ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
13 травня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/635/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: Л.О. Будішевська, С.В. Таран,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича - ліквідатора фізичної особи-підприємця Зубрицького Олександра Анатолійовича
на рішення Господарського суду Херсонської області від 20.11.2019 (суддя Нікітенко С.В., м. Херсон, повний текст складено 06.12.2019)
у справі № 923/635/19
за позовом Арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича - ліквідатора фізичної особи-підприємця Зубрицького Олександра Анатолійовича
до відповідача Головного управління Національної поліції в Херсонській області
про стягнення 167 223,00 грн.,
Арбітражний керуючий Бєлоусов Ігор Валентинович - ліквідатор фізичної особи-підприємця Зубрицького Олександра Анатолійовича звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, в якій просив суд стягнути з відповідача кошти в сумі 167 223,00 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної бездіяльністю Херсонського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області щодо здійснення досудового розслідування на підставі ст. ст. 1166, 1172, 1176 ЦК України.
В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що слідчим СВ Херсонського відділу поліції ГУ НПУ в Херсонській області допущено бездіяльність під час розслідування кримінального провадження та невжиття заходів до вилучення транспортного засобу і тимчасового припинення його розшуку в результаті чого стало можливим переховування (а можливо й знищення) арештованого автомобіля і, як наслідок, нанесення шкоди потерпілому ФОП Зубрицькому О . А. та унеможливлення задоволення ліквідатором вимог його кредиторів у справі про банкрутство.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 20.11.2019 в задоволенні позову Арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича - ліквідатора фізичної особи-підприємця Зубрицького Олександра Анатолійовича до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про відшкодування коштів в сумі 167 223,00 грн. - відмовлено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що Позивач повинен довести наявність шкоди і неправомірної поведінки відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди, розмір відшкодування. Також позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Проте, позивачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування майнової шкоди. Позивач не довів суду наявність у діях (бездіяльності) відповідача усіх вищезгаданих елементів цивільного правопорушення, які б свідчили про те, що саме бездіяльністю останнього позивачеві нанесено майнову шкоду у розмірі 167 223,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, арбітражний керуючий Бєлоусов Ігор Валентинович - ліквідатор фізичної особи-підприємця Зубрицького Олександра Анатолійовича, звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою вх..№174/20 в якій просив скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 20.11.2019 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Стягнути з Головного Управління Національної Поліції в Херсонській області на користь фізичної особи-підприємця Зубрицького Олександра Анатолійовича кошти в сумі 167 223,00грн. на відшкодування шкоди, заподіяної бездіяльністю Херсонського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області щодо здійснення досудового розслідування, внесеного 14.01.2015р. до ЄРДР за №12015230040000249.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не враховано наведених в позовній заяві належних, достовірних та достатніх доказів бездіяльності правоохоронного органу щодо розумних строків розслідування кримінального провадження, невжиття правоохоронним органом необхідних превентивних заходів, тобто суд при прийнятті рішення припустився порушення приписів статті 86 ГПК України.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 10 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі; розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи; апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича - ліквідатора фізичної особи-підприємця Зубрицького Олександра Анатолійовича на рішення Господарського суду Херсонської області від 20.11.2019 у справі № 923/635/19. Розгляд справи №923/635/19 визначено почати через 15 днів з дня відкриття апеляційного провадження без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.
13 березня 2014 року постановою Господарського суду Херсонської області у справі № 923/1721/13 фізичну особу-підприємця Зубрицького Олександра Анатолійовича визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Дудкіна Р.А.
09.09.2014р. ухвалою Господарського суду Херсонської області ліквідатором майна банкрута призначено арбітражного керуючого Бєлоусова І.В., до якого відповідно до статей 38, 41 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" перейшли повноваження керівника (органів управління) банкрута з правами управління та розпорядження його майном.
17 вересня 2014 року ліквідатором на адресу Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області направлений лист №01-923/1721/13, яким поінформовано про визнання фізичної особи-підприємця Зубрицького О.А. банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, доведено до відома повноваження ліквідатора щодо майна банкрута та висловлено прохання надати інформацію про зареєстровані за банкрутом транспортні засоби.
22 вересня 2014 року своїм листом №6/12-11717 Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області №6/12-11717 повідомило ліквідатора - арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. про те, що за Зубрицьким О.А. станом на 20.09.2014р. зареєстрований автомобіль "HYUNDAI H1", державний номер НОМЕР_1 , 2001 року випуску, який перебував на обліку.
