Справа № 640/3240/16-ц
н/п 4-с/953/50/20
"13" травня 2020 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова
в складі головуючого судді Якуші Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Коваль А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - боржник ОСОБА_2 , державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Роман Владислав Вадимович, про визнання протиправними дії державного виконавця, зобов'язання скасувати постанови про повернення виконавчого документу стягувачу,
10 квітня 2020 року ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Удовікової І.М. звернувся до Київського районного суду м. Харкова зі скаргою, в якій, з урахуванням уточнень вимог скарги, просив суд: визнати протиправними дії державного виконавця Київського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Романа В.В. щодо винесення постанови від 20.02.2020 року про повернення виконавчого документа у ВП №53271246 та постанови від 20.02.2020 року про повернення виконавчого документа у ВП №53271346 та про зобов'язання прийняти до примусового виконання виконавчий лист № 640/3240/16-ц від 14.11.2016 року про стягнення суми у розмірі 155 281,96 грн. та виконавчий лист № 640/3240/16-ц від 14.11.2016 року про стягнення суми у розмірі 1 552,82 грн. .
В обґрунтування скарги заявник вказує, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21.09.2016 року у цивільній справі №640/3240/16-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 за договором позики від 09.04.2012 року інфляційні збитки у розмірі 94193,10 грн., 3% річних у розмірі 7881,02 грн. та проценти за користування грошовими коштами у розмірі 53207 грн. 84 коп. ,а всього 155281 грн. 28 коп. Також постановлено стягнути судовий збір у розмірі 1552,82 грн.
На виконання рішення суду видано два виконавчих листа, які були пред'явлені до виконання до Київського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області 23.01.2017 року.
31.01.2017 року державний виконавець Київського районного відділу ДВС ГТУЮ у Харківській області Кононенко О.М. відкрив виконавчі провадження за №53271246 та 53271346 та виніс постанову про арешт майна боржника.
Зазначив, що будь-які інші виконавчі дії за провадженням не проводились, що підтверджується Інформацією про виконавче провадження, розміщеної на веб-порталі Міністерства юстиції України «Автоматизована системи виконавчого провадження». У зв'язку із чим, він неодноразово звертався зі скарнами на бездіяльність державного виконавця Кононенко О.М.
Вказав, що 01.04.2020 року стягувачем поштою було отримано два конверти, в яких знаходилися, відповідно, оригінал виконавчого листа №640/3240/16-ц від 14.11.2016 року про стягнення 155281,96 грн. та оригінал виконавчого листа №640/3240/16-ц від 14.11.2016 року про стягнення 1552,82 грн. У скарзі зазначено, що на обох отриманих виконавчих листах зроблена відмітка «20.02.2020 р. п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження д/в Роман В.В.», будь-які супровідні документи у конвертах були відсутні. В подальшому за допомогою «Автоматизованої системи виконавчого провадження» стало відомо про те, що державний виконавець Роман В.В. прийняв постанови про повернення виконавчих документів з підстав «у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернене стягнення, а здійснені виконавчі заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними».
Представник стягувача посилався, що із зазначеними постановами стягувач не згодний, оскільки ніякі виконавчі дії по виконавчим провадженням не проводились. Крім того, з Інформації про виконавче провадження, розміщеної на веб-порталі Міністерства юстиції України «Автоматизована системи виконавчого провадження» вбачається, що лише 14.01.2020 року була здійснена передача виконавчих проваджень 53271246 та 53271346 державному виконавцю Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Роман В.В., а вже 20.02.2020 року цей же державний виконавець прийшов до висновку, що здійснені виконавчі заходи щодо розшуку майна боржника виявилися безрезультатними.
Дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Романа Владислава Вадимовича стягувач вважає незаконними та протиправними.
На підставі викладеного просив скаргу задовольнити.
У судове засідання представник ОСОБА_1 надала заяву, в якій уточнену скаргу підтримала та просила її задовольнити, розгляд справи провести за її відсутності.
Державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Роман Владислав Вадимович в судове засідання не з'явився, про час та місце був повідомлений належним чином шляхом телефонограми та надсилання копії скарги на електронну адресу Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про причини неявки суду не повідомив, відзив на скаргу не надав.
