номер провадження справи 12/40/20
29.04.2020 Справа № 908/547/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/547/20
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 25)
до відповідача: Виконавчого комітету Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 206)
про стягнення 76 261,97 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Сарібекян Н.А., довіреність № 39 від 01.01.2020
від відповідача - Денщиков О.О., рішення Запорізької міської ради № 27 від 27.11.2019 та витяг з посадової інструкції № 05/01/01-18/0076 від 06.02.2020
Згідно із ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 27.04.2020 та 29.04.2020 здійснювалося повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу - комплексу «Акорд».
Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. № 103/33 від 25.02.2020 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради про стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію в сумі 55471,01 грн., трьох відсотків річних в сумі 1554,71 грн., пені в сумі 17729,44 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 1506,81 грн., що разом складає 76261,97 грн.
При цьому в пункті 1 прохальної частини поданої позовної заяви позивач просить справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2020 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 05.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/547/20, присвоєно справі номер провадження 12/40/20, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою запропоновано відповідачу не пізніше п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження; подати до 16.03.2020, проте не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.
13.03.2020 на адресу суду від відповідача у справі надійшла заява, в якій останній просить справу № 908/547/20 розглядати за правилами загального позовного провадження. Вказана заява мотивована тим, що Запорізька міська рада утримується та фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету. При цьому вказує, що статтею 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що доходи місцевих бюджетів належать на праві комунальної власності територіальним громадам сіл, селищ, районів у містах. Вважає, що оскільки стягнення із Запорізької міської ради 76261,97 грн. бюджетних коштів зачіпає інтереси територіальної громади м. Запоріжжя дана справа не може вважатись малозначною і має розглядатися за правилами загального позовного провадження.
17.03.2020 на адресу суду від позивача надійшов лист № 125/33 від 17.03.2020 про надання документів на виконання ухвали від 05.03.2020.
Ухвалою суду від 19.03.2020 заяву відповідача про розгляд справи № 908/547/20 в порядку загального позовного провадження залишено без задоволення, ухвалено перейти до розгляду справи № 908/547/20 за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи призначено на 27.04.2020 о 14:15.
21.04.2020 на адресу суду від позивача надійшли пояснення за вих. № 282/33 від 16.04.2020 у справі № 908/547/20, в яких останній на виконання ухвали суду від 19.03.2020 повідомляє наступне:
- відповідно до п. п. 1, 2 постанови НКРЕКП № 1415 від 13.11.2018 «Про видачу ПАТ «Запоріжжяобленерго» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом» видано ПАТ «Запоріжжяобленерго» ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності та анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом;
- в пункті 4 постанови НКРЕКП № 1415 від 13.11.2018 зазначено, що ця постанова набирає чинності з дня прийняття, крім пунктів 1 та 2, які набирають чинності з 01.01.2019;
- згідно із п. 2 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється до 01.12.2018 шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією;
- в пункті 6 постанови НКРЕКП № 312 зазначено, що після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов'язками, пов'язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо;
- відповідач з 01.01.2019 приєднався до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, публічний договір про надання послуг з розподілу електричної енергії складений на базі договору про постачання електричної енергії № 5737 від 15.09.2009, а отже обидва ці договори є чинними;
- таким чином, сторони керуються у своїй діяльності до 01.01.2019 договором про постачання електричної енергії № 5737 від 15.09.2009 та вже після 01.01.2019 публічним договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії;
- правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору про постачання електричної енергії № 5737 від 15.09.2009, так як сума заборгованості утворилась станом на 31.12.2018, за період з 01.12.2018 по 31.12.2018 про, що і зазначено в позовній заві;
- рахунки на сплату позивачем друкуються в одному екземплярі та надаються для сплати споживачам (відповідачу) кожного розрахункового періоду;
- рахунок № 5737/12а від 21.12.2018 відповідачем отримано 21.12.2018 про що зазначено в позовній заяві із наданням відповідних доказів;
- однак, при зверненні до суду позивачем було зроблено роздруківку рахунку станом на час звернення до суду (25.02.2020) із оновленої з 01.01.2019 програми обліку непобутових споживачів, в яку були автоматично внесені зміни позивача, а саме щодо визначення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії;
- у зв'язку із тим, що рахунки позивача мають встановлену форму, яка передбачена оновленою програмою позивача і робітники позивача не мають права та можливості змінювати данні в рахунках встановленого зразка, в рахунку № 5737/12а від 21.12.2018 зазначено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 5737 від 01.01.2019 замість договору про постачання електричної енергії № 5737 від 15.09.2009;
- також зазначає, що в розрахунках заборгованості, пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат помилково було зазначено договір № 5737 від 01.01.2019, в зазначених розрахунках слід читати посилання на договір про постачання електричної енергії № 5737 від 15.09.2009. Просить в рахунку № 5737/12а від 21.12.2018 замість договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 5737 від 01.01.2019 читати як договір про постачання електричної енергії № 5737 від 15.09.2009, в розрахунках заборгованості за спожиту активну електричну енергію, пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат замість договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 5737 від 01.01.2019 читати як договір про постачання електричної енергії № 5737 від 15.09.2009.