Листом Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області від 04.11.2014р. №6/3-13614 ліквідатора було повідомлено про те, що автомобіль "HYUNDAI H1", який належить банкруту Зубрицьким О.А. , 04.10.2014р. було знято з обліку для реалізації.
Ліквідатором було подано заяву до Суворовського РВМ Херсонського МУ УМВС в Херсонській області про вчиненні порушення.
Крім того, позивач звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду із позовом до Управління ДАІ УМВС України в Херсонській області, в якому просив визнати протиправними дії та скасувати запис про зняття з обліку автомобілю "HYUNDAI HI", державний номер НОМЕР_1 .
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10.04.2015р. у справі № 821/394/15-а позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано протиправними дії Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області щодо зняття з обліку автомобіля "HYUNDAI HI", державний номер НОМЕР_1 ., скасовано запис про зняття з обліку вказаного автомобілю, зобов'язано Управління ДАІ УМВС України в Херсонській області відновити державну реєстрацію автомобілю HYUNDAI HI", державний номер НОМЕР_1 за Зубрицьким О.А. (а.с. 25)
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 вказану постанову залишено без змін (а.с. 27-28)
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23.02.2018 у справі №766/1427/16-к н/п 1-кс/766/2328/18 було відмовлено у відкритті провадження за скаргою ліквідатора ФОП Зубрицького О.А. в особі арбітражного керуючого Белоусова І.В. на бездіяльність слідчого, пов'язану з невжиттям своєчасних заходів по вилученню розшукуваного автомобіля "HYUNDAI HI", 2001 року випуску (а.с. 44).
03.05.2018р. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області було задоволено заяву ФОП Зубрицького О.А. в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. і скасовано арешт, накладений ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 09.11.2016р. на автомобіль "HYUNDAI HI", 2001 року випуску (а.с. 49)
Предметом позову у даній справі є вимога Арбітражного керуючого Бєлоусова І.В., який є ліквідатором ФОП Зубрицького О.А., про стягнення з Головного управління Національної поліції в Херсонській області 167223,00 грн. шкоди, заподіяної бездіяльністю Головного Управління Національної Поліції в Херсонській області.
В своєму відзиві на позов від 02.09.2019 року Головне управління Національної поліції в Херсонській області зазначає, що кримінальне провадження станом на час подання відзиву не завершене. Зубрицький Олександр Анатолійович є потерпілим у кримінальному провадженні №12015230040000249 за заявою ліквідатора ФОП Зубрицького О.А. з приводу дій громадянина ОСОБА_4 відносно автомобіля "HYUNDAI HI", 2001р.в., належного на праві власності банкруту та переданого ОСОБА_4 на відповідальне зберігання за попередньою правовою кваліфікацією за ч.1 ст. 388 КК України («Незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт…»), тому до завершення даного кримінального провадження вимога про відшкодування матеріальної шкоди є передчасною.
Враховуючи вищевикладене, Головне управління Національної поліції в Херсонській області зазначає, що не може вважатись особою, яка завдала позивачу шкоди, а надані позивачем докази та обґрунтування, викладені в позовній заяві не можуть вважатись достатніми для покладання обов'язку компенсування вартості належного йому майна, яким він позбавлений можливості володіти, на Головне управління Національної поліції в Херсонській області.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права відповідно до ст. 269 ГПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В апеляційній скарзі ліквідатор ФОП Зубрицького О.А. - арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. зазначив, що відповідно до договору зберігання від 06.06.204р. автомобіль "HYUNDAI HI", що належить (належав) на праві власності банкруту Зубрицькому О.А. , попереднім ліквідатором було передано на відповідальне зберігання громадянину ОСОБА_4 . Адресою місця зберігання автомобілю було визначено: АДРЕСА_1 .
Відповідно до листа Управління ДАІ УМВС України в Херсонській області від 25.11.2014р. №6/12-14357 автомобіль "HYUNDAI HI", зареєстрований на ім'я Зубрицького О.А. знятий з обліку для реалізації на підставі заяви зберігача згідно договору зберігання - громадянином ОСОБА_4 .
Слідчим Суворовського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області Чернишовою Д.О. ще 14.01.2015р. було розпочато досудове розслідування, внесеного до ЄРДР за №12015230040000249, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1, статті 388 КК України.
