Іменем України
12 травня 2020 року
м. Київ
справа № 308/10400/19
провадження № 51-2259 ск 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу першого заступника прокурора Закарпатської області на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року,
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2019 року скаргу потерпілої ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого, процесуальних прокурорів та прокурора Закарпатської області - задоволено частково. Зобов'язано уповноважену особу прокуратури Закарпатської області у кримінальних провадженнях за № 12019070170000666 та № 12019070170000667 розглянути клопотання від 22 серпня 2019 року та від 2 жовтня 2019 року потерпілої ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 , у відповідності з вимогами ст. 220 КПК України та повідомити про результати розгляду. У іншій частині вимог скарги відмовлено.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Закарпатської області на зазначену ухвалу слідчого судді на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України, оскільки скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, за змістом якої порушує питання про скасування цієї ухвали апеляційного суду, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Посилається на неврахування судом п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України, правового висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного в постанові від 23 травня 2018 року у справі № 237/1459/17, ст. 19 Конституції України та практики Європейського суду з прав людини.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, Верховний Суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 6 ст. 399 КПК України, ухвала про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку.
Частинами 1 та 2 ст.309 КПК України визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
Зокрема, частинами 2 і 3 ст.309 КПК передбачено оскарження під час досудового розслідування в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній. Скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених п. 9-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Як вбачається із наявних у Суді матеріалів, ухвала слідчого судді стосується безпосередньо часткового задоволення скарги на бездіяльність слідчого, прокурорів, яка полягає у не розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 220 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Таким чином, суддя суду апеляційної інстанції, встановивши, що апеляційну скаргу подано на ухвалу слідчого судді, яка не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, і така ухвала постановлена слідчим суддею у межах його компетенції, прийняв обґрунтоване рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Посилання прокурора на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року є необґрунтованим, адже у ньому йдеться про можливість оскарження ухвали слідчого судді, постановлення якої не передбачено кримінальним процесуальним законом. Натомість у цьому судовому провадженні слідчий суддя прийняв рішення відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України.
Щодо доводів у касаційній скарзі про те, що, відмовивши у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд залишив поза увагою практику Європейського суду з прав людини, загальні засади кримінального провадження, положення Конституції України, якими забезпечується право на апеляційне оскарження, то вони не ґрунтуються на законі.
За змістом кримінального процесуального закону,загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні.
Відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження у зв'язку із оскарженням такого судового рішення слідчого судді, окреме оскарження якого законом не передбачене,не є свідченням порушення конституційних прав на апеляційний перегляд справи, як про це йдеться в касаційній скарзі.
Верховним Судом не встановлено обставин, які б були підставами для скасування ухвали суду апеляційної інстанції за доводами касаційної скарги прокурора.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою першого заступника прокурора Закарпатської області на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3