Заінтересована особа боржник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду скарги була повідомлена належним чином.
В силу вимог ч.2 ст.450 ЦПК України неявка учасників процесу, належним чином повідомлених, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21.09.2016 року у цивільній справі №640/3240/16-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 за договором позики від 09.04.2012 року інфляційні збитки у розмірі 94193,10 грн., 3% річних у розмірі 7881,02 грн. та проценти за користування грошовими коштами у розмірі 53207 грн. 84 коп. ,а всього 155281 грн. 28 коп. Також постановлено стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1552,82 грн.
14.11.2016 року представником ОСОБА_1 отримано два виконавчі листи, що підтверджується підписом представника на клопотанні про видачу виконавчих листів, яка міститься в матеріалах справи (а.с.59).
Вказані виконавчі листи звернено до виконання.
31.01.2017 року державний виконавець Київського районного відділу ДВС ГТУЮ у Харківській області Кононенко О.М. відкрив виконавчі провадження за №53271246 та 53271346 та виніс постанову про арешт майна боржника.
Як вбачається із відомостей про виконавче провадження ВП№ №53271246 у Автоматизованій системі виконавчого провадження, виконавчий лист від 14.11.2016 року №640/3240/16-ц повернений стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 (відступіть у боржника майна). Аналогічна інформація міститься щодо ВП№ №53271346.
Про вказані постанові ОСОБА_1 дізнався 01.04.2020 року шляхом отримання поштою оригінал виконавчого листа №640/3240/16-ц від 14.11.2016 року про стягнення 155281,96 грн. та оригінал виконавчого листа №640/3240/16-ц від 14.11.2016 року про стягнення 1552,82 грн. (а.с.84-85).
В силу вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Враховуючи наявні у справі докази, суд вважає, що строк звернення зі скаргою до суду заявником не порушено.
Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» містить перелік дій, які виконавець має право та зобов'язаний вчиняти.
Частиною 1 вказаної статті закону передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
За змістом ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
З матеріалів справи вбачається, що в межах виконавчого провадження державним виконавцем Кононенко О.М. 31.01.2017 року була прийнята постанова про арешт майна боржника.
Разом з тим, ані відомості з Автоматизованої системи виконавчого провадження, ані сам держаний виконавець Роман В.В. не довів до відома суду про інші вжиті ним заходи, направлені на виконання рішення суду, та результати їх вжиття.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:
1) верховенства права;
2) обов'язковості виконання рішень;
3) законності;
4) диспозитивності;
5) справедливості, неупередженості та об'єктивності;
6) гласності та відкритості виконавчого провадження;
7) розумності строків виконавчого провадження;
8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;
9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» містить перелік дій, які виконавець має право та зобов'язаний вчиняти.
З наданих до суду матеріалів вбачається, що дані вимоги закону державним виконавцем не дотримані.
Так, матеріали справи не містять даних про належне виконання державним виконавцем вимог ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Доказів протилежного останній суду не надав.
Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі № 910/25970/14.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.129 Конституції України одним із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
За правилами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Будь-яких доказів, що державним виконавцем були вжиті всі передбачені Законом України « Про виконавче провадження» для виконання рішення суду, останній суду не надав.
Виходячи з цього, з урахуванням викладеного вище, визначених законом обов'язків державного виконавця щодо порядку вчинення виконавчих дій та прав стягувачів у виконавчому провадженні, суд вважає обгрунтованими твердження заявника, викладені в скарзі.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий суд.
Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення права.
Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження.
У Резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи 1787/2011 від 02 січня 2011 року зазначено,що виконання рішень Європейського суду з прав людини відзначається існуванням основних системних недоліків, які викликають велику кількість повторюваних висновків щодо порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що серйозно підривають верховенство права.
Щодо України ці проблеми пов'язані, зокрема, з хронічним невиконанням рішень національних судів.
Крім того, за змістом Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, як обов'язковості виконання рішень та розумності строків виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду та рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у
випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Крім того, виконання рішення суду - є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З точки зору ст. 2 ЦПК України та рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30 червня 2009 року обов'язковість рішення суду є однією з основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя.
На це ж посилається і Європейський Суд з прав людини в рішеннях «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року та «Іммобільяре Саффі проти Італії».