Справа до теперішнього часу не розслідувана, на протязі ії розслідування неодноразово змінювалися слідчі, які неналежно виконували свої посадові обов'язки, притягувалися до дисциплінарної відповідальності і не здійснювали заходи для встановлення місця знаходження вищевказаного автомобіля та його вилучення. За таких обставин апелянт вважає, що неправомірна поведінка слідчих (бездіяльність) призвела (причинний зв'язок) до наявності шкоди (втрата автомобіля).
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
В силу приписів статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно із частиною 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Статтею 2 вказаного Закону визначено, що завданням поліції є, зокрема, надання поліцейських послуг у сферах охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.
Згідно з приписами статті 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про Національну поліцію" поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини 17 статті 3 КПК України слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.
Згідно з частиною 3 статті 13, частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 78, частиною 1 статті 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач не довів суду наявність у діях (бездіяльності) відповідачів усіх вищезгаданих елементів цивільного правопорушення, які б свідчили про те, що саме бездіяльністю відповідача, позивачеві нанесено майнової шкоди у розмірі 167223,00 грн.
Як зазначив сам скаржник, попередній арбітражний керуючий Дудкін Р.А., який діяв як ліквідатор майна банкрута фізичної особи-підприємця Зубрицького О.А., на підставі постанови Господарського суду від 13.03.2014 року, 06.06.2014 року передав на відповідальне зберігання ОСОБА_4 , автомобіль марки "HYUNDAI H1", 2001 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , білого кольору, № двигуна НОМЕР_2 , № шасі 0, № кузова НОМЕР_3 , про що було складено відповідний Договір зберігання та від 06.06.2014 року, а також акт прийняття-передачі як додаток до Договору зберігання від 06.06.2014 року.
Відповідно до ст. 954 ЦК України положення глави 66 ЦК України застосовуються до зберігання, яке здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 статті 949 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кулькість речей такого самого роду та такої самої якості.
За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (ч.1 ст. 950 ЦК України). Отже, саме на ОСОБА_4 покладений обов'язок відшкодування шкоди (збитків) у разі втрати майна, яке передане йому на відповідальне зберігання.
04.10.2014р. вказаний транспортний засіб було знято з обліку для реалізації на підставі заяви зберігача. За заявою скаржника було розпочате досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 388 КК України (запис в ЄРДР №12015230040000249). На теперішній час слідство триває. Зубрицький О.А. визнаний потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10.04.2015р. у справі №821/394/15-а, яка залишена без змін апеляційною інстанцією, визнано протиправними дії Управління ДАІ УМВС України в Херсонській області щодо зняття з обліку вищевказаного автомобіля.
Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 30.08.2017 у кримінальному провадженні №12015230040000249 накладено арешт на рухоме майно, а саме на автомобіль марки "HYUNDAI H1", 2001 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , білого кольору, № двигуна НОМЕР_2 , № шасі 0, № кузова НОМЕР_3 , з метою постановки до БД «Угон» та системи відео контролю «Рубіж» Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Херсонській області та подальшого вилучення вищевказаного автомобіля.
Тобто, слідчим вчинялись дії, направлені на уникнення можливості втрати майна (неможливість його повернення).
Разом з тим, 03.05.2018 ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області зазначений арешт скасований за заявою ліквідатора Фізичної особи-підприємця Зубрицького Олександра Анатолійовича арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича.
Таким чином, саме дії зберігача майна громадянина ОСОБА_4 , за заявою якого був неправомірно знятий з обліку автомобіль "HYUNDAI H1", призвели до втрати майна, внаслідок чого відповідачем було розпочате досудове розслідування. Порушення кримінального процесуального законодавства в період проведення досудового розслідування не знаходиться в причинному зв'язку зі шкодою.
З огляду на викладене, врахувавши необхідність дотримання збалансованості інтересів обох сторін, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що позивач не обґрунтував та не довів належними і допустимими доказами того,що внаслідок бездіяльності відповідача, позивач поніс збитки у розмірі 167 223,00грн.
Враховуючи викладене, доводи Арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича - ліквідатора фізичної особи-підприємця Зубрицького Олександра Анатолійовича, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують наведених висновків господарського суду першої інстанції, а, відтак, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення у даному випадку відсутні.
Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд -
Апеляційну скаргу Арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича - ліквідатора фізичної особи-підприємця Зубрицького Олександра Анатолійовича залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 20.11.2019 у справі №923/635/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених підпунктами а-г п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України, у строк встановлений ст. 288 ГПК України.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя С.В. Таран