ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.05.2020Справа № 910/500/20
Господарський суд м. Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участю секретаря судового засідання Ваховської К.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНАВІ» (64252, Харківська область, Балаклійський район, с. П'ятигірське, вул. Дружби Народів, 2)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМ.СТАНДАРТ.» (04073, м. Київ, пров. Куренівський, 17)
про стягнення 398 580,00 грн.
за участі представників:
від позивача: Катков Д.О.
від відповідача: не з'явились
У судовому засіданні 13.05.2020, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Денаві» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром.Стандарт.» про стягнення 398 580, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Денаві» (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром.Стандарт.» (надалі - відповідач) укладено Договір про надання послуг №04/11/19, за умовами якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов'язання виготовити з давальницької сировини відповідача готову продукцію згідно зразків та технічної документації, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити вартість робіт позивача по переробці давальницької сировини, а також інші послуги, якщо такі мали місце. За доводами позивача, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо слати в зазначений строк за виконанні позивачем роботи, у зв'язку з чим, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 398 580,00 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.02.2020.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.02.2020 відкладено підготовче засідання на 26.02.2020 у зв'язку з неявкою сторін.
25.02.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про перехід до розгляду справи по суті та розгляд справи без участі представника.
26.02.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, оскільки у відповідача є необхідність ознайомитись з позовною заявою.
Ухвалою суду від 26.02.2020 задоволено клопотання відповідача, підготовче засідання відкладено на 11.03.2020
У підготовче засідання, призначене на 11.03.2020, з'явився представник позивача, зазначив про відсутність заяв клопотань та просив суд призначити праву до розгляду по суті.
У судовому засіданні 11.03.2020 суд на місті увалив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до розгляду по суті на 25.03.2020.
З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 №211, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020 9/рс-186/20, засідання Господарського суду міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., призначені на 25.03.2020 не відбулися.
24.03.2020 позивач засобами електронного зв'язку подав клопотання про розгляд справи без уповноваженого представника позивача, за наявними матеріалами справи, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Ухвалою суду від 06.04.2020 розгляд справи призначено на 29.04.2020.
16.04.2020 позивачем подано клопотання про проведення судового засідання без уповноваженого представника та зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
28.04.2020 представник відповідача через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про викладення розгляду справи зважаючи на період карантину, визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211, із змінами внесеними постановами Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 25.03.2020 № 239 та від 22.04.2020 № 291, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020 9/рс-186/20 та розпорядження Голови Вищої ради правосуддя від 13.03.2020 №11/0/2-20 "Про додаткові заходи із попередження респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19".
Ухвалою суду від 29.04.2020 задоволено клопотання відповідача та розгляд справи на 13.05.2020.
У судове засідання 13.05.2020 з'явився представник позивача.
13.05.2020 відповідач через електрону пошту направив клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізній термін після закінчення карантинних заходів.
Представник позивача заперечував проти відкладення, зазначивши при цьому, що відповідач з моменту відкриття провадження у справі жодного разу не з'являвся у судові засідання, відзиву не подав, крім цього в телефонному режимі зазначив що борг визнає проте через скрутних фінансовий стан не може погасити борг. Також представник позивача зазначив, що відповідачем не доведено факт не можливості прибуття у судове засідання, оскільки позивач прибув у судове засідання, проживаючи в іншій області, а тому просив суд розглянути справу по суті.
Судом досліджено клопотання відповідача заслухано думку позивача та вирішено відмовити у клопотанні відповідача про відкладення з огляду на таке.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Суд відзначає, що з моменту відкриття провадження у справі (17.01.2020) у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та подання відзиву, в тому числі до введення карантинних заходів на території України згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Судом заслухано пояснення представника позивача, який позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
04 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Денаві» (надалі - виконавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром.Стандарт.» (надалі - замовник/відповідач) було укладено договір № 04/11/19 надання послуг (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити з давальницької сировини замовника готову продукцію згідно зразків та технічної документації. Наряд-замовлень (із зазначенням норми витрат матеріалів на продукцію) та Сертифікацій на замовлення (із зазначенням вартості послуг на одиницю виробу) в терміни, узгоджені в цих Специфікаціях та Наряд-замовленнях. Зразки та технічна документація передається у порядку, передбаченому в Специфікаціях.
Замовник зобов'язуються прийняти та оплатити вартість робіт виконавця по переробці давальницької старовини, а також інші послуги, якщо такі мали місце (п. 1.2. договору).
Згідно з п. 3.1. договору за домовленістю сторін ціна на одиницю товару та загальна вартість партії товару з урахуванням ПДВ визначаються у рахунку-фактурі та акті приймання-передачі послуг (товару), які невід'ємними частинами цього договору.
Сторонами затверджено специфікацію № 1 (додаток 1 до договору), відповідно до якої визначили найменування товару, кількість одиниць та вартість, зокрема загальна вартість робіт складає 398 580,00 грн в т.ч. ПДВ 66 430,00 грн.
Замовник сплачує виконавцю вартість фактично наданих послуг (наданих робіт) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок в розмірі 100% на протязі 15 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі послуг (п. 3.4. договору).
Відповідно до п.п. 8.3.,8.4. договору термін дії договору - до 31.12.2019 з моменту підписання. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, які виникли та не були виконанні під час дії договору.
За доводами позивача, останнім належним чином виконано зобов'язання за договором та надано послуги (виконані роботи) на загальну суму 398 580,00 грн, що підтверджується актом № 26/11/19 приймання-передачі робіт віл 26.11.2019, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого їх печатками. Проте відповідачем в порушення умов договору не здійснено оплату, у строки визначені п. 3.4. договору, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості з відповідача в судовому порядку.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 04/11/19 від 04.11.2019 суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено судом, позивач належним чином та в повному обсязі виконав умови договору, а саме виготовив (18920000-4) (Сумка-підсумок для предметів особистої гігієни, вид 5) Відповідність технічному опису (ТО інв. № 259) та відповідність зразку замовника в кількості 3650 шт. на загальну суму 398 580,00 грн, що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання передачі виконаних робіт № 26/11/19 від 26.11.2019.
Судом враховано, що наявний у матеріалах справи акт передачі виконаних робіт № 26/11/19 від 26.11.2019 загальну суму 398 580,00 грн підписаний з боку відповідача без жодних зауважень, що свідчить про прийняття ним наданих позивачем послуг без претензій щодо їх якості, об'ємів і вартості та виникнення обов'язку у відповідача щодо їх оплати.
Згідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. п. 3.4. договору, виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг станом на момент розгляду спору настав.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язання щодо оплати отриманих від позивача послуг та не спростовано заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором надання послуг № 04/11/19 від 04.11.2019 належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати є таким, що настав, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 398 580,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість, доведеність та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНАВІ» , з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМ.СТАНДАРТ.» (04073, м. Київ, пров. Куренівський, буд. 17; ідентифікаційний код 42283030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНАВІ» (64252, Харківська область, Балаклійський район, с. П'ятигірське, вул. Дружби Народів, буд. 2; ідентифікаційний код 03328913) заборгованість у розмірі 398 580 (триста дев'яносто вісім тисяч п'ятсот вісімдесят) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 978 (п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн 70 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 14.05.2020
Суддя Л. Г. Пукшин