Відповідно до п.18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Крім того, суд звертає увагу на те, що статтею 30 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.
01 серпня 2017 року стягувач звернувся із заявою до Київського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якій просив винести постанову про об'єднання восьми виконавчих проваджень, по яким боржником є ОСОБА_2 .
Перше виконавче провадження № 46680253 щодо ОСОБА_2 , згідно даним Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень було відкрито 20.02.2015 року Київським ВДВС у м. Харкові СМУМЮ (м. Харків).
Дій по передачі виконавчих проваджень № 53271246 та № 53271346 державному виконавцю, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження, державний виконавець Київського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Роман В.В. не здійснив.
Частиною другою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Таким чином, виходячи з норм статті 451 ЦПК України, суд не наділений повноваженнями щодо скасування постанови державного виконавця, а відновлення порушеного права заявника підлягає у спосіб, передбачений частиною другою статті 451 ЦПК України, а саме, шляхом зобов'язання державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Поновлення порушеного права стягувача можливо шляхом зобов'язання державного виконавця Київського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Романа В.В. скасувати постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.
Виходячи з викладеного вище, ухилення боржника від виконання рішення суду, невжиття державним виконавцем визначених законом заходів для його примусового виконання, суд приходить до висновку про обґрунтованість скарги цій частині.
У відповідності до ст. 451 ЦПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Разом з тим, вимоги скарги про зобов'язання виконавця прийняти до примусового виконання виконавчі листи № 640/3240/16-ц від 14.11.2016 року про стягнення суми у розмірі 155 281,96 грн. та № 640/3240/16-ц від 14.11.2016 року про стягнення суми у розмірі 1 552,82 грн., задоволенню не підлягають, оскільки виконавець наділений правом на вирішення питання про можливість прийняти до примусового виконання виконавчі листи, а суд лише перевіряє повноту, законність вчинення чи не вчинення, прийняття чи не прийняття виконавцем певних дій, рішень. А тому в цій частині суд вважає за необхідне зобов'язати державного виконавця у встановленому законодавством порядку розглянути питання про прийняття до примусового виконання виконавчі листи № 640/3240/16-ц від 14.11.2016 року про стягнення суми у розмірі 155 281,96 грн. та № 640/3240/16-ц від 14.11.2016 року про стягнення суми у розмірі 1 552,82 грн., видані Київським районним судом міста Харкова.
Керуючись ст. 19. 129 Конституції України, ст.ст. 1, 2, ч. 1, 3 ст. 18, ч. 1 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 4, 10, 18, 447-453 ЦПК України, суд,
Скаргу задовольнити.
Визнати протиправними дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Романа Владислава Вадимовича щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні 53271246 та постанови про повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні 53271346.
Зобов'язати державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Романа Владислава Вадимовича скасувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 20.02.2020 року, яка винесена державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Роман В.В. у виконавчому провадженні 53271246.
Зобов'язати державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Романа Владислава Вадимовича скасувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 20.02.2020 року, яка винесена державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Роман В.В. у виконавчому провадженні 53271346.
Зобов'язати державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Романа Владислава Вадимовича у встановленому законодавством порядку розглянути питання про прийняття до примусового виконання виконавчий лист № 640/3240/16-ц від 14.11.2016 року про стягнення суми у розмірі 155 281,96 грн.
Зобов'язати державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Романа Владислава Вадимовича у встановленому законодавством порядку розглянути питання про прийняття до примусового виконання виконавчий лист № 640/3240/16-ц від 14.11.2016 року про стягнення суми у розмірі 1 552,82 грн.
В іншій частині скарги - відмовити.
Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги державний виконавець повинен повідомити суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції із врахуванням приписів Закону України № 540-IX від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)».
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Скаржник (стягувач) - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_1 ,
Представник скаржника (стягувача) - адвокат Удовікова Ірина Миколаївна, адреса для листування: АДРЕСА_2 ,
Заінтересовані особи:
Боржник - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ,
Особа, відносно якої розглядається скарга - державний виконавець Київськоговідділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Роман Владислав Вадимович, адреса:61024, м. Харків, вул. Студентська, буд. 5/6.
Ухвала складена та підписана 13.05.2020 року.
Суддя