В судовому засіданні 27.04.2020 судом в порядку приписів ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 29.04.2020 о 12:30.
Представник позивача в судовому засіданні 27.04.2020 повідомив суду, що договір про постачання енергії електричної, яка закуповується за державні кошти № 5737 від 02.02.2016 це нова редакція договору про постачання електричної енергії № 5737 від 15.09.2009. Також представник позивача зазначив, що договір № 5737 від 08.12.2015 до позовної заяви та матеріалів даної справи не надавав.
29.04.2020 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання від 28.04.2020, в якому останній посилаючись на ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України просить зменшити суму штрафних санкцій (пені, інфляційних витрат, 3% річних), яка складає 20790,96 грн. до 1 грн. Вказане клопотання мотивоване тим, що Виконавчий комітет Запорізької міської ради є бюджетною установою, фінансується і утримується за рахунок бюджетних коштів територіальної громади м. Запоріжжя. Вказує, що на даний час у місті Запоріжжя, як і на усій території України діють карантинні заходи, спрямовані на запобігання поширення вірусу COVID-19. Через запровадження обмежень значно зменшились надходження до місцевого бюджету, зокрема податкові та інші відрахування, що має негативні наслідки для формування дохідної частини бюджету міста. Вважає що викладені обставини мають істотне значення для територіальної громади, тому з огляду на ситуацію, яка склалась просить суд врахувати інтереси територіальної громади міста та задовольнити вказане клопотання.
В судове засідання 29.04.2020 з'явилися представники сторін.
Представник позивача в судовому засіданні 29.04.2020 підтримав позовні вимоги в повному обсязі. При цьому щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій представник позивача в судовому засіданні усно повідомив, що на його думку три відсотка річних та інфляційні витрати не підлягають зменшенню, а стосовно зменшення пені покладає вирішення цього клопотання на розсуд суду.
Представник відповідача в судовому засіданні 29.04.2020 підтримав вимоги поданого клопотання про зменшення штрафних санкцій.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги пояснення позивача, заперечення відповідача, суд встановив.
Позов мотивовано тим, що між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго», далі Постачальник електричної енергії, та Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, далі Споживач, був укладений договір про постачання електричної енергії № 5737 від 15.09.2009, далі Договір, відповідно до п. 1 якого Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 “Точки продажу електричної енергії споживачу”.
До вказаного Договору між сторонами були укладені та підписані додаткова угода від 27.01.2012 та додаткова угода від 20.01.2014.
Відповідно до додатка № 2 «Точки продажу електричної енергії» до Договору електрична енергія поставлялась Постачальником на об'єкт Споживача (відповідача) -адмінбудівля за адресою: вул. Зелінського, буд. 3.
27.01.2012 сторони уклали додаткову угоду до Договору у зв'язку з підключенням електроустановки Споживача за адресою: пр. Леніна, буд. 206, та офісного приміщення по вул. Сталеварів, 30а.
Умовами підпунктів 2.3.1., 2.3.4. п. 2.3. Договору передбачені обов'язки Споживача:
- виконувати умови цього Договору;
- оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» та додатка № 5 «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії».
