вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" травня 2020 р. Справа№ 910/9092/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,
за участю представника згідно з протоколом судового засідання від 13.05.2020
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО»
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2019
у справі №910/9092/19 (суддя - Ярмак О.М.)
за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 200 518, 34 грн
Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,
1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи
У лині 2019 року Акціонерне товариство «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» (далі - АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») про стягнення 200 518, 34 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору про надання послуг № 00077/ЦТЛ-2018 від 16.02.2018 відповідачем було доставлено вантаж на адресу вантажоодержувача за залізничними накладними несвоєчасно, із запізненням на 2 - 4 доби, що є підставою для нарахування штрафних санкцій у відсотковому відношенні від провізної плати відповідно до п.116 Статуту залізниць України.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» 110 329, 30 грн штрафу, 1 654, 94 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що за залізничними накладними мало місце прострочення доставки вантажу більше ніж на дві, три та чотири доби.
Водночас, судом встановлено, що позивачем невірно визначено кількість діб прострочки доставки вантажу з урахуванням п. 1.1., 2.1, 2.4 Правил обчислення строків доставки та інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/420/2012 від 04.04.2012, зокрема, не враховано, що вагони не було подано вчасно під вивантаження після прибуття їх на станцію призначення з вини вантажоодержувача через зайнятість його фронтів вивантаження, що підтверджується актами загальної форми, а тому виключає нарахування штрафних санкцій відповідно до ч. 2 ст. 116 Статуту. Взято також за обрахунок невірний розмір провізної плати; не прийнято до уваги відмітки у залізничних накладних про продовження терміну доставки вантажу.
А тому суд першої інстанції, здійснивши перевірку розрахунку, дійшов висновку, що обґрунтованою суму штрафу є 110 329, 30 грн.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду
У жовтні 2019 року АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 в частині відмови у стягненні 90 189, 04 грн та ухвалити нове рішення, яким позов про стягнення 200 518, 34 грн задовольнити повністю.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.11.2019 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО», надано сторонам час на подачу відзиву, клопотань, заяв.
Справа розглядалася різними складами суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 було зупинено провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/1524/19 Господарського суду міста Києва.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 16.03.2020 апеляційне провадження у справі поновлено. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» розглядатиметься 13.05.2020.
27.04.2020 на адресу суду апеляційної інстанції від АТ «Українська залізниця» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
13.05.2020 у судове засідання з'явився представник відповідача, який взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням системи відеоконференцзв'язку EASYCON. Представник позивача у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином в порядку, передбаченому ст. 120, 242 ГПК України, що підтверджується повідомленням про вручення поштових відправлень 24.03.2020. Позивачем жодних клопотань, у тому числі про відкладення розгляду справи, участь в судовому засіданні режимі відеоконференції не заявлялося.
Представник скаржника в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив та просив відмовити в її задоволенні.
Відповідно пп. 3 п. 11 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 розділ X Господарського процесуального кодексу України «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 4 такого змісту: « 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (зі змінами) «Про запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» було установлено карантин з 12.03.2020 до 22.05.2020 на усій території України.
Розгляд справи, з урахуванням пп. 3 п. 11 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», здійснено в розумні строки, встановлені законом.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній та відповіді на відзив доводів
АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» в апеляційній скарзі не погоджується з висновками суду першої інстанції про часткову відмову в задоволені позову з огляду на таке.
Скаржник зазначає, що ним було правомірно нараховано штраф у відповідності до п. 8 Правил видачі вантажів, згідно з яким оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції у разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування. Указане підтверджується календарними штемпелями на накладних.
Крім того, скаржник зазначає про помилковий висновок суду першої інстанції щодо визначення бази обрахунку штрафу, а саме невірного визначення розміру провізної плати з урахуванням п. 3.2. договору. Сторона стверджує, що згідно з положеннями Збірника «плата за перевезення» визначається на підставі тарифів та компонентів, які у договорі із відповідачем «включені в фінальну ціну послуг з перевезення». На підтвердження своєї позиції скаржник посилається на постанову Верховного Суду 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.
5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
29.11.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від АТ «Українська залізниця» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Відзив прийнято в порядку ст. 263 ГПК України.
Відповідач зазначає, що відповідальність за порушення умов поставки настає за прострочення на відповідну кількість повних діб, а не прострочення в календарних днях. Також сторона посилається на ч. 2 ст. 116 Статуту залізниць, згідно з якою зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Сторона зазначає, що ряд вагонів не було подано під вивантаження після їх прибуття на станцію призначення з вини вантажоодержувача через зайнятість його фронтів вивантаженням, що підтверджується актами загальної форми.
