проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"14" травня 2020 р. Справа № 905/2278/19
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.;
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вх.№656Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 27.01.2020 у справі №905/2278/19 (повний текст рішення складено 27.01.2010 суддею Левшиною Я.О. у приміщенні господарського суду Донецької області),
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Новгородський комбінат комунального господарства”, смт Новгородське, м.Торецьк Донецької області,
про стягнення коштів,-
Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю “Новгородський комбінат комунального господарства” про стягнення пені у розмірі 31090,41 грн, 3% річних у розмірі 8789,52 грн, інфляційних втрат у розмірі 36281,72 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 27.01.2020 позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про стягнення пені у розмірі 31090,41 грн, 3% річних у розмірі 8789,52 грн, інфляційних втрат у розмірі 36281,72 грн задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Новгородський комбінат комунального господарства” на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 3% річних у розмірі 6049,57 грн, інфляційні втрати у розмірі 25325,68 грн, витрати з оплати судового збору у розмірі 791,37 грн. У решті позовних вимог відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що строк виконання зобов'язання з оплати енергоносія за договором постачання природного газу №4586/1617-ТЕ-6 від 07.09.2016 настав. Також господарським судом встановлено, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області, Департаментом фінансів Донецької облдержадміністрації, Управліннями фінансів Торецької міської ради, Департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради, Товариством з обмеженою відповідальністю “Новгородський ККГ” та Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” з метою погашення взаємної заборгованості, а саме: організації проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій”, укладені (підписані) спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального Фонду Державного бюджету України на загальну суму 321147,91 грн. Залишкова сума заборгованості за спірними поставками енергоносія за договором постачання природного газу №4586/1617-ТЕ-6 від 07.09.2016 у сумі 309265,46 грн була погашена відповідачем самостійно за рахунок здійснених часткових оплат. Суд дійшов висновку, що фактичне перерахування вартості природного газу на суму 630413,37 грн було здійснено відповідачем з порушенням строків, які встановлені спірним договором постачання природного газу. Ураховуючи, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території проведення антитерористичної операції, операції об'єднаних сил, взявши до уваги, що Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” є постачальником енергоресурсу, положення частини 2 ст.2 Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” розповсюджуються на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору постачання природного газу №4586/1617-ТЕ-6 від 07.09.2016. Отже, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 31090,41 грн пені за загальний період з 26.01.2017 по 09.11.2017 за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати природного газу, спожитого у грудні 2016 року - лютому 2017 року за договором постачання природного газу №4586/1617-ТЕ-6 від 07.09.2016 є такими, що не підлягають задоволенню. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням проведених оплат за спільними протокольними рішеннями на загальну суму 321147,91 грн, суд першої інстанції визнав що обґрунтованими сумами 3% річних та інфляційних втрат за простроченими зобов'язання відповідача по оплаті газу, який було поставлено у грудні 2016 року 198,12 грн та 889,22 грн відповідно, нарахування за простроченими зобов'язаннями жовтня та листопада 2016 року визнав безпідставними. Здійснений позивачем розрахунок процентів річних та інфляційних втрат за зобов'язаннями січня та лютого 2017 року є арифметично правильним. З огляду на зазначене, суд частково задовольнив позовні вимоги у цій частині та стягнув 3% річних у розмірі 6049,57 грн та інфляційні втрати у розмірі 25325,68 грн.
Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 27.01.2020 у справі №905/2278/19 у частині відмови у стягненні пені у розмірі 31090,41 грн, 3% річних у розмірі 2739,95 грн та інфляційних втрат у розмірі 10956,04 грн. Прийняти нове рішення у цій частині, яким позовні вимоги АТ “НАК “Нафтогаз України” щодо стягнення пені у розмірі 31090,41 грн, 3% річних у розмірі 2739,95 грн, інфляційних втрат у розмірі 10956,04 грн задовольнити. Судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що рішення в оскаржуваній частині прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, ст.73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України. Відмовивши у задоволенні вимог позивача у частині стягнення пені у сумі 31090,41 грн суд першої інстанції, на думку заявника, неправильно застосував норми ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», пункт 27 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу», ст.1 Закону України «Про електроенергетику». Доводи господарського суду щодо відмови у стягненні 2739,95 грн, інфляційних втрат у розмірі 10956,04 грн заявник вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать чинному законодавству, а також укладеному між сторонами договору, а висновки суду здійснені з порушенням норм матеріального і процесуального права. Також заявник апеляційної скарги зазначає, що умовами договору сторони погодили, що укладання Спільних протокольних рішень, договору про організацію взаєморозрахунків у будь-якому випадку не змінює строків, порядку розрахунків, а внесення змін до спірного договору має відбуватись лише шляхом укладення окремої додаткової угоди. А відтак, заявник вважає, що посилання суду на укладання ряду СПР та договору про організацію взаєморозрахунків як на підставу для зміни порядку та строку розрахунків є такими, що суперечать умовам договору, принципу обов'язковості виконання договірних зобов'язань.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” залишено без руху. Встановлено заявнику апеляційної скарги 10-денний строк, з дня вручення цієї ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги. Роз'яснено заявнику апеляційної скарги, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 174, 260 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 поновлено Акціонерному товариству “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 27.01.2020 у справі №905/2278/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на рішення господарського суду Донецької області від 27.01.2020 у справі №905/2278/19. Встановлено відповідачу строк не пізніше ніж 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу. Попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами пункту 10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи.
Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи, що підтверджується матеріалами справи, зокрема повідомленнями про вручення поштового відправлення, з яких убачається, що ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 про відкриття провадження у даній справі позивач отримав 19.03.2020, відповідач - 20.03.2020 (а.с.132-133). Відповідач відзиву на апеляційну справу не надав, клопотання про продовження строків для надання відзиву не заявляв. У відповідності до частини 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разу ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
07.09.2016 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Новгородський комбінат комунального господарства” (споживач) укладений договір постачання природного газу №4586/1617-ТЕ-6 (далі - спірний договір), відповідно до пунктів 1.1 - 1.4 якого, з урахуванням додаткової угоди №1 від 23.01.2017, постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що передається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений у пункті 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно. За цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, ввезений ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на митну територію України).
Постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 30.09.2017 (включно) природний газ обсягом до 139,0 тис.куб.м, у тому числі за місяцями: жовтень 2016 року- 13,0 тис.куб.м, листопад 2016 року - 23,0 тис.куб.м, грудень 2016 року - 28,0 тис.куб.м, січень 2017 року - 30,0 тис.куб.м, лютий 2017 року - 25,0 тис.куб.м, березень 2017 року - 20,0 тис.куб.м, квітень 2017 року - 6,0 тис. куб. м, травень 2017 року - 0 тис.куб.м, червень 2017 року - 0 тис.куб.м, липень 2017 року - 0 тис.куб.м, серпень 2017 року - 0 тис.куб.м, вересень 2017 року - 0 тис.куб.м, (пункт 2.1 договору з урахуванням додаткової угоди №2 від 31.03.2017).
Відповідно до пункту 3.1 договору постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі: -природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газовидобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; - імпортованого природного газу (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711210000, що ввезений ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на митну територію України) - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
За умовами пункту 3.4 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Відповідно до пункту 3.5 договору споживач зобов'язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику: - завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором); - підписані та скріплені печаткою споживача два примірники актів приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
Постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта (пункт 3.6 договору).
За умовами пунктів 5.1, 5.2 договору (у редакції додаткової угоди №2 від 31.03.2017) ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 22.003.2017 №187. Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором з 01.04.2017 становить 4942,00 грн, крім того, податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати з податком на додану вартість - 5930,40 грн.
Згідно з пунктом 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
У разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведених споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 (пункт 8.2 договору з урахуванням додаткової угоди №2 від 31.03.2017).
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє у частині реалізації природного газу з 01.10.2016 по 30.09.2017 (включно), а у частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 8.2 договору у редакції додаткової угоди №2 від 31.03.2017).