Відповідно до п. п. 7.2., 7.4. Договору розрахунки за електроенергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються за діючими тарифами та у відповідності до діючого законодавства. Розрахунки за активну електроенергію здійснюються згідно додатка № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» з урахуванням умов додатка 7 «Порядок визначення вартості мінімального обсягу електричної енергії в точці обліку». Розрахунки за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії обумовлюються додатком № 6 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії».
Як зазначає позивач в тексті позовної заяви в пункті 4 Додатка № 4 до Договору (у новій редакції від 02.02.2016 року) встановлено, що Споживач не пізніше 14-00 годин 1-го робочого дня, наступного за кінцевою датою розрахункового періоду, направляє свого представника до Постачальника електричної енергії для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою Споживача та скріплених його печаткою:
- “Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” за формою додатка № 5.1.;
- “Акта звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної Постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу” за формою додатка № 5.5” (у випадку розрахунку за спожиту електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу). Постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник повертає Споживачу.
При цьому позивач в позові вказує, що відповідно до п. 6, 9, 10 Додатка № 4 до Договору за підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого споживачем Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача. Рахунки направляються Постачальником електричної енергії Споживачу поштою рекомендованим листом, нарочним або віддаються уповноваженому представнику Споживача під розпис у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою Постачальника електричної енергії журналі. При направленні рахунка або платіжної вимоги-доручення Споживачу нарочним Постачальника електричної енергії Споживач зобов'язаний під розпис на супровідному листі прийняти рахунок. Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 10 операційних днів з дня отримання рахунка, здійснити оплату рахунка, що направляється йому Постачальником електричної енергії. Датою отримання рахунка вважається: при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту 3 дні, по області 5 днів, по Україні - 7 днів); у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги-доручення уповноваженому представнику Споживача під розпис в журналі - дата, зазначена в журналі; при направленні нарочним - дата вручення Споживачу. Рахунки, виставлені Постачальником електричної енергії відповідно до умов договору (для попередньої оплати, планових платежів, остаточного розрахунку, інше) отримує представник Споживача одночасно із підписанням зі сторони Постачальника електричної енергії «Актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» відповідно до умов п. 4 цього Додатку.
Пунктом 9.4. Договору сторони визначили, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2009 р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Умови, а також термін дії Договору, можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін.
Позивач зазначає, що у зв'язку із неналежним виконанням взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати вартості спожитої електричної енергії у відповідача виникла заборгованість за період з 01.12.2018 по 31.12.2018 в розмірі 55471,01 грн., яка до теперішнього часу не оплачена.
Так, на виконання умов Договору, позивач надав відповідачу послуги з постачання активної електричної енергії за період з 01.12.2018 по 31.12.2018, а відповідач спожив активну електричну енергію за вказаний період, що підтверджується підписаним сторонами у справі без зауважень та заперечень актом про спожиту електроенергію за грудень 2018, згідно з яким відповідач спожив електричну енергію в обсязі 42998 кВт/ год.
Разом з тим, на адресу відповідача був виставлений рахунок на оплату спожитої активної електричної енергії № 5737/12а від 21.12.2018 за грудень 2018 на загальну суму 110592,23 грн.
Вищевказаний рахунок на оплату спожитої активної енергії був вручений уповноваженому представнику Споживача нарочно 21.12.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом із журналу видачі у грудні 2018 рахунків за активну, реактивну енергію Постачальника електричної енергії за вказаний період, в якому містяться підписи представників Споживача про отримання рахунків (а.с. 66).
Матеріали справи свідчать, що відповідач здійснив часткову оплату за спожиту електричну енергію на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується завіреною копією банківської виписки по рахунку позивача за 26.12.2018 на суму 55121,22 грн., з призначенням платежу: «опл. за електроенергію за 12.18р.; зг. дог. від 29.11.18р. № 5737, рах. від 20.12.18р. № 5737/12а; ПДВ 9186,87» (а.с. 67).
Однак, безпосередньо в судовому засіданні 29.04.2020 представник позивача пояснив суду, що вказана часткова оплата була врахована в оплату боргу за спожиту активну електроенергію за рахунком № 5737/12а від 21.12.2018.
Представник відповідача в судовому засіданні 29.04.2020 також підтвердив, що дійсно здійснив часткову оплату боргу за спожиту електроенергію в сумі 55121,22 грн. за рахунком за грудень 2018.
