13 травня 2020 року
м. Київ
справа № 495/149/19
провадження № 51-3257ск19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу заставодавця ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,
Суть питання
Як убачається з долучених до касаційної скарги копій судових рішень, слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ухвалою від 06 лютого 2020 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про повернення застави заставодавцю в кримінальному провадженні № 12019160240000036.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 24 лютого 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 лютого 2020 року, оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Пункт 8 ч. 2 ст. 129 Конституції Українивідносить до основних засад судочинства «забезпечення права на апеляційний перегляд справи». Це означає, що Конституція України забезпечує можливість апеляційного перегляду саме справи, що реалізується шляхом оскарження судових рішень, якими завершено розгляд справи (кримінального провадження) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування визначений частинами 1 та 2 ст. 309 КПК.
Частиною 3 вказаної статті процесуального закону визначено, що скарги на інші ухвали слідчого судді (які не передбачені частинами 1 та 2 ст. 309 КПК) оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Як вбачається з долученої копії ухвали апеляційного суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, якою останньому відмовлено у задоволенні клопотання про повернення застави заставодавцю в кримінальному провадженні № 12019160240000036, тобто на судове рішення слідчого судді, апеляційне оскарження якого не передбачено ст. 309 КПК.
Тому суддя апеляційного суду, встановивши, що апеляційну скаргу подано на ухвалу слідчого судді, яка відповідно до положень КПК не підлягає апеляційному оскарженню, керуючись положеннями ч. 4 ст. 399 КПК, правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 .
В ухвалі Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі “Скорик проти України” зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.
За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала судді апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження постановлена відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Посилання ОСОБА_4 на правовий висновок Великої палати Верховного Суду, наведений у постанові від 23 травня 2018 року (№13-19кс18) та правові висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 13 вересня та 15 листопада 2018 року у справах № 285/1673/17 та № 642/831/18, колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованими, оскільки у цих правових висновкахйдеться про можливість оскарження у апеляційному порядку ухвал слідчих суддів, які не передбачені КПК, тоді як в цій справі слідчий суддя постановив ухвалу в межах кримінального процесуального закону.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Таким чином, оскільки із касаційної скарги та наданих до неї судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд вважає за необхідне відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовити у відкритті касаційного провадження.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заставодавця ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3