 13 травня 2017 року (а.с.9, 49). Отже, застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло саме станом на 13 травня 2017 року.
При цьому варто зауважити, що на час встановлення позивачу IІI групи інвалідності - 29 липня 2015 року - право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби. Так відповідно до статті 16 Закону №2011-ХІІ в редакції Закону України від 04 липня 2012 року №5040-VI, яка була чинною з 01 січня 2014 року по 01 січня 2017 року, були передбачені наступні умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям: у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (підпункт 4 пункту 2 статті 16 Закону); у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби (підпункт 5 пункту 2 статті 16 Закону); у разі встановлення військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві (підпункт 6 пункту 2 статті 16 Закону).
Відповідно до підпункту 1 пункту 6 Порядку №975 (в редакції до 01 січня 2017 року) виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.
Втім, з 01 січня 2017 року Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі - Закон №1774-VIII) до статей 16, 16-2, 16-3 Закону №2011-ХІІ були внесені зміни та доповнення. Так відповідно до пунктів 4 - 6 статті 16 Закону №2011-ХІІ (в редакції Закону №1774-VIII, що була чинною на день встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби; встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Таким чином, законодавець у різні періоди по-різному визначає підстави та умови виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, в тому числі залежно від виду військової служби, обставин отримання військовослужбовцями поранення чи захворювання (під час виконання обов'язків військової служби або під час проходження ними військової служби), зі встановленням інвалідності.
Важливою умовою для правильного тлумачення наведених норм статті 16 Закону №2011-XII є розуміння видів військової служби, визначених Законом №2232-ХІІ.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Згідно з частиною шостою статті 2 Закону №2232-ХІІ існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.
В контексті спірних правовідносин саме пункт 6 статті 16 Закону №2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема: особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби; визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби; відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.
Підпунктом 3 пункту 6 Порядку №975 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року №335 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України”, яка набрала чинності 24 травня 2017 року, але відповідно до пункту 2 цієї Постанови застосовується із 1 січня 2017 року) встановлено, що військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному чи резервісту під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період строкової військової служби, проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у розмірі: 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного - у разі встановлення інвалідності I групи; 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року - у разі встановлення інвалідності II групи; 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року - у разі встановлення інвалідності III групи.
Постановою №335 Уряд визначив лише розмір одноразової грошової допомоги для військовослужбовців строкової служби (залежно від групи інвалідності). Водночас, умови виплати цієї допомоги для військовослужбовців строкової служби з 01 січня 2017 року визначені Законом №1774-VIII.
Системний аналіз наведених правових норм (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу, у який у разі настання інвалідності виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги, і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Матеріалами справи підтверджено, що поранення, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, внаслідок яких позивачу під час первинного огляду встановлено 29 липня 2015 року ІІІ групу інвалідності (довідка МСЕК серія 12 ААА №245070 від 29 вересня 2015 року), а 12 травня 2017 року під час повторного огляду ІІ групу інвалідності (довідка МСЕК серія 12 ААА №744945 від 13 травня 2017 року), отримані під час проходження ОСОБА_1 військової строкової служби. Так у витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 17 квітня 2015 року №1394 вказано, що відповідно до висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 16 квітня 2015 року №659/ж, виданого Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, виявлені спеціалістом у ОСОБА_1 при огляді шкіряні рубці є наслідком вогнепальних (осколкових) поранень голови (контузія головного мозку) лівої руки, отриманих у 1981 році (а.с.51).
Таким чином, стаття 16 Закону №2011-ХІІ, яка діяла на час встановленню позивачу ІІ групи інвалідності, не передбачала можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.
Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2020 року в справі №0640/4206/18, відповідно до якої до моменту набрання чинності Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці незалежно від виду проходження військової служби. Проте з 01 січня 2017 року, після набрання чинності Законом №1774-VIII, для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги.
Відповідно до вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на правове регулювання Законом №1774-VIII умов виплати військовослужбовцям строкової військової служби одноразової грошової допомоги суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що час (день) виникнення права на одержання вказаної грошової допомоги у нього настав до внесення постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року №335 змін до Порядку №975. Таке право визначене для військовослужбовців строкової служби наведеною вище редакцією статті 16 Закону №2011-ХІІ, яка виплату допомоги пов'язує із часом отримання інвалідності, зі спливом якого можливість на отримання допомоги втрачається.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, захисту судом підлягає порушене право особи.
Зважаючи на те, що з 01 січня 2017 року законом встановлена відсутність права у військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги у разі настанні інвалідності у термін понад три місяці після звільнення зі служби, то відмова відповідача у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги (здійснення доплати) у зв'язку із встановленням йому 13 травня 2017 року ІІ групи інвалідності, відповідно до пункту 39 рішення Комісії, оформленого протоколом від 22 червня 2018 року №65, не порушує прав позивача.
Отже, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Відповідно до пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.
Суддя Ж.В. Каленюк