Відтак, з врахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати станом на день подання позову сума заборгованості за спожиту активну електроенергію за договором становить 55471,01 грн.
Втім, відповідач оплату спожитої активної електричної енергії в повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим позивач намагається стягнути з нього борг за спожиту активну електричну енергію в сумі 55471,01 грн.
Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання зі сплати вартості спожитої активної електроенергії, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 10.01.2019 по 16.12.2019 в сумі 17729,44 грн. на підставі п.п. 4.2.1. п. 4.2. Договору. Так, умовами вказаного пункту договору визначено, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 11 додатка № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію”) та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п. 5 додатка № 6 “Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії”), Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконано зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.
З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 10.01.2019 по 16.12.2019 в сумі 1554,71 грн. та інфляційні витрати за період з березня 2019 по листопад 2019 в сумі 1506,81 грн.
Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу, різновидом якого є договір на постачання продукту, яким виступає електрична енергія. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання, в розумінні ст. 55 ГК України, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції - електричної енергії, зокрема договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Так, згідно із ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 ст. 714 ЦК України визначено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Тобто, положення про порядок оплати товару - електричної енергії, його ціни, порядку розрахунків потрібно брати із загальних положень, присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. ст. 655-697 ЦК України.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.
Проаналізувавши зміст поданої позивачем в даній справі позовної заяви та надані позивачем пояснення за вих. № 282/33 від 16.04.2020 вбачається, що позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 5737 від 15.09.2009 з оплати спожитої електричної енергії за період з 01.12.2018 по 31.12.2018 в сумі 55471,01 грн.
Порядок розрахунків за активну електричну енергію сторони узгодили в Додатку № 4 до договору № 5737 від 15.09.2009.
Відповідно до п. п. 1, 5, 7, 10, 11 додатка № 4 до договору № 5737 від 15.09.2009 розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться Споживачем виключно грошовими коштами на рахунок Постачальника електричної енергії, вказаний в п. 10 Договору. За дату оплати приймається дата, на яку були зараховані кошти на рахунок Постачальника електричної енергії. Споживач не пізніше 14-00 годин 2-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до Постачальника електричної енергії для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою Споживача та скріплених його печаткою:
- “Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” за формою додатка № 5.1.;
- “Акта звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної Постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу” за формою Додатка № 5.5” (у випадку розрахунку за спожиту електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу). Постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник повертає Споживачу. Зняття показань розрахункових приладів обліку, у випадку встановлення їх на підстанції Постачальника, здійснюється персоналом Постачальника. У разі виникнення у Споживача сумніву в правильності знятих показів розрахункових засобів обліку, то по заяві Споживача контрольне зняття показань здійснюється у його присутності. За підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого Споживачем “Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача. Рахунки або платіжні вимоги-доручення віддаються уповноваженому представнику Споживача під розпис у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою Постачальника електричної енергії журналі або направляються Постачальником електричної енергії Споживачу поштою рекомендованим листом. Споживач зобов'язаний не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим здійснити оплату.
До матеріалів позовної заяви позивач надав копію договору № 5737 від 15.09.2009 та договору № 5737 від 02.02.2016, які укладені з відповідачем.
Представник позивача в судовому засіданні 27.04.2020 повідомив суду, що договір про постачання енергії електричної, яка закуповується за державні кошти № 5737 від 02.02.2016 це нова редакція договору про постачання електричної енергії № 5737 від 15.09.2009. Також представник позивача зазначив, що договір № 5737 від 08.12.2015 до позовної заяви та матеріалів даної справи не надавав.
Так, в пункті 15.3. договору про постачання енергії електричної, яка закуповується за державні кошти № 5737 від 02.02.2016 зазначено, що у зв'язку з безперервним технічним процесом постачання електричної енергії сторони дійшли згоди вважати цей договір новою редакцією договору № 5737 від 08.12.2015 і у зв'язку з цим додатки до Договору № 5737 від 08.12.2015 вважати додатками до даного договору.
Однак, договір № 5737 від 08.12.2015 позивачем до матеріалів даної справи не наданий.