Крім того, відповідач зазначає, що позивачем у порушення ст. 116 Статуту залізниць України було зазначено невірно провізну плату за перевезення вантажу у вагонах залізниці, визначену у накладній.
Також відповідач зазначає, що позивачем не було враховано всі перевізні документи на предмет наявності в них відміток про продовження терміну доставки у відповідній графі 49 накладних.
6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції
Як вірно з'ясовано судом першої інстанції, 16.02.2018 між ПАТ «ДТЕК Західенерго» (замовник) ПАТ «Українська залізниця» (перевізник) був укладений договір № 00077/ЦТЛ-2018 про надання послуг, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаний із організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
З матеріалів справи вбачається, що за період лютий - березень 2019 року АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» була відвантажена вугільна продукція, прийнята позивачем для перевезення за наступними залізничними накладними: №№ 45377298, 45506102, 45543931, 45544210, 47209333, 48054019, 48054126, 48054167, 48054183, 48057616, 48068829, 48129852, 48131908, 48153910, 48177976, 48249478,48401194, 48456016, 48465413, 48465611, 48489413, 48502009, 48502686, 48514434, 48524995, 48533574, 48533616, 48653018, 48658876, 48676035, 48678262, 48678296, 48700090, 48700181, 48703698, 48720254, 48737936, 48738611, 48742282, 48742308, 48742399, 48748057, 48748313, 48780217, 48798367, 48798383, 48798433, 48802235, 48833461, 48895775, 48896237, 53966925 на адресу вантажоодержувача - ДТЕК БУРШТИНСЬКА ТЕС - відокремлений підрозділ АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО».
Однак, вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що підтверджується календарними штемпелями на залізничних накладних, доданих до позовної заяви. З матеріалів справи вбачається, що враховуючи відстань від станції відправлення до станції призначення за залізничними накладними мало місце прострочення доставки вантажу більше ніж на дві, три та чотири доби.
Так, звертаючись з даним позовом, позивач зазначив про такі прострочення відповідачем:
- із запізненням на 2 доби надійшов вантаж у напіввагонах за залізничними накладними: № 45543931 (досильна накладна 45553666) - напіввагони 56954712, 53454658, № 45544210 (досильна 45553047) - напіввагон 56104938, № 48129852 (досильна 48133060) - напіввагон 60224722, № 48177976 (досильна 37196623) - напіввагон 53251500, № 48401194 - напіввагон 68972587, № 48456016 - напівагон 56090004, № 48489413 - напіввагон 56937402, № 48524995 (досильна 46508206) - напіввагон 58941204, № 48700090 - напіввагон 63094254, № 48700181 - напіввагони 56963549, 56871304, 52586112, 61075974, №48703698 (досильна 46866778) - напіввагон 63488027, № 48720254 (досильна 48727192) - напіввагон 56441926, № 48737936 (досильна 32522492) - напіввагон 66504721, №48738611 - напіввагони 53498200, 52571379, № 48742282- напіввагон 61250445, № 48742308 - напіввагон 53650719, № 48742399 - напіввагон 57639353, № 48748057 (досильна 46954376) - напіввагони 56054653, 56443088, № 48748313 - напіввагон 62232087, № 48798367 - напіввагон 53495693, № 48798383 - напіввагон 52573979, № 48798433 - напіввагони 60461464, 63163208, № 48802235 (досильна 47084173) - напіввагон 56953623, № 48833461 (досильні 47161617, 32647059) - напівагон 50053792, № 48895775 - напіввагон 63524466, 48896237 - напіввагон 55332183. Позивачем за несвоєчасну доставку вантажів на 2 доби з огляду на провізну плату по цих напіввагонах у розмірі 525 241, 20 грн нараховано штраф у розмірі 10 %, що становить 52 524,12 грн;
- із запізненням на 3 доби надійшов вантаж у напіввагонах за залізничними накладними: №45506102 (досильна накладна 45532074) - напіввагон 60462504, №48054126 - напіввагон 61760971, № 48054167 - напіввагон 67864876, № 48054183 - напіввагони 65382558, 65488645, 65163909, № 48068829 (досильна 45564846) - напіввагон 55118681, № 48465413 (досильна 32330748) - напіввагон 67158923, 48465611 (досильна 46386496) - напіввагон 52276201, № 48514434 (досильна 48527956) - напіввагон 58585241. Позивачем за несвоєчасну доставку вантажів на 3 доби з огляду на провізну плату по цих напіввагонах у розмірі 230 797,90 грн нараховано штраф у розмірі 20 %, що становить 46 159, 58 грн;
- із запізненням на 4 доби надійшов вантаж у напіввагонах за залізничними накладними: № 45377298 (досильна 45507316) - напіввагон 65056079, № 47209333 - на піввагон 62232418, № 48054019 (досильна 45517646) - напіввагон 56869951, № 48057616 (досильна 45517653) - напіввагон 67598367, № 48131908 (досильна 48133078) - напіввагон 60931144, № 48153910 - напіввагон 55732168, № 48249478 (досильна 45879285) - напіввагон 53534178, ; 48502009 - напіввагон 53485066, № 48502686 (досильна 48505259) - напівагон 53563557, № 48533574 - напіввагони 53512828, 56175524, № 48533616 - напіввагон 67869271, № 48653018 (досильна 46746053) - напіввагон 522498844, № 48658876 (досильна 32481863) - напіввагон 60728573, № 48676035 - напіввагон 53547832, № 48678262 - напіввагони 54780101, 63161103, № 48678296 - напіввагон 56558471, № 48780217 - напіввагон 63447536, № 53966925 (досильна 40958381) - напіввагон 51806214. Позивачем за несвоєчасну доставку вантажів на 4 доби з огляду на провізну плату по цих напіввагонах у розмірі 339 448, 80 грн нараховано штраф у розмірі 30 %, що становить 101 834, 64 грн.