Відповідно до пункту 11.1 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.04.2017 і діє в частині продажу природного газу до 30.09.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На підставі спірного договору постачання природного газу позивачем та відповідачем підписано акти приймання-передачі природного газу (на території, підконтрольній українській владі): - б/н від 31.10.2016 у жовтні 2016 року на суму 68223,32 грн, - б/н від 30.11.2016 у листопаді 2016 року на суму 120428,63 грн, - б/н від 31.12.2016 у грудні 2016 року на суму 146510,53 грн, - б/н від 31.01.2017 у січні 2017 року на суму 148953,85 грн, - б/н від 28.02.2017 у лютому 2017 року на суму 146297,04 грн.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за спірним договором постачання природного газу, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд, зокрема, встановив, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області, Департаментом фінансів Донецької облдержадміністрації, Управліннями фінансів Торецької міської ради, Департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради, Товариством з обмеженою відповідальністю “Новгородський ККГ” та Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” з метою погашення взаємної заборгованості, а саме: організації проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій”, укладені (підписані) спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального Фонду Державного бюджету України на загальну суму 321147,91 грн, а саме:
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №2016 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України від 23.03.2017 на суму 111366,70 грн;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №2184 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України від 14.04.2017 на суму 173689,84 грн;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №2756 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України від 22.05.2017 на суму 36091,37 грн.
Пунктами 5.2, 5.3 спільних протокольних рішень передбачено, що вони набирають чинності з моменту їх підписання усіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов'язань за цими спільними протокольними рішеннями. Спільні протокольні рішення є чинними лише у разі проведення відповідного фінансування.
Спільні протокольні рішення підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені відтисками печаток усіх сторін.
Залишкова сума заборгованості за спірними поставками енергоносія за спірним договором постачання природного газу у сумі 309265,46 грн була погашена відповідачем самостійно за рахунок здійснених часткових оплат, що ураховано позивачем у розрахунку.
Отже, господарський суд дійшов правильного висновку про те, що фактичне перерахування вартості природного газу на суму 630413,37 грн здійснено відповідачем з порушенням строків, які встановлені спірним договором постачання природного газу.
Заявник апеляційної скарги не погоджується з висновком суду першої інстанції, зокрема, щодо відмови у стягненні пені.
Господарським судом встановлено, що у зв'язку з порушенням споживачем строків оплати газу, передбачених спірним договором, позивач нарахував пеню у розмірі 31090,41 грн у відповідності до пункту 8.2 договору, яким передбачена сплата пені у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, які заявлені до стягнення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.
Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За приписами статті 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст.2 Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” від 13.01.2015 №85-VIII (набрав чинності з 07.02.2015) у редакції Закону України від 25.12.2015 №928- VIII встановлено мораторій на час, визначений статтею 1 цього Закону (дію якої зупинено до завершення антитерористичної операції) на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробником - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги (ст.1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”).
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань убачається, що основним видом діяльності ТОВ «Новгородський комбінат комунального господарства» є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (а.с.78).
Отже, відповідач є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг.
Як убачається з умов договору, зокрема, пункту 1.2 договору, газ, який продається за цим договором, міг бути використаний відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Тобто, у даному випадку, Товариство з обмеженою відповідальністю “Новгородський комбінат комунального господарства” споживало природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг.
З розділу 13, укладеного сторонами правочину, убачається, що відповідач надавав такі послуги у місці свого фактичного розташування - смт.Новгородське, м.Торецьк Донецької області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р (чинного у спірний період нарахування пені з 26.01.2017 по 09.11.2017).
Відповідно до пункту 6 Статуту АТ “НАК “Нафтогаз України” предметом діяльності Компанії є, зокрема: видобування нафти і природного газу; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом; постачання природного газу за регульованим тарифом.
Ураховуючи те, що природний газ є енергетичним ресурсом, а гарантованим постачальником цього ресурсу є підприємство позивача, заявник апеляційної скарги є постачальником енергоресурсу.
Оскільки відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання/вироблення відповідних послуг для населення на території проведення антитерористичної операції, беручи до уваги, що АТ “НАК “Нафтогаз України” є постачальником енергоресурсу, наведені вище положення Закону України від 13.01.2015 №85-VIII розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов спірного договору постачання природного газу.
За змістом Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” від 13.01.2015 №85-VIII мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції триває до завершення цих заходів.
Згідно з розрахунком позивача пеню нараховано з 26.01.2017 по 09.11.2017 на суму 31090,41 грн, тобто за період, коли був чинним Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 №79-р внесено зміни до вказаного Переліку.
Таким чином, встановивши, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо поширення на спірні правовідносини, пов'язані із стягненням пені, мораторію, встановленого частиною другою статті 2 Закону.