З урахуванням усних пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні 27.04.2020, позивач вважає, що строк оплати вартості спожитої активної електроенергії за грудень 2018 настає протягом 10 операційних днів з дня отримання рахунка згідно із пунктом 10 додатка № 4 до договору № 5737 від 02.02.2016 (в редакції додаткової угоди № 0640/76-П від 18.03.2016) (а.с. 52), тобто строк настав 09.01.2019 року.
Так, вказаним пунктом передбачено, що Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 10 операційних днів з дня отримання рахунка, здійснити оплату рахунка, що направляється йому Постачальником електричної енергії. Датою отримання рахунка вважається:
- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту 3 дні, по області 5 днів, по Україні - 7 днів);
- у випадку вручення рахунка уповноваженому представнику Споживача під розпис в журналі - дата, зазначена в журналі;
- при направленні нарочним - дата вручення Споживачу. Рахунки, виставлені Постачальником електричної енергії відповідно до умов договору (для попередньої оплати, планових платежів, остаточного розрахунку, інше) отримує представник Споживача одночасно із підписанням зі сторони Постачальника електричної енергії «Актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» відповідно до умов п. 4 цього Додатку.
Відповідно до п. 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004, операційний день - частина робочого дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання та за наявності технічної можливості здійснюється їх оброблення, передавання і виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та зазначається в їх внутрішніх правилах.
В матеріалах справи міститься підписаний сторонами акт про спожиту електроенергію за грудень 2018, згідно з яким відповідач спожив електричну енергію в обсязі 42998 кВт/ год. (а.с. 97).
На адресу відповідача був виставлений рахунок на оплату спожитої активної електричної енергії № 5737/12а від 21.12.2018 за грудень 2018 на загальну суму 110592,23 грн.
Вищевказаний рахунок на оплату спожитої активної енергії був вручений уповноваженому представнику Споживача нарочно 21.12.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом із журналу видачі у грудні 2018 рахунків за активну, реактивну енергію Постачальника електричної енергії за вказаний період, в якому містяться підписи представників Споживача про отримання рахунків (а.с. 66).
З урахуванням пункту 10 додатка № 4 до договору № 5737 від 02.02.2016 (в редакції додаткової угоди № 0640/76-П від 18.03.2016) та дати отримання відповідачем рахунка № 5737/12а від 21.12.2018, строк оплати спожитої активної електроенергії за грудень 2018 настав 09.01.2019, прострочка виникла з 10.01.2019.
Докази у справі свідчать, що відповідач здійснив часткову оплату за спожиту електричну енергію на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується завіреною копією банківської виписки по рахунку позивача за 26.12.2018 на суму 55121,22 грн.
Фактичні обставини справи свідчать, що відповідач свої договірні зобов'язання з оплати залишку заборгованості за спожиту активну електричну енергію в сумі 55471,01 грн. у строк, передбачений умовами Договору, не виконав.
В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором, зокрема наявність боргу з боку відповідача за спожиту активну електричну енергію в сумі 55471,01 грн., що підтверджується рахунком, який є первинним документом, згідно якого проводяться розрахунки між сторонами у справі, з врахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати. Відповідач докази сплати боргу на користь позивача станом на день розгляду справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.
За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж про стягнення з Виконавчого комітету Запорізької міської ради заборгованості за спожиту активну електричну енергію в сумі 55471,01 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати вартості спожитої активної електричної енергії за умовами договору з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Матеріали свідчать, що позивач просить стягнути з відповідача за порушення строку оплати вартості спожитої активної електричної енергії пеню за загальний період з 10.01.2019 по 16.12.2019 в сумі 17729,44 грн. на підставі п.п. 4.2.1. п. 4.2. Договору.
Умовами п.п. 4.2.1. п. 4.2. Договору сторони передбачили за недотримання термінів сплати рахунків застосування пені, яка нараховується по день фактичної оплати, тобто встановили період нарахування пені більший, ніж передбачено приписами ч. 6 ст. 232 ГК України.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені суд дійшов висновку, що він здійснений правомірно та у відповідності до умов п.п. 4.2.1. п. 4.2. Договору.
В процесі розгляду справи відповідачем подано клопотання про зменшення штрафних санкцій (пені, інфляційних витрат, 3% річних), які складають 20790,96 грн. до 1 грн.
Розглянувши вказане клопотання відповідача та мотиви звернення з ним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Зі змісту наведених норм вбачається, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.