Загальний розмір штрафу за несвоєчасну доставку вантажів за розрахунком позивача склав 200 518, 34 грн.
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, застосовані ним положення законодавства та межі апеляційного перегляду рішення суду
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Між сторонами склалися договірні правовідносини з договору надання послуг щодо перевезення вантажу. Спір у справі виник щодо правомірності нарахування позивачем, як замовником, відповідачу - перевізнику штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у вагонах перевізника до станції призначення.
Північний апеляційний господарський суд зауважує, що в силу ст. 269 ГПК України, якою визначено межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, скаржник просив його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове - про задоволення позову.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Частиною першою ст. 919 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Відповідно до частини першої ст. 313 Господарського кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.
Згідно зі ст. 920 Цивільного кодексу Україн у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Статут залізниць України (далі - Статут), затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (ст. 2 Статуту).
Відповідно до ст. 5 Статуту на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно зі ст. 6 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 22 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відповідно до ст. 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з пунктом 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1 пункту 1.1 вказаних Правил у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Пунктами 2.1, 2.4 Правил визначено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. Терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Відповідно до пункту 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно зі ст. 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Реченням другим абзацу першого пункту 8 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 передбачено, що оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної.
Згідно з абзацом другим пункту 8 вказаних Правил датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції у разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Як вбачається з матеріалів справи, вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що підтверджується календарними штемпелями на залізничних накладних.
Водночас, заперечуючи проти позову, відповідачем було надано акти загальної форми на підтвердження того, що порушення відбулося не з його вини.
Відповідно до п. 3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.
Як вбачається з матеріалів справи, ряд вагонів не було вчасно подано під вивантаження після їх прибуття на станцію призначення з вини вантажоодержувача через зайнятість його фронтів вивантаження, що підтверджується актами загальної форми № № 260, 252, 297, 288, 554, 548, 486, 475 та пам'ятками про подавання вагонів № № 172, 193, 325, 384, які підписано представниками сторін та ними не заперечувалося. Такі обставини виключають можливість нарахування штрафних санкцій у відповідності з частиною другою ст. 116 Статуту. Відповідно скаржником безпідставно нараховано штрафні санкції за такими випадками в розмірі 19 939, 74 грн.
Крім того, відповідно до абзацу другого пункту 2.9 Правила обчислення термінів доставки вантажів про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
З матеріалів справи вбачається, що в накладних № № 48401194, 48456016, 48489413, 48524995, 48798367, 48798383, 48798433, 48833461, 48465413, 48514434, 48153910, 48249478, 48502009, 48502686, 48533574 зроблено відмітки про продовження термінів доставки, зокрема, у графі 49 указаних накладних зазначено про продовження терміну доставки, що виключає відповідні періоди повністю або частково з прострочки в доставці вантажу. У зв'язку з неврахуванням періодів продовження терміну доставки скаржником було безпідставно нараховано до стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 41 979, 73 грн.
