Справа № 146/23/20
"12" травня 2020 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Скаковської І.В.,
за участю секретаря судового засідання Слободянюк Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Томашпіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Томашпільської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю, -
У січні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.
Позовна заява мотивована тим, що з 30 березня 2003 року по даний час вона користується частиною житлового будинку (квартира АДРЕСА_1 ), який належав на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Томашпільською селищною радою Вінницької області 20 серпня 1993 року покійній ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і так як у неї спадкоємців не було, то належна їй частина житлового будинку перейшла в її користування, вона здійснювала догляд за даною квартирою та користувалася нею. Інша частина житлового будинку належить їй на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого органом по приватизації при Томашпільській селищній раді Вінницької області 01 травня 1995 року.
Позивач відкрито та безперервно володіє даною квартирою, проживає в ній більше 10 років. Регулярно сплачує комунальні послуги.
Позивач вимушена звернутися до суду, який просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, надіслала на адресу суду заяву, в якій просить справу слухати без її участі, позов визнає.
Від представника Томашпільської селищної ради надійшла заява, в якій Томашпільська селищна рада не претендує на дане нерухоме майно, позов визнають й не заперечують проти його задоволення, просять справу розглянути без участі представника селищної ради.
З письмових пояснень свідка ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5 видно, що ОСОБА_1 користується часткою житлового будинку - квартирою АДРЕСА_1 .
Суд, розглянувши заяву позивача, відповідача, письмові пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності прийшов до наступного висновку.
Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 (а.с.9).
З довідки № 3316 від 14.11.2019 року видно, що ОСОБА_1 здійснювала догляд за частиною житлового будинку з 30.03.2009 року, який належав покійній ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 (а.с.10).
Як видно з копії свідоцтва про право власності на житло від 1 травня 1995 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_6 (а.с.8).
Як видно з копії свідоцтва про право власності на житло від 20 серпня 1993 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_6 АДРЕСА_1 Загальна площа квартири 18,65 кв.м. (а.с.7).
Як видно з копії свідоцтва про право власності на житло від 20 серпня 1993 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 . Загальна площа квартири 18,65 кв.м. (а.с.7).
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Велика Русава Томашпільського району Вінницької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.19).
З повідомлення Тульчинської державної нотаріальної контори видно, що після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 Томашпільською державною нотаріальною конторою спадкова справа не відкривалась (а.с. 40).
Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить на праві власнсті іншій особі.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст.ст. 321, 328 ЦК України, право власності є непорушним та набувається на підставах, що не забороненні законом, зокрема із правочинів. Право власності вважаєтсья набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Основною підставою для застосування набувальної давності як підстави для виникнення права власності у користувача майном є те, що майно щодо якого ставиться таке питання є таким, що не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно.
Згідно п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається.
Враховуючи, що вимоги позивача є законними та достатньо вмотивованими і ґрунтуються на наявних у справі доказах. ОСОБА_1 добросовісно володіє квартирою більше десяти років, проводить поточні ремонти та сплачує всі комунальні платежі, протягом всього періоду володіння квартирою ніхто не оскаржував право позивача на володіння та користування цим майном. При цьому протягом вищевказаного періоду позивач володіла даною квартирою безперервно, що підтверджується письмовими поясненнями свідків.
Аналізуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, позовна заява ОСОБА_1 підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.344 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 78, 95, 163,
228, 229, 235, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Томашпільської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності за набувальною давністю на частину житлового будинку (квартира АДРЕСА_1 та належала на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Томашпільською селищною радою Вінницької області 20 серпня 1993 року ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Томашпільський районний суд Вінницької області.
Суддя І.В.Скаковська