При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.
Відповідно до абзацу 1 п. 3.17.4. чинної постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 … вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, до обставин, що ускладнюють виконання рішення відповідач відносить те, що у зв'язку із запровадженням карантинних заходів та обмежень значно зменшились надходження до місцевого бюджету, зокрема податкові та інші відрахування, що має негативні наслідки для формування дохідної частини бюджету міста.
Безпосередньо в судовому засіданні 29.04.2020 представник відповідача в обґрунтування клопотання про зменшення штрафних санкцій повідомив суду, що у зв'язку з карантинними заходами знижуються доходи бюджету міста. Зокрема зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України та рішення Запорізької міської ради були звільнені від сплати податків (орендної плати за землю) орендарі комунального майна, також у зв'язку з тим, що не працюють підприємства малого бізнесу не сплачуються місцеві податки, які наповнюють місцевий бюджет.
Дослідивши наведені відповідачем в клопотанні доводи судом враховано, що по-перше, Виконавчий комітет Запорізької міської ради є органом місцевого самоврядування, який фінансується та утримується за рахунок бюджетних коштів територіальної громади м. Запоріжжя, по-друге, відповідачем була здійснена часткова оплата заборгованості 26.12.2018 на суму 55121,22 грн., що свідчить про добросовісну поведінку відповідача, спрямовану на зменшення заборгованості перед позивачем, по-третє, позивачем не надано доказів понесення збитків у зв'язку з простроченням оплати відповідачем боргу за Договором, по-четверте, введення урядом України в березні 2020 року карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної інфекції COVID-2019 та обмежень, в тому числі в м. Запоріжжі, негативно впливає на надходження коштів до дохідної частини місцевого бюджету, що безпосередньо зачіпає майнові інтереси відповідача.
Під час розгляду клопотання про зменшення розміру пені судом враховано, що докази на підтвердження майнового стану відповідача не надано.
Поряд з цим, неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
При цьому неустойка має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Зменшення розміру штрафних санкцій до 1 грн. фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Враховуючи вищевикладене, в тому числі загальні засади цивільного законодавства, а саме справедливість, добросовісність, розумність суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача частково, у зв'язку з чим слід зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 70%, що від суми 17729,44 грн. складає 5318,83 грн.
За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж до Виконавчого комітету Запорізької міської ради про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 5318,83 грн.
Щодо клопотання відповідача в частині вимог про зменшення розміру 3% річних та інфляційних витрат слід звернути увагу на приписи ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.
Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
З огляду на викладене вище, клопотання відповідача в частині вимог про зменшення розміру трьох відсотків річних та інфляційних витрат не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що позивач за прострочення виконання зобов'язань за Договором нарахував відповідачу три відсотка річних за загальний період з 10.01.2019 по 16.12.2019 в сумі 1554,71 грн. та інфляційні витрати за період з березня 2019 по листопад 2019 в сумі 1506,81 грн.
Оскільки мало місце прострочення оплати відповідачем вартості спожитої активної електроенергії, а наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за період з 10.01.2019 по 16.12.2019 та інфляційних витрат за загальний період з березня 2019 по листопад 2019 здійснений у відповідності з приписами ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 1554,71 грн. та інфляційних витрат в сумі 1506,81 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Витрати зі сплати судового збору в сумі 1921,00 грн. покладаються на відповідача у справі - Виконавчий комітет Запорізької міської ради.
У судовому засіданні, яке відбулося 29.04.2020, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж до Виконавчого комітету Запорізької міської ради задовольнити частково.
2. Стягнути з Виконавчого комітету Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код 02140892, на користь:
- Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж, 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 25, ідентифікаційний код 00130926, заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 55471 (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 01 коп., пеню в сумі 5318 (п'ять тисяч триста вісімнадцять) грн. 83 коп., три відсотка річних в сумі 1554 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 71 коп., інфляційні нарахування в сумі 1506 (одна тисяча п'ятсот шість) грн. 81 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп., видавши наказ.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж до Виконавчого комітету Запорізької міської ради відмовити.
Враховуючи перебування судді Смірнова О.Г. в період з 04.05.2020 по 08.05.2020 у відпустці повне рішення складено - 12.05.2020 року
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.