Щодо доводів скаржника на помилковий висновок суду першої інстанції при визначенні розміру провізної плати для обрахунку штрафних санкцій з посиланням на практику Верховного Суду, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Предметом розгляду об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/1524/19 був спір між сторонами щодо алгоритму здійснення розрахунку штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею, а саме щодо ставки, виходячи з якої обчислюється сума штрафу - від провізної плати (графа 31 залізничних накладних) чи від загальної суми платежів, сплачених відправником за перевезення вантажу залізницею (графа 34 залізничних накладних). Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції, зокрема, щодо алгоритму здійснення розрахунку штрафу щодо ставки «провізної плати».
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 21.02.2020 у справі № 910/1524/19, дійшла таких висновків:
«Приймаючи рішення про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми штрафу, нарахованої на підставі пункту 116 Статуту залізниць, виходячи із розміру вартості перевезення вантажу, визначеної в пункті 3.2. договору №00077/ЦТЛ-2018 від 16.02.2018 та ототожнюючи її з провізною платою як державно регульованим тарифом на перевезення вантажів залізничним транспортом, місцевий та апеляційний суди в порушення вимог статей 73, 76, 77, 79, 86, 269 ГПК України не дослідили механізму формування ціни перевізника за надання послуг з перевезення вантажу (плата за перевезення), а також цін за виконання робіт і надання послуг, пов'язаних із здійсненням перевезення вантажу залізницею, що охоплюються поняттям «додаткові збори» та не включаються до складу «провізної плати», а, відтак, не враховуються при розрахунку штрафу в розумінні пункту 116 Статуту залізниць.
Судами попередніх інстанцій не враховано, що приписами пункту 116 Статуту залізниць встановлено відповідальність лише за несвоєчасну доставку вантажів, за перевезення яких в залежності від відстані між станцією відправлення та станцією призначення встановлюється провізна плата як тариф за перевезення вантажів, та не передбачено відповідальності у вигляді штрафу за порушення залізницею зобов'язань щодо виконання робіт та надання інших послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, за які залізницею справляються додаткові збори; тому зарахування до провізної плати при обчисленні суми штрафу за прострочення у доставці вантажу вартості інших послуг і робіт залізниці, пов'язаних з доставкою вантажу до пункту призначення, є безпідставним та суперечить правовій природі порушеного залізницею зобов'язання з перевезення.
… З огляду на правові висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в пунктах 21-29 мотивувальної частини даної постанови, щодо розмежування понять «провізна плата» та «інші платежі» як різновиди платежів, що сплачуються відправником на користь залізниці та відображаються у відповідних графах (31-33, 35-37) залізничної накладної, колегія суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вбачає за необхідне відступити від правових позицій Верховного Суду у постановах від 27.02.2019 у справі №910/9765/18, від 09.09.2019 у справі №910/14170/18 та від 12.09.2019 у справі №910/10427/18 щодо обчислення суми штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею, виходячи із загальної суми платежів, сплаченої відправником на користь залізниці та відображеної у графі 34 залізничної накладної, та зауважує на необхідності здійснення розрахунків штрафу в порядку пункту 116 Статуту залізниць України у відсотковому співвідношенні від суми провізної плати, зазначеної у графі 31 залізничної накладної, залежно від кількості днів прострочення у доставці вантажу».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).
За таких обставин, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо невірного визначення алгоритму обрахунку штрафних санкцій, які обраховуються у відсотковому відношенні від провізної плати як необґрунтовані з огляду на те, що провізна плата є тарифом за перевезення вантажів, а алгоритм обрахунку не передбачає відповідальності у вигляді штрафу за порушення залізницею зобов'язань щодо виконання робіт та надання інших послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, за які залізницею справляються додаткові збори. А тому скаржником було помилково визначено розмір провізної плати у вагонах № № 53650719, 57639353, 61760971, 67864876, 65382558, 65488645, 65163909, 65056079, 67598367, 67869271, у зв'язку з чим безпідставно нараховано до стягнення штрафні санкції у розмірі 28 269, 57 грн.
Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність заявлених до стягнення штрафних санкцій у розмірі 90 184, 04 грн. Відповідно суд першої інстанції правомірно визнав обґрунтованою суму штрафу у розмірі 110 329, 30 грн. У іншій частині рішення суду першої інстанції (про стягнення 110 329, 30 грн штрафу та відмови в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій) скаржником не оскаржувалося, а судом апеляційної інстанції підстав, передбачених частиною третьою ч. 6 ст. 269, ст. 277 ГПК України, не встановлено.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення штрафних санкцій в розмірі 110 329, 30 грн та відмову в решті позовних вимог.
Таким чином, на підставі ст. 4, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
9. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 у справі № 910/9092/19 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 у справі №910/9092/19 - залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
5. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 у справі №910/9092/19, зупиненого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 14.05.2020
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк