проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"12" травня 2020 р. Справа № 917/205/20
Колегія суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Слободін М.М.
при секретарі Пархоменко О.В.
за участю:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Полтава - сервіс" Полтавської міської ради, м. Полтава (вх. № 675П/1-18)
на ухвалу господарського суду Полтавської області від 12.02.2020 року у справі №917/205/20, постановлену в приміщенні господарського суду Полтавської області (суддя Іванко Л.А.), повний текст якої складено 12.02.2020 року
за позовом Комунального підприємства "Полтава - сервіс" Полтавської міської ради, м. Полтава
до відповідача Фізичної особи - підприємця Віхляєва Анатолія Анатолійовича, м. Полтава
про стягнення 41040,41 грн.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.02.2020 року у справі №917/205/20 позовну заяву КП "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради (вх.№ 216/20 від 07.02.2020 року) повернуто позивачу.
Комунальне підприємство "Полтава - сервіс" Полтавської міської ради з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 12.02.2020 року у справі №917/205/20 та справу направити до господарського суду Полтавської області для вирішення питання про відкриття провадження за позовною заявою Комунального підприємства "Полтава - сервіс" Полтавської міської ради до Фізичної особи - підприємця Віхляєва Анатолія Анатолійовича про стягнення заборгованості за договорами оренди торгівельних місць.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує таке.
Місцевий господарський суд помилково виходив з того, що позивачем порушено правила об'єднання вимог про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів та різних правових підстав; предметом позову у справі є стягнення заборгованості з орендної плати за декількома договорами оренди торгівельних місць на комунальному ринку "Речовий" по вул. Європейська, 34а в м. Полтава.
Господарським судом першої інстанції не було враховано того факту, що вказані договори укладені між тими ж сторонами та є тотожними, в договорах міститься однакова структура та аналогічні умови; позовні вимоги виникли з аналогічних підстав, пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів позивача, є однорідними, їх об'єднання не перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднить вирішення спору.
Заявлені позивачем вимоги пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами в частині необхідності встановлення обставин розрахунку за договорами оренди торгівельних місць та наявності боргу за ними, визначення дійсної суми боргу.
Посилається на правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.04.2019 року у справі №914/2191/18, від 20.02.2018 року у справі №910/15779/17, від 31.01.2020 року у справі №910/15808/19.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2020 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Полтава - сервіс" Полтавської міської ради на ухвалу господарського суду Полтавської області від 12.02.2020 року у справі №917/205/20; відповідачу встановлено строк до 17.03.2020 року на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на 25.03.2020 року.
18.03.2020 року на адресу суду від позивача надійшла заява, в якій останній просить розглядати справу за відсутності представника та зазначає, що апеляційну скаргу підтримує та просить її задовольнити (вх.№2677), яку долучено до матеріалів справи.
В судове засідання 25.03.2020 року представник позивача не з'явився, на підтвердження направлення копії ухвали суду від 02.03.2020 року позивачу у справі додано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення "Укрпошта" від 12.03.2020 року: №6102231385885, згідно з яким останній отримав копію ухвали від 02.03.2020 року - 11.03.2020 року.
В судове засідання 25.03.2020 року представник відповідача не з'явився, на підтвердження направлення копії ухвали суду від 02.03.2020 року відповідачу у справі додано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення "Укрпошта" від 16.03.2020 року: №6102231385877, згідно з яким останній отримав копію ухвали від 02.03.2020 року - 12.03.2020 року.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року за №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року в Україні введений карантин.
Згідно зі статтями 3 та 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; обов'язком держави є захист життя людини.
Рада суддів України на офіційному сайті 11.03.2020 року звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов'язкової присутності учасників сторін та листом №9рс-186/20 від 16.03.2020 року до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, місцевих та апеляційних судів з рекомендацією встановити особливий режим роботи судів України, в тому числі роз'яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв'язку із карантинними заходами.
Для запобігання розповсюдженню особливо небезпечного вірусного захворювання серед працівників на період з 13.03.2020 року по 03.04.2020 року наказом голови Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 року за № 04-а встановлено особливий режим роботи суду в умовах карантину.
Колегію суддів враховано, що розгляд апеляційної скарги здійснюється у судових засіданнях (не в письмовому провадженні), а тому, за відсутністю клопотань учасників справи, в тому числі відповідача, щодо проведення судового засідання без його участі, можливість забезпечення реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, пов'язаних із участю у судовому засіданні, є обмеженою в контексті запроваджених заходів запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 (обмеження щодо пересування громадського транспорту та міжміського сполучення тощо) та може бути здійснений за межами встановленого ст.273 ГПК України строку розгляду апеляційної скарги, що не є порушенням встановлених п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950р. гарантій, в контексті усталеної практики Європейського суду з прав людини.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2020 року оголошено перерву у розгляді справи до 06.04.2020 року, у зв'язку з введенням карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року за №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року; явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась.
В судове засідання 06.04.2020 року представник позивача не з'явився, на підтвердження направлення копії ухвали суду від 25.03.2020 року позивачу у справі додано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення "Укрпошта" від від 01.04.2020 року: №6102231742785, згідно з яким останній отримав копію ухвали суду від 25.03.2020 року - 31.03.2020 року.
В судове засідання 06.04.2020 року представник відповідача не з'явився, на підтвердження направлення копії ухвали суду від 25.03.2020 року відповідачу у справі додано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення "Укрпошта" від 06.04.2020 року №6102231742793, згідно з яким останній отримав копію ухвали суду від 25.03.2020 року - 01.04.2020 року.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 239 до постанови від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" через спалах у світі коронавірусу, якою з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року в Україні введений карантин, внесено зміни, якими дію карантину продовжено до 24 квітня 2020 року.
Наказом голови Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2020 року №05-а на період дії карантину суд продовжує працювати в умовах встановленого раніше особливого режиму.
Окрім того, згідно з актом Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 року №12-33/86, складеним керівником апарату, начальником статистично-інформаційного відділу та заступником начальника статистично-інформаційного відділу суду, 06.04.2020 року з 09:00 год. була відсутня технічна можливість підписання процесуальних документів електронним цифровим підписом, їх надсилання до Єдиного державного реєстру судових рішень, отримання процесуальних документів за допомогою підсистеми "Електроний суд", здійснення перевірки посилених сертифікатів учасників процесу в підсистемі "Електроний суд" - через відсутність інтернет з'єднання з серверами Державного підприємства "Інформаційні судові системи" (а.с.81).
Також, згідно списку розсилки процесуальних документів Східним апеляційним господарським судом станом на 06.04.2020 року, в матеріалах справи на час її розгляду були відсутні докази належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи - 06.04.2020 року (а.с.73).
Тому, колегією суддів було враховано, що розгляд апеляційної скарги здійснюється у судових засіданнях (не в письмовому провадженні), а за відсутністю клопотань учасників справи, щодо проведення судового засідання без їх участі, можливість забезпечення реалізації їх процесуальних прав, пов'язаних із участю у судовому засіданні, є обмеженою в контексті запроваджених заходів запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 (обмеження щодо пересування громадського транспорту та міжміського сполучення тощо) та може бути здійснений за межами встановленого ст.273 ГПК України строку розгляду апеляційної скарги, що не є порушенням встановлених п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950р. гарантій, в контексті усталеної практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)" від 30.03.2020 року № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020 року, розділ Х ГПК України "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:
"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину; строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 року, з урахуванням ухвали від 07.04.2020 року, оголошено перерву у розгляді справи до 12.05.2020 року, у зв'язку з введенням карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року за №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", зі змінами від 25.03.2020 року №239, через спалах у світі коронавірусу, з 12.03.2020 року до 24.04.2020 року; явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась.
У судове засідання 12.05.2020 року представник позивача не з'явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
На підтвердження направлення копії ухвал суду від 06.04.2020 року та від 07.04.2020 року позивачу у справі додано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення "Укрпошта" від 16.04.2020 року №6102231864554, згідно з яким останній отримав копію ухвали суду від 06.04.2020 року та від 07.04.2020 року - 15.04.2020 року.
У судове засідання 12.05.2020 року представник відповідача не з'явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
На підтвердження направлення копії ухвал суду від 06.04.2020 року та від 07.04.2020 року відповідачу у справі додано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення "Укрпошта" від 16.04.2020 року №6102231864562, згідно з яким останній отримав копію ухвали суду від 06.04.2020 року та від 07.04.2020 року - 15.04.2020 року.
Процесуальні документи у справі направлялись на адресу позивача та відповідача в порядку приписів ст. 242 ГПК України та із дотриманням вимог ч. 4 ст. 120 ГПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції, Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвали суду від 02.03.2020 року, 25.03.2020 року, 06.04.2020 року та 07.04.2020 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 239, від 22.04.2020 року № 291 та від 04.05.2020 року №349 до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року за №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" через спалах у світі коронавірусу внесено зміни, якими дію карантину продовжено до 22.05.2020 року.
Наказом голови Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2020 року №08-а, на період дії карантину суд продовжує працювати в умовах встановленого раніше особливого режиму.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, та з урахуванням доповнень розділу Х ГПК України "Прикінцеві положення" пунктом 4 щодо продовження на час карантину (з 12.03.2020 року, який триває), строків судового розгляду справи відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)" від 30.03.2020 року № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020 року, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
До господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Комунального підприємства "Полтава - сервіс" Полтавської міської ради про стягнення з Фізичної особи - підприємця Віхляєва Анатолія Анатолійовича суми заборгованості за договорами оренди торгівельних місць № 1Р-590/1 від 01.10.2012 року та 1Р-590/1 і №1Р-591/1 від 28.09.2016 року, які розташовані на території комунального ринку "Речовий" за адресою: м.Полтава, вул.Європейська, 34а, в загальному розмірі 41040,41 грн.
12.02.2020 року господарським судом Полтавської області позовну заяву КП "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради повернуто позивачу на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Повертаючи позовну заяву, місцевий господарський суд вказав на те, що позивачем при поданні позову було порушено правила ст. 173 ГПК України щодо об'єднання позовних вимог, сумісний розгляд яких буде перешкоджати з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво ускладнить вирішення спору в межах однієї справи та у строки, передбачені ГПК України.
Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Згідно частини 1 статті 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала господарського суду першої інстанції, якою повернуто позовну заяву на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України, у зв'язку з порушенням позивачем правил об'єднання позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 173 цього Кодексу).
Відповідно до ч.1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів), або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Так, предметом спору у справі є стягнення заборгованості з орендної плати за декількома договорами оренди торгівельних місць на комунальному ринку "Речовий" за адресою: м.Полтава, вул.Європейська, 34а.
01.10.2012 року між Комунальним підприємством "Полтава - сервіс" Полтавської міської ради та Фізичною особою - підприємцем Віхляєвим А.А. було укладено договір оренди торгівельного місця №1Р-590/1, відповідно до умов якого предметом договору є торгівельне місце сектору 1 №590, загальною площею 8 кв.м., що розтошоване на території комунального ринку "Речовий" та надається орендодавцем у тимчасове платне користування орендареві для провадження торгівельної діяльності.
У відповідності до п.7.1. договору, його укладено строком на 48 місяців та він діє з 01.10.2012 року по 27.09.2016 року включно.
28.09.2016 року між Комунальним підприємством "Полтава - сервіс" Полтавської міської ради та Фізичною особою - підприємцем Віхляєвим А.А. було укладено договір оренди торгівельного місця №1Р-590/1, відповідно до умов якого предметом договору є торгівельне місце сектору 1 №590, загальною площею 8 кв.м., що розтошоване на території комунального ринку "Речовий" та надається орендодавцем у тимчасове платне користування орендареві для провадження торгівельної діяльності.
У п.7.1. договору визначено, що договір діє з 28.09.2016 року по 30.09.2017 року включно.
Тобто, вказані договори укладені між тими ж сторонами та є тотожними, договори мають однакову структуру та аналогічні умови.
Таким чином, позовні вимоги виникли з аналогічних підстав та пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів позивача, а тому є однорідними; їх об'єднання не перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не ускладнить вирішення спору.
Колегія суддів зазначає, що об'єднання відповідних позовних вимог не матиме наслідком суттєвого утруднення вирішення спору, а навпаки, об'єднання позовних вимог у справі дає можливість досягти процесуальної економії за однакових обставин.
Цивільні права та обов'язки між сторонами виникли на підставі договорів внаслідок неналежного виконання орендарем зобов'язань за договорами оренди торгівельних місць зі сплати орендної плати, що і є спільною підставою для звернення до господарського суду з позовом у справі.
Отже, позовні вимоги, заявлені у справі, відповідно до положень ч.1 ст. 173 ГПК України можуть бути об'єднані в одній позовній заяві.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 173 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Таким чином, у разі, якщо господарський суд першої інстанції дійде висновку, що сумісний розгляд об'єднаних вимог буде перешкоджати з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, він не позбавлений можливості роз'єднати позовні вимоги, однак це не є підставою для повернення позову.
Колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі №910/15326/18, від 22.04.2019 року у справі №914/2191/18, від 20.02.2018 року у справі №910/15779/17, від 31.01.2020 року у справі №910/15808/19.
А отже, місцевим господарським судом не враховано правил поєднання позовних вимог, передбачених ч.1 ст. 173 ГПК України, та підстав виникнення зазначених у позові вимог, що призвело до невірного застосування норм процесуального права і постановлення ухвали про повернення позовної заяви, що в свою чергу є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду згідно зі ст. 280 ГПК України.
Окрім того, статтею 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Вказана стаття визначає основні засади судочинства, які є системою загальноправових, міжгалузевих та галузевих принципів, що розкривають сутність судочинства, напрями та досягнення завдань правосуддя та реалізацію прав, свобод і законних інтересів учасників процесу.
Конституцією України передбачається низка гарантій, однією із яких є право судового захисту, що передбачена статтею 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Це означає, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.
Статтею 55 Конституції України закріплено фундаментальний принцип судового захисту всіх порушених прав людини і громадянина. Надання громадянам права на реалізацію судового захисту їх порушених конституційних прав є невід'ємним елементом законності у державі.
Можливість отримати судовий захист порушеного чи оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу є одним з найважливіших прав особистості, що суттєво визначає її місце у суспільстві. Тому реалізація права на судовий захист має не тільки юридичне, але й суттєве соціально-політичне значення. Судовий захист надається кожному, хто має на нього право та потребує його. Будь-яка особа, що вважає своє право порушеним, має можливість звернутися за судовим захистом та доводити свою правоту.
У п.2.2. Рішення Конституційного суду України у справі № 1-10/2012 зазначено, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.
А отже, місцевий господарський суд не забезпечив повного і всебічного дослідження всіх фактичних обставин, не розглянувши справу по суті та необгрунтовано повернув позовну заяву.
Також, під правоздатністю пред'являти позови, вимагати відшкодування шкоди й домагатися рішення суду розуміється право подання позову до суду, який наділений повноваженнями розглядати питання фактів і права, що стосуються конкретного спору, з метою постановлення рішення, що матиме обов'язкову силу (рішення ЄСПЛ від 23 червня 1981 року у справі "Ле Конт, ВанЛевен і Де Мейєр проти Бельгії" (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), заяви № № 6878/75, 7238/75).
Так, Європейський суд з прав людини вказав на те, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення Європейського суду з прав людини від 28 травня 1985 року у справі "Ашингдейн проти Великої Британії" (Ashingdane v. the. United Kingdom)).
У рішенні від 28 лютого 2008 року у справі "Церква села Сосулівка проти України" (Tserkva Sela Sosulivka v. Ukraine) (заява № 37878/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник мав доступ до судів різної юрисдикції, проте жодний з нихне розглянув по суті його скарги, оскільки суди вважали, що вони не мають юрисдикції розглядати такі питання, незважаючи на те, що процедурних вимог прийнятності було дотримано та дійшов висновку, що така відмова прирівнюється до відмови у здійсненні правосуддя, що порушує саму суть права заявника на доступ до суду, яке гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" (Bellet. France).
Отже, висновок місцевого господарського суду про повернення позовної заяви не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року)
Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити.
Згідно із п. 6 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Отже, місцевий господарський суд припустився порушення норм процесуального права, а тому ухвалу господарського суду Полтавської області від 12.02.2020 року у справі №917/205/20 слід скасувати та справу передати на розгляд до господарського суду Полтавської області.
Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, 271, п. 6 ч.1 ст. 275, п. 4 ч.1 статті 280, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Полтава - сервіс" Полтавської міської ради задовольнити.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 12.02.2020 року у справі №917/205/20 скасувати.
Справу №917/205/20 передати на розгляд до господарського суду Полтавської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14.05.2020 року.
Головуюча суддя О.І. Терещенко
Суддя В.І. Сіверін
Суддя М.М. Слободін