Крім того, наведені положення Закону поширюються на правовідносини між енергопостачальними компаніями і виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг і не містять обмежень щодо виду енергетичних ресурсів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вимог позивача щодо стягнення суми пені, на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх матеріалів справи, установив наявність обставин, за яких визнав, що нарахування позивачем пені у сумі 31090,41 грн за вказаний період з 26.01.2017 по 09.11.2017 суперечить вимогам Закону України від 13.01.2015 №85-VIII.
Щодо посилання скаржника на те, що судом першої інстанції необґрунтовано здійснено перерахунок заявленого до стягнення розміру 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням умов укладених між сторонами спільних протокольних рішень, у порушення пункту 6.1 спірного договору, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 7 Господарського кодексу України визначено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Згідно з положеннями частин 1-3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні. Таке регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Порядок, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).
Аналіз змісту цього Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Пунктом 12 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння та спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками цих розрахунків.
Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію затверджено наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688 (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України у Донецькій області, Департаментом фінансів Донецької облдержадміністрації, Управліннями фінансів Торецької міської ради, Департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради, Товариством з обмеженою відповідальністю “Новгородський ККГ” та Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.
Згідно з пунктом 1.2 цього Порядку розрахунки, передбачені у пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.
Усі учасники розрахунків зобов'язані забезпечувати підписання спільних протокольних рішень на проведення розрахунків протягом 2 робочих днів з дня отримання таких спільних протокольних рішень (пункт 1.5).
З наведеного убачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу.
Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки у цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).
Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонам на підставі укладених між ними договорів.
Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, як то постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.
Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.
Постановою №20 від 11.01.2005 Кабінету Міністрів України та Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом №493/688 від 03.08.2015 Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, не передбачено додаткової відповідальності, крім відповідальності, визначеної у розділі 4 вищезазначених спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків.
Тобто, відповідальність встановлена лише за недотримання вимог постанови Уряду та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов'язань за спільними рішеннями.
Як убачається з розрахунку 3% річних, позивачем здійснено нарахування за зобов'язаннями жовтня 2016 року - лютого 2017 року на суму заборгованості, частина якої погашена саме за рахунок укладених між сторонами спільних протокольних рішень (жовтень 2016 року у сумі 68223,32 грн, листопад 2016 року у сумі 120428,63 грн, грудень 2016 року на суму 132495,96 грн), що суперечить вищенаведеному, меті та змісту укладених протокольних рішень.
Отже, приписи пункту 6.1 договору постачання природного газу у частині визначення, що укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, суперечать нормам бюджетного законодавства, суті взаємовідносин сторін за укладеними спільними протокольними рішеннями щодо проведення розрахунків за поставлений природний газ для використання побутовими споживачами (населенням) за рахунок субвенцій з державного бюджету України на фінансування пільг та субсидій.
Наведеним спростовується посилання скаржника на умови пункту 6.1 договору, в якому зазначено, зокрема, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
Сторони (і, зокрема, позивач), підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором, порядок розрахунків.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №902/471/16, від 18.04.2018 у справі №906/790/16, від 21.03.2019 у справі №905/1100/18, від 31.05.2019 у справі №924/296/18.
Отже, господарський суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, правильно зазначив, що з урахуванням проведених оплат за спільними протокольними рішеннями на загальну суму 321147,91 грн, обґрунтованими сумами 3% річних та інфляційних втрат за простроченими зобов'язання відповідача по оплаті газу, який поставлено у грудні 2016 року є 198,12 грн та 889,22 грн відповідно, нарахування за простроченими зобов'язаннями жовтня та листопада 2016 року є безпідставними. Здійснений позивачем розрахунок процентів річних та інфляційних втрат за зобов'язаннями січня та лютого 2017 року є арифметично правильним.
Відтак, господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині та стягнув 3% річних у розмірі 6049,57 грн, інфляційні втрати у розмірі 25325,68 грн.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не порушено і норми процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, що у відповідності до вимог ст.277 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції у повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та прийняте ним рішення (в оскаржуваній частині) є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не убачає.
Керуючись статтями 254, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 27.01.2020 у справі №905/2278/19 у частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю “Новгородський комбінат комунального господарства” на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” пені у розмірі 31090,41 грн, 3% річних у розмірі 2739,95 грн та інфляційних втрат у розмірі 10956,04 грн залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 14.05.2020.
Головуючий суддя О.А. Пуль
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя І.